Золотовалютні резерви: призначення, формування та управління

Золотовалютні резерви - резерви країни, відображені у балансі центрального банку, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків.

Офіційні валютні резерви призначені для здійснення міжна­родних розрахунків, а також для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

У поняття "офіційні валютні резерви" включаються як власні активи у іноземній валюті, так і залучені кошти. Залежно від джерела утворення виділяють валові валютні резерви і чисті резерви. Валові валютні резерви складаються з власних залучених коштів, чисті валютні резерви — лише з власних. Рівень валютних резервів залежить від таких факторів:

-стану зовнішньої торгівлі;-урівноваженості платіжного балансу; -режиму валютних обмежень; -інвестиційного клімату; -характеру політики інтервенцій; -режиму валютних курсів (плаваючий, фіксований).

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе значення для будь-якої країни, оскільки заниження їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у грошовій сфері, завищення - призводить до заморожування значної частини національного багатства країни та тривалий період.

Управління валютними резервами включає формування їхньої оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів та валютного кошика, з чим пов'язаний вибір інструментарію.

Залежно від строкової структури валютних резервів їх поділяють на такі категорії: ліквідні короткострокові (до 3-х місяців); середньострокові (від 3-х місяців до 3-х років); довгострокові (від 3-х до 6-ти років).

Визначення строкової структури офіційних валютних резервів ЦБ залежить від ситуації в економіці країни, що дозволяє надати перевагу більш прибутковій та більш ризикованій строковій структурі резервів, чи, навпаки, менш прибутковій та менш ризикованій.

При виборі якісного складу валютних резервів (кошика резервів) центральні банки зазвичай орієнтуються на цілі витрачання резервів. Будь-який центральний банк, оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, керується такими основними критеріями:

-ліквідність;

-наявність державних гарантій;

-рентабельність.

Під час розміщення валютних резервів центральні банки, як правило, використовують такі форми:

-розміщення валютних коштів у депозити в закордонних банках;

-здійснення валютообмінних (форексних) операцій;

-розміщення вільних валютних коштів у цінні папери.

Вибір стратегічних напрямків управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та цілого ряду факторів: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції стану державної заборгованості тощо.

Формуючи валютні резерви, Національний банк визначив таку їх структуру: 40% - долар США; 40% - ЄВРО; 15% - інші валюти; 5% - золото.

Дата добавления: 2015-06-26