Кредитні відносини НБУ з урядом

Центральні банки за своїм статусом є фінансовими агентами уряду і виконують у цій сфері певний спектр операцій: розміщення та погашення державного боргу; ' ведення поточних рахунків уряду; ' касове виконання державного бюджету; обслуговування уряду при здійсненні ним розрахунків з іншими країнами тощо.

Державний борг - це сукупність фінансових зобов'язань уряду, місцевих органів влади, держав­них підприємств та організацій, що під­лягає погашенню в обумовлені терміни. Залежно від джерел залучення коштів держаний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

До складу внутрішнього державного боргу входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду (за винятком позик на зовнішньому ринку), для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Внутрішній державний борг України складається з випущених державних цінних паперів у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), інших зобов'язань у грошовій формі, гарантованих урядом України, одержаних ним кредитів, а також частини боргових зобов'язань СРСР, які взяла на себе Україна.

Національний банк є безпосереднім учасником ринку ОВДП і виконує обов'язки генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення облігацій та проведення платежів за ними; депозитарію за облігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів; контролюючого органу та дилера на вторинному ринку.

До основних методів фінансування внутрішнього державного боргу за участю центрального банку слід віднести: здійснення емісії грошей; надання прямих кредитів центрального банку уряду; залучення внутрішніх позик.

Найпростішим методом фінансування державного боргу є емісія грошей центрального банку, внаслідок якої збільшується обсяг доходів бюджету за рахунок різниці між номінальною вартістю грошей та фактичними затратами на їх виготовлення (сеньйораж). Недоліком цього методу є посилення інфляції та знецінення грошей внаслідок зростання кількості засобів платежу в обігу, незабезпечених реальними активами.

Надання прямих кредитів центральним банком уряду є досить простим способом покриття дефіциту державного бюджету. За своєю суттю надання прямих кредитів не відрізняється від емісії грошей і використання цього методу в розвинутих країнах або заборонене взагалі, або здійснюється в межах чітко визначених параметрів (наприклад, для кредитування тимчасового "сезонного" розриву між видатками та надходженнями бюджету). Широкого поширення надання прямих кредитів уряду для покриття дефі­циту державного бюджету набуло в країнах, що розвиваються.

Важливим джерелом покриття дефіциту державного бюджету є внутрішні державні позики, що мобілізуються шляхом акумулю­вання тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізич­них осіб (банків, фінансових компаній, підприємств, населення) на певний термін на умовах виплати доходу й оформлюються борговими зобов'язаннями держави у безготівковій чи готівковій формі. Важливе значення при цьому має вид джерела фінансових коштів - чи цінні папери уряду розміщуються серед приватних суб'єктів чи їх купує центральний банк. При первинному розміщенні державних цінних паперів у центральному банку останній випускає в обіг додатковий обсяг незабезпечених засобів платежу, що призводить до інфляції. Така операція центрального банку є лише прихованою емісією і має ті ж негативні наслідки, що й попередні методи.

Зовнішній державний борг складається із заборгованості за кредитами (позиками) держави, залученими з іноземних джерел. Залежно від того, чи держави виступає позичальником чи гарантом погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками, зовнішній державний борг поділяється на:

- прямий зовнішній державний борг - формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником яких є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик;

- умовний зовнішній державний борг - формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.

Національний банк як "банкір уряду" виступає у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету, і виконує функції платіжного агента уряду. НБУ виконує операції щодо обслуговування зовнішнього державного боргу з метою задоволення поточних потреб уряду в іноземній валюті для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань. Окрім того, Національний банк здійснює моніторинг стану загальної 'зовнішньої довгострокової заборгованості країни і контролює дотримання ліміту державного зовнішнього боргу України, який за поданням Кабінету Міністрів затверджується Верховною Радою України.

Ситуація в Україні щодо розміру державного боргу на сьогоднішній день склалася досить неоднозначною. Державний борг України, починаючи з 1992 р., поступово зростав.

Суттєвою проблемою щодо управління державним боргом в Україні є лише значна питома вага зовнішнього державного боргу в загальній заборгованості держави. Уряду та НБУ слід здійсню­вати поступове трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що можливе лише за належного рівня ліквідності державних цінних паперів та високого ступеня їх капіталізації.

Розрахунково-платіжне обслуговування касового виконання бюджету в Україні здійснюється установами НБУ і окремими комерційними банками. Кошти державного бюджету та позабюд­жетних фондів зберігаються лише в Національному банку на рахунках Державного казначейства. Рахунки місцевих бюджетів можуть бути відкритими у визначених НБУ установах комерцій­них банків і обслуговуватися ними. НБУ здійснює обслуговування коштів державного бюджету через консолідований рахунок Державного казначейства, що діє на зразок коррахунку комерційного банку, тобто Держказначейству надано можливість проводити розрахунки за бюджетними коштами через СЕП. Це значно підвищує швидкість та надійність розрахунків.

Дата добавления: 2015-06-26