Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов’язана зі злочинною змовою представників кредитора та позичальника. 4 страница

Відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка показань на місці). У справах розглянутої категорії відтворення обстановки та обставин події (зокрема такий її різновид, як слідчий експеримент) найчастіше проводяться для перевірки показань очевидців передання хабара та особи, яка чула розмову про це. За допомоги таких експериментів встановлюється можливість що-небудь бачити або чути за певних обставин вчинення злочину.

Перевірка показань на місці, як різновид аналізованої слідчої дії проводиться способом виходу на зазначене допитуваним місце та його огляду. Якщо слідчий установить, що опис місця дачі хабара відповідає дійсності, це значною мірою буде свідчити про правдивість таких показань.

Крім того, ця слідча дія дасть можливість зіставити показання різних учасників хабарництва про це місце.

Перевірка показань на місці проводиться і в тих випадках, коли виникає необхідність уточнити місце передання хабара або встановити місце проживання хабарника чи посередника, якщо хабародавець може їх указати.

Призначення і виконання судових експертиз. Важливу роль у розкритті хабарництва можуть відігравати судові експертизи. Так, як уже зазначалося, на предметі хабара або його пакованні часто можна виявити сліди пальців рук, у щоденниках, зошитах, записниках - запису щодо давання-одержання хабара, на чистих аркушах блокнотів - сліди тиснення від тексту на попередній сторінці. Для дослідження зазначених слідів можуть призначатися техніко-криміналістична експертиза документів, дактилоскопічна експертиза. У тих випадках, коли хабарництво пов'язане з учиненням іншого злочину, наприклад, розкрадання, може призначатися судово-бухгалтерська або товарознавча експертиза, трасологічна експертиза щодо дослідження мікрооб'єктів, матеріалів і речовин, а іноді й комплексні експертизи.

104. Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем.

Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, -

2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем -

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, -

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, -

У кримінальному законодавстві України передбачена відповідальність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення чи розтрати, а також зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191 КК України). У такий спосіб кримінальний закон називає три форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК України:

1) привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі;

2) розтрата — незаконне безоплатне відчуження, використання та витрачення майна, що було ввірене винному або перебувало в його віданні;

3) зловживання службовим становищем — передбачає використання особою організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарчих функцій всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обертання чужого майна.

Ці посягання в криміналістиці іноді йменують службовими розкраданнями. Ця категорія злочинів передбачає наявність особливого ставлення суб’єкта злочину до майна, що йому ввірене, перебуває в його віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна.

Розкрадання мають певну специфіку залежно від сфери господарської діяльності (у сфері сільськогосподарського виробництва, у сфері цукрової промисловості, у сфері кондитерської промисловості, у сфері торгівлі, у сфері банківської діяльності та ін.). Необхідно враховувати наявність або відсутність дій винного, спрямованих на приховування розкрадань (розкрадання, вчинені із застосуванням способів приховування злочину; розкрадання, вчинені без якого-небудь маскування). Розрізняють також розкрадання залежно від особливостей предмета злочинного посягання: розкрадання грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей; розкрадання оприбуткованого або неоприбуткованого майна.

У більшості випадків розкрадання через привласнення чи розтрату вчиняються службовими особами. Внаслідок того, що названі злочинні дії вони вчиняють, використовуючи своє службове становище, такі розкрадання - кваліфіковані злочини. Розкрадання можуть вчинятись і неслужбовими особами, тобто громадянами, яким майно, гроші ввірені для певних управлінських чи господарських операцій.

Важливо, щоби власність було ввірено винній особі на будь-якій законній підставі, і ця особа мала можливість нею розпорядитися. Використовуючи цю обставину, злочинець звертає майно на свою користь або передає його з корисливою метою третім особам. За цією ознакою таке посягання відрізняється від інших злочинів проти власності, за яких особа або взагалі не має жодного стосунку до привласненого після викрадення майна, або їй лише доручено його зберігати чи спостерігати за його використанням без права розпоряджатися ним.

Складність розслідування таких викрадень обумовлено тим, що вони зазвичай вчиняються законспірованими, організованими групами злодіїв. Члени групи працюють на різних ділянках господарської діяльності: на промислових підприємствах, у постачально-збутових організаціях, контрольно-ревізійних і правоохоронних органах. Часто ці розкрадання пов'язані з іншими небезпечними злочинами - корупцією, хабарництвом, обманом покупців і замовників, випуском недоброякісної (сфальсифікованої) продукції тощо. Особливо складно розслідувати замасковані розкрадання, коли злочинці вміло вуалюють свої дії - фальсифікують різноманітні документи, залякують можливих свідків, використовують підкуп і погрози на адресу другорядних співучасників та ін. Як наслідок цього, злочинці тривалий час залишаються невикритими, розкрадаючи матеріальні цінності та гроші у великих та особливо великих розмірах.

Криміналістична характеристик а привласнення, розтрати майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем охоплює такі елементи:

• Обстановка розкрадання.

• Способи вчинення розкрадань.

• Узагальнені дані про предмет посягання.

• Слідова картина.

• Дані про особливості особи злочинця (злочинців).

• Дані про особистість потерпілих.

Обстановка розкрадання:

а) місце (галузь виробництва, сфера обслуговування, вироб-

нича дільниця, структурний підрозділ організації, підприєм-

ства та ін.);

б) умови, що визначаються:

- технологічним процесом або операцією;

- системою обліку та звітності;

- зберіганням і рухом коштів, матеріальних цінностей;

- документообігом (оформлення і рух управлінських, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних, технологічних та інших документів);

- видом продукції, що використовується;

в) час (астрономічний) і сезонність робіт;

г) канали збуту і реалізації здобутого злочинним способом.

Обстановка, в якій готуються і вчиняються розкрадання, характеризується порушенням правил: обліку коштів; приймання, зберігання, відпуску товарів; проведення інвентаризації. Сприяє розкраданням неналежний контроль за додержанням цих правил, підкупи контрольних осіб, корупція у правоохоронних органах, органах місцевої державної влади і самоврядування та ін. Розкрадання супроводжується хабарництвом, зловживанням владою або службовим становищем, службовим підробленням, службовою недбалістю, ухиленнями від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Спосіб учинення розкрадання. Усю злочинну діяльність щодо розкрадання привласненням, розтратою, заволодінням чужого майна, котре вчиняється за участю чи безпосередньо службовими особами, або такими, яким це майно ввірено в управління можна умовно поділити на декілька етапів. Виходячи з цього, спосіб учинення розкрадання - це комплекс умисних дій щодо підготовки, вчинення та приховування (латсптування) злочину, які вчиняються розкрадачами залежно від ряду об'єктивних і суб'єктивних чинників специфічними прийомами у певній послідовності та для досягнення злочинної мети.

Із наведеного вище випливає, що цей елемент криміналістичної характеристики утворено з ряду складових:

- способу приготування до розкрадання - це прийоми для створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, коштів та ін.;

- способу вчинення розкрадання - прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації;

- способу патентування (приховування) злочинів, маскування злочинних дій та їхніх наслідків;

- обставини (чинники), що обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних для конкретної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.);

- прийоми, що використовуються злочинцями - комплекси різноманітних дій, що власне утворюють своєю сукупністю спосіб (способи) розкрадання. Тобто, прийоми є складовими частинами способу.

Підготування до розкрадання може полягати у:

• реєстрації суб'єкта господарювання тільки для здійснення однієї чи кількох операцій щодо привласнення грошей;

• виготовленні фальшивих статутних (для заснування) документів підприємства;

• передбаченні у статуті підприємства видів діяльності, що вимагають значних капіталовкладень;

• одержанні банківських кредитів під виглядом потреби розвитку виробництва, засвоєння новітніх технологій;

• передбаченні умов обов'язкової попередньої оплати у договорах підряду, поставки, купівлі-продажу тощо.

У криміналістичній літературі найпоширеною є класифікація способів розкрадання за такими критеріями:

1) Залежно від характеру документального оформлення (обліку) джерела розкрадання способи поділяються на:

• Способи розкрадань врахованих (облікованих) цінностей.

• Способи розкрадань неврахованих (не облікованих) цінностей.

> До способів розкрадань врахованих (облікованих) цінностей належать:

- очевидне привласнення або розтрата матеріально відповідальною особою ввіреного їй майна (розтрата авансових засобів, одержаних як попередня оплата за договором купівлі-продажу);

- розкрадання через заниження в документах якісних показників продукції, фіктивного списання наявних на балансі цінностей (списання грошей на невиконувані рекламні, транспортні, ремонтні та інші роботи із подальшим їх привласненням);

- розкрадання, що маскуються підробленням первинних документів чи облікових записів;

- розкрадання грошових засобів, що вчиняються через обман покупців або замовників із подальшим вилученням зайво одержаних грошей та іп.

> До способів розкрадань неврахованих (необлікованих) цінностей належать:

- виготовлення неврахованої продукції з сировини й матеріалів, нелегально зекономлених (надлишкових) під час виробничого процесу, і збут цієї продукції через працівників оптової та роздрібної торгівлі або на ринках.

- виготовлення неврахованої продукції з незаконно придбаних сировини й матеріалів і подальших їх збут через торговельні підприємства та ринки;

- повне або часткове неврахування (необлікування) майна, яке надходить поступає на об'єкт, із подальшим його викраденням.

2) Залежно від виду виробничо-господарської операції способи розкрадань поділяються на такі, що вчиняються:

- у ході приймання (отримання, надходження) цінностей;

- під час їх зберігання;

- у процесі перероблення, дороблення;

- під час відпускання (видачі) майна;

- у ході складення облікових документів чи внесення в них записів;

- у процесі бухгалтерського аналізу цих документів;

- під час облікових дій щодо грошових коштів тощо. Залежно від форми (зовнішнього прояву і сутності внутрішньої організації) розкрадання, способи поділяються на:

- способи, що є типовими для всіх галузей господарювання;

- способи, характерні для окремих галузей, видів виробництва. Відповідно до предмета злочинного посягання:

- способи розкрадання матеріальних цінностей;

- способи розкрадання коштів.

3) Залежно від загального механізму злочинної операції під час махінацій із предметом розкрадання:

- способи, що реалізуються операціями, які проводяться без офіційного оформлення документів (або з фіктивним документальним прикриттям),- бездокументні операції;

- такі, що проводяться під документальним прикриттям;

- способи, яким властиві операції, що здійснюються без фактичного руху товарів,- так звані безтоварні операції. Наприклад, за змовою відповідних працівників двох суб'єктів господарювання, один виписує безтоварну накладну на відпуск і вивіз (доставку) певного виду матеріальних цінностей, а інший - на їх обл і кування за фактом одержання, якого реально не було і не передбачалося. Недостача, що утворюється в результаті обліку цінностей, які фактично не надійшли на баланс, приховується за рахунок необлікованих надлишків, що є на підприємстві, або службовим підроблянням (фальшуванням) в облікових документах тощо;

- способи, яким властиві товарні операції.

Характерним для привласнення і розтрати є своєрідне поєднання способу власне діяння зі способом його приховування. Часто приховування виступає обов'язковою умовою застосування того чи іншого способу вчинення злочину: початково завчасно вживають заходів маскування підготовчих до розкрадання дій. Наприклад, складають фіктивні акти на «знищення технологічного браку», а вже потім реально накопичену таким способом продукцію розкрадачі реалізують на свою користь.

До способів приховування також відносять уже згадуване фіктивне банкрутство підприємства, коли для кредиторів і контрольних організацій створюється видимість фінансового краху. Використовують також часту зміну юридичної адреси та фактичного розміщення підприємства, з надуманих підстав перереєстровують його, змінюючи назви та організаційно-правові форми. Одночасно з цим призначені для зберігання бухгалтерські та інші документи, що містять сліди злочинної діяльності, розкрадачі здебільшого знищують.

На підприємствах також може вестися подвійна бухгалтерія, зокрема з використанням комп'ютера.

Способами протидії розкрадачів установленню істини є: виконання фінансово-господарських операцій вже після порушення кримінальної справи (що несанкціоновано робити не можна); приховування джерел та обставин одержання підприємством коштів, сировини, обладнання; перешкоджання проведенню контрольних обмірювань, ревізій; тимчасове запозичання грошових і матеріальних цінностей від інших суб'єктів господарювання для приховування недостачі на час проведення перевірки, ревізії, аудиту тощо.

Узагальнені дані про предмет посягання. Це - кошти, зкорема валюта; матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їхньої споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності; невраховані цінності; такі, що створені на підприємстві в організації, установі за рахунок лишків, які надійшли зі сторони, від співвласників та ін.). Природно, що частіше за все розкрадають товари і гроші, роздільно або разом.

Слідова картина. Способи вичинювання розкрадань зовні закономірно відображаються через матеріальні та ідеальні сліди цих злочинів. Іншими словами, слідова картина розкрадання -це наслідки злочину, відображені в його матеріальній обстановці (характерні сліди, їхні локалізація та взаємозв'язок), зумовлені службовими й позаслужбовими діями та зв'язками розкрадачів, способом їх життя, поведінкою в побуті, особистими зв'язками.

Кількісно таких слідів - відображень, властивих цьому виду злочину, доволі багато, тому доцільно їх згрупувати. Так, залежно від змісту ці сліди (які за суттю виступають своєрідними ознаками - наслідками), можна розглядати у трьох групах.

Сліди - ознаки вчинення розкрадання. Першочергово до цієї групи відносять ознаки створення джерела розкрадання, вилучення і подальшого перероблення, дороблення (до виготовлення) викраденого. Стосовно розкрадань, учинюваних за участі службових осіб, вирізняють такі сліди - ознаки (чинники):

- затримання з викраденими цінностями (тобто виявлено крадене па місці злочину чи за місцем затримання);

- правильно встановлено недостачу або надлишки матеріальних цінностей і грошей у значних розмірах (виникнення яких службові особи пояснити не можуть або пояснюють необгрунтовано тощо);

- виявлення у складському, виробничому чи в інших приміщеннях матеріальних цінностей, які пе відображені в документації;

- виплата за роботу працівників готівкою із власних коштів службових осіб;

- виплата грошей підприємства за виготовлення продукції, яку не враховано (не відображено обліком);

- факти нелегальної реалізації або придбання майна, готових виробів, будівельних матеріалів тощо;

- безпідставне нарахування і виплата зарплати особам, які фактично не працюють на підприємстві, в організації, або працівникам, які реально не виконували жодної роботи, не надавали врахованих оплатою послуг та ін.;

- неодноразова виплата грошей одному і тому ж працівникові за одну і ту саму роботу, надані послуги;

- одержання (побори) службовою особою з працівників організації, підприємства, закладу грошей - частини безпідставно нарахованих і виплачених під виглядом оплати за фактично не виконану роботу, надані послуги;

- неправильне визначення кількісних та якісних характеристик отриманого чи видаваного (відпущеного) майна у поєднанні з утворенням необлікованого резерву, через використання певних вимірювальних пристроїв, які штучно спотворюють ці кількісні та якісні показники;

- приймання чи видача службовими особами майна, товарів без оформлення документів: закупка без закупівельних квитанцій, видача готових виробів зі складу без накладних, відвантаження товарів із торговельної бази, гуртівні без рахунку -накладної тощо;

- перевезення матеріальних цінностей у кількості, яка (значно) перевищує документальні дані або навіть без таких;

- наявність значної кількості рекламацій до підприємства, що свідчить про систематичне недовкладення сировини у виготовлювачу продукцію або заміну більш вартісної сировини менш вартісною;

- нелегальне придбання службовою особою промислового підприємства сировини з оплатою її готівкою із власних коштів;

- продаж (торгівля) товарів із підсобних (допоміжних) приміщень, обминаючи касу;

- нелегальна торгівля (не передбачена статутом як вид діяльності, без належного дозволу тощо) продукцією підприєм-ства-виробника, здійснювана не його працівниками, а спеціально найнятими приватними особами;

- виявлення фальсифікованих продукції чи товарів, об'єм (вагу) яких збільшено за рахунок підвищення вологості (цукру, муки, круп та ін.), зниження міцності спиртних напоїв тощо;

- систематичне використання позаоблікових бланків документів, які відтворюють рух майна, замість передбачених для таких цілей бланків суворого обліку;

- пред'явлення фіктивних (підроблених) документів на списання матеріальних цінностей;

- фіксування в документах завищених даних про обсяг і вартість виконаних робіт;

- ознаки підроблювань в облікових документах;

- приховування від обліку частини продукції, виробів і зазначення в документах занижених даних про них;

- завищене списання майна відносно фактично використаного: на виробництві - сировини; на будівництві - будівельних матеріалів;

- завищене списання в розхід майна під виглядом різноманітних втрат: псування, відходів під час доробляння напівфабрикатів тощо;

- реалізація в торговельних організаціях необлікованої продукції, товарів тощо;

- систематичні порушення вимог щодо регулярного вимірювання, встановлення й документального фіксування показників майна (наприклад, продуктів харчування та ін.);

- вилучення з контрольно-пропускних пунктів і завчасне знищення карток-пропусків на майно, що вивозилось, і т. ін.

Сліди - ознаки приховування розкрадань - наслідки діянь розкрадачів щодо знищення документів, залишків сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів.

Сліди - ознаки використання результатів розкрадання -придбання цінних речей, коштовностей, нерухомості, великі вклади в банки тощо.

Значення слідів розкрадання (ознак розкрадання) полягає в чому, що за їхньою допомогою можна не тільки гіпотетично припустити факт розкрадання окремих видів цінностей, а й дізнатися про використані злочинцями способи, конкретні факти злочинної діяльності, учасників групи розкрадачів. Зробити це можна вже на початковій стадії організованого розкрадання і таким способом своєчасно запобігти вчиненню злочину.

Дії злочинців щодо реалізації умислу на розкрадання можуть виражатися також у підтриманні контактів, зв'язків між учасниками групи розкрадачів для узгодження окремих операцій, часу їх проведення, співвиконавців тощо.

«Географія» проявів ознак (слідів) розкрадання є доволі різноманітною:

1) на виробничих об'єктах;

2) на об'єктах збуту і торгівлі;

3) па транспортних підприємствах, що виконують вантажоперевезення;

4) у вищестоящих стосовно конкретних закладів структурах - акціонерних товариствах, банках, кооперативах та ін.;

5) у матеріалах кримінальних справ у судах, прокуратурі, міліції (УБЕЗ, УБОЗ тощо);

6) у матеріалах господарських судів, податкових організацій, митних служб та ін.;

7) у помешканнях крадіїв, місцях їх перебування, відпочинку тощо.

Ідеальні сліди - показання свідків у справах про розкрадання, часто доволі тенденційні, упереджені, необ'єктивні, неправдиві, оскільки багато із цих осіб прямо чи опосередковано, так чи інакше, пов'язані з розкрадачами трудовими, побутовими та іншими неофіційними відносинами.

Подальшим елементом криміналістичної характеристики розкрадань є узагальнені дані про особливості суб'єктів розкрадання (це - категорії службових, матеріально відповідальних осіб, технічний персонал та інші особи, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що вплинули на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.).

У справах про розкрадання завжди важливе значення має встановлення факту: чи мав суб'єкт злочину безпосередній доступ до цінностей і ким конкретно вчинено розкрадання -службовою особою, матеріально відповідальною чи за участі сторонніх осіб?

Службові особи - ті, що:

- постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади;

- обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністра-тивио-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

До службових осіб у сфері виробничої та фінансово-господарської діяльності належать:

1) керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їхні заступники і начальники підрозділів, які згідно з їхнім службовим становищем виконують господарсько-розпорядчі функції;

2) особи, які здійснюють облік матеріальних цінностей і контроль за їх використанням (бухгалтери, обліковці, контролери тощо);

3) матеріально відповідальні особи, в обов'язки яких входить забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, відпуск (видача) їх відповідно до встановлених норм і правил з обов'язковим відображенням прибутків і видатків у відповідних первинних документах (прибуткові і видаткові накладні, ордери, товарно-матеріальні накладні тощо. Сюди зараховують і тих, кому ввірено майно під звіт за разовим документом, чи які внаслідок закону несуть повну матеріальну відповідальність).

Для того, щоб докладніше охарактеризувати особистість розкрадачів, доцільно це робити, умовно поділивши їх на такі групи.

А. Послідовно-корисливий тип, який, здебільшого, охоплює керівників і лідерів злочинної організації. Ці суб'єкти або повністю заперечують свою причетність до розкрадання, або вичікують, визнаючи виною лише те, що доведено. Часто вони заперечують очевидне, погрожують свідкам, схиляють їх до дання неправдивих показань, користуються своїми зв'язками з представниками влади різних рівнів. Можливі з їхнього боку шантаж і підкуп, знищення компрометуючих документів, компрометування працівників вищестоящих організацій, ревізорів, підлеглих та інших осіб.

Б. Суперечливо-корисливий тип є характерним для керівників середньої та нижчої ланок. Початково вони вчиняють незначні порушення, мотивуючи їх потребою вирішення ними важливих ділових питань, а вже потім остаточно стають на злочинний шлях. Вони не вважають себе розкрадачами, заперечують корисливу направленість своїх дій, визнають лише факти порушення фінансової дисципліни.

В. Ситуативний тип утворюють керівники низової ланки, які діють під виливом зовнішніх обставин. У них, зазвичай, відсутні стійкі моральні якості. Це злодії-одинаки, які майже не маскують своїх протиправних дій. Під час слідства вони розкаюються у вчиненому, стверджуючи що діяли під впливом тимчасових матеріальних труднощів або скориставшись обстановкою безгосподарності.

Г. Імпульсивний тип, доволі близький до ситуативного, але на суб'єктів розкрадання цього типу дещо більше впливають такі психологічні схильності, як конформність, навіюваність. Інколи такі особи вчиняють злочини «за компанію». Найчастіше це - звичайні робітники, обліковці, які на слідстві визнають свою вину у розкраданнях.

На сучасному етані, як уже зазначалося, значного поширення набули групові розкрадання. Усі групи розкрадачів можна класифікувати на:

- випадкові;

- ситуативні з попередньою змовою; -- організовані;

- блоки розкрадачів (складаються з декількох груп).

Найбільш суспільно небезпечні - два останні види груп, оскільки саме їх учасниками спричиняються максимально можливі матеріальні збитки.

Усіх членів злочинної групи розкрадачів можна умовно поділяти на організаторів, активних і другорядних учасників. Організатори групи - цс особи, що керують злочинною діяльністю всіх її членів, які частіш за все виступають також ініціаторами створення злочинного об'єднання розкрадачів. Вони, зазвичай, здійснюють комплекс дій щодо управління угрупованням. Активні учасники - члени групи, що постійно беруть участь у злочинній діяльності. Вони вирізняються ініціативністю і за вказівкою організаторів часто виконують певні функції з управління групою. У більшості випадків вони стають співучасниками групових розкрадань з власної ініціативи. Другорядні учасники - це розкрадачі, які не проявляють власної ініціативи. Вони беруть участь в окремих епізодах розкрадань, діючи за вказівкою організаторів або активних учасників груп.

Для такого виду господарських утворень, як товариства з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні товариства закритого типу, є характерними розкрадання майна власне цих організацій, і вчиняються вони безпосередньо їхніми керівниками та спеціалістами середньої ланки; комерційними директорами, бухгалтерами, менеджерами, товарознавцями.

Узагальнені типові дані про потерпілих від розкрадань. Потерпілими у справах про розкрадання зазвичай виступають фізичні особи - громадяни (а юридичні особи - цивільними позивачами), які ввірили своє майно, гроші, цінні папери іншій особі або організації. Така цивільно-правова угода може бути оформлена договором підряду, оренди, комісії, прокату, зберігання (схову), купівлі (наприклад, цінних паперів АТ), трудовим договором, контрактом, угодою про повну матеріальну відповідальність тощо. (Суб'єктами можуть бути будь-які дієздатні громадяни, юридичні особи).

105. Типові слідчі ситуації, слідчі версії, тактичні завдання при розслідуванні розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем на початковому етапі розслідування.

У ході розслідування розкрадань, вчинюваних привласненням, розтратою майна або заволодіння ним через зловживання службовим становищем повинні бути встановлені (доказані) такі обставини:

1) спосіб розкрадання (готування, вчинення, приховування);

2) факти привласнення або інші форми відчуження ввіреного майна;

3) вид і розмір незаконно відчуженого від власника майна (цінностей);

4) місце і час (період) усіх злочинних діянь;

5) особа чи особи, ідо вчинили розкрадання, роль кожного;

6) вина, мотиви і цілі злочинних дій кожного обвинуваченого;

7) обставини, що характеризують особу обвинуваченого; обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання;

8) характер і розмір шкоди;

9) інші злочини, що певним способом пов'язані з розслідуваним покаранням;

10) причини та умови, що сприяли вчиненню цього злочину та ін.

Дата добавления: 2015-06-04