Використання готівкової іноземної валюти

Здійснення операцій з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків

У касах банків (фінансових установ) приймаються на інкасо від фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) та юридичних осіб-рези­дентів і представництв юридичних осіб-нерезидентів:

• банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження
або є сумнів у їхній платіжності, а саме:

о розірвані на шматки та склеєні;

о ті, що не зберегли деяких ознак платіжності (наявні зміни у портреті, немає захисної стрічки, є написи, які заважають визначенню ознак платіжності банкнот тощо);

о із зміненим первісним кольором;

о обпалені або пропалені;

о залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром тощо;

о мають явні друкарські вади;

• банкноти, вилучені іноземною державою з обігу після дати,
оголошеної центральним банком - емітентом відповідної валюти (за
наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін
цих банкнот).

Національний банк України відповідно до чинного законодавства України встановлює такі правила використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

• Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних
рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на
території України представництвами юридичних осіб - нерезидентів
дозволяється:

• для забезпечення витрат працівників юридичних осіб-резидентів
чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або час­
тково провадять підприємницьку діяльність нерезидента на території
України на відрядження за кордон (оплата добових, витрат, пов'язаних
із найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюван­
ням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном;

• для забезпечення витрат працівників іноземних дипломатич­
них, консульських, торговельних та інших офіційних представництв,
міжнародних організацій та їхніх філій, які користуються імунітетом
і дипломатичними привілеями, представництв юридичних осіб-нере­
зидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, на відря­
дження за кордон (оплата витрат, пов'язаних із найманням житлового
приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях,
транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з
кошторисом);

• для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-ре­
зидентів або постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів,
які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують) для
виконання рейсів за кордон (оплата пального, лоцманських послуг,
аеронавігаційних послуг, митних і дорожніх зборів, стоянки тощо);

• для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в
Україні за контрактом (з юридичною особою-резидентом чи представ­
ництвом юридичної особи-нерезидента):

о в офіційних представництвах і представництвах юридичних осіб-нерезидентів, які не провадять підприємницької діяльності;

о у юридичних осіб-резидентів, постійних представництвах юри­дичних осіб-нерезидентів.

Вивезення з України фізичною особою-нерезидентом готівкової іноземної валюти, що одержана як оплата праці, здійснюється з до­триманням встановлених вимог. Якщо сума, одержана як оплата пра­ці, перевищує встановлені чинним законодавством України норми вивезення іноземної валюти за кордон, то фізична особа-нерезидент може перерахувати зазначені кошти з власного рахунку в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку України, на рахунок

в іноземному банку чи вивезти за дозволом Національного банку України;

• для виконання статутної діяльності представництва Бюро між­
народної організації з міграції, зокрема для покриття витрат, пов'я­
заних із забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину (купівля
мігрантам квитків, оплата їхнього проживання в готелях і харчування
в країнах, через які вони прямують транзитом, сплата грошей на пе­
реїзд тощо), за рахунок коштів, що надійшли від нерезидентів на ра­
хунок зазначеного бюро. Вивезення готівкової іноземної валюти
мігрантами здійснюється з дотриманням установлених вимог;

• для виконання зобов'язань, передбачених статтями 116-119 Ко­
дексу торговельного мореплавства, згідно з контрактом (угодою) на
здійснення агентських послуг щодо виплат морським агентом (юридич­
ною особою-резидентом) готівкової іноземної валюти та/або дорожніх
чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті на
експлуатаційні потреби капітанові судна, що належить (зафрахтоване)
судновласнику-нерезиденту (зокрема на оплату праці членів екіпажу,
репатріацію моряків із судна, яке перебуває в порту України тощо);

• для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення
рекламацій, форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання
юридичною особою-резидентом (або постійним представництвом
юридичної особи-нерезидента), яка надає послуги з оплатою в іно­
земній валюті відповідно до чинного законодавства України, зобов'я­
зань перед фізичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вар­
тість послуги.

Видача готівкової іноземної валюти здійснюється уповноваженим банком за заявкою юридичної особи-резидента чи постійного пред­ставництва юридичної особи-нерезидента на виплату іноземної валю­ти з власних рахунків, до якої додаються копії документів, що під зерджують причини невиконання зобов'язань перед фізичними осо­бами, із зазначенням прізвищ фізичних осіб і сум іноземної валюти, що підлягають поверненню.

• Використання на території України готівкової іноземної валю­
ти як засобу платежу або як застави дозволяється в разі відсутності
у фізичних осіб-нерезидентів чи резидентів, а також повноважних
представників юридичної особи-нерезидента - суб'єкта підприєм­
ницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливос­
ті здійснення валютообмінної операції через пункт обміну іноземної
валюти в таких випадках.

• На територіях митниць у разі:

о сплати мита, митних платежів, зборів, штрафів фізичними осо-бами-резидентами та нерезидентами відповідно до митного законо­давства України;

о сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) до­рожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових і небезпечних вантажів;

о сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами із залученням, у разі потреби, підрозділів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного законодавства України;

о сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз на в'їзд в Україну;

о оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітар­но-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими служ­бами контролю;

о оплати нерезидентами послуг з обов'язкового медичного стра­хування, яке гарантує надання їм екстреної медичної допомоги відпо­відно до чинного законодавства України;

о реалізації суб'єктами підприємницької діяльності товарів і на­дання ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита й податків) за наявності відповідного дозволу Державного митного комітету України.

• На територіях вокзалів, аеропортів і портів у разі:

о реалізації нерезидентам суб'єктами підприємницької діяльності пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів і надання нерезидентам послуг з обслуговування іноземних транспорт­них засобів (літаків, суден, поромів, потягів), їхніх пасажирів і членів екіпажу;

о переоформлення фізичним особам суб'єктами підприємницької діяльності квитків і доплати за багаж у день здійснення цього міжна­родного рейсу;

о реалізації суб'єктами підприємницької діяльності юридич­ним особам-нерезидентам, які через метеорологічні чи інші обстави­ни змушені були здійснити непередбачену посадку чи зайти в порт, пально-мастильних матеріалів, продуктів харчування, медикаментів і надання нерезидентам послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу іноземних транспортних засобів (літаків, суден);

о надання суб'єктами підприємницької діяльності послуг нерези­дентам із застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних сис­тем у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на роботу з дорожніми чеками міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємницької ді­яльності надаються Кримським республіканським, обласними та по м. Києву і Київській області управліннями Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємниць­кої діяльності та уповноваженим банком. Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється

в разі надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних по­слуг фізичним особам-нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, зокрема із застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті. Операції з дорожніми чеками міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті суб'єк­тами підприємницької діяльності здійснюються на підставі дозволів, що надаються територіальними управліннями Національного банку України, і за наявності агентської угоди між суб'єктом підприєм­ницької діяльності і уповноваженим банком України.

Використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу в інших випадках, а також як застави дозволяєть­ся за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Основними напрямками валютного регулювання і контролю поточних валютних операцій є:

• визначення відповідності валютних операцій, що здійснюються
резидентами і нерезидентами, чинному законодавству, а також наяв­
ність необхідних для них ліцензій і дозволів;

• перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній ва­
люті перед державою, а також зобов'язань щодо продажу іноземної
валюти на внутрішньому ринку України;

• перевірка обгрунтованості здійснення платежів в іноземній
валюті;

• перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валют­
ними операціями, а також за операціями нерезидентів у національній
валюті України.

§ 7. Регулювання НБУ операцій, пов'язаних із рухом капіталу

За відсутності відповідного закону Національний банк України своїми нормативними актами встановив, що до валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу, належать:

^ здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, включаючи участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового (на термін понад 1 рік) і короткострокового (на термін не більше 1 року) вкладення капіталу, пов'язані з набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбання права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;

> здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну
або резидентами за кордон;

> розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і
вкладах за межами України;

> одержання резидентами фінансових кредитів од іноземних між­
народних фінансових організацій та інших кредиторів.

Враховуючи таку класифікацію операцій, пов'язаних із рухом капі­талу, загалом їх валютне регулювання можна розмежувати на регу­лювання експорту та імпорту капіталу (приплив капіталу з-за кор­дону). В Україні більшість операцій, пов'язаних із рухом капіталу, підпадає під режим валютного контролю, розповсюдженими фор­мами якого в нашій країні є ліцензування та реєстрація (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Форми валютного контролю за операціями, пов'язаними з рухом капіталу, що застосовуються в Україні

Вид валютної операції	Форма контролю
Контроль за імпортом капіталу
Інвестиції нерезидентів в Україну	-
Кредитування нерезидентами рези­дентів в іноземній валюті	Реєстрація кредитів Національним банком
Контроль за експортом капіталу
Інвестиції резидентів за кордоном	Разові індивідуальні ліцензії НБУ
Відкриття резидентами рахунків за кордоном	Індивідуальні ліцензії НБУ

Інвестиції в Україну, що здійснюються нерезидентами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» (цей доку­мент є спеціальним законодавчим актом, що визначає режим інозем­них інвестицій на території України та пов'язані з цим правовідноси­ни), не потребують одержання ліцензій НБУ.

Законодавством України встановлено гарантії недоторканності іноземних інвестицій в Україні та безперешкодного переказу за кор­дон (після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів) доходів, прибутків та інших коштів, одержаних іноземними інвесто­рами на законних підставах, пов'язаних з інвестиціями. Не існує жод­них обмежень щодо конвертації в іноземну валюту на міжбанківсь-кому валютному ринку України доходів (дивідендів), одержаних іно­земними інвесторами у національній валюті України. Тож в Україні

щодо іноземних інвесторів діє досить ліберальний режим валютного контролю.

Іншою сферою залучення коштів нерезидентів у національну еко­номіку є кредитування в іноземній валюті. Резиденти мають право отримувати кредити в іноземній валюті як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку капіталів. Національний банк здійснює валют­ний контроль за рухом коштів, що надходять в Україну у вигляді кре­дитів в іноземній валюті. Такий контроль здійснюється в досить лібе­ральній формі - зводиться до реєстрації іноземних кредитів од нере­зидентів.

Національний банк здійснює реєстрацію всіх кредитів в іноземній валюті, що їх резиденти отримують від нерезидентів, і видає рези­дентам реєстраційні свідоцтва встановленої форми. При цьому ре-зидент-позичальник повинен отримати реєстраційне свідоцтво після підписання кредитної угоди з банком-кредитором, але до фактично­го отримання коштів за кредитом. Такий порядок передбачає отри­мання інвестором конкретного документа - реєстраційного свідоцтва, що є своєрідним офіційним підтвердженням правомірності надання іноземного кредиту.

Отже, в нашій державі діє досить ліберальний і сприятливий (під кутом зору валютного регулювання) клімат щодо залучення інозем­них інвестицій та кредитів в економіку України.

Регулювання експорту капіталу здійснюється в нашій державі найбільш жорсткими правилами. Українські інвестиції в економіку інших країн підпадають під режим валютного контролю і допускаю­ться на основі індивідуальної ліцензії Національного банку України, отримання якої регулюється Інструкцією про порядок видачі інди­відуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвер­дженою постановою Правління НБУ від 16.03.1999 р. № 122.

Інвестиція за кордон - господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соці­ального ефекту.

Індивідуальна ліцензія Національного банку України на здійс­нення інвестиції за кордон - належним чином оформлений письмовий дозвіл Національного банку України на право здійснення конкретним резидентом конкретної інвестиції. Для здійснення всіх видів інвести­цій (незалежно від строків і сум) резидентам потрібно обов'язково попередньо одержати ліцензії.

На здійснення інвестиції за кордон резиденти повинні отримати в Національному банку разову індивідуальну ліцензію. Для одержання ліцензії резидент - юридична особа або фізична особа - суб'єкт під-

приємницької діяльності повинні подати до відповідного територі­ального управління Національного банку України за місцем держав­ної реєстрації такі документи:

0 лист - звернення на ім'я Голови Національного банку України із зазначенням мети, строків і суми інвестиції;

0 нотаріально засвідчені копії свідоцтва про державну реєстра­цію резидента - юридичної особи (або свідоцтва про реєстрацію ре­зидента - фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності), а також статуту і установчого договору з доповненнями та змінами, зареєстрованими в установленому порядку);

0 згоду відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, уповноваженого управляти майном, що належить державі, на здійснення резидентом інвестиції (для підприємств, орга­нізацій, установ тощо з частковою або повною державною формою власності);

0 нотаріально засвідчені копії угод (контрактів) резидентів з іно­земними партнерами про здійснення резидентами інвестиції (мовою оригіналу, а також засвідчений переклад на російську або українську мову) з обов'язковим зазначенням банківських реквізитів сторін;

0 легалізовану копію документа про реєстрацію об'єкта інвести­ції за кордоном (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо) та його установчих документів;

0 відомості про назву банку-нерезидента та його місцезнахо­дження, реквізити розрахункового рахунку, на який здійснюватиме­ться переказ валютних коштів;

0 документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Для одержання ліцензії фізична особа, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, має подати до відповідного територіаль­ного управління Національного банку України (за місцем реєстрації в податковому органі як платника податків) такі документи:

0 заяву за встановленою формою;

0 нотаріально засвідчені копії угод (контрактів) резидентів з іно­земними партнерами про здійснення резидентами інвестиції з обов'язковим зазначенням банківських реквізитів сторін;

0 легалізовану копію документа про реєстрацію об'єкта інвестиції за кордоном (витяг із торговельного, банківського або судового реєст­ру тощо) та його установчих документів;

Ш відомості про назву банку-нерезидента та його місцезнахо­дження, реквізити розрахункового рахунка, на який здійснюватиме­ться переказ валютних коштів;

0 документ, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Уповноважений банк, окрім перелічених документів, зобов'язаний також подати до територіального управління копію протоколу рішення

компетентного органу уповноваженого банку про здійснення банком інвестиції.

Для здійснення фінансових інвестицій резидент, окрім переліче­них документів, подає до територіального управління легалізовану копію проспекту емісії об'єкта інвестиції, підтверджену відповідним контрольним органом країни-емітента.

Протягом п'яти робочих днів од дати надходження пакета доку­ментів територіальне управління надсилає копію заяви (листа-звер-нення) про видачу ліцензії відповідному територіальному підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та відповідному територіальному підрозділу по бо­ротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

У строк не більше 15 робочих днів од дати надсилання територі­альним управлінням копії заяви (листа-звернення) про видачу ліцен­зії зазначеним вище спеціальним органам по боротьбі з організова­ною злочинністю територіальне управління НБУ в порядку черговос­ті одержання від резидента документів перевіряє їхні комплектність, відповідність вимогам чинному законодавству України і подає до де­партаменту валютного контролю та ліцензування Національного бан­ку України пакет документів разом із супровідним листом і виснов­ками спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю, якщо ці висновки надійшли до територіального управління протягом строку перевірки документів, що передбачений цим пунктом (факт ненадходження висновків спеціальних органів по боротьбі з організо­ваною злочинністю протягом установленого строку має зазначатися в супровідному листі територіального управління).

Департамент валютного контролю та ліцензування у строк, що не перевищує 20 робочих днів од дати надходження, розглядає поданий територіальним управлінням пакет документів резидента. З ураху­ванням висновків спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю, якщо ці висновки надійшли до територіального управ­ління протягом строку перевірки документів, визначається доціль­ність видачі індивідуальної ліцензії.

Національний банк України видає резидентові в чотирьох примір­никах ліцензію за формою, за підписом Голови Національного банку України або його першого заступника. Перший примірник ліцензії надсилається власникові ліцензії (або передається власнику ліцензії під розписку), другий примірник - до територіального управління, третій примірник - до уповноваженого банку, що обслуговуватиме інвестицію, четвертий примірник залишається в департаменті валют­ного контролю та ліцензування для обліку і контролю.

Ліцензія фізичній особі, яка не зареєстрована як суб'єкт підприєм-

ницької діяльності, також оформляється в чотирьох примірниках і над­силається згідно з порядком. При цьому територіальне управління у п'ятиденний термін надсилає копію ліцензії до відповідного податко­вого органу, де власника ліцензії зареєстровано як платника податку.

Сума інвестиції у вигляді готівкової іноземної валюти, що вивози­ться (переміщується) власником ліцензії через митний кордон Украї­ни, разом із витратами на перебування за кордоном не може переви­щувати загальних розмірів, визначених нормативними актами, що регулюють порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України.

У митному оформленні готівкової іноземної валюти, що вивозить­ся (переміщується) власником ліцензії через митний кордон України, ліцензія не є заміною відповідних дозволів на вивезення за кордон іноземної валюти готівкою (чеками).

Ліцензія видається власникові ліцензії на весь строк здійснення за­значеної в ній інвестиції та не може бути підставою для інших валют­них операцій. Ліцензія видається тільки зазначеному в ній власникові ліцензії без права передання її третім особам. За видачу ліцензії із заявника стягується плата в розмірах, визначених Національним бан­ком України.

Ліцензія не є підставою для відшкодування Національним банком України будь-яких витрат, що виникли у власника ліцензії у процесі оформлення, здійснення та повернення ним інвестиції, а також дохо­дів (прибутків) від інвестиції.

Власник ліцензії зобов'язаний у тижневий термін після фактично­го здійснення інвестиції надіслати до департаменту валютного конт­ролю та ліцензування, територіального управління та обслуговуючого банку повідомлення про фактично здійснену інвестицію залежно від конкретної форми здійснення інвестиції, тобто перерахуванням кош­тів через український уповноважений банк або переміщенням валют­них цінностей через митний кордон України.

Територіальне управління після одержання повідомлення про фак­тичне здійснення власником ліцензії інвестиції у десятиденний термін надсилає копію зазначеного повідомлення до податкового органу за місцем реєстрації власника ліцензії як платника податків для організації контролю за операціями, пов'язаними із здійсненням інвестиції.

У разі потреби внесення змін і доповнень до виданої ліцензії влас­ник ліцензії не пізніше десяти днів після виникнення обставин, які потребують такого внесення (зміна суми або валюти інвестиції, умов її внесення, зміни в розподілі часток участі засновників, зміни в дія­льності або припинення діяльності об'єкта інвестиції тощо), зобов'я­заний подати до територіального управління клопотання з докумен-

тальним обґрунтуванням потреби внесення змін і доповнень до рані­ше виданої ліцензії.

Територіальне управління на підставі поданого власником ліцензії клопотання готує висновок щодо доцільності внесення змін і допов­нень до раніше виданої ліцензії та надсилає його разом із документа­ми заявника до департаменту валютного контролю та ліцензування.

Департамент валютного контролю та ліцензування на підставі вис­новку територіального управління та документів власника ліцензії готує пропозиції керівництву Національного банку України щодо правомірності внесення змін і доповнень до раніше виданої ліцензії. За відсутності підстав для відмови зміни та доповнення до раніше виданої ліцензії оформлюються згідно із затвердженою формою.

Документи резидентів, подані до департаменту валютного конт­ролю та ліцензування, зберігаються там і не можуть бути використані резидентами для отримання нової ліцензії на здійснення інвестиції.

При цьому НБУ може відмовити заявникові у виданні ліцензії на основі значного переліку причин. Підставами для відмови у видачі ліцензії, для внесення змін і доповнень до неї, для тимчасового при­зупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії можуть бути:

> відсутність необхідних документів;

> невідповідність поданих документів вимогам чинного законо­
давства України;

> виявлення в поданих документах недостовірної інформації;

> порушення проти заявника справи про банкрутство;

> заборони чи обмеження щодо іноземних інвестицій, передба­
чені чинним законодавством України та/або країни інвестиції;

> негативні висновки відповідного територіального підрозділу по
боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ
України та (або) відповідного територіального підрозділу по боротьбі
з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Підставами для анулювання ліцензії можуть бути: ^ порушення власником ліцензії її умов, вимог чинного законо­давства України;

> письмова відмова від здійснення інвестиції;

> припинення інвестиції;

> установлення факту подання резидентом документів для отри­
мання ліцензії, що містять заздалегідь недостовірну інформацію.

Анулювання виданої ліцензії тягне за собою безумовне повернен­ня резидентом в Україну у строки, визначені Національним банком України, усіх інвестованих за кордон згідно з ліцензією коштів і отри­маних від інвестиції доходів (прибутків).

Зазначений перелік підстав для відмови Національного банку

України у видачі ліцензії, тимчасового призупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії, внесення змін і допов­нень до неї або анулювання ліцензії, є вичерпним. Про відмову у видачі ліцензії, у внесенні змін і доповнень до неї, тимчасове при­зупинення розгляду клопотання резидента про видачу ліцензії або анулювання ліцензії Національний банк України письмово повідом­ляє резидента із зазначенням підстав. Зазначені адміністративні за­ходи зменшують активність резидентів щодо іноземного інвесту­вання.

Враховуючи неефективність діючої системи контролю за експор­том капіталу, Національний банк здійснює окремі заходи щодо його лібералізації, а саме: надання можливості відкриття фізичним особам -резидентам після 1 грудня 2000 р. рахунків за кордоном. До цього часу відкривати рахунки за кордоном могли лише юридичні особи -резиденти на підставі індивідуальної ліцензії НБУ (табл. 8.2), й лише в обмежених випадках. Наприклад, в окремих країнах законодавчо передбачено здійснення механізму розрахунків своїх резидентів із нерезидентами-експортерами (зокрема й українськими) лише через рахунки, відкриті в національній валюті таких країн та на їхній тери­торії. Іншим прикладом є необхідність забезпечення українськими транспортними організаціями своєчасних розрахунків з іноземними постачальниками в іноземних портах, аеропортах тощо. Лише у цих двох випадках дозволялося відкриття рахунків резидентами України за кордоном. До того ж необхідно було щороку перереєстровувати індивідуальну валютну ліцензію в Національному банку.

У листопаді 2000 р. НБУ прийняв Положення про порядок на­дання фізичним особам - резидентам України індивідуальних лі­цензій на відкриття рахунків за межами країни та розміщення на них валютних цінностей. Згідно з цим документом громадяни України та іноземці, а також особи без громадянства, що постійно проживають на території України, можуть, отримавши індивідуальну ліцензію НБУ, відкривати рахунки в іноземних банках і розміщувати на них валютні кошти.

Ліцензія дає право на відкриття тільки одного рахунку, тільки в одному банку (філії) та в певній країні. Після відкриття рахунку фізи­чна особа - резидент України повинна в 10-денний строк подати до відповідного територіального управління Національного банку та до місцевого податкового органу копію повідомлення закордонного бан­ку про відкриття рахунку. Операції з рахунком фізичної особи - рези­дента України здійснюються відповідно до чинного законодавства країни, в якій відкрито цей рахунок.

Для отримання ліцензії фізичні особи-резиденти України зобов'я­зані подати до відповідного територіального управління Національного

банку пакет необхідних документів. Протягом п'яти робочих днів од дати надходження пакета документів територіальне управління Націо­нального банку надсилає копію листа-звернення про надання індивіду­альної ліцензії відповідному територіальному підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та відповідному територіальному підрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

Територіальне управління розглядає пакет документів у строк не більше 20 робочих днів од дати надсилання копії листа-звернення про надання індивідуальної ліцензії зазначеним вище спеціальним ор­ганам по боротьбі з організованою злочинністю. З урахуванням ви­сновків спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю, якщо ці висновки надійшли до територіального управління протягом строку розгляду документів, визначається доцільність надання індиві­дуальної ліцензії. Негативний висновок відповідного територіального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внут­рішніх справ України або Служби безпеки України може бути підста­вою для відмови в наданні індивідуальної ліцензії. Після розгляду за­значених документів територіальне управління надає заявникові відпо­відну індивідуальну ліцензію чи письмову відмову в наданні ліцензії.

Підставами для відкликання індивідуальної ліцензії на відкриття рахунків за межами країни може бути:

0 порушення строку подання податковому органу додаткової декларації та інших документів, обов'язковість подання яких перед­бачається чинним законодавством України (за поданням податкового органу);

0 порушення умов наданої ліцензії;

0 встановлення факту подання документів для отримання ліцен­зії, що містять недостовірну інформацію.

Дія ліцензії припиняється від моменту прийняття окремого рі­шення (службове розпорядження) Національного банку про її від­кликання.

§ 8. Платіжний баланс країни, форми його побудови

Платіжний баланс посідає особливе місце в системі валютного ре­гулювання, оскільки саме через нього реалізується внутрішній зв'я­зок стану валютного ринку країни зі станом її національної економі­ки та забезпечується саме економічне регулювання валютної сфери. Структура та динаміка платіжного балансу засвідчує конкуренто-

спроможність національної економіки і дозволяє прогнозувати дина­міку курсу національної валюти.

Платіжний баланс - це співвідношення суми платежів, здійсне­них країною за кордоном, і надходженнями, отриманими нею з-за кордону, за певний період.

Платіжний баланс за визначенням МВФ - це статистичний звіт за певний період, який показує:

♦ операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою
країною із закордоном;

♦ зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціаль­
них правах запозичення, що належать даній країні, а також фінансо­
вих вимогах і зобов'язаннях стосовно закордону;

♦ односторонні перекази та компенсаційні записи, необхідні для
бухгалтерського балансування тих операцій і змін, що взаємно не по­
криваються.

За формою платіжний баланс - це статистичний звіт про надхо­дження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн чи груп країн.

У платіжному балансі фіксуються всі операції між: резидентами та нерезидентами держави, за якими потоки товарів і капіталів пере­тинають кордони економічної території України.

Платіжний баланс є одним із основних інструментів макроеконо-мічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грошо­во-кредитної політики, заходів із регулювання зовнішньої торгівлі, внутрішнього валютного ринку і валютного курсу. Як агрегований монетарний показник платіжний баланс безпосередньо пов'язаний з такими макроекономічними показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НД), сукупні заощадження та інвестиції, бюджетний дефіцит. Користувачами статистики платіжно­го балансу є уряди, міжнародні економічні організації, суб'єкти гос­подарювання всіх рівнів.

Розроблення і складання платіжного балансу є обов'язковою умо­вою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду та базу­ється на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стан­дарту «Керівництво з платіжного балансу», що розробляється і періо­дично публікується МВФ. Останнє, п'яте видання «Керівництва...» опубліковано у 1993 р.

Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономіч-ної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійс­нювані між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель створюється для розробки й запровадження

обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного і фінансового ринків, двосторон­ніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнарод­ними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фі­нансової допомоги для стабілізації платіжного балансу і подолання його дефіциту.

За формою складання платіжний баланс визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення між краї-ною-складачем та іншими країнами світу операцій з товарами, послу­гами і капіталом, трансфертних операцій, руху валютних коштів, фак­ти зміни власності, про зміну стану вимог і зобов'язань, резервів і кількості монетарного золота.

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була пред­ставлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів і ва­лютним планом країни. Спеціальною постановою Кабінет Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. від­повідальність за розроблення і складання платіжного балансу України покладено на Національний банк України.

Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної ста­тистики і статистики платіжного балансу була зумовлена загально­державною потребою незалежної України у визначенні її місця у сві­товому співтоваристві, розвиткові банківської та фінансової систем, а також з огляду покладення на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави. Цю концепцію було за­тверджено постановою Правління НБУ від 20.05.1994 р.

Механізм реалізації концепції побудови платіжного балансу має такі основні складники:

• досягнення деталізації банківської звітності стосовно операцій
з нерезидентами;

• розповсюдження звітності на всі підприємства, які мають ра­
хунки в закордонних банках;

• фіксація повного обсягу всіх товарів, що перетинають кордони
з країнами колишнього СРСР;

• одержання повної інформації про експортно-імпортні операції
з товарами і послугами військово-технічного призначення;

• опрацювання системи вартісної оцінки бартерних операцій та
гуманітарних вантажів;

• розширення інформаційної бази про експорт та імпорт послуг,
у першу чергу транспортних, туристичних і державних;

• застосування якісної системи контролю за достовірністю даних
про умови поставок за контрактом (ФОБ) під час здійснення зовнішньо-

економічної діяльності підприємств, а також правильного відобра­ження у звітності курсових співвідношень основних валют у розра­хунках;

• розроблення методичного забезпечення й запровадження збору,
опрацювання та узагальнення інформації про прямі та портфельні
інвестиції;

• визначення методичних питань обчислення зовнішньоекономіч­
ного боргу, вдосконалення інформації про міжнародні кредитні уго­
ди, а також про терміни та умови їх реалізації;

• методичне обґрунтування і відповідне використання експерт­
них оцінок і розрахунків, даних спеціальних обстежень для характе­
ристики окремих позицій платіжного балансу;

• методологічне і методичне опрацювання питань проведення
систематичного аналізу і прогнозу даних платіжних балансів України
відповідно до стандартів Міжнародного валютного фонду, адаптація
вихідних даних і запровадження аналітичних розробок;

• створення банку даних із статистики платіжного балансу.
Виходячи зі світової практики, інформаційна база платіжного ба­
лансу ґрунтується на таких основних джерелах:

> даних банківської системи про надходження платежів із-за
кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерези­
дентами);

> інформації про пересування товарних потоків через кордон
(міжнародна торгівля);

> статистичних обстеженнях підприємств та організацій з метою
збору повної чи додаткової інформації (статистична звітність експор­
терів та імпортерів продукції, інвесторів та одержувачів іноземних
інвестицій тощо).

Організація збирання інформації для складання платіжного балан­су в кожній країні має певну специфіку, пов'язану з її загальнодер­жавним упорядкуванням. На даний час в Україні закладено основу всіх трьох складових частин інформаційної бази платіжного балансу і розпочато роботу щодо збирання інформації та складання балансу відповідно до стандартної класифікації Міжнародного валютного фонду.

Операції платіжного балансу - це рух економічних цінностей, що відображає створення, зміну, обмін, безплатне передавання або втрату економічних цінностей.

Сутність операцій платіжного балансу полягає в зміні права власності на реальні ресурси. Це можуть бути операції, пов'язані з експортом товарів, послуг, рухом трудових ресурсів, капіталу, з фі­нансовими вимогами і зобов 'язаннями.

Загальний підхід передбачає, що операцією платіжного балансу

вважається такий потік економічних цінностей, у результаті якого збільшується багатство однієї країни та зменшується багатство іншої.

До платіжного балансу відносять операції, пов'язані з процесами зміни стану, з потоками, а не з запасами ресурсів. Тобто відобража­ються економічні події, що відбулися протягом звітного періоду, а не загальний стан вимог і зобов'язань держави на визначений момент часу.

Оскільки операції платіжного балансу відображають економічні відносини певної держави з іншими країнами, важливим є поняття економічної території країни, через кордони якої здійснюється рух економічних цінностей.

Економічна територія країни є її географічною територією, управління якою здійснює уряд цієї країни і в якій вільно переміщу­ються люди, товари й капітал. Економічна територія охоплює: по­вітряний простір, територіальні води, континентальний шельф, ви­ключне право володіння яким має країна, територіальні анклави (чітко означені земельні ділянки, що є в інших країнах і використо­вуються державою на орендній основі або через придбання власнос­ті для дипломатичних, військових, наукових та інших цілей). Тобто, до економічної території країни може належати територія, на якій розташовані посольства, консульства, військові бази, а також вільні зони і підприємства, що керуються з берега і розташовані в прибе­режних водах.

Економічна територія країни не охоплює територіальних анклавів, що використовуються закордонними урядами або міжнародними орга­нізаціями, хоча фізично вони розташовані в географічних кордонах цієї країни. Наприклад, територія, на якій розташована штаб-квартира Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, не належить до економіч­ної території США.

Отже, економічна територія країни не обов'язково збігається з

державними кордонами; вона складається з географічної території, що адмініструється національним урядом.

Поняття «резидент» - головне концептуальне поняття платіжного балансу, оскільки останній грунтується на економічних відносинах між резидентами і нерезидентами.

Поняття резидентності є єдиним для системи національних рахун­ків, монетарної статистики і статистики платіжного балансу. Треба, одначе, зауважити, що термін «резидент», який вживається під час складання платіжного балансу, зовсім не пов'язаний з терміном «на­ціональність», а точніше, з громадянством. Так, фізичні особи, що постійно проживають на території України, є її резидентами неза­лежно від їхнього громадянства. До резидентів, скажімо, Німеччини 444

належать робітники-мігранти, які працюють і проживають у цій краї­ні не менше одного року.

Поняття резидентності застосовується до агентів зовнішньоеко­номічної діяльності, які діють на економічній території держави. Це -домашні господарства і фізичні особи, що ведуть домашнє госпо­дарство; юридичні особи і суспільні організації, такі як корпорації та квазікорпорації (наприклад, дочірні підприємства при прямих ін­вестиціях).

У складанні платіжного балансу важливо дотримуватися таких основних принципів:

• до платіжного балансу заносяться лише економічні трансакції
між вітчизняними і зарубіжними резидентами;

• необхідно розрізняти операції дебету і кредиту;

• платіжний баланс є бухгалтерським звітом подвійного запису
(оскільки більшість операцій відбуваються в еквівалентному обміні
економічними цінностями. У випадку, якщо відбувається надання
економічних цінностей (товарів, послуг чи фінансових активів) на
безповоротній основі, з метою відображення такої операції на рахун­
ках двічі (за дебетом і за кредитом) у платіжному балансі вводиться
стаття «трансферти»).

Основний принцип формування платіжного балансу полягає у ві­дображенні кожної операції, що проводиться двома рівними за вели­чиною проведеннями, тобто кожному руху матеріальних засобів про­тистоять відповідні зміни фінансових вимог чи зобов'язань.

Платіжний баланс України складається з двох великих розділів:

• балансу поточних операцій;

• балансу операцій з капіталом і фінансових операцій (табл. 8.3).

Таблиця 8.3

Дата добавления: 2015-06-26