Характеристика методів валютного регулювання

Основними методами валютного регулювання, якими користуються центральні банки є:

-валютні інтервенції;

-девальвація та ревальвація валют;

-дисконтна (облікова) політика;

-девізна валютна політика;

-управління валютними резервами (диверсифікація);

-валютні обмеження.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Валютна інтервенція може здійснюватися: за рахунок власних резервів інвалюти; на зазначені цілі використовуються "своп-угоди" - договір з певною країною з приводу одержання кредиту у валюті цієї ж країни, необхідного для здійснення валютної інтервенції; за рахунок продажу цінних паперів, вміщених у іноземній валюті.

Досить часто валютні інтервенції використовуються не лише з метою забезпечення стабільності валютного курсу, а й для підтримування його на штучно заниженому рівні з метою підвищення конкурентоспроможності експорту.

Девальвація - офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

Девальвація може відбутися стихійно або проводитися ціле­спрямовано як елемент валютної політики держави з метою впливу на розвиток економіки, передусім, на розвиток зовнішньоеко­номічних відносин через підвищення конкурентоспроможності експорту та поліпшення стану платіжного балансу.

Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів та кредиторів, проте не вигідна для експортерів.

Ревальвація і девальвація є досить жорсткими хірургічними засобами державного втручання у сферу валютних відносин.

Дисконтна політика є традиційним інструментом центрального банку для регулювання валютного курсу та збереження валютних резервів. Змінюючи розмір облікової ставки, центральний банк здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а відтак і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Девізна валютна політика - політика регулювання валют­ного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти.

Центральний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансо­вих ринках..

Валютні резерви - це запаси резервних активів, що перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Офіційні валютні резерви складаються з золота; іноземних валют у вигляді банкнот та монет або коштів на рахунках за кордоном; спеціальних прав запозичених; цінних паперів (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; із внеску країни до капіталу МВФ, тобто її квоти; а також будь-яких інших міжнародно-визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Валютні обмеження - сукупність заходів та нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністратив­ному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги у платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національних грошей та досягнення інших цілей.

Форми валютних обмежень досить різноманітні:

-встановлення певного розміру продажу валютних надходжень експортерів;

-ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам;

-заборона на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів;

-обмеження прав фізичних осіб на володіння та розпорядження іноземною валютою.

Дата добавления: 2015-06-26