Медіатори (нейротрансмітери)в хімічних синапсах

У ЦНС функцію трансмітерів виконує велика кількість біологічно ак­тивних речовин (близько 30).

Трансмітери ЦНС залежно від хімічної будови можна розділити на чо­тири основні групи:

1. Аміни (ацетилхолін, норадреналін, адреналін, дофамін, серотонін).

2. Амінокислоти (гліцин, глутамін, аспарагінова кислота, гамааміно-
масляна кислота (ГАМК) тощо).

3. Пуринові нуклеотиди.

4. Нейропептиди (гіпоталамічні ліберини і статини, оніоїдні пептиди,

вазопресин, речовина Р, холецистокінін, гастрин тощо).

Ще у 30-ті роки XX ст. було встановлено, що медіатором у нервово-м'язовому синапсі є ацетилхолін.

Окрему групу медіаторів становлять катехоламіни — адреналін, норадреналін і дофамін, які переважно є збуджуваль­ними медіаторами у ЦНС.

Медіаторну функцію виконують і деякі нейропептиди, наприклад речовина (субстанція) Р, що повільно реагує у спинному мозку, або нейропептид У у закінченнях симпатич­них судинозвужувальних нервів.

Певні амінокислоти (ГАМК, гліцин, глутамат) є гальмівними медіаторами.

Встановлено, що кожний нейрон може синтезувати тільки один медіатор (принцип моноергічнасті Дейла).

Виходячи з цього, всі нейрони за вироблюваними медіаторами почали нази­вати холінергічними, адренергічними, гістамінергічними тощо.

Більшість трансмітерів синтезуються у тілі клітини, накопичуються у вигляді гранул, а потім шляхом аксонного транспорту надходять до преси­наптичного потовщення, однак крім цього основного шляху трансмітер може синтезуватися і в самому нервовому закінченні. Особливо це харак­терно для холінергічних синапсів, де трансмітером є ацетилхолін.

Якщо через один і той самий синапс відбувається передача нервового сиг­налу протягом тривалого часу, то вміст трансмітера може зменшуватися. Це призведе до ослаблення швидкості передачі чи навіть повного її припи­нення. Такий стан називається втомою синапса.

Швидкому розвитку вто­ми запобігають не тільки названі механізми відновлення вмісту трансміте­ра(дія холінестерази, тощо), але й функція астроцитів, спрямована на його ресинтез і передачу нервовому закінченню, що функціонує.

У багатьох нейронах може міститися не один, а два чи більше трансмітерів.

У результаті складних взаємодій, що відбуваються у ЦНС між трансмітерами і рецепторами, різними трансмітерами, ефект дії медіаторів може проявлятися по-різному. Так, ацетилхолін в одному випадку може викликати збудження, а в іншому - гальмування. Аналогічні ефекти харак­терні і для амінів. Серед амінокислот можна виділити ГАМК, що реалізує як пре-, так і постсинаптичне гальмування, гліцин, який реалізує постсинаптичне гальмування, та глутамінову кислоту, що передає збудження.

Передача збудженення через хімічні синапси.

Згідно з сучасними уявленнями, передача збудження через хімічні синапси відбува­ється у такій послідовності:

(див. мал. 137, в)

1) Під впливом потенціалу дії відбувається деполяризація пресинаптичної мембрани, що зумовлює відкривання розташованих тут кальцієвих ка­налів.

2) Іони кальцію пасивно (за градієнтом концентрації) надходять у пре-синаптичне закінчення, що сприяє наближенню міхурців з трансмітером до мембрани і, як наслідок, виділення його у синаптичну щілину.

Дата добавления: 2015-06-04