Формування і використання резервів на покриття кредитного ризику

Комерційні банки формують резерв для по­криття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті його кредитної діяльності.

Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для від­шкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим оанкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факто­рингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантш та поручи­тельства.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного ко­мерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборго­ваності, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір ре­зерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Резерв поділяється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Комерційний банк зобов'язаний щоквартально уточнювати за­гальний обсяг резерву відповідно до сум фактичної кредитної і депозитної заборгованості за станом за останній робочий день звітного кварталу за групами ризику. Бухгалтерські проводки у зв'язку зі зміною розміру резерву за попередній період комерцій­ний банк зобов'язаний здійснювати до кінця кварталу, наступного за звітним.

Кошти резерву під стандартну кредитну заборгованість врахову­ються комерційним банком при розрахунку розміру капіталу та від­повідних економічних нормативів, установлених Національним бан­ком України.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють кла­сифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких чинників:

— фінансового стану позичальника;

— погашення позичальником кредитної заборгованості за осно­вним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану клієнтів-позичальників уста­новлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуван­ням вимог Положення про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та рекомендацій Націо­нального банку України. Ці критерії мають бути ґрунтовними і технічно виваженими і здійснюватися на основі аналізу балансів у часі та звітів про фінансові результати діяльності клієнтів-пози­чальників.

Методика здійснення оцінки фінансового стану позичальника ре­гламентується окремим положенням, затвердженим правлінням ко­мерційного банку.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану пози­чальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту, а в подальшому — щоквар­тально.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юри­дичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні по­казники його діяльності:

— обсяг реалізації;

— прибутки та збитки;

— рентабельність;

— ліквідність;

— грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника);

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

— собівартість продукції.

Дата добавления: 2015-06-26