Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов’язана зі злочинною змовою представників кредитора та позичальника. 5 страница

У ході дослідчої перевірки шукають пояснення таким загальним версіям:

- мало місце розкрадання у відповідній формі незаконного відчуження майна;

- мало місце не привласнення (розкрадання), а інший господарський чи службовий злочин;

- розкрадання не було, вчинено правомірну цивільно-правову угоду тощо.

Окремі версії конструюються щодо:

- способів учинення розкрадання;

- прийомів приховування слідів злочину;

- складу, структури і розподілу функцій, ролей злочинної групи розкрадачів;

- способів реалізації та місць зберігання (переховування) викраденого майна;

- злочинів, що супутньо сприяли підготуванню до розкрадань;

- можливих методів і способів протидії розслідуванню.

Характер і структура початкового етапу розслідування розкрадань, учинюваних привласненням, розтратою майна або за-володіння ним через зловживання службовим становищем значно залежать від наявної слідчої ситуації. Ця ситуація, в основному, обумовлюється обсягом і змістом наявної у слідчого інформації щодо розслідуваного злочину.

Відповідно до названих чинників на момент порушення кримінальної справи про розкрадання утворюються дві типові ситуації:

1) ситуація, за якої встановлено факт розкрадання, але ще не відомо про осіб, що його вчинили;

2) ситуація, за якої ймовірні розкрадачі відомі, але сам факт розкрадання ще достовірно не встановлено.

Для першої ситуації головним у розслідуванні на його початковому етапі, природно, є встановлення розкрадачів; для другої - пошук доказів причетності запідозрених осіб до злочину (аналіз документів, з'ясування обставин учинення сумнівних операцій тощо). В обох випадках конструюються загальні версії щодо фактів розкрадання та осіб, що їх вчинили.

Більш прийнятним є розгляд слідчих ситуацій початкового етапу розслідування цього злочину залежно від приводів і підстав порушення щодо нього кримінальної справи (інколи наведений нижче поділ обґрунтовують у криміналістичній літературі обізнаністю (насторогою) розкрадачів щодо загрози викриття їхньої злочинної діяльності та можливості використання слідчим «чинника раптовості»') за трьома групами:

1) ситуація, щодо якої кримінальна справа порушується за результатами виконання оперативно-розшукових заходів і виявлення ознак розкрадання безпосередньо органом дізнання (працівниками служби боротьби з економічними злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю, відповідних підрозділів СБУ, податкової міліції тощо);

2) ситуація, щодо якої кримінальна справа порушується у випадках затримання на місці злочину працівниками органів, що не проводять цільової оперативно-розшукової діяльності (ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення ними певних правил, що викликає підозру в причетності до розкрадання;

3) ситуація - кримінальна справа порушується за результатами документальної ревізії, інвентаризації, перевірок (прокурорської, аудиторської), які проводились органами прокуратури, контрольними органами тощо (з власної ініціативи, за заявами й повідомленнями громадян, службових осіб, у ЗМІ; внаслідок явки з повинною та ін.).

Однак, незалежно від наявної слідчої ситуації, на початковому етапі вирішуються такі загальні завдання:

- виявити якомога більше речових доказів розкрадання;

- виявити такі важливі сліди способів розкрадань, як надлишки або недостачі матеріальних цінностей та грошей;

- забезпечити належне зберігання облікових документів - об'єктів майбутнього судочинного дослідження;

- забезпечити повернення викраденого і відшкодування шкоди;

- забезпечити майбутнє проведення відповідних судових експертиз тощо.

Ці завдання виконуються: 1) встановленням номенклатури і місця документів (ручного і машинного обліку), в яких могли відобразитись ознаки злочину, і забезпеченням їх цілісності. Варто звернути увагу на необхідність дослідження не тільки документів первинного (оперативного) обліку та бухгалтерської документації, а й планових, технологічних, виробничо-управ-ліпських, статистичних, податкових та інших документів, бланків, етикеток тощо. Велике значення має аналіз змісту неофіційних документів (записок, нотаток, чорнових записів, розрахунків та ін.); 2) встановленням місця зберігання сировини, напівфабрикатів, матеріалів, готової продукції, товарів і забезпечення їхньої цілості; 3) виявленням вимірювальних приладів, що використовуються,- вагів, дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів; їх перевіркою, фіксацією показань, опечатуванням (у разі можливості й потреби - з урахуванням інтересів виробництва); 4) перекриттям доступу до електронно-обчислювальних засобів; 5) установленням місця зберігання майна і коштів, що належать розкрадачам, та іншими заходами і діями.

Якщо більш диференційовано аналізувати початковий етап розслідування розкрадань, то варто зазначити таке. За першої ситуації виконанням оперативно-розшукових та організаційних заходів уже частково встановлено й задокументовано окремі епізоди розкрадань, виявлено (відшукано) місця зберігання предметів і документів, що підтверджують факти розкрадань і причетності до них певних осіб, встановлено місця збуту і зберігання привласненого. Загальні та окремі версії (про факт розкрадання, його розміри, причетних осіб тощо) вже, в основному, відпрацьовано під час попередньої перевірки, частіш за все у ході оперативного розроблення. У процесі подальшого розслідування ці версії конкретизуються й доповнюються, на ґрунті нових доказів виникають нові версії. Зазвичай, слідчий та оперативні працівники, що йому допомагають, початково ще працюють за власними планами, хоч і об'єднаними єдиним задумом.

За ситуації 1 (коли справа порушується без матеріалів ревізії), слідчий володіє тактичною перевагою перед заінтересованими особами (розкрадачами), які не обізнані про те, що досу-дове розслідування вже розпочато. Ця тактична перевага реалізується відшуканням доказів розкрадання з використанням чинника раптовості у ході проведення таких слідчих дій, як затримання на місці злочину з краденим (чи без такого); обшуків (зокрема особистих); слідчих оглядів, виїмок; прослуховування телефонних розмов; накладення арешту на майно, грошові вклади, банківські рахунки; допити підозрюваних і свідків тощо. Раптовість у цій ситуації для матеріально відповідальних осіб становлять і такі організаційні заходи, як інвентаризації, ревізії, контрольні закупки тощо.

Раптовість забезпечується різноманітними засобами. Передовсім намічені планом заходи виконуються одночасно: обшуки в усіх причетних до розкрадань осіб, виїмки, накладення арешту на їх майно, інвентаризації тощо. Якщо у слідчого недостатньо сил і засобів для проведення всіх цих заходів одночасно, він виконує їх неперервно і послідовно. Крім цього, спочатку провадяться одночасно всі необхідні обшуки, а потім розпочинають інвентаризації. Вже з початком обшуків забезпечується належна охорона сховищ цінностей, де згодом повинна бути проведена інвентаризація; будь-які операції з матеріальними цінностями в них припиняються. Коли необхідно негайно та одночасно проводити обшуки, тоді першочергово їх проводять у тих осіб, у яких слідчий розраховує виявити більшу кількість речових та інших доказів розкрадання (зазвичай у матеріально відповідальних осіб).

Для проведення обшуків та інвентаризацій створюються спеціальні групи. Для обшуків залучають слідчих, оперативних працівників. Для інвентаризацій - працівників організації, в яких проводять інвентаризації (інвентаризаторів).

Обшуки провадяться за місцями роботи і проживання осіб, в яких за інформацією у слідчого можуть бути викрадені цінності, гроші, речі, придбані на крадені кошти. Під час обшуків шукають схованки, а також треба звертати увагу на сліди предметів, що свого часу були в приміщеннях, але на момент обшуку відсутні; периферичні та локальні сліди від картин, килимів, меблів, люстр, документи на придбані в магазинах коштовні предмети (теле-, радіо-, відеоапаратуру, комп'ютерну та різноманітну побутову техніку, транспортні засоби тощо).

Інвентаризації провадять за місцем роботи всіх матеріально відповідальних осіб, причетних до виробничо-господарської діяльності. Інколи приймають рішення провести інвентаризацію за попереднім місцем роботи запідозреної в розкраданнях особи.

Із метою забезпечення збереження облікових документів планується або їх виїмка, або опечатування і передання під охорону конкретному відповідальному працівникові організації. У ході виїмки документальних об'єктів рекомендовано зазначати в протоколі, що саме і звідки вилучається: з архіву, з приміщення, де працюють бухгалтери, з кабінету головного бухгалтера тощо, вилучаються з підшивок або папок. Не рекомендується виривати із підшивок чи журналів відповідні аркуші документів, робити на них записи. Підшивки документів повинні бути розшиті, у протоколі зазначено, скільки проколів від підшивки є па кожному документі. Звітні документи матеріально відповідальних осіб вилучаються за весь період розкрадання, але не менше, ніж за інвентаризаційний період (від однієї інвентаризації до подальшої). Окрім звітів, вилучають матеріали всіх інвентаризацій, що проводилися за час роботи відповідних, запідозрених слідством, матеріально відповідальних осіб.

За допомоги пошукових завдань, запитів перевіряють заклади та установи, де можуть бути гроші, іноземна валюта, коштовності, що належать обвинуваченому: відділення ощадних та інших банків, страхові товариства, ломбарди, комісійні магазини, ательє пошиву одягу, майстерні побутового обслуговування, длі (наявність автотранспорту), суднова інспекція (наявність судноволодінь), житлово-, гаражно-, дачно-будівельні кооперативи, районні (міські) бюро техінвентаризації та реєстрації прав на нерухомість у житловій сфері, управління та відділи земельних ресурсів і землеустрою (наявність приватних будинків і земельних ділянок тощо), бухгалтерія за місцем роботи та ііі. У банках перевіряється (за теперішнім і колишніми місцями проживання) наявність рахунків, вкладів, цінних паперів па ім'я обвинувачених та членів їхніх сімей.

Час накладення арешту на майно обирається залежно від процесуального статусу особи. Щодо обвинуваченого - негайно після пред'явлення обвинувачення. Щодо матеріально відповідальних осіб - після встановлення факту недостачі, коли у слідчого з'являється передбачений КПК обов'язок забезпечити відшкодування шкоди.

Під час накладення арешту на майно необхідно описати всі його прикмети і оцінити, залучивши до цього товарознавця або іншого спеціаліста; зазначити у протоколі майно, на яке арешт не накладено і яке, згідно з додатком до КК України, залишилось у власності сім'ї обвинуваченого. До протоколу накладення арешту на майно доцільно долучити фотографії описаного та неописаного майна.

Крім фіксації індивідуальних прикмет описаного майна, необхідно знайти і вилучити техпаспорти на арештовану побутову та іншу техніку, відмітити у протоколі маркування на меблях, в якому відображено місце, час їх виготовлення та ін.

Щоб унеможливити відчуження приватного житла (продаж, дарування, обмін тощо), на яке накладено арешт, копія протоколу скеровується в нотаріальну контору та адміністрацію за місцем цього житла.

Майно, на яке накладено арешт, передається за розсудом слідчого на зберігання представникові місцевих органів влади, будиикоуправління або власникові цього майна, чи його родичам або іншим особам, яких під розписку має бути попереджено про відповідальність за неналежне збереження арештованих об'єктів. Особливо цінні (коштовні) речі рекомендується вилучити і тримати в камері зберігання речових доказів, гроші (валюту) - у фінансовому відділі слідчого підрозділу.

Враховуючи можливість заховання майна, яке підлягає опису, можливість недобросовісного зберігання вже арештованого майна, бажано відвідуванням періодично перевіряти стан його збереження. У ході таких перевірок можна додатково виявити нове майно, придбане вже після накладення арешту, яке також підлягає опису, або речі, раніше заховані від слідчого.

До першочергових, за розгляданої ситуації розслідування розкрадань, відносять також дії щодо забезпечення виконання в подальшому різноманітних судових експертиз: товарознавчої, технологічної, економічної, судово-бухгалтерської та ін. Для призначення й виконання цих експертиз потрібні зразки товарів або виробів, сировини, напівфабрикатів, бухгалтерська і технологічна документація, показання свідків та обвинувачених про технологічний процес, облік, виготовлення, випуск продукції, виконувану роботу тощо. Якщо одержання показань свідків можна запланувати подальшим розслідуванням, то вилучення зразків, документації залишати на потім невиправдано, оскільки це треба виконати негайно після порушення кримінальної справи. Інакше заінтересовані особи фальсифікують їх або заховають, зрештою знищать, бо такі уречевлені об'єкти діяльності доводять способи створення резервів для розкрадання, способи привласнення, тобто факти розкрадання.

За ситуації2, коли кримінальна справа порушується внаслідок затримання осіб за порушення ними певних правил, що зумовлює підозру в їх причетності до розкрадання, характер і черговість дій слідчого та оперативного працівника обумовлюються конкретною обстановкою. Тут особливо важливими є високий професіоналізм учасників затримання, основним завданням яких буде одержання якомога більшої кількості доказів злочинної діяльності розкрадачів.

Діючи в умовах цієї ситуації, слідчий повинен відштовхуватися від уже згадуваних типових загальних версій: а) розкрадання мало місце; б) розкрадання не було, однак очевидні певні порушення, що мають ознаки іншого злочину.

Окремі типові версії можуть пояснювати: причини і час утворення недостачі або надлишків; коло осіб, причетних до розкрадання; характер і функціонування злочинної групи; методи виявлення доказів розкрадання; характер і розміри розкрадання; місць приховання цінностей, нажитих злочинним способом та ін.

За ситуації 3, коли кримінальна справа порушується за матеріалами ревізії або перевірки (аудиторської, прокурорської тощо), початково вивчають ці матеріали під кутом зору того, які конкретні факти розкрадань виявлено, якими документами та поясненнями вони підтверджуються. Потім, зазвичай, допитують ревізора чи аудитора для уточнення того, що залишилося незрозумілим у ході аналізу матеріалів ревізії або перевірки. Після цих дій з урахуванням матеріалів ревізії та показань ревізора, аудитора слідчий складає план допиту матеріально відповідальної особи (осіб). У ході таких допитів з'ясовується, як допитуваний оцінює акт ревізії, які висуватиме на свій захист версії, які факти він визнає, а які ні, та з яких причин. Ці показання слугують підґрунтям для планування подальшого розслідування, яке провадиться згідно із зазначеними вище завданнями початкового етапу, за правилами, описаними в першій ситуації. Так чи інакше, планують і виконують такі первинні дії: а) огляд і виїмку документів, що стосуються операції, визнаної ревізією необгрунтованою; б) допити осіб, відповідальних за встановлені ревізією зловживання; в) обшуки у цих осіб з метою відшукання й вилучення предметів і документів, які можуть мати значення речових доказів, або майна для забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації; г) допити свідків, про яких є інформація в матеріалах ревізії.

Наявність того факту, що відповідальні (заінтересовані) особи знають про виконану ревізію, про скерування матеріалів до слідчих органів, про порушення ними кримінальної справи, не є перешкодою успіху в провадженні названих слідчих дій, якщо вони виконуватимуться згідно з криміналістичними рекомендаціями.

Варто доповнити, що до акта ревізії, аудиторської перевірки повинні бути долучені відповідні оригінали чи копії документів, які підтверджують висновки ревізора про виявлені факти зловживань, службову недбалість (халатність), недостачу, надлишки, розтрату і привласнення коштів і товарно-матеріальних цінностей, а також пояснення осіб, відповідальних за ці порушення. Якщо ці особи були незгідні з висновками ревізорів, до акта має бути долучено висновок бухгалтера вищої організації щодо суті наявних заперечень.

106. Тактичні особливості провадження слідчих дій та використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань.

Аналізуючи можливі типові ситуації початкового етапу розслідування розкрадань, ми в загальних рисах описали і зазначили коло слідчих та інших ді й, що виконуються залежно від цих ситуацій. Із усіх названих дій розгляньмо особливості виконання тільки деяких: допитів свідків; оглядів і виїмок документів; проваджень інвентаризацій і ревізій; затримань розкрадачів на місці злочину; призначень судових експертиз; відтворень обстановки та обставин події; допитів обвинувачених.

Допити свідків. Як свідки допитуються:

- особи, причетні до певних виробничих або товарно-грошових операцій (представники адміністрації, які давали дозвіл на виконання операцій або ставили свої підписи на сумнівних документах; облікові чи бухгалтерські працівники; комірники; працівники охорони; водії тощо);

- особи, обов'язком яких був контроль за здійсненням відповідних операцій, зокрема ревізори;

- працівники відділів претензій та рекламацій від отримувачів продукції;

- представники місцевих відділів (відділень) державного органу, що контролює справність відповідних вимірювальних технічних засобів;

- комерційні ревізори транспортних організацій, які перевіряли повідомлення про недостачі (недопоставки) вантажів;

- родичі та знайомі розкрадачів, які можуть повідомити про факти розкрадання або спосіб життя обвинувачених.

Основні питання, що їх треба з'ясувати у ході допиту:

- обставини провадження незаконних дій (наприклад, щодо випуску, використання не облікованої продукції, приховування недостач або лишків);

- характеристика викраденого майна (наприклад, яке майно привласнено, ким, коли, в якій кількості, на яку суму тощо);

- справжність або фіктивність відповідних документів (наприклад, відомі свідкові факти підроблювання документів, одержання за його допомогою продукції тощо);

- запроваджена на підприємстві система документообігу та які ухилення від неї практикувалися (чи відповідають установленим вимогам умови зберігання, транспортування вантажів, норми природних втрат);

- стосунки допитуваного з обвинуваченим, оцінювання факту вчиненого розкрадання та ін.

Огляд, виїмка та дослідження документів. Слідчий одержує документи: а) разом із первинними матеріалами (наприклад, до акта ревізії долучаються всі сумнівні документи, або такі, що підтверджують висновки ревізора); б) від різних заінтересованих осіб (заявників, цивільних позивачів), які надають їх із власної ініціативи або на пропозицію слідчого; в) за результатами виїмки, яка дозволяє забезпечити повноту документів, що вилучаються, унеможливлює знищення чи фальсифікацію документів.

Прийоми аналізу документів, що допомагають установлювати розкрадання, ділять на декілька груп.

• Аналіз окремого документа: перевірка за формою - чи має документ усі необхідні реквізити, чи є серед них сумнівні; арифметична перевірка - контроль за правильністю кінцевих показників, підрахованих за горизонтальними рядками та вертикальними графами; нормативна перевірка - вивчення змісту документа під кутом зору відповідності його чинним нормативним актам, правилам та інструкціям, нормам витрат, розцінкам тощо.

• Аналіз декількох документів, що відображають одну й ту ж або декілька взаємозв'язаних операцій: зустрічна перевірка -зіставлення різних екземплярів одного й того ж документа; метод взаємного контролю - зіставлення різних, які з різних боків відображають одну операцію (наприклад, правильність нарахування заробітної плати можна перевірити аналізом наряду на роботу і відповідних розцінок).

• Аналіз облікових даних, що відображають рух однорідних матеріальних цінностей, - відтворення кількісно-сумарного обліку і контрольне зіставлення залишків (наприклад, інвентаризаційний опис на початок інвентаризаційного періоду, прибутково-видаткові документи (на одержання і на видачу), інвентаризаційний опис на кінець інвентаризаційного періоду).

• Методи фактичного контролю - перевірка стану засобів підприємства (вибіркова або суцільна (повна) інвентаризація, лабораторні аналізи або експертизи); фактична перевірка господарських операцій, відображених у документі,- контроль наявності в натурі продукції, зазначеної в документі.

Проведення інвентаризацій і ревізій. Інвентаризація (перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також усіх рахунків суб'єкта господарювання на певний часовий момент) провадиться на вимогу прокурора, слідчого інвентаризаційною комісією, спеціально утвореною за вказівкою вищої організації. Слідчий не входить до її складу, але може бути присутнім під час виконання інвентаризації. Вельми доцільно залучати до інвентаризації працівників УБЕЗ або, принаймі, дільничного інспектора, які можуть слідкувати за дотриманням усіх правил її провадження.

У тих випадках, коли в ході інвентаризації треба перевірити значну кількість облікових одиниць, можна використати допомогу громадськості (громадських помічників слідчих, прокурорів тощо).

Ревізія провадиться для перевірки дотримання всіх правил фінансового обліку та фінансової дисципліни в діяльності ревізованої організації. Вона передбачає контроль правильності ведення операцій бухгалтерського обліку, матеріального обліку складського господарства, оперативного обліку у сфері виробництва з метою виявлення ознак привласнень і розтрат майна.

Приводами для провадження ревізії слугують затримання на місці злочину службової, матеріально відповідальної або іншої особи, якій ввірено під звіт цінності; повідомлення про факти розкрадань; припуіцення, що крім установлених фактів, конкретні особи вчинили інші розкрадання. Приводами можуть бути також: мотивоване клопотання обвинуваченого; потреба перевірити його показання щодо вчинених розкрадань; повідомлення експерта-бухгалтера про неможливість дати висновок без попередньої ревізійної перевірки. Спеціалістів, які проводитимуть ревізію, найчастіше призначають керівники вищої щодо ревізованої організації (відомча ревізія) або керівництво КРУ (позавідомча ревізія) тощо.

У ході ревізії досліджують або виконують:

- первинні документи і записи в облікових реєстрах;

- повну або часткову (вибіркову) інвентаризацію;

- спостереження за операціями, які провадяться на ревізованому об'єкті;

- організовують лабораторний аналіз сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції.

Ревізія провадиться за постановою слідчого, в якій зазначається організація чи особа, чия діяльність підлягає ревізії; ревізований період діяльності; завдання ревізії та строк (тривалість) її виконання; суб'єкти, яких необхідно залучити до участі в ревізії; допустимість і порядок зустрічних перевірок і звернень ревізора із запитами в інші організації тощо.

Затримання з краденим. Враховуючи уявний спосіб учинення розкрадання, слідчий та оперативні працівники, зазвичай з УБЕЗ вирішують, чи можливо затримати розкрадача на місці злочину (це характерно для ситуації, коли кримінальна справа порушується за матеріалами оперативно-розшукової діяльності). Виконати це треба так, щоби слідство одержало предмети і документи, що в подальшому слугуватимуть у справі доказами. Володіючи інформацією про таку можливість, визначають час і місце здійснення затримання.

Затримання з краденим виконують: у момент збуту викраденого; під час його транспортування; коли виготовляється не облікована продукція; під час обману покупців або замовників -це момент продажу чи доставки товарів тощо.

Успіх затримання гарантує ретельне його готування. Чітко визначають склад оперативної групи; розподіляють обов'язки між її учасниками; визначають час і місце затримання з тим, щоб забезпечити його раптовість; вирішують питання щодо одночасного затримання всіх розкрадачів злочинної групи. Затримання необхідно зафіксувати за допомоги фото- і відео-зпімання, забезпечити оперативну групу потрібними транспортними засобами.

Під час затримання необхідно вилучити у підозрюваних всі предмети й документи, що є при них, викрадене майно, сировину, напівфабрикати, готову продукцію, гроші та інші цінності тощо.

Факт затримання з краденим чинить на затриманих певний психологічний вплив. Під загрозою очевидного викриття їхньої злочинної діяльності вони можуть дати правдиві показання не тільки про наявний факт розкрадання, а й про інші, поки що не відомі слідству епізоди злочинної діяльності, про співучасників і т. іп.

Призначення судових експертиз.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається і провадиться для вирішення таких питань:

- перевірки і встановлення факту і розмірів недостачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і виявлення інших зловживань, часу й місця їх здійснення;

- перевірки обгрунтованості витрат сировини, матеріалів і готової продукції;

- виявлення випадків порушення фінансової дисципліни;

- визначення правильності методики обліку на суб'єкті господарювання;

- встановлення порушень правил обліку та звітності;

- визначення шкідливих (суспільно небезпечних) наслідків від учинених розкрадань, їх розмірів;

- встановлення кола осіб, відповідальних за виявлені зловживання.

Криміналістичні експертизи. Найпоширеними (характерними) криміналістичними експертизами у кримінальних справах про розкрадання, вчинювані привласненнями, розтратами чужого майна та заволодіиня ним через зловживання службовим становищем виступають експертизи документів, що призначаються для ідентифікації та діагностування особи за письмовою мовою і почерком (авторознавча і почеркознавча), а також техніко-криміналістична експертиза документів, що необхідна для ідентифікації чи розпізнавання (діагностування чи класифікування) печаток, штампів, друкарських машинок, приладів, установлення повного або часткового підроблення документів, виявлення в них записів, закритих плямами, прочитання малови-димих і невидимих текстів, а також вирішення інших питань.

Провадять у таких справах і трасологічні експертизи для вирішення питання про те, чи не утворювали раніше єдине ціле окремі частини (заготовки шкіри, тканини, клаптики документів тощо). Інколи завдяки трасологічній експертизі можна встановити, чи не виготовлялися досліджувані вироби (взуття, металічні деталі та ін.) за допомогою наданих експертові для вивчення інструментів і пристосувань тощо.

Судово-технологічна експертиза може встановити правильність застосовуваних па підприємстві норм витрачання сировини, встановити справжню її кількість, потрібну для виготовлення конкретного виробу, вирішити питання про вплив змін технологічного процесу на економію матеріалів, визначити можливі розміри такої економії і т. д.

У справах про розкрадання на підприємствах громадського харчування часто призначають і проводять технологічну (кулінарно-технологічну) експертизу, завдання якої - дослідження технології приготування різноманітних страв. Експерти-техно-логи можуть дати відповіді на питання: чи обґрунтовані норми витрат харчових продуктів на одиницю виробу конкретного виду; чи відповідають установленим ті норми, згідно з якими провадилося списання продуктів; які фактично витрати сировини і напівфабрикатів мають місце під час приготування відповідних страв; які розміри можливої економії продуктів тощо.

Судово-хімічна експертиза призначається тоді, коли, зокрема, виникає потреба дослідити якість спиртних напоїв. Перед фахівцямихіміками можна ставити на вирішення питання щодо процентного співвідношення компонентів конкретного напою та відповідність його вмісту встановленому стандарту. Крім цього, можуть бути вирішені також питання, пов'язані зі списанням сировини та виробів, що значились як зіпсовані від дії на них хімічних речовин (бензину, гасу, мастильних матеріалів тощо).

Товарознавча експертиза дозволяє одержати відповіді на питання щодо якості готових виробів, їх відповідності вимогам стандартів або технічних умов, установленим зразкам, їх правильному найменуванню, сорту, артикулу й ціні, відповідність тари чи упаковки встановленим вимогам і т. ін.

Під час розслідування розкрадань на підприємствах громадського харчування може бути призначена також санітарно-харчова експертиза. До її компетенції відносять одержання відповіді па запитання: чи доброякісний конкретний харчовий продукт (або партія продуктів); чи не є він фальсифікованим, і якщо так, тоді яким є спосіб цієї фальсифікації.

Судово-технічна експертиза вирішує питання про справжні обсяги фактично виконаних робіт, фактичні витрати і списання матеріалів, застосування норм і розцінок під час оплати праці. Така експертиза зазвичай ґрунтується на результатах контрольних оглядів і замірів, звірок актів приймання і здавання виконаних робіт на всіх об'єктах.

Під час розслідування розкрадань у будівельних організаціях часто призначається інженерно-будівельна експертиза. Вона провадиться в тих випадках, коли є дані, що розкрадання було вчинено з використанням безпосередньо процесу будівельних робіт. Перед експертом можуть бути поставлені такі питання: чи правильно визначено кошторисну вартість споруди; чи згідно з кошторисом визначено обсяг будівельних робіт і вартість матеріалів; чи мали місце у ході будівництва відступи від кошторису і чи обумовлювалися вони технічною необхідністю; на яку суму завищено вартість будівництва тощо.

Дата добавления: 2015-06-04