Розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків

Розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що ві­діграє роль агента з розрахунків, застосовуються практично в кожній країні. У більшості випадків роль агента з розрахунків виконує цент­ральний банк, що надає розрахункові послуги всім учасникам бан­ківської системи. Такі розрахунки здійснюються на валовій основі (брутто-розрахунки). При цьому банки відкривають у центральному банку кореспондентські рахунки ностро, а центральний банк відкри­ває для банків рахунки лоро. Здійснення операцій за цими рахунка­ми відбувається на основі бездокументарних первинних документів, тобто за допомогою електронних джерел (комп'ютерних і телекому­нікаційних систем), що значно скорочує термін розрахунків.

Центральний банк, створюючи централізовану систему розрахун­ків, відшкодовує за рахунок банків витрати на її функціонування і підтримання. Проте розмір цієї плати є значно нижчим, ніж витрати банку за прямими кореспондентськими рахунками. У більшості країн банки оплачують комісійні за платіжні послуги центрального банку, а за залишками на цих рахунках проценти не нараховуються. Цент­ральний банк може встановлювати необхідність підтримування пев­ного мінімального розміру залишку коштів на цих рахунках.

Перевага такого методу розрахунків для банків полягає в можли­вості отримати короткостроковий кредит у центральному банку

для погашення своїх зобов'язань у разі нестачі коштів на рахунку-ностро. Така ситуація називається овердрафт. Одначе кредити оверд-рафт суворо обмежуються центральним банком.

Слід зазначити, що банки не завжди можуть користуватися пози­ками центрального банку, оскільки в ряді країн запроваджено заборо­ни на виникнення дебетового сальдо на кореспондентському рахунку в центральному банку (в т. ч. і в Україні). Іноді заборона стосується не всіх, а лише певних категорій банків.

Розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ)

Розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових уста­нов і мереж останніми роками набувають дедалі більшого поширен­ня. Такі розрахунки здійснюються на основі заліку взаємних вимог через клірингові установи. їх називають нетто-розрахунками.

Кліринг - це процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язан­нями учасників розрахунків певної платіжної системи, що охоплює процес отримання, сортування й розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного роз­рахункового сальдо.

У банківській сфері кліринг може використовуватись як для розра­хунків між комерційними банками всередині країни, так і міжнародних розрахунків (міжнародний валютний кліринг).

Залежно від рівня самостійності банківської установи розріз­няють:

• міжбанківський кліринг;

• внутрішньобанківський кліринг.

Залежно від сфери застосування міжбанківський кліринг поділя­ється на:

• локальний - між банками будь-якого регіону чи між банками
певної банківської групи і (або) між філіями одного банку (внутріш­
ньобанківський);

• загальнодержавний - між банками в межах країни.
За способом проведення розрізняють такі види клірингу:

• через установи центрального банку та великих комерцій­
них банків;

через спеціальні міжбанківські організації - розрахункові (клірингові) палати;

• через кліринговий відділ (розрахунковий центр) головного
банку (застосовується в розрахунках між філіями банку (внутрішньо­
банківський кліринг)).

Названі способи проведення міжбанківських клірингових розра-

хунків тісно взаємопов'язані, а кінцеве сальдо розрахунків у будь-якому випадку покривається з кореспондентських рахунків банків, що відкриті у центральному банку.

Механізм розрахунків за допомогою клірингу є таким. Банки через спеціально створені розрахункові центри (клірингові палати) накопи­чують взаємні вимоги й зобов'язання протягом певного періоду (зазви­чай одного операційного дня). У подальшому визначається кінцеве са­льдо вимог або зобов'язань на основі взаємозаліку зустрічних вимог чи зобов'язань. Таким чином банки погашають лише суму своїх чистих зобов'язань. Залік платежу здійснюють на рахунках банку, що виконує розрахунки, яким у більшості випадків є центральний банк країни.

До переваг клірингових розрахунків можна віднести:

• зменшення витрат банків на організацію розрахунків;

• можливість підтримання невеликих сум залишків на коре­
спондентських рахунках (порівняно з брутто-розрахунками);

• підвищення рівня прибутковості й ліквідності банків, що
беруть участь у розрахунках (за рахунок спрощення, здешевлення та
прискорення розрахунків).

У розвинених країнах широко застосовується система міжбанків-ських розрахунків класу КТС8 - переказів великих сум грошей у режимі реального часу.

КТС8 (Кеаі-Тіте Огозз ЗеШетепі) - це система розрахунків вели­кими сумами, в якій і обробка інформації (процесинг), і остаточний розрахунок здійснюються безперервно, тобто в режимі реального часу.

В Україні міжбанківські розрахунки згідно з Інструкцією про між-банківські розрахунки в Україні, затвердженою постановою Правлін­ня НБУ від 27 грудня 1999 р. № 621, можуть здійснюватися через:

> банки-кореспонденти за кореспондентськими рахунками поро, ностро;

^* через систему електронних платежів Національного банку України за кореспондентськими рахунками комерційних банків (філій) у територіальних управліннях НБУ.

§ 11. Основи організації міжбанківських платежів

в Україні

Способи, умови й порядок проведення міжбанківських розрахун­ків у грошовій одиниці України за кореспондентськими рахунками банків-резидентів, відкритими в банківських установах України, ви­значаються Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Украї­ні, затвердженою постановою Правління НБУ від 27 грудня 1999 р. №621.

Кореспондентські відносини можуть установлюватися:

♦ між банками і Національним банком України;

♦ безпосередньо між банками.

Кореспондентські відносини з Національним банком України встановлюються банком через укладення договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям кореспондентського рахунка в територіальному управлінні Національного банку за місцезнаходжен­ням власника рахунка. Для здійснення міжбанківських розрахунків через СЕП власникові кореспондентського рахунка на договірних умовах відкривається технічний рахунок у розрахунковій палаті (цент­ральній розрахунковій палаті).

Кореспондентський рахунок банку (філії) в територіальному упра­влінні Національного банку відкривається на підставі укладеного до­говору. Для оформлення відкриття кореспондентського рахунка бан­ку керівник і головний бухгалтер банку особисто подають до терито­ріального управління Національного банку за місцезнаходженням банка необхідні документи. Днем відкриття кореспондентського ра­хунка банку (філії) вважається дата, зазначена в реквізиті «Кореспон­дентський рахунок відкрито» заяви про відкриття кореспондентсько­го рахунка.

Підставою для закриття кореспондентського рахунка банку (філії) в територіальному управлінні НБУ є заява власника рахунка або упов­новаженого органу. Із закриттям кореспондентського рахунка банку (філії) залишок коштів за цим рахунком попередньо має бути перера­хований на рахунок, визначений (залежно від підстави для закриття кореспондентського рахунка) відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку. Днем закриття ко­респондентського рахунка вважається дата, зазначена в заяві про за­криття кореспондентського рахунка. Заява про закриття кореспон­дентського рахунка надається до територіального управління Націо­нального банку особою, якій (залежно від підстави для закриття цього рахунка) надано таке право.

Територіальне управління Національного банку протягом трьох робочих днів од дня закриття кореспондентського рахунка банку (філії), включаючи день закриття, надсилає повідомлення про закрит­тя кореспондентського рахунка на адресу відповідного органу дер­жавної податкової служби.

Міжбанківські розрахунки в Україні можуть здійснюватися через:

^ СЕП Національного банку України за кореспондентськими ра­хунками банків (філій) у територіальних управліннях Національного банку;

^ банки-кореспонденти за кореспондентськими рахунками лоро, ностро.

\

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох опера­ційних днів і вважаються завершеними від часу зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-одержувача. Внутрішньобан-ківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох опе­раційних днів, і вважаються завершеними від часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача. Відповідальність за порушення строків виконання розрахунків визначається чинним законодавством.

Здійснення міжбанківських розрахунків через СЕП Національного банку України Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами дер­жавного казначейства на території України із застосуванням елект­ронних засобів приймання, оброблення, передавання і захисту інфор­мації.

Основні завдання СЕП НБУ:

• задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

• удосконалення грошово-кредитної політики, яку проводить
НБУ, завдяки отриманню оперативної й точної інформації про пере­
міщення коштів і стан кореспондентських рахунків;

• виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових роз­
рахунків;

• мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків і на
обіг коштів;

• високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

• надання широкого спектру послуг для користувачів;

• високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку й контролю;

• мінімізація вартості банківського посередництва шляхом опти-
мізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Основними функціями СЕП НБУ є:

*1* проведення розрахунків між банками України в електронній формі;

♦♦♦ ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

• забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану корес­
пондентських рахунків комерційних банків;

• надання НБУ механізму впливу на комерційні банки за по­
рушення чинного законодавства та нормативів банківської діяльності;

• надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

• можливість обміну між банками екстреною текстовою інфор­
мацією;

♦> забезпечення надійності розрахунків;

♦> багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

♦ багаторівневий захист інформації від несанкціонованого до­ступу, використання, викривлення й фальсифікації на всіх стадіях обробки та ін.

Загальні принципи організації роботи СЕП:

1. СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в
національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних ва­
лютах.

2. СЕП є системою брутто, тобто кожний платіжний документ
безпосередньо впливає на коррахунки учасників СЕП.

3. СЕП є закритою системою, що обмежує ризики, тобто кошти
циркулюють:

• у закритому фінансовому просторі;

• під суворим емісійним контролем НБУ.

4. Операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським
рахунком комерційного банку (філії) - учасника СЕП можуть вико­
нуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунка.

5. СЕП базується повністю на безпаперовій технології - викорис­
товуються лише електронні розрахункові документи і службові пові­
домлення.

6. Початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах по­
точного значення його технічного рахунка, крім випадків, що визна­
чені Національним банком.

7. Платіжні трансакції у СЕП є безвідкличними, тобто трансакцію,
ініційовану відправником платіжного документа і прийняту до вико­
нання в системі, не може скасувати ні відправник, ні будь-хто інший.

8. Оброблення електронних розрахункових документів і службо­
вих повідомлень СЕП здійснюється в порядку черговості їх надхо­
дження до системи. Інші пріоритети обробки трансакції за будь-
якими ознаками відсутні.

9. Обмеження на суми здійснення трансакцій учасників СЕП не
встановлюються. Технологічно сума трансакції обмежена лише поточ­
ним значенням залишку коррахунку банку - ініціатора трансакції.

10. Результати розрахунків за відісланими та отриманими елект­
ронними розрахунковими документами відображаються на технічних
рахунках комерційних банків (філій) у СЕП в режимі реального часу,
внаслідок чого:

• учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для
прогнозування ліквідності;

• платіжні трансакції приймаються до системи за відсутності
овердрафту коррахунка платника.

11. Обмін платіжними документами організовано в пакетному
режимі, технологічними циклами приймання-передавання, довжина
яких змінюється залежно від поточних потреб.

12. Ведеться транзитний рахунок для відображення трансакцій,
які були ініційовані, але не завершені протягом одного банківського
дня. Це дозволяє організувати асинхронну роботу учасників СЕП
з урахуванням специфіки можливостей кожного з них (наприклад,
нестійкої роботи каналів зв'язку).

13. Система електронних платежів є власністю НБУ.

Для розподілу фінансових ризиків у СЕП Національний банк засто­совує такі принципи:

• фактичне передання коштів банку-одержувачу здійснюється
лише після списання коштів з рахунка банку-відправника та зараху­
вання їх на рахунок одержувача (це дозволяє усунути кредитний
ризик); ■

• кошти, що надходять на рахунок банку, зараховуються у режи­
мі реального часу (такий принцип обмежує ризик ліквідності);

• овердрафт на коррахунках банків заборонений (це обмежує сис­
темний ризик).

Національний банк організовує та регламентує міжбанківські роз­рахунки через систему електронних платежів, бере участь у здійснен­ні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП через надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку.

Програмне забезпечення СЕП складається з програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповіда­ють трьом рівням структури СЕП:

> Центральна розрахункова палата - АРМ-1, АРМ ІПС;

> розрахункові палати - АРМ-2;

> банківські установи - учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Центральна розрахункова палата (ЦРП) - установа Національ­ного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських роз­рахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції розрахун­кової палати для банківських установ м. Києва і Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Інформаційно-пошукова система Національного банку Украї­ни (ІПС) - складова частина СЕП, що призначена для надання корис­тувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.

Розрахункова палата (РП) - структурний підрозділ територіаль­ного управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

Банківський регіон - це сукупність банків (філій банків) - учас­ників СЕП, які мають кореспондентські рахунки в одному територі­альному управлінні Національного банку України або здійснюють розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком, відкри­тим у цьому управлінні.

Віртуальний банківський регіон - це сукупність банків і філій банків, які обслуговуються одним програмно-технічним комплексом АРМ-2 СЕП.

Учасниками СЕП є:

0 територіальні управління Національного банку;

0 банки (філії), які мають технічні рахунки в РП або ЦРП.

Учасники СЕП поділяються на безпосередніх та опосередкованих.

Безпосередній учасник СЕП (учасник СЕП) - банківська устано­ва, що має технічний рахунок у РП або в ЦРП.

Опосередкований учасник СЕП - філія банку, що є учасником ВПС і здійснює міжбанківські розрахунки за консолідованим корес­пондентським рахунком банку (обласної дирекції).

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання кош­тів банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентсь­кому рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною мо­деллю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Для роботи в СЕП банк (філія) укладає з Національним банком України такі договори:

♦ на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП Націо­
нального банку України;

♦ про використання криптографічних засобів захисту інформа­
ції в інформаційно-обчислювальній мережі Національного банку
України.

Безпосередні та опосередковані учасники СЕП мають бути внесені до довідника банків - учасників СЕП. Для внесення до довідника бан­ків - учасників СЕП банк (філія) подає клопотання до територіального управління Національного банку за своїм місцезнаходженням. У разі потреби внесення філії до довідника банків - учасників СЕП клопотан­ня має бути також і від банку, якому належить ця філія. Територіальне управління Національного банку на підставі клопотання банку (філії), за умови його організаційної, функціональної та технологічної готов­ності до роботи в СЕП, надсилає до ЦРП повідомлення про потребу внесення цього банку (філії) до довідника банків - учасників СЕП.

Зупинення участі банку в СЕП можливе з таких причин:

♦ Зупинення з технологічних підстав. У разі порушення учасни­
ками СЕП технології роботи в СЕП і невиконання вимог захисту бан­
ківської інформації в СЕП Національний банк зупиняє здійснення

учасником СЕП видаткових операцій через СЕП або вилучає його з гурту учасників СЕП. Учасник СЕП може продовжити роботу в СЕП лише після службового розслідування, проведеного Національним банком (служба захисту інформації), та усунення недоліків. Службове розслідування проводиться в максимально короткий строк. У зазна­чених випадках зупинення участі банку в СЕП відповідальність за несвоєчасне виконання розрахункових документів клієнтів визнача­ється згідно з чинним законодавством.

• Зупинення власних видаткових операцій банку. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його кореспондентськими рахунками здійснюється уповноваженими відповідно до законів України держав­ними органами і тільки у випадках, передбачених законами України.

Підставою для вилучення банку (філії) з гурту учасників СЕП є розірвання договору на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП Національного банку України між цим банком і Національним банком України. Для вилучення банку (філії) з учасників СЕП тери­торіальне управління Національного банку за місцезнаходженням банку (філії) надсилає до ЦРП повідомлення, в якому вказує дату й підставу для розірвання договору. Вилучення з гурту учасників СЕП здійснюється вилученням банку (філії) з довідника банків - учасників СЕП. Із вилученням банку (філії) з учасників СЕП значення його тех­нічного рахунка має дорівнювати нулеві.

Дата добавления: 2015-06-26