О. Білецький

В інтермедії все просто: і постановка, що навряд чи потребувала декорацій та якоїсь бутафорії, крім тої, яку легко було знайти в будь-якій хаті, і композиція, і форма вислову, і сюжетна тема.

П.Морозов

У своєму розвитку українська інтермедія як форма репертуару пройшла кілька стадій, і вже цим вона відрізняється від серйозної драми, де… повернення назад було звичайним явищем… теорія займалася ними мимохідь, складання їх доручали і учням, і спочатку роль їх була суто службовою – дати глядачам деякий відпочинок від напруження високих думок, навіяних серйозним дійством.

Зв”язок з європейською комедією

Близькі до фарсів (Англія, Франція) – невеликі п”єски смішного змісту, який брався з побутових спостережень, з народних анекдотів.

Мета – розсмішити читача.

Фастнахтшпилі (масляничні вистави) – Німеччина.

Інтермедії – Іспанія.

Комедіа дель арте [2] – Італія.

Теорія інтермедії

Інтермедія – коротка дія, вигадана або справжня, яку розігрують між актами комедії і трагедії.

Тема може бути пов’язана або не пов’язана з основною, серйозною дією[3].

Зміст – кумедні і жартівливі анекдоти, історії, оповідання.

Українські поетики не розглядають теорію інтермедій, жанр реалізується лише на практиці.

За поетикою М.-К. Сарбевського: “У комедії весь зміст придуманий, тому Скалігер вважає її найдосконалішим з усіх поетичних творів.

Комедія відтворює характери легковажні…

У комедії мова простонародна, низька.

У комедії слова звичайні, загальновживані, буденні, властиві тісній дружній бесіді…

У комедії більш знижені і стримані настрої, як надія, радість, легка скорбота…”

М. Довгалевський (1736 – 1737 рр.): комедія – “показує осіб низьких, як-от: господар, литвин, циган, козак, єврей, поляк, скіф, грек та ін. і вимагає, щоб комедії писалися стилем простим, селянським, мужицьким”.

Комедія – інтермедія, яка набуває ознак побутової комедії:

a) напруженість сюжету,

b) динамічність дії,

c) жвавість і дотепність діалогів,

натуралістичність описів. Дійові особи

Комічний зміст інтермедій може з успіхом черпатися з життя ринку: трактирів, харчевень, і в зв’язку з цим актори можуть зображати шинкарів, кухарів, ковбасників, п’яниць, дурнів, божевільних, глухих, сліпих, шахраїв, підлабузників або лестунів і до того ж губатих, патлатих, головатих, потвор, які вже самим своїм виглядом викликають сміх.

Латинська поетика “Jolia artil poltical“ (1731)

…виступають персонажі незначні – голова родини, литвин (білорус), циган, козак, єврей, поляк і вихідці з інших народів.

М. Довгалевський “Сад поетичний” (1736 – 1737)

Представники “низького” стану: маски визначних соціально-психологічних типів: селянин, шляхтич, козак.

Інтермедії до драми Я.Гаватовича

Зіграні в Камінці Струмиловій[4] 1619 р., на ярмарку, в день святкування смерті Івана Хрестителя (» 29 серпня).

Яків Гаватович (Гават) (17 березня 1598 р. у Львові – 17 червня 1679 р.), закінчив Львівську початкову школу. Навчався у Кракові.

1615 р. – здобув у Ягелонській академії ступінь бакалавра мистецтва філософії.

Працював учителем у маєтності Жолкевських у Камінці Струмиловій.

1622 р. – висвятився на латинського ксьондза.

Займався літературною діяльністю:» 13 літературних праць: 8 оригінальних, 3 переклади з латини.

Після 2 і 3 дії польськомовної драми Якуба (Якова) Гаватовича (1619) про смерть Іоанна Хрестителя[5].

Надруковані латинськими буквами. Написані віршами (суміш силабіки з тонікою) + ритміка народних пісень.

Наявність рим (зовнішні, внутрішні).

Мова близька до галицького діалекту української мови (церковнослов’янський, польський вплив).

I. “Купив кота в мішку”.

Драматизація одного з оповідань про Уленшпігеля: бідняк пошиває в дурні хазяйновитого селянина.

Персонажі: шахрай Климко – селянин Стецько.

Дія динамічна, побудована на поступовому нагнітанні напруження, на несподіваних поворотах ситуації.

Психологічні стани – вихваляння, радість, цікавість, плач, гнів, насміх.

Чітко окреслені персонажі.

Климко – фольклорний образ хитруна – шахрая.

Ідея – мораль “дивись, обдурять”.

Національний колорит: перелік страв, що їх збирається варити Стецько; показ того, як торгуються персонажі під час купування мішка.

II. “Найкращий сон”

Сюжет з “Римських історій” (використаний у ХІХ ст. С.Руданським - співомовка “Найкращий сон”).

Персонажі: Максим, Грецько, Денис.

Знак рівності між дійсністю і сном.

Образ раю – земні риси церкви, дія скидається на урочисту церковну відправу.

У пеклі – пани і попи.

Немає розвиненої інтриги.

Наявне гуморизування з неба => вплив народних оповідань.

Націон. колорит: бенкет, стіл в небесних володіннях; описи мук різких мешканців пекла.

Інтермедія “Іграніє свадьби” до міракля “Олексій, людина Божа”:

(після 3 сцени І акту) - пов’язана зі змістом драми.

Дія переноситься на задвірки панського будинку, куди приходять мужики, щоб привітати Олексія з майбутнім шлюбом..

“Троїста музика” (національні риси).

Етнографічний матеріал українського весільного ритуалу (вперше в українській драматургії):

ü принесення подарунків;

ü склад музик (цимбали, скрипка);

ü Євфеміан обдаровує присутніх рушниками;

Кожна чарка – побажання людям і гостям.

Ознаки жанру:

ü виділена в п’єсі окремим заголовком і в кінці її є позначка “Конец игралищу первому”;

ü супроводиться музикою, танцями і завершується суперечкою і бійкою селян – така дія характерна для інтермедій;

ü сцена закінчується зверненням найменш п’яного селянина до глядачів, яких він просить вибачити за негідну поведінку своїх товаришів по чарці.

[1] Причина – недосконалість сценічної техніки.

[2] Різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження. Персонажі (слуги-“маски”: Бригелла, Арлекін, Серветта, Пульчинелла; сатиричні маски: старий купець Панталоне; ліричні герої без масок) були втіленням комічного гротеску, яскравого видовища карнавального типу.

[3] П”єс, у яких інтермедії були б тісно пов”язані із змістом головної дії, загалом небагато. Зазвичай у тексті комедії після кожного акту вказували про наступну інтермедію, самі ж інтермедії писалися окремо, тож при поставновці п”єси режисер міг вибирати будь-які сценки з особливого, досить широкого і різноманітного матеріалу.

[4] Камінка Струмилова - повітове місто в східній Галичині, де Гаватович працював учителем.

[5] Повна назва: “Трагедія, чи образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця Божого, на 5 дій, з додатком двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, львів”янином, бакалавром вільних наук і філософії. Показана була на ярмарку в Кам”янці, в день того ж святого Іоанна Хрестителя, 1619 р., а надрукована у святого Миколая на передмісті Яворовському.”

Дата добавления: 2015-06-26