Організація системи банківського регулювання і нагляду (світовий досвід і в Україні)

Нагляд за кредитно-фінансовими установами в різних краї­нах різниться як характером поєднання форм організації нагля­дової діяльності, так і самою структурою системи. До країн, уяких наглядова діяльність до останнього часу була прерогативоювиключно центрального банку, належить Великобританія, хоча ів цій сфері в останні роки починають відбуватися значні зміни.

Банк Англії реалізує функції нагляду через:

· регулювання виходу організації на ринок банківських по­слуг. Створення банку регулюється банківським законодавством.Наприклад, мінімальний розмір первісного капіталу має станови­ти не менше як 5 млн ф. ст. для банків і не менше 1 млн ф. ст. дляінших кредитних інституцій;

· установлення для банків економічних нормативів і норм ді­яльності і здійснення документарного нагляду за їх додержанням;

· проведення інспекційних перевірок на місці (в Англії цейобов'язок покладається на зовнішніх аудиторів);

· висування вимог до кредитних установ щодо усунення ви­явлених недоліків і контролю за їх виконанням банками в чітковизначений термін;

· утручання за необхідності в діяльність кредитних організацій.Нині банківський нагляд за операторами грошового ринку вже не є сферою відповідальності тільки Банку Англії. Зараз згідно із за­конодавчими актами, прийнятими у 1997—1998 pp., більшість фун­кцій з нагляду передано спеціальному органу — Управлінню фінан­сових послуг (Financial Services Authority), що здійснює нагляд за всіма видами фінансових посередників, включаючи й банки.

Законодавчо відповідальність Банку Англії за банківський на­гляд була закріплена в 1979 p., але і до цього Банк здійснював неформальний нагляд за низкою організацій, що оперують на лондонському ринку. Права, надані банківським актом 1979 p., були додатково розширені актом 1987 р.

Першочерговою метою банківського нагляду є захист вклад­ників і потенційних вкладників банків, що оперують на англійсь­кому ринку. Згідно зі згаданим вище актом 1987 p., ніхто не має права приймати депозити від населення без попереднього дозво­лу Банку Англії. Після одержання дозволу організація продовжує залишатися під постійним наглядом Банку Англії.

Нагляд за комерційними банками органи банківського нагляду (в тому числі й НБУ) традиційно здійснюють двома методами:

-безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд;

-виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд — це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосу­вання наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків.

У більшості країн безвиїзний нагляд ґрунтується на аналізі періодичної звітності (балансовий звіт, звіт про прибутки (збитки), звіт про дотримання економічних нормативів та інші супутні форми) та щорічних фінансових звітів, що подаються органам банківського нагляду на регулярній основі.

Постійний контроль за звітністю, що здійснюється органами банківського нагляду, застосовується як система раннього застереження, яка дозволяє виявляти проблеми у діяльності комерційних банків на початкових стадіях, що дає змогу обмежити надмірні ризики комерційних банків та попередити їх банкрутство. При цьому ефективність безвиїзного нагляду значно залежить від достовірності звітності, отриманої від банків, а також дотримання ними певних стандартів обліку та звітності і високого рівня комп'ютеризації банківської діяльності.

Дані звітності комерційних банків аналізуються і зводяться у статистичні звіти, за якими розраховуються різноманітні стандартні показники. Такі звіти дають змогу виявляти, чи дотримуються банками економічні нормативи, досліджувати тенденції в діяльності банків за певний період, проводити порівняльний аналіз за групами банків.

На основі даних звітності органи безвиїзного нагляду можуть визначити стан активів комерційного банку, що дає можливість визначити кредитний ризик чи ризик несплати за кредитом зі сторони позичальника. В окремих країнах органи безвиїзного банківського нагляду можуть здійснювати моніторинг великих кредитів, кредитів, що надані інсайдерам, моніторинг позичаль­ників, що несвоєчасно повертають банківські позички, тощо. Саме якістю активів значною мірою визначається фінансовий стан комерційного банку, його дохід.

Аналіз фінансового стану комерційного банку на основі вивчення його періодичної звітності дозволяє зробити висновок також і про внутрішньобанківську систему управління і контролю, про ступінь компетентності керівних органів банку.

На основі різних аспектів діяльності комерційного банку органи безвиїзного банківського нагляду роблять загальний висновок про фінансовий стан банку, формулюють рекомендації чи рішення про необхідність здійснення відповідних заходів щодо покращення фінансового стану комерційного банку.

Дата добавления: 2015-06-26