Порядок проведення операцій прямого РЕПО

ПО

Департамент монетарної політики спільно з Генеральним департа­ментом банківського нагляду оперативно аналізують отриману ін­формацію та готують пропозиції керівництву Національного банку для прийняття рішення. Департамент монетарної політики надсилає банкові повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до закінчення операційного часу Національного банку забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт. У разі часткового задоволення заявки департамент моне­тарної політики повідомляє банку-позичальнику та відповідному те­риторіальному управлінню суму наданого кредиту.

Якщо банк отримує кредит овернайт під забезпечення державних цінних паперів три робочих дні поспіль, то, починаючи з четвертого кожний наступний кредит овернайт під забезпечення державних цін­них паперів поспіль надається за оголошеною процентною ставкою для цього виду кредиту овернайт плюс два процентні пункти.

Повернення банком кредиту овернайт здійснюється до 14-ї години наступного робочого дня одночасно з процентною платою. У разі не­повернення банком кредиту овернайт і процентів за користування ним департамент монетарної політики повідомляє відповідне терито­ріальне управління, в якому обслуговується кореспондентський раху­нок банку-позичальника, про застосування переважного та безумов­ного права щодо списання в безспірному порядку заборгованості за кредитом і процентів за користування ним із кореспондентського ра­хунку цього банку. Згідно з повідомленням відповідне територіальне управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і про­центів за користування ним.

§ 4. Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків

Одним з основних механізмів рефінансування банків, що застосо­вується Національним банком протягом останніх років, є коротко­строкове та середньострокове кредитування банків. Воно здійснюється проведенням тендерів із підтримання ліквідності.

Тендер із підтримання ліквідності банків - це форма задово­лення попиту на кошти під час рефінансування, яка передбачає на­дання Національним банком кредитів банкам, що потребують під­тримання ліквідності, через відбір за встановленими критеріями.

Національний банк України здійснює рефінансування банків стро­ком до 14 днів і до 365 днів проведенням кількісного або процентного тендера.

Кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінан­сування, може оголошуватися або не оголошуватися.

Процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного креди­ту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит.

Оголошення про проведення кількісного або процентного тендера надається банкам у п'ятницю кожного тижня до 17-ї години. Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю:

0 три середи підряд - рефінансування строком до 14 днів;

0 одна середа - рефінансування строком до 365 днів.

За умови, що п'ятниця оголошується неробочим днем, повідом­лення про проведення тендера надається банкам у четвер того тижня, що передує дням проведення тендера.

Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквід­ності банків Національний банк може змінювати періодичність і чер­говість проведення тендерів, а також визначати додаткові вимоги до учасників тендерів, про що повідомляється банкам засобами елект­ронної пошти.

Банк, який виходячи з прогнозу своєї ліквідності планує взяти участь у тендері з пропозицією надати під забезпечення кредиту ре­фінансування враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотеч­ні сертифікати з фіксованою дохідністю, облігації підприємств чи облігації місцевих позик, орієнтуючись на терміни проведення Націо­нальним банком тендерів, має заздалегідь надавати територіальним управлінням відповідні документи для їх перевірки.

Територіальне управління до розгляду бере лише ті документи, які дають змогу зробити висновок щодо можливого прийняття запропо­нованого виду забезпечення, та не менше ніж за один робочий день до оголошення про проведення чергового тендера повинно повідоми­ти банк щодо прийнятності забезпечення.

Заявку на одержання кредиту рефінансування строком до 14 днів банк може надавати до Національного банку за умови дотримання встановлених вимог. Один банк не може одержати більше 50% за­пропонованого на тендері обсягу кредитів.

Сума заборгованості за кредитами Національного банку (крім кре­диту овернайт), зокрема за кредитами з урахуванням поданої заявки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50% розміру регулятив­ного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

Кредит рефінансування строком до 14 днів може надаватися бан­ку під забезпечення гарантії іншого банку в обсязі наданої гарантії

або врахованого векселя, авальованого іншим банком, але не більше 50% розміру регулятивного капіталу банку-позичальника, розрахова­ного за даними останнього балансу.

У разі звернення за кредитом рефінансування строком до 365 днів банк додатково має дотримуватися таких вимог:

> у кредитному портфелі банку кредити (крім кредитів строком
понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку та
надані іншим банкам, не перевищують 20% від загальної суми зо­
бов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення;

> прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку становлять
до 10 процентів від суми кредитного портфеля;

> сума заборгованості за кредитами. Національного банку (крім
кредиту овернайт), зокрема за кредитами з урахуванням поданої заяв­
ки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50% розміру регу­
лятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього ба­
лансу.

До заявки на одержання кредиту рефінансування строком понад 14 днів додається інформація Генерального департаменту банківсько­го нагляду щодо фінансового стану банку та дотримання ним вимог нормативно-правових актів Національного банку з висновком щодо доцільності такого рефінансування.

Територіальні управління, Генеральний департамент банківського нагляду постійно здійснюють моніторинг фінансового стану банку, який має кредит, що наданий на строк понад 14 днів, і щокварталу його фінансовий стан розглядається на засіданні Комітету з управлін­ня активами і пасивами Національного банку. На засідання можуть бути запрошені керівники банку.

У повідомленні про проведення Національним банком тендера за­значаються такі умови його проведення:

0 дата;

0 тип тендера (кількісний або процентний);

0 строк користування кредитом;

0 загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (чи без її оголошення);

0 мінімальна сума заявки для одного банку;

0 вид забезпечення кредиту тощо.

Протягом понеділка банк, який потребує підтримки своєї ліквідно­сті, узгоджує з відповідним територіальним управлінням НБУ свою участь у тендері, здійснюється перевірка застави, яка надається під забезпечення кредиту рефінансування, готується заявка.

Банк за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення «Кредитний тендер» може подати лише одну заявку на участь у тен­дері до департаменту монетарної політики, яка має містити перелік

державних цінних паперів, врахованих банками векселів, подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, облігацій підприємств чи облігацій місцевих позик, без будь-яких по­дальших змін до неї. Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері часу, не приймаються, за винятком причин технічно­го характеру.

За умови надання під забезпечення кредиту рефінансування дер­жавних цінних паперів Національний банк перевіряє наявність у бан­ку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів і строки їх погашення, а департамент монетарної полі­тики передає копію заявки до відповідного територіального управ­ління для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.

У разі надання кредиту рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик Національний банк перевіряє через уповноважений банк-зберігач на підставі виписки з рахунку в цінних паперах у відкритому акціонерному товаристві «Міжрегіо­нальний фондовий союз» або іншому уповноваженому суб'єкті фондового ринку наявність у банку-позичальника облігацій, які пе­редаються під забезпечення кредиту рефінансування, і передає заяв­ку територіальному управлінню для подальшої перевірки кредито­спроможності банку. Департамент монетарної політики без перевірки передає заявку відповідному територіальному управлінню для здійс­нення подальшої перевірки:

V урахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бухгал­
терського обліку та відповідності встановленим вимогам;

V подвійних складських свідоцтв та іпотечних сертифікатів із
фіксованою дохідністю відповідно до вимог законодавства України.

Відповідне територіальне управління після розгляду заявки на участь у тендері, перевірки кредитоспроможності банку, запропоно­ваного забезпечення та дотримання ним установлених вимог за допо­могою засобів програмно-технологічного забезпечення «Кредитний тендер» повідомляє департамент монетарної політики про можливу участь банку в тендері та надійність запропонованого банком забез­печення.

Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійс­нюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запро­понована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголоиеною ціною розподіляються між усіма банками про­порційно до поданих заявок.

За умови проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового зі.ака, за якою вони погоджуються одержати кошти, але 114

не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку. На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропоно­ваної в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі посту­пово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. Якщо два або кілька учасників процентного тенде­ра пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що за­лишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між ци­ми банками.

Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері, й територіальним управлінням НБУ. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір і договір застави з відповідним територіальним управлінням, яке має повідомити депар­тамент монетарної політики про укладення договорів.

Департамент монетарної політики в середу відповідно до укладе­них кредитних договорів і договорів застави забезпечує перераху­вання коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, облігації підприємств та облігації місцевих позик. Пе­рерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери, забезпечується департамен­том монетарної політики з одночасним блокуванням цих цінних па­перів у депозитарії державних цінних паперів Національного банку в установленому порядку.

У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду ви­пуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що надсилається повідомлення банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню.

Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення креди­ту рефінансування державні цінні папери (облігації зовнішньої дер­жавної позики), забезпечується після отримання департаментом мо­нетарної політики виписки з рахунків у цінних паперах відповідної депозитарної системи, заблокованих на користь Національного банку. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення креди­ту рефінансування облігації підприємств, облігації місцевих позик, здійснюється тільки після отримання Національним банком від упов­новаженого банку-зберігача виписки з рахунків у цінних паперах про блокування на користь Національного банку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик у визначеній у кредитному договорі та до­говорі застави кількості.

Кредитний договір і договір застави укладаються банком з терито­ріальним управлінням НБУ залежно від виду забезпечення відповідно

до законодавства України. У кредитному договорі як основні умови зазначаються:

> строк дії договору;

> сума, на яку укладається договір;

> процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю
днів для обрахування процентів за користування кредитом вважають­
ся 365 днів);

> застосування заходів впливу до банку в разі прострочення ви­
конання зобов'язань за наданим кредитом рефінансування;

> перелік і характеристика державних цінних паперів, що надані
під забезпечення;

> балансова вартість державних цінних паперів;

>* балансова вартість врахованих векселів, подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, прийня­тих під забезпечення;

> перелік і характеристика облігацій підприємств, облігацій міс­
цевих позик, що надані під забезпечення, їхня балансова вартість;

> порядок надання гарантії банку;

> черговість погашення заборгованості за кредитом і процентів
за користування ним;

> здійснення протягом дії кредитного договору відповідним те­
риторіальним управлінням перевірок банку щодо правильності про­
ведення операцій з урахування векселів, подвійних складських сві­
доцтв, з обліку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, що
пропонуються банком під забезпечення кредиту рефінансування;

> застосування Національним банком переважного та безумовного
права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповід­
но до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України»;

> реалізація Національним банком права продажу активів, що
перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та
задоволення вимог за рахунок коштів від їх продажу;

> звернення до гаранта.

У кредитному договорі між банком і Національним банком перед­бачається, що, в разі недостатності в банків коштів для одночасного погашення заборгованості за кредитом, у першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу - проценти за користування ним і пеня, а потім відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.

Національний банк України може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за коштами, наданими на строк понад 14 днів, за умови виявгення фактів надання банком недостовірної інформації (у т. ч. звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання згявки банку про надання кредиту рефінансування.

Банк повертає кредити рефінансування, що одержані від Націо­нального банку, у строки відповідно до укладеного договору. Банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково, письмово повідомивши, але не пізніше ніж за один робочий день до настання строку погашення кредиту, відпо­відне територіальне управління та департамент монетарної політики

НБУ.

У разі невиконання банком умов кредитного договору щодо своє­часного погашення заборгованості за наданим кредитом через рефі­нансування та/або процентів за користування ним департамент моне­тарної політики повідомляє відповідному територіальному управлінню, в якому обслуговується кореспондентський рахунок банку-позичаль-ника, про застосування переважного та безумовного права щодо спи­сання в безспірному порядку всієї заборгованості з кореспондентсь­кого рахунку цього банку. Згідно з повідомленням відповідне тери­торіальне управління на підставі меморіального ордера здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кре­дитом і процентів за користування ним.

Якщо через відсутність коштів на кореспондентському рахунку неможливо стягнути суму заборгованості, то протягом 10 днів од дня виникнення простроченої заборгованості Національний банк має пра­во також реалізувати предмет застави. Порядок та/або черговість за­стосування конкретного виду задоволення вимог Національного бан­ку мають передбачатися в кредитному договорі, що укладається з банком.

§ 5. Рефінансування банків шляхом проведення операцій РЕПО

Національний банк України може проводити з банками операції прямого або зворотного РЕПО згідно з визначеними вимогами і укла­деними договорами на визначену суму та строк.

Пряме РЕПО - це кредитна операція, що ґрунтується на двосто­ронній угоді між Національним банком та банком про купівлю Націо­нальним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (перша частина угоди РЕПО) з подальшим зобов'я­занням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди РЕПО) за обумовленою ціною на обумовлену дату. Використовуються НБУ для підвищення ліквідності комерцій­них банків.

Зворотне РЕПО - це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про продаж

Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумов­леною в договорі ціною та на обумовлену дату. Використовуються НБУ для зниження ліквідності комерційних банків.

Національний банк операції РЕПО може здійснювати шляхом: ♦♦♦ безпосередньої домовленості з банком щодо купівлі (продажу) державних цінних паперів, іноземної валюти;

♦ проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях РЕПО (лише з державними цінними паперами).

Операції РЕПО можуть здійснюватися лише з тими державними цінними паперами, строк погашення яких не припадає на строк про­ведення операції РЕПО.

Національний банк може здійснювати такі види операцій РЕПО, але не більше ніж на ЗО календарних днів:

♦> відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кож­на зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням за два робочі дні про да­ту завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і розраховується залежно від строку дії операції РЕПО;

♦ строкове репо (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції.

У разі досягнення згоди на проведення операції РЕПО між Націо­нальним банком та банком укладається відповідний договір, який має містити такі основні умови:

0 строк дії договору;

0 суму купівлі (продажу) державних цінних паперів;

0 суму, цифровий або літерний код іноземної валюти;

0 ціну купівлі (продажу) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією РЕПО;

0 ціну зворотного продажу (купівлі) державних цінних паперів або іноземної валюти за операцією РЕПО;

0 перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією РЕПО;

0 зобов'язання продати державні цінні папери або іноземну ва­люту зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери або іноземну валюту зі зворотним продажем;

0 розмір і порядок установлення процентного доходу (витрат);

0 порядок 'іередавання державних цінних паперів або іноземної валюти до кредитора, зокрема в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції РЕПО;

0 застосування Національним банком переважного та безумовно­го права задовольнити свої вимоги списанням у безспірному порядку 118

заборгованості з кореспондентського рахунку зобов'язаної сторони в повному обсязі відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національ­ний банк України» у разі несвоєчасного виконання банком зобов'я­зання щодо зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти;

0 інші істотні умови.

Процентний дохід за операціями РЕПО - це дохід, якого отри­мує покупець державних цінних паперів або іноземної валюти (той, хто надає кошти в національній валюті), у разі здійснення операції РЕПО, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів або іноземної валюти та ціною їх купівлі.

Процентні витрати - це витрати продавця державних цінних па­перів або іноземної валюти (того, хто отримує кошти в національній валюті) у разі здійснення операції РЕПО, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти і ціною їх продажу. Механізм визначення процентного при­бутку від інвестування коштів в угоду РЕПО наведено на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Визначення процентного прибутку від інвестування коштів

в угоду РЕПО

У договорі про проведення операції РЕПО між Національним бан­ком і банком має передбачатися умова щодо перерахування коштів за операцією купівлі (продажу) або зворотного продажу (купівлі) від­повідних державних цінних паперів з одночасним блокуванням/роз-блокуванням цих цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Зобов'язання щодо виконання другої частини угоди РЕПО у сторін договору виникає тільки за умови повного виконання сторонами зо­бов'язань за першою частиною угоди РЕПО.

Операції прямого РЕПО можуть проводитися Національним бан­ком через тендер (лише з державними цінними паперами) або шляхом безпосередньої домовленості з банком (з державними цінними папе­рами та іноземною валютою).

У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого РЕПС) Національний банк відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найприйнятнішими для Національного банку за обсягами опера­цій або ціновими параметрами.

Ціна купівлі (щодо конкретної операції РЕПО) - це сума коштів, яка сплачується покупцем відповідно до першої частини угоди РЕПО на дату купівлі за отримані від продавця державні цінні папери чи іноземну валюту.

За операцією прямого РЕПО ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів є справедлива вартість державних цінних паперів.

Ціна зворотної купівлі (щодо конкретної операції РЕПО) - це сума коштів, сплачувана продавцем відповідно до другої частини угоди РЕПО у день зворотної купівлі за відповідні державні цінні папери.

Ціна зворотного продажу Національним банком державних цін­них паперів залежить від:

> строку дії операції прямого РЕПО;

> ставки рефінансування Національного банку;

> процентних ставок за кредитами й депозитами на міжбанківсь-
кому ринку, які діяли у відповідному періоді на день зворотного про­
дажу.

За операцією прямого РЕПО з іноземною валютою Національний банк отримує іноземну валюту в розмірі, який дорівнює сумі надано­го кредиту в національній валюті, що розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти. За умови виконання другої час­тини операції прямого РЕПО з іноземною валютою Національний банк повертає банку іноземну валюту в розмірі, що перерахований банком у першій частині операції прямого РЕПО, але після отриман­ня коштів у національній валюті (як погашення заборгованості за кредитом і процентів за користування ним).

У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях прямого РЕПО департамент монетарної політики надсилає банкам повідом­лення про проведення тендера із зазначенням умов його проведення та строку операції РЕПО.

Банки подають до департаменту монетарної політики за допомо­гою засобів програмного забезпечення «АРМ РЕПО-тендер» заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо:

0 ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів;

0 строку пг оведення операції РЕПО;

0 обсягу операції РЕПО;

0 кількості й коду державних цінних паперів, що пропону­ються.

Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтриманні їхньої ліквідності. Після розгляду заявок банків департамент моне­тарної політики надсилає банкам, які за результатами тендера мають право отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвєрдження про намір укласти договір про здійснення операцій прямого РЕПО. Договір між Національним банком та банком має бути укладений не пізніше наступного робочо­го дня після отримання повідомлення-підтвєрдження.

Національний банк за умови проведення операції прямого РЕПО після безпосередньої домовленості з банком, орієнтуючись на обліко­ву ставку Національного банку, процентну ставку на міжбанківсько-му кредитному ринку, на дохідність за державними цінними папера­ми, вибирає тих учасників ринку, які пропонують найвищий процен­тний дохід, мають у своєму портфелі відповідні державні цінні папери і погоджуються на участь в операції прямого РЕПО на відпо­відний строк.

За умови проведення операції прямого РЕПО з іноземною валю­тою процентним доходом є процентна ставка, що оголошується за кредитом овернайт під забезпечення державних цінних паперів. Ініціа­тором проведення операції прямого РЕПО з іноземною валютою з Національним банком після безпосередньої домовленості може бути тільки банк.

Перерахування коштів у національній валюті за операціями пря­мого РЕПО здійснюється лише після отримання департаментом мо­нетарної політики від операційного управління виписки з рахунку Національного банку про перерахування Національному банку інозем­ної валюти у визначеному в договорі розмірі за операцією прямого РЕПО або після отримання від операційного управління копії, що надходить до Національного банку від банку.

Перерахування банку коштів в іноземній валюті за другою части­ною операції прямого РЕПО здійснюється після надходження до На­ціонального банку коштів у національній валюті, а саме: суми креди­ту і процентів за користування ним.

Операція прямого РЕПО, здійснювана між банком і Національним банком як з державними цінними паперами, так і з іноземною валю­тою, є кредитною операцією та обліковується на рахунках бухгалтер­ського обліку згідно із сутністю операції відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку і депозитарної діяльності з державними цінними паперами.

Дата добавления: 2015-06-26