Поясніть, що таке технічне діагностування та контроль технічного стану. Чим відрізняються ці поняття

Основи технічної діагностики

Данные методические указания предназначены для подготовки к проведению и защите лабораторным работам №12 «Опалубочные работы», №13 «Арматурные работы», №14 «Приготовление бетонной смеси», №15 «Транспортирование бетонной смеси», №16 «Виброуплотнение бетонной смеси. Вауумирование бетона».

Технологічний процес визначення технічного стану автомобіля без розбирання і висновок про потрібне обслуговування або ремонт нази­вають діагностуванням. Діагностика вивчає форми проявлення тех­нічних станів, методи і засоби виявлення несправностей та прогно­зування ресурсу роботи об'єкта без його розбирання. Вона дає змогу кількісно оцінювати безвідказність і ефективність автомобіля та прогнозувати ці властивості в межах залишкового ресурсу або за­даного напрацювання. Діагностика підтримує на високому рівні надійність автомобілів, зменшує витрачання запасних частин, мате­ріалів і трудових витрат на ТО і ремонт, підвищує продуктивність автомобіля і знижує собівартість перевезень.

Діагностування— технологічний елемент профілактики і ремон­ту, основний метод виконання контрольних робіт. Специфічною влас­тивістю, якою діагностика відрізняється від звичайного визначення технічного стану, є передусім виявлення несправностей без розби­рання.

Пристосованість діагностування до ТО і ремонту виражається технологічним призначенням, глибиною визначення технічного стану і ступенем спеціалізації, тобто ступенем територіальної відособле­ності діагностичних робіт. Наприклад, може бути первинне діагнос­тування, яке видає тільки сортувальну.інформацію типу «придат­ний» — «непридатний», необхідну в основному для організації пото­ків ТО і ремонту, і технологічне діагностування, яке дає відомості про конкретні несправності об'єкта, що потрібно для його обслугову­вання. Перше може бути не пов'язане з ТО і ремонтом (тобто спеціалі­зоване), друге, навпаки, є частиною обслуговування і територіально входить до нього.

Тепер спеціальних засобів діагностування первинного виду («сор­тувального») поки що немає. Тому на цьому етапі використовують діагностування другого виду, забезпечене відповідними засобами при перевірці з регулюванням без переміщення автомобіля.

Згідно з ГОСТ 25044—81 технічна діагностика проводиться при введенні автомобілів в експлуатацію, технічному обслуговуванні і ре­монті автомобіля.

Автотранспортне підприємство організовує і проводить діагносту­вання автомобіля перед уведенням в експлуатацію, в процесі експлу­атації згідно з рекомендаціями автомобільних заводів і чинних керів­них документів.

Под управлением понимают направленное воздействие на управляемую систему в целях ее преобразования из одного состояния в другое. Под управлением техническим состояни­ем машины следует понимать целенаправленные, предупреж­дающие отказы технические воздействия по восстановлению номинальных значений совокупности параметров техниче­ского состояния.

Как и в каждом процессе управления, здесь также можно выделить цель, управляемую систему, управляющие показа­тели, целевые функции управления, динамический характер и причинную связь элементов системы, обратную связь и антиентропийность.

Цель управления техническим состоянием машин (управ­ляемой системой) заключается в сохранении заданной надеж­ности в процессе эксплуатации. В первую очередь это относится к таким показателям надежности, как безотказность, дол­говечность и сохраняемость. При этом показатели сохраняе­мости могут быть оценены той же безотказностью в течение срока хранения. Показатели ремонтопригодности зависят от эксплуатационных факторов незначительно и задаются кон­струкцией машины, поэтому подлежат оценке лишь на первой стадии эксплуатации при выявлении показателей качества.

Управляющие показатели — это межконтрольная наработ­ка, а также периодичность обслуживания и ремонта. Нетрудно заметить, что планово-предупредительная система ТО и ре­монта по состоянию обладает максимальной возможностью по числу управляющих параметров. К ним относятся: межкон­трольная наработка /_м, допустимые без технических воздей­ствий отклонения параметров состояния П_д, погрешность из­мерения параметров а, а также остаточный ресурс до ремон­та Гр.ост*

Сущность системы ППР по фактическому состоянию состо­ит в установлении минимального значения t_м и проверке па­раметров при каждой межконтрольной наработке.

Изменяя периодичность диагностирования (/_м Ф const), можно добиться такого состояния, когда замена каждого эле­мента будет осуществляться не ранее, чем он достигнет допус­тимого значения параметра. При этом недоиспользованный ресурс можно значительно уменьшить и теоретически пол­ностью исключить износовые отказы.

Располагая современными средствами и методами диагнос­тирования, а также математическим аппаратом для определе­ния остаточного ресурса t_р.₀ст, можно научиться управлять техническим состоянием каждого объекта.

Целевые функции управления должны выражать связь между управляющими показателями и управляемыми, харак­теризуя достижение цели с учетом определенного критерия оптимальности.

Непременным условием управления состоянием машины является знание динамики параметров состояния и прогнози­рование их изменения. Для этого необходимо располагать

2. Поясніть класифікацію основних методів і засобів діагностування.

Розрізняють суб'єктивні і об'єктивні методи діагностування авто­мобіля.

Суб'єктивні методи — визначення технічного стану автомобіля за вихідними параметрами динамічних процесів. Проте за допомогою органів чуття людини дістають і аналізують інформацію, а також приймають рішення про технічний стан, що призводить, природно, до похибок.

Найпоширеніші такі суб'єктивні методи: візуальний, прослуху­вання роботи механізму, обмацування механізму, висновок про тех­нічний стан на основі логічного мислення.

Візуальним методом можна виявити такі несправності: порушення ущільнень; дефекти трубопроводів, сполучних шлангів і пристроїв — за протіканням палива, масла, охолодної рідини; тріщини банки аку­муляторної батареї — за протіканням електроліту; неповноту зго­ряння палива — за димністю відпрацьованих газів; спрацьовування деталей циліндро-поршневої групи або пізній початок подачі палива — за голубуватим кольором відпрацьованих газів; якість картерного мас­ла — за кольором масляної плями на фільтрувальному папері; по­трапляння води і палива в камеру згоряння — за білим димом від­працьованих газів; підтікання форсунок — за підвищенням рівня мас­ла в піддоні картера двигуна і т. п.

При прослухуванні роботи механізмів можна виявити такі несправ­ності: збільшений зазор між клапанами і коромислами механізму газорозподілу — за стукотом у зоні клапанного механізму; більше спрацьовування шатунних і корінних підшипників — за стукотом у відповідних зонах кривошипно-шатунного механізму при зміні часто­ти обертання колінчастого вала; надмірне випередження або запіз­нювання впорскування палива — за характером вихлопу (при ранг ньому впорскуванні — «жорстка робота», при пізньому — «м'яка»);

нещільності посадки клапанів газорозподілу — за характером свисту і шипіння при прокручуванні вручну колінчастого вала; несправності • зчеплення автомобіля — за шумом і стукотом у коробці передач та ін.

Методом обмацування можна визначити такі несправності: ос­лаблення кріплень — за відносним переміщенням деталей; несправ­ності механізмів і деталей — за надмірним їх нагріванням; не­справності рульового механізму — за поштовхами на рульовому колесі та ін.

На підставі логічного мислення можна дійти висновку про такі несправності: спадання потужності двигуна — автомобіль «не тягне»; несправності лаливної апаратури — утруднений пуск двигуна; не­справності системи охолодження — двигун перегрівається та ін.

Об'єктивні методи діагностування грунтуються на вимірюванні та аналізі інформації про справжній технічний стан елементів авто­мобіля спеціальними контрольно-діагностичними засобами і прийнят­ті рішення за допомогою спеціально розроблених алгоритмів діагнозу. Застосування тих чи інших методів істотно залежить від мети, постав­леної в процесі технічної підготовки автомобілів. Проте у зв'язку з ускладненням конструкції автомобіля, підвищеними вимогами до його експлуатаційних якостей та інтенсивністю використання дедалі біль­ше застосовують об'єктивні методи діагностування.

До об'єктивних методів належать діагностування: за структур­ними параметрами, герметичністю робочих об'ємів, вихідними пара­метрами робочих процесів, зміною віброакустичних параметрів, па­раметрами процесів або циклів, що періодично повторюються, скла­дом картерного масла і відпрацьованих газів.

До методів об'єктивного діагностування ставляться такі вимоги: достовірність вимірювань діагностичних параметрів, надійність за­стосовуваних засобів вимірювань, технологічність і економічність методів. Достовірність вимірювань характеризується точністю, відтворюваністю, надійністю, чутливістю, довговічністю і ремонтопри­датністю контрольно-діагностичних засобів. Технологічність характе­ризується складністю, трудомісткістю, універсальністю процесів діаг­ностування. Економічність визначається вартістю контрольно-діагностичних засобів, витратами на їхню експлуатацію та ефективністю за­стосування їх. Особливу увагу при проектуванні і створенні засобів діагностування треба приділяти зниженню металомісткості, енергоєм­ності й експлуатаційних затрат.

Засоби технічного діагностування (ЗТД). За виконанням ці засоби поділяють на зовнішні, які не є складовою частиною об'єкта діагносту­вання; вмонтовані — із системою вимірювальних перетворювачів (дат­чиків) вхідних сигналів, виконаних у спільній конструкції з об'єктом діагностування як його складова частина.

Зовнішні ЗТД поділяють на стаціонарні, пересувні і переносні.

За функціональним призначенням ЗТД поділяють на такі групи: комплексні — для діагностування машини в цілому; двигуна і його си­стеми; органів керування, гальмових сисгем; системи зовнішніх світ­лових приладів; трансмісії; ходової частини і підвіски; електроустат­кування; гідравлічних систем; робочого і спеціального обладнання.

За ступенем охоплення машин діагностуванням і видом засто­совуваних систем діагностування ЗТД поділяють: на ті, що входять до загальних систем діагностування машин у цілому; які входять до ло­кальних систем діагностування окремих складальних одиниць або складових частин машин; засоби діагностування, що застосовуються окремо.

За ступенем автоматизації процесу керування ЗТД поділяють на автоматичні, напівавтоматичні, з ручним або ножним керуванням, комбіновані.

За видом застосовуваних засобів розрізняють стендове і портатив­не діагностування. Уже перші стадії технічної діагностики були об­ладнані стендами з біговими барабанами або роликовими стендами, як їх тепер ще називають. Ці стенди імітують рух автомобіля по до­розі.

Дата добавления: 2015-06-26