VII. Амортизаційні витрати

I. Процентні витрати - це витрати за отриманими Націона­ льним банком України кредитами, строковими депозитами комер­ ційних банків, за депозитними сертифікатами НБУ, кредитами, за­ лученими від міжнародних організацій та ін.

ЗО

1-й етап -1991 рік	• Перереєстрація створених раніше комерційних банків • Підготовка пакета документів, що регламентують функці­онування банків на території України
2-й етап -1992 рік	• Введення купонокарбованця • Затвердження складу і структури НБУ • Створення міжбанківської валютної біржі • Вступ України до МВФ • Вихід України із зони російського рубля
3-й етап -1993 рік	• Поява власної платіжної системи СЕП, що стала поштов­хом до розвитку платежів • У вересні - прилучення банківської мережі до 8\УІРТ • У листопаді - початок функціонування електронної пошти
4-й етап -1994 рік	• Завершення формування електронної платіжної системи • Відновлення торгів на біржі
5-й етап — 1995 рік	• Участь України в міжнародних фінансових програмах • Отримання Національним банком України фінансових кре­дитів (кредити 5Іап<і-Ьу, реабілітаційна позика тощо)
6-й етап -1996 рік	• Запровадження власної національної валюти
7-й етап — 1997 рік	• Макроекономічна стабілізація внаслідок проведення На­ціональним банком України послідовної антиінфляційної політики
8-й етап -1998 рік	• Перехід банківської системи на міжнародні стандарти бух­галтерського обліку
9-й етап -1999 рік	• Прийняття Закону України «Про Національний банк України»
10-й етап -із 2000 року	• Проведення міжнародного аудиту НБУ Міжнародним ва­лютним фондом та ін.

Важливим аспектом дослідження місця і ролі центрального банку у фінансовій системі держави є визначення його правового статусу. Правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин - це юридичне закріплення їх ролі та місця в системі відповідних органів державної влади і в системі органів управління.

Статус і принципи діяльності Національного банку України визна­чені Основним Законом держави - Конституцією України. Статті, які стосуються функціонування Національного банку, вміщено у двох розділах, присвячених законодавчій і виконавчій гілкам влади. Пра­вовий статус Національного банку України визначається також Зако­нами України «Про Національний банк України», «Про банки і бан­ківську діяльність», декретом Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими законодавчими актами.

Правовий статус Національного банку має комплексний характер, що властиво статусові органів держави. Він складається з конститу­ційної правосуб'єктності та галузевих статусів (адміністративно-правового та цивільно-правового). Основний зміст правового статусу НБУ становлять його функції та повноваження. Національний банк України як орган держави зі спеціальним статусом реалізує функції держави, виконуючи вимоги законодавчих актів.

Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою пра­вового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має право встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаю­ться у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України. Відповідно до ст. 93 Конституції України Національ­ному банкові надане право законодавчої ініціативи.

За своїм правовим статусом НБУ є однією з найважливіших інсти­туцій держави, не входячи при цьому до жодної з гілок влади. Проте цей головний орган банківської системи - Національний банк підзвіт­ний Президентові України та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень. Підзвітність НБУ означає:

0 призначення на посаду та звільнення з посади Голови Націо­нального банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

0 призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;

0 призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

0 доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

0 надання Президентові України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Умовно сферу дій НБУ можна поділити на дві частини.

1. Економічна політика країни й уряду в цілому (участь у розроб­
ленні, обговоренні та реалізації економічної політики і програм уряду).

2. Сфера безпосередньої діяльності банку: гроші, кредит, капітал,
цінні папери, іноземна валюта та інші цінності.

У Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що у сфері своєї безпосередньої діяльності банк наділений повною не­залежністю. Це означає, що будь-який орган законодавчої чи вико­навчої державної влади не має права давати вказівки обов'язкового характеру центральному банку держави.

Незалежність Національного банку полягає в тому, що НБУ відпо­відно до основ бюджетної та економічної політики формує грошово-кредитну політику. Уряд розробляє економічну і фінансову політику, яку затверджує парламент. Національний банк на її основі самостійно розробляє відповідну монетарну політику та фінансові інструмен­ти її реалізації. Національний банк повинен підтримувати економічну програму уряду доти, доки вона не суперечитиме виконанню основної функції НБУ - забезпечення стабільності власної грошової оди­ниці (ст. 99 Конституції України).

Проте незалежність Національного банку не обумовлює відсутності співпраці між центральним банком, урядом і парламентом, а також іншими державними інститутами. Названі державні органи повинні погоджувати між собою економічні дії та політику, яку вони про­водять у країні. Це, в першу чергу, стосується економічної програми уряду, бюджету і принципів грошово-кредитної політики, що їх роз­робляє центральний банк.

Юридично визначена незалежність Національного банку обов'яз­ково повинна підкріплюватися його економічною незалежністю. Тому ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» визна­чено, що НБУ є самостійним органом, який здійснює видатки за ра­хунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в певних випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Націо­нальний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної вла­ди, інших банків, а ті не відповідають за зобов'язаннями Національ­ного банку, крім випадків, коли вони добровільно перебирають такі зобов'язання.

Особливість статусу Національного банку України полягає в тім, що, з одного боку, він входить до структури органів держави як авто­номний орган, до сфери регулювання якого належить банківська сис­тема держави, а з іншого - НБУ є звичайною, економічно самостій­ною юридичною особою, що має статутний капітал, може від свого імені набувати права і нести зобов'язання, бути позивачем і відпові­дачем у суді.

Як один з органів державного управління Національний банк наділений важливими і дуже широкими повноваженнями, однак його діяльність має й певні обмеження. Так, Національному банку забороняється:

> бути акціонером або учасником банків та інших підприємств і
установ;

> проводити операції з нерухомістю, крім тих. що пов'язані
безпосередньо із забезпеченням діяльності Національного банку та
його установ;

> здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяль­
ність, яка не відповідає функціям Національного банку.

Водночас ці обмеження не стосуються набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк, а також участі в капіталах інших підприємств, установ, що забезпечують діяльність Національного бан­ку. НБУ як особливий орган державного управління має переважне та безумовне право задовольняти вимоги, що ґрунтуються на здійснено­му рефінансуванні банку в установленому законом порядку та за яки­ми вже настав час погашення.

Отже, на сьогодні організаційно-правові засади діяльності Націо­нального банку України законодавчо врегульовані на достатньо висо­кому рівні, і НБУ посідає належне місце в системі центральних банків європейських країн.

§2. Функції НБУ

Функції НБУ та його керівних органів є невід'ємною складовою функцій державного управління.

Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці.

На виконання цієї функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повнова­жень,- цінової стабільності.

Іншими функціями НБУ, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», є:

• проведення грошово-кредитної політики;

• монопольне здійснення емісії національної валюти України та
організація її обігу;

• організація системи рефінансування комерційних банків;

• установлення для банків правил проведення банківських опе­
рацій, бухгалтерського обліку і звітності;

• організація створення й методологічного забезпечення системи
грошово-кредитної та банківської статистичної інформації, статисти­
ки платіжного балансу;

• визначення системи, порядку і форм платежів;

• визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківсь­
ких технологій;

• здійснення банківського регулювання та нагляду;

• складення платіжного балансу, здійснення його аналізу та про­
гнозування;

• здійснення валютного регулювання, організація і здійснення
валютного контролю;

• накопичення і зберігання золотовалютних резервів, здійснення
операцій з ними та банківськими металами;

• аналіз стану грошово-кредитних, фінансових і валютних від­
носин;

• організація інкасації та перевезення банкнот і монет, інших
цінностей;

• здійснення інших функцій у фінансово-кредитній сфері в ме­
жах своєї компетенції, визначеної законом.

Одним з важливих напрямків діяльності Національного банку є правове регулювання готівкового обігу. НБУ має виняткове право введення в обіг (емісії) банківських білетів і розмінної монети наці­ональної грошової одиниці, а також організації їх обігу та вилучен­ня з обігу. До функцій Національного банку також належать уста­новлення особливостей і порядку визначення платіжності грошових знаків, а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків.

Іншим важливим напрямком діяльності НБУ є регулювання сис­теми розрахунків в економіці та організація надійної системи бухгал­терського обліку і звітності. На виконання цього завдання Національ­ний банк установлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб, координує організацію розра­хунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахун­ків. Через свої установи Національний банк України забезпечує здійс­нення міжбанківських розрахунків, дає дозвіл на проведення міжбан-ківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та їхні власні розрахункові системи, встановлює обов'язкові для банків стандарти і правила ведення бухгалтерського обліку та звіт­ності.

З метою забезпечення покладених на НБУ функцій відповідно до Закону «Про Національний банк України» він здійснює такі види операцій:

0 надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

0 надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;

0 здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

0 купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

0 відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки в закор­донних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

0 купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулю­вання;

0 зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали, каміння та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зов­нішньому ринках без квотування і ліцензування;

0 розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за кла­сифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

0 приймає на зберігання та в управління державні цінні папери та інші цінності;

0 видає гарантії та поруки, відповідно до положення, затвердже­ного Радою Національного банку;

0 веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

0 виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

0 веде особові рахунки працівників Національного банку;

0 веде рахунки міжнародних організацій;

0 здійснює безспірне стягнення коштів із рахунків своїх клі­єнтів відповідно до законодавства України, зокрема за рішенням

суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необ­хідні для забезпечення виконання своїх функцій. Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).

§ 3. Структура і керівні органи НБУ

Важливе значення для ефективної діяльності центрального банку, проведення ним незалежної політики має законодавчо закріплена система його організації та управління.

Можна виокремити дві моделі організаційної побудови централь­них банків розвинених країн. Згідно з першою центральний банк краї­ни проводить монетарну політику, яка розглядається як частина інст­рументарію, що використовується державними органам для регулю­вання економіки. Грошово-кредитна політика, поряд з іншими видами економічної політики держави, використовується для досягнення еко­номічних і соціальних цілей уряду. Така модель організації діяльності центральних банків притаманна для Великої Британії та Японії.

Друга модель передбачає постанову перед центральним банком чіткої мети - підтримання стабільності національної грошової одини­ці (або стабільності цін) за допомогою визначених важелів грошово-кредитного регулювання. У межах цієї моделі, що існує у більшості країн Європи (зокрема і в Україні), центральний банк, маючи неза­лежний статус, виконує чітко визначені завдання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» структура НБУ будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять:

• центральний апарат, розташований у м. Києві;

• Кримське республіканське і 24 обласні управління;

• розрахункові палати;

• Банкнотно-монетний двір;

• фабрика банкнотного паперу;

• Державна скарбниця України;

• Центральне сховище;

• спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади,
інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення
діяльності НБУ.

У межах чинного законодавства Національний банк України само­стійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реор­ганізації спеціалізованих підприємств, інших структурних одиниць і підрозділів, затверджує їхні статути й положення.

Філії (територіальні управління) Національного банку не ма­ють статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визнача­ються Положенням, яке затверджує Правління Національного банку.

Рис. 2.2. Керівні органи НБУ

Структура центрального апарату НБУ заснована на засадах лі­нійно-функціонального принципу. Структура центрального апара­ту НБУ включає сукупність підрозділів, схем розподілу між ними функцій, повноважень та обов'язків, а також систему взаємовідносин між ними. Від ефективності побудови структури центрального апарату Національного банку значною мірою залежать прийняття та виконан­ня управлінських рішень у грошово-кредитній сфері.

До складу центрального апарату НБУ входять 17 департаментів та 10 самостійних управлінь, а саме:

1) департамент пруденційного нагляду;

2) департамент монетарної політики;

3) департамент валютного регулювання;

4) департамент валютного контролю та ліцензування;

5) економічний департамент;

6) департамент науково-економічних досліджень;

7) департамент готівково-грошового обігу;

8) департамент платіжних систем;

9) департамент бухгалтерського обліку;

10) департамент інформатизації;

11) фінансовий департамент;

12) юридичний департамент;

13) департамент міжнародних зв'язків;

14) департамент перевезення цінностей та організації інкасації;

15) департамент внутрішнього аудиту;

16) департамент банківської безпеки;

17) департамент персоналу;

18) управління контролю ризиків;

19) секретаріат Голови НБУ (з правами самостійного управління);

20) прес-служба (з правами самостійного управління);

21) редакція періодичних видань Національного банку України;

22) управління будівництва і реконструкції;

23) управління реєстрації та ліцензування банків;

24) управління з питань роботи з проблемними банками;

25) управління нагляду за великими банками;

26) управління справами;

27) група управління проектами міжнародних кредитних ліній.
Функції названих підрозділів переважно полягають у виробленні

політики центрального банку, проведенні науково-аналітичної робо­ти, здійсненні операцій на кредитному й валютному ринках, а також діяльності технічного та адміністративного характеру.

Керівні органи Національного банку та їхня структура вказані на рис. 2.2.

Рада НБУ здійснює кон­троль за проведенням грошо­во-кредитної політики вико­навчими структурами цент­рального банку.

Рада Національного бан­ку складається з 15 осіб. Цей орган створюється на паритетних засадах як Пре­зидентом, так і парламен­том. Голова Національного банку входить до складу Ра­ди НБУ за посадою.

Членом Ради Націо­нального банку може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фі­нансову освіту або науковий ступінь в галузі економіки та фінансів і при цьому - досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади України чи в банківській установі, або нау­кової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

Строк повноважень чле­нів Ради Національного бан­ку - 7 років, окрім Голови НБУ, який призначається на строк здійснення його пов­новажень на посаді.

Голова Ради Національного

банку та його заступник

обираються Радою НБУ

строком на три роки.

Правління Національного банку Ук­раїни є безпосереднім виконавчим керів­ним органом НБУ, який здійснює уп­равління діяльністю центрального банку.

Очолює Правління Голова Націо­нального банку. До його складу входять також заступники Голови НБУ за поса­дою. Кількісний та персональний склад Правління НБУ затверджується Радою Національного банку за поданням Голови НБУ (нині становить 15 осіб).

Формування складу Правління НБУ здійснюється за функціональним прин­ципом. До його складу, крім Голови НБУ, його першого заступника і трьох заступ­ників, входять:

• директор департаменту монетарної
політики;

• директор департаменту валютного
регулювання;

• директор Генерального департамен­
ту банківського нагляду;

• головний бухгалтер - директор де­
партаменту бухгалтерського обліку;

• директор департаменту інформати­
зації;

• директор департаменту персоналу;

• директор фінансового департаменту;

• директор юридичного департаменту;

• начальник головного управління НБУ
по м. Києву та Київській області;

• начальник головного управління
НБУ в АР Крим.

Правління НБУ вирішує, в основному,

організаційні, координаційні

та контрольні питання діяльності

Національного банку.

39

Повноваження Ради Національного банку України Розробляє

• основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її виконанням.

Здійснює

• Аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан її соці­ально-економічного розвитку та розробляє пропозиції щодо внесення відпо­відних змін до неї.

Надає

Затверджує

• регламент Ради Національного банку України;

• рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних
фінансових організаціях, у капіталі банків і фінансово-кредитних уста­
новах;

• зовнішньоекономічні договори та інші угоди;

• кошторис доходів і витрат Національного банку;

• має право застосування вето щодо окремих рішень Правління Націо­
нального банку.

Дає згоду

• За поданням Голови Національного банку на призначення на посади та звільнення з посад членів Правління Національного банку

• рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених
Основних засад грошово-кредитної політики щодо:

■ методів і форм прогнозування макропоказників економічного і со­
ціального розвитку, а також грошово-кредитної політики;

■ окремих заходів монетарного та регулятивного характеру;
" політики курсоутворення та валютного регулювання;

■ розвитку банківської системи та окремих нормативних актів із
питань банківської діяльності;

■ вдосконалення платіжної системи; інших питань, віднесених до
компетенції Національного банку;

• рекомендації Кабінету Міністрів України щодо впливу політики
державних позик і податкової політики на стан грошово-кредитної
сфери.

Подає до

Голова Ради Національного банку України Організовує

засідання Ради Національного банку і головує на них.

Скликає

• позачергові засідання з власної ініціативи або з ініціативи не менше ніж однієї третини загальної кількості членів Ради Національного банку.

Здійснює

• інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національно­го банку.

• Верховної Ради та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточно­го року відомості про сальдо кошторису для внесення до проекту Держав­ного бюджету України на наступний рік.

форми оплати праці працівників Національного банку України.

Приймає рішення

щодо зміни розміру статутного капіталуНаціонального банку.

Погоджує

• щорічно до 1 липня поточного року звіт про виконання кошторисуНаціонального банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік.______

Встановлює

Обов'язки та повноваження Голови Національного банку України

• Керує діяльністю Національного банку.

• Діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без до­
ручення.

• Головує на засіданнях Правління Національного банку.

• Підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, на­
кази, розпорядження, угоди.

• Розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку.

• Видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання всіма службовцями
Національного банку, його підприємствами, установами.

• Приймає рішення з інших питань щодо діяльності Національного
банку (крім питань із компетенції лише Ради та Правління Національного
банку).

• Одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України
та Президентом України за діяльність Національного банку.

41

Повноваження Правління Національного банку України Подає на розгляд Раді Національного банку

• Річний звіт Національного банку України;

• Проект кошторису доходів і витрат на наступний рік;

• Іншу бухгалтерську та статистичну інформацію.

Затверджує

• Штатний розпис Національного банку України;

• Регламент Правління Національного банку;

• Положення про структурні підрозділи та установи Національного
банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозді­
лів, підприємств та установ.

Приймає рішення щодо

• Економічних засобів і монетарних методів, необхідних для реалізації
Основних засад грошово-кредитної політики та забезпечення стабільності
й купівельної спроможності національної валюти;

• Емісії валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

• Зміни процентних ставок Національного банку;

• Встановлення економічних нормативів для банків і фінансово-кредит­
них установ;

• Розміру та порядку формування обов'язкових резервів для банків і
фінансово-кредитних установ;

• Застосування заходів впливу на комерційні банки та фінансово-
кредитні установи;

• Встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, що їх здійснює
Національний банк;

• Переліку цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпе­
чення кредитів Національного банку;

• Умов допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

• Створення та ліквідації підприємств, установ Національного банку;

• Участі в міжнародних фінансових організаціях, у капіталі банків і фі­
нансово-кредитних установ;

• Купівлі та продажу майна для забезпечення діяльності Національного
банку.

§ 4. Фінансове забезпечення діяльності НБУ

Статут Національного банку України визначає, що майно НБУ складається з фондів та інших цінностей, вартість яких відображає­ться у самостійному балансі Національного банку України. Джере­лом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяль­ності, а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.

Доходи і витрати Національного банку України обчислюються щорічно під час складання бюджету банку. Доходи НБУ являють собою збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу чи зростання активів, або зменшення зобов'язань, що зумовлюють збільшення капіталу.

Доходи Національного банку класифікуються таким чином:

I. Процентні доходи. У загальних доходах банку процентні дохо­
ди становлять найбільшу частку. Процентні доходи центральний банк
отримує від:

• продажу кредитних ресурсів уряду;

• надання комерційним банкам короткострокових і довгостроко­
вих кредитів через проведення кредитних тендерів, ломбардного кре­
дитування банків, на підставі договорів «РЕПО»;

• розміщення строкових депозитів і вкладів, а також інші про­
центні доходи.

II. Комісійні доходи:

• надходження за надані послуги системи електронних платежів
(СЕП) та електронної пошти;

• за розрахунково-касове обслуговування банків;

• доходи за операціями з клієнтами НБУ;

• за операціями на валютному ринку;

• результат від операцій купівлі-продажу цінних паперів та інши­
ми фінансовими інструментами;

• інші комісійні доходи.

III. Інші операційні доходи - це доходи від діяльності служби ін­
касації НБУ, яка здійснює інкасацію грошового виторгу, перевезення
банкнот і монет та інших цінностей (дорогоцінних металів, каміння
тощо).

До інших операційних доходів належать доходи за послуги, що надаються територіальними управліннями та установами НБУ, зо­крема за:

□ реєстрацію банків, змін і доповнень до їхніх установчих до­
кументів, реєстрацію філій банків, змін і доповнень до їхніх поло­
жень;

а надання банкам ліцензій і дозволів їхнім філіям на здійснення банківських операцій, а також розширення ліцензій і дозволів;

□ реєстрацію пунктів обміну валюти;

□ оформлення ліцензії на інвестиції за кордон;

□ надання ліцензій на відкриття рахунків типу «Н» і ти­
пу «П».

Сюди ж можна долучити доходи від проданих платіжних засобів і под.

IV. Інші доходи формуються від продажу ювілейних монет, ви­
пущених НБУ в обіг, від продажу іншої банківської продукції: серти­
фікатів, цінних паперів, візових етикеток, чекових книжок, розрахун­
кових чеків та банкнотного паперу, а також від реалізації основних
фондів (будівель, споруд, приладів та устатковання, комп'ютерної
техніки, меблів, транспортних засобів, інструментів тощо), що вико­
ристовувалися в операційній та неопераційній діяльності Національ­
ного банку й вивільнилися внаслідок їх морального зносу, модернізації
та інших факторів.

V. Позареалізаційні доходи Національного банку - це штрафи,
пені, неустойки, одержані за господарськими операціями на осно­
ві укладених із суб'єктами господарювання контрактів і договорів,
та ін.

Витрати Національного банку України - це зменшення еконо­мічних вигод у звітному періоді у формі відпливу чи використання активів або ліквідації заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу.

Витрати Національного банку України класифікуються таким чи­ном:

II. Комісійні витрати - це витрати за операціями з банками, за
операціями з цінними паперами та на валютному ринку і т. ін.

III. Адміністративні витрати. До їх складу належать витрати на
утримання персоналу (фонд основної та додаткової заробітної платні,
внески на державне соціальне страхування, інші обов'язкові нараху­
вання на заробітну платню, матеріальна допомога та інші соціальні
виплати, інші витрати на утримання персоналу), витрати на підготу­
вання кадрів і підвищення кваліфікації.

IV. Витрати на службові відрядження.

V. Витрати на утримання основних засобів і нематеріальних
активів пов'язані з проведенням усіх видів ремонтів та обслугову­
вання, утримання автотранспорту, з орендою тощо.

VI. Експлуатаційні та господарські витрати - містять витрати
за опалення, освітлення та водопостачання, на охорону, придбання
спецодягу, малоцінних і швидкозношуваних предметів, канцелярські
витрати, поштово-телеграфні, на телефонну мережу, захист інформа­
ції та ін.

Дата добавления: 2015-06-26