Стаття 201. Контрабанда 4 страница

Час (року, доби) також може бути передумовою формування аварійної дорожньої обстановки. Зокрема, найчастіше ДТП трапляються в години «пік» (коли рух найбільш інтенсивний), а також за несприятливих погодних умов (ожеледь, дощ, туман), у темний час доби.

Розподіл кількості ДТП за місяцями року свідчить, що найчастіше вони трапляються протягом липня-листопада, з піком V серпні (у серпні в середньому трапляється до 15% від усіх річних ДТП).

Критичного стану аварійність досягає у п'ятницю. У цей день тижня відбувається до 15,7% ДТП.

ДТП із найбільш тяжкими наслідками мають місце в неділю, а за годинами доби - в період від 04.00 - 19.00 (7,8%).

Переважна більшість подій трапляється у другій половині доби (64,8%) з піком впродовж 18.00-19.00 (7,8%).

Механізм ДТП. Механізм ДТП - складна система взаємодії чотирьох елементів:

1) водій (його кваліфікація, досвід роботи, стан здоров'я,

тривалість перебування за кермом тощо;

2) автомобіль (його технічний стан);

3) дорога (стан дорожнього покриття, рельєф - ухил, підняття, наявність чи відсутність дорожніх знаків тощо);

4) навколишнє середовище (перешкоди, зокрема інші транспортні засоби, люди, погодні умови, видимість тощо).

У ДТП вирізняють три фази:

- початкова. її характеризують передаварійні умови руху транспортного засобу і пішоходів, що передують виникненню небезпечної ситуації, за якої учасники руху ще можуть і повинні негайно вжити всіх можливих заходів для попередження ДТП;

- кульмінаційна. Виникає за умови, що під час початкової фази не було вжито названих вище заходів. Під час цієї фази відбувається зближення транспортного засобу і пішохода (або ж транспортних засобів між собою) тощо. Ситуація з небезпечної трансформується в аварійну. За цієї фази учасники дорожнього руху вже не в змозі уникнути ДТП. Кульмінаційна фаза характеризується подіями, які породжують найбільш тяжкі наслідки ДТП (травми (смерть) пішоходів, пасажирів, водіїв). Вона минає швидко і відбувається на ділянці дороги незначної протяжності;

- завершальна. Вона часто збігається в часі з припиненням руху транспортного засобу.

Залежно від механізму ДТП вирізняють такі його види:

Зіткнення - подія, під час якої рухомі транспортні засоби (ТЗ) стикаються між собою або з рухомим потягом. До цього виду відносять також зіткнення з транспортним засобом, що раптово зупинився (перед світлофором, внаслідок скупчення автівок, або через технічну несправність), а також зіткнення рухомого складу залізничних потягів із ТЗ, що зупинився (стоїть на залізничній колії). Зіткнення в загальній масі ДТП становлять 24,2%.

Перекидання - подія, за якої рухомий ТЗ внаслідок втрати горизонтально-вертикальної стійкості перекинувся. До цього виду ДТП не відносять перекидання внаслідок зіткнення механічних ТЗ або наїзду на нерухомі об'єкти.

Наїзд на нерухомий ТЗ - подія, за якої рухомий ТЗ наїхав на нерухомі ТЗ, причеп або напівпричеп.

Наїзд на нерухому перешкоду (8,6%) - коли ТЗ наїхав на нерухомий предмет або вдарився об нього в межах смуги руху (опору моста, стовп, дерево, будівельні матеріали, огорожу тощо).

Наїзд на пішохода (45,6%) - коли ТЗ наїхав на людину або сам ударився об рухомий ТЗ. До цього виду відносять також випадки, за яких пішоходи потерпіли від вантажу, який перевозився ТЗ, або предмета (дошки, троси, линви, стовбури дерев тощо).

Наїзд на велосипедиста (9%) - подія, за якої ТЗ наїхав на велосипедиста або сам потрапив під рухомий ТЗ.

Наїзд на гужовий транспорт - коли ТЗ наїхав на упряжних, в'ючних чи верхових тварин або на вози, транспортовані цими тваринами.

Наїзд на тварин - подія, за якої ТЗ наїхав на птахів, диких чи домашніх тварин, або самі тварини чи птахи вдарились об рухомий ТЗ, внаслідок чого постраждали люди.

Інші види ДТП:

- сходження трамвая з рельсів (який не призвів до зіткнення або перекидання трамвая);

- падіння вантажу, що перевозився ТЗ, або відкинутого колесом ТЗ предмета на людину, тварину чи на інший ТЗ, що спричинило шкоду здоров'ю або смерть потерпілого;

- наїзд на осіб, що не є учасниками дорожнього руху;

- наїзд на раптово виниклу перешкоду (вантаж, який упав з іншого ТЗ, відлетіле колесо тощо);

- падіння пасажира з рухомого ТЗ або падіння в салоні ТЗ, який рухається, але різко змінив швидкість або траєкторію руху тощо.

Окрім цього, ДТП класифікують за: тяжкістю наслідків, місцем чи загальними причинами виникнення ДТП. Зокрема, за причинами виникнення їх поділяють на:

- ДТП, що мали місце з вини людей (водіїв; пасажирів; осіб, відповідальних за технічний стан ТЗ і доріг);

- ДТП, спричинені непереборною силою природи (повінь, обвал, землетрус тощо) або випадковим збігом обставин.

Згідно з Порядком обліку дорожньо-транспортних пригод, затвердженим Постановою КМУ від 30.06.2005 № 538, не підлягають обліку пригоди (небезпечні випадки), що сталися:

- внаслідок порушення водіями техніки безпеки і правил експлуатації транспортних засобів у процесі зчеплення-розчеп-лення з причепами або встановлення на них спеціального обладнання чи механізмів, запуску двигуна за допомогою пускової рукоятки, проведення ремонту транспортного засобу тощо;

- за участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів, що сталися внаслідок порушення техніки безпеки під час виконання ними основних виробничих операцій (польові роботи, прокладання траншей, лісозаготівля, робота в кар'єрах, вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються за допомогою автокранів чи методом самоскиду, встановлення щогл, опор тощо);

- під час тренувань і змагань з автомобільних чи мотоциклетних видів спорту, якщо постраждали водії-спортсмени, судді чи інший персонал, що обслуговує спортивні заходи, або глядачі;

- внаслідок стихійного лиха.

У ході аналізу механізму ДТП використовують такі поняття:

загиблі - люди, які померли внаслідок дорожньо-транспортної події на місці її скоєння чи від одержаних травм протягом ЗО діб;

матеріальні збитки - втрати, яких юридична та/або фізична особа зазнала через знищення або пошкодження її речей, а також витрати, що особа здійснила або повинна здійснити для відновлення свого порушеного права. Розмір матеріальних збитків визначається в порядку, встановленому законодавством;

первинний облік дорожньо-транспортної події - оформлення відомостей про пригоду підрозділом Державтоінспекції після надходження відповідної інформації за встановленою формою - карткою обліку дорожньо-транспортних пригод;

потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної події

заподіяно шкоду, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник транспортного засобу;

травмовані - люди, які внаслідок дорожи ьо-траиснортної події дістали тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості і протягом трьох діб звернулися по медичну допомогу до ліку-вал ьпо-11 рофіл актич його закладу.

Причини дорожньо-транспортних подій. Причини, що породжують виникнення ДТП, можна умовно, за суб'єктною складовою поділити на чотири групи:

І група - порушення певними особами правил руху та експлуатації транспорту.

1. Порушення водіями - правил руху та експлуатації транспорту, зокрема:

- перевищення встановленої швидкості руху; - недотримання правил обгону, повороту чи рядності; - наїзд па смугу зустрічного руху; - порушення правил проїзду перехресть; - недотримання безпечної дистанції руху; - перевезення пасажирів у иеиристосовапому /тля цього транспорті; - неправильне завантаження та укріплення вантажу па транспорті; - недотримання сигналів світлофору; виїзд на вочевидь технічно несправному транспорті; порушення правил руху на залізничних переїздах; управління Т.і у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

2. Порушення,, допущені пішоходами, пасажирами: перехід проїжджої частини перед рухомим транспортом; рух уздовж проїжджої частини дороги; перехід проїжджої частини у не призначених для переходу місцях; недотримання дорожніх знаків і сигналів світлофора; ігри дітей і підлітків на проїжджій частині дороги;, посадка і висадка пасажирів під час руху транспорту; їзда на підніжках; раптова поява на проїжджій час/типі пішоходів; проїзд па транспорті пасажирів у етапі сп'яніння. Якщо при цьому водій не порушував правил дорожнього руху, він не підлягатиме кримінальній відповідальності.

3. Порушення, допущепі велосипедистами, водіями гужового транспорту.

4. Порушення з вини працівників автогосподарств, відповідальних за технічний стан чи експлуатацію ТЗ (диспетчери, механіки, завідувачі гаражів), зокрема: - випуск на лінію технічно несправного транспорту (із зіпсованою гальмівною системою, несправним рульовим механізмом чи двигуном тощо); - неякісний ремонт транспортного засобу; - порушення порядку технічного огляду транспорту; - невжиття заходів із запобігання експлуатації технічно несправного транспорту; - порушення правил контролю за виходом транспорту на лінію; - допуск до кермування ТЗ особи, яка не має чи яку позбавлено прав водія, або такої, що перебуває в стані сп'яніння; - грубе порушення режиму роботи водія.

5. Порушення, вчинені особами, відповідальними за будівництво, ремонт або утримання доріг, вулиць, дорожніх споруд, дії яких виразились у:

- невідповідності параметрів дороги стандартам, що забезпечують безпечний рух; - несвоєчасному ремонті дорожнього полотна; - відсутності належного контролю за станом доріг, вулиць, мостів, залізничних переїздів; - неякісному ремонті доріг і дорожніх споруд; - порушенні правил проведення ремонтних робіт (відсутність огорожі, попереджувальних знаків); - недостатній освітленості вулиць тощо.

II група - несправності транспортних засобів:

- що виникли під час руху раптово;

- заводські чи конструкторські дефекти (невдосконалена гальмівна система).

ІІІ група - несприятливі дорожні умови.

IV група - випадкові причини, тобто випадковий збіг обставин, що не могли бути передбачені учасниками руху (несправність транспорту, що виникла зненацька, розрив камери тощо).

Усі наведені вище причини ще можна класифікувати за характером на:

1) суб'єктивні (всі наведені вище причини, обумовлені відповідними порушеннями правил дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів певними особами);

2) об'єктивні - всі інші.

За матеріалами світової статистики, найбільшу кількість 60-70% під усіх причин ДТП становлять причини, пов'язані з неправильними діями людини, тобто людський чинник; 20-30% - незадовільний стан дороги й невідповідність дорожніх умов характеру руху; 10-20% - технічна несправність ТЗ.

Слідова картина. Цей елемент криміналістичної характеристики відображає, насамперед, узагальнені дані щодо матеріальних наслідків відповідного виду ДТП, або, по-іншому, спосіб учинення злочину.

Кожному виду ДТП властиві свої матеріальні сліди, які обумовлені особливостями форми руху, що лежить в основі механізму простої контактної взаємодії. Зокрема:

- у ході зіткнення двох ТЗ, що рухаються назустріч один одному, на кузові чи його елементах у місці безпосереднього контакту утворюються об'ємні сліди тиску (ум'ятини);

- під час наїзду на перешкоду транспорт рухається прямолінійно або прямолінійно-поступально до нерухомого об'єкта. Як наслідок - виникають сліди ковзання. На трупі та на його одязі також залишаються відповідні пошкодження від частин ТЗ (сліди бампера, протектора на одязі потерпілого, нашарування ґрунту, часточок фарби, відламки скла, сліди волочіння, речі потерпілого, відповідні тілесні ушкодження тощо);

- під час обгонів, об'їздів, крутих поворотів виникає обертальний момент, тобто обертально-поступальний рух, що створює концентричні сліди ковзання. Так, під час дотичного наїзду на перешкоду (людину, машину), вона одержує обертальний момент, і в місці опорного контакту з поверхнею (асфальт, ґрунт), власне, й утворюється концентричний слід ковзання;

- за умови екстреного гальмування утворюється слід юза (може бути суцільно-динамічний, інколи не суцільний, тобто статико-динамічиий; в обох випадках - поверхневий слід);

- у ході перекидання, коли машина перевертається декілька разів,- сліди обертання, гойдання на узбіччі та полотні дороги;

- якщо з транспортним засобом взаємодіють біологічні або рідкі й сипучі неорганічні об'єкти:

а) на проїзжій частині залишаються сліди - плями рідин, мастила, крові, осипу - розбитого фарного скла, окремих деталей кузова, сипучих речовин;

б) на транспортному засобі (безпосередньо на кузові в місці зіткнення чи контакту під час наїзду, а також на ходовій і донній частинах) - сліди, зокрема мікрочастинок (маловидимі та невидимі): сліди нашарування (від одягу потерпілого, волосся, кров, мізкова речовина, шматочки шкіри тіла).

Для ДТП є характерними також ідеальні сліди, виявлені допитами.

За характером цих типових матеріальних слідів у поєднанні з ідеальними слідами визначають вид ДТП, встановлюють ТЗ, що брали участі) в автотранспортній події, а також водіїв чи інших осіб, з вини яких вона сталася.

Узагальнені дані про особу злочинця. Важливою особливістю цього елемента криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху є те, що ці злочинні порушення можуть бути вчинені лише з необережності.

Суб'єктами ДТП виступають:

- відповідно до диспозиції ст. 286 КК України («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами») - водії - особа, що керує ТЗ, а також інструктор під час навчальної їзди в автомобілях із подвійним керуванням (мінімальний вік щодо категорії водіїв - 16 років).

Суб'єктом військового злочину, передбаченого ст. 415 КК України («Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини»), може бути військовослужбовець, який відповідає за експлуатацію військової машини чи безпосередньо керує нею;

- відповідно до диспозиції ст. 287 КК («Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації»): посадові особи підприємств та організацій, які відповідають за технічний етап та експлуатацію транспортних засобів: головний інженер з безпеки руху транспорту, начальник колони, механік гаража або маршруту; водії, за якими закріплено ТЗ, що належить різним організаціям чи фізичним особам; власники транспортних засобів;

- відповідно до диспозиції ст. 288 («Порушення правил, норм, стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху»): особа, яка досягла 16-річиого віку, відповідальна за будівництво, руконструкцію, ремонт, експлуатацію автомобільних шляхів, вулиць, залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів та інших споруд, а також особа, яка виконує ці роботи:

- відповідно до диспозиції ст. 291 ККУ («Порушення чинних па транспорті правил»): пасажири, пішоходи, велосипедисти, погоничі та пастухи худоби, особи, що керують гужовим •транспортом, які досягли 16-річпого віку.

Особу подія конкретизує: його вік, фахова підготовка, наявність чи відсутність практичних навичок, стаж роботи, стан здоров'я, наявність фізичних вад або захворювань, тривалість і характер роботи до моменту події.

Ці відомості мають важливе значення для пояснення їхньої поведінки під час руху. Частіше за все винуватцями є водії (60%), особливо малодосвічені (зі стажем водіння до п'яти років), які ще не мають достатніх навичок керування транспортом, не вміють швидко оцінювати виниклу ситуацію, прогнозувати її розвиток, недостатньо володіють способами маневрування.

Молоді люди, з одного боку, є занадто самовпевненими, схильними до невиправданого ризику. А досвячені водії у віці 40-50 років, з іншого боку, діють занадто повільно, втрачають швидкість реакції.

Значна кількість ДТП вчиняється через провину водіїв, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Певний інтерес становить дослідження психологічних чинників ДТП, виконане фахівцем у сфері транспортної психології Д. Клебельсбергом1. Так, до головних чинників, що безпосередньо пов'язані з діяльністю водія, відносять (виклад за ступенем їх поширеності):

- відволікання уваги; - нехтування небезпекою; - неправильна оцінка обстановки; - острах у виконанні маневрів; - небезпечні звички; - помилковий прогноз поведінки інших учасників руху; - недооцінка власної помилкової поведінки; - непередбачувана для оточення власна поведінка; - усвідомлена протиправна поведінка за конкретних умов дорожнього руху; - переконаність на основі неправильної інтерпретації правил і стану дорожнього руху (наприклад, під час зміни ряду руху).

До побічних чинників належать:

- поспіх; - настрій водія; - недостатнє знання правил дорожнього руху; - недостатні навички керування ТЗ; - бездіяльність; - незнання місцевості; - недбалість у результаті звичної їзди на певній ділянці дороги; - фізіологічний стан (втома, сп'яніння, хворобливість, фізичні вади, погіршення самопочуття внаслідок вживання ліків).

Дії потерпілого в ДТП також виступають важливим її елементом, тим паче, що деякі з них самі порушують правила дорожнього руху. Частка ДТП з вини пішоходів - 20%. З огляду на це стан здоров'я потерпілого, його вік, фізичні та психічні характеристики, наявність захворювань зору, слуху, а також з'ясування, чи не перебував він у стані сп'яніння,- важливі аспекти, які впливають на механізм виникнення й перебігу автоиодії.

115. Типові слідчі ситуації та організація початкового етапу розслідування ДТП.

Первинна інформація про факти ДТП надходить від органів дізнання, швидкої допомоги, лікарень, потерпілих, водіїв, окремих громадян - свідків ДТП. Приводом до порушення кримінальної справи цієї категорії може також бути безпосереднє виявлення ознак злочину органами міліції чи прокуратури.

Достатньою інформацією для постановлений рішення про порушення кримінальної справи (підставами) у таких випадках будуть факти заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості або настання смерті внаслідок ДТП.

Одержавши повідомлення про ДТП, що спричинила людські жертви чи тяжкі поранення, слідчий зобов'язаний негайно виїхати на огляд місця події, за результатами якого порушує кримінальну справу. Він повинен також забезпечити, щоби всі водії - учасники ДТП, а інколи й потерпілі обов'язково пройшли медичне освідуванпя для встановлення стану сп'яніння.

Якщо фактичних даних для правильних висновків про обставини, що сталися, та обґрунтованого рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в такій виявляється недостатньо, то відповідно до ст. 97 КПК України матиме місце дослідча перевірка:

-відбираються пояснення від громадян, посадових осіб, водіїв про фактичний бік злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;

-витребуються документи, зокрема від автопідприємств, лікувальних закладів.

У справах про ДТП встановленню розслідуванням підлягають такі обставини:

-чи є конкретна подія дорожньо-транспортною, її вид;

-дорожня обстановка на момент події (місце, час, механізм перебігу тощо);

-які ТЗ брали участь у події, їхній технічний стан (як до події, так і після неї);

-наслідки ДТП (смерть, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри матеріального збитку);

-хто постраждав, поведінка учасників події;

-яка безпосередня причина ДТП;

-відомча належність ТЗ (чи не належить він ЗСУ або іншим військовим формуванням, оскільки якщо належать, тоді

досудове слідство у таких справах здійснюватимуть слідчі військової прокуратури);

-ступінь вини кожного учасника події: водія, працівника автопідприємства, пасажира, пішохода та ін. (форма умислу, мотив і мета порушення правил керування та експлуатації ТЗ);

-які положення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів було порушено винним;

-наявність причинного зв'язку між допущеними порушеннями правил дорожного руху або експлуатації ТЗ і наслідками, що сталися;

-чи не мало місце інсценування ДТП;

-обставини, що сприяли злочинові (хиби в організації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, хиби в контролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв ТЗ, пропаганді правил дорожнього руху серед його учасників та ін.).

Слідчі ситуації початкового етапу розслідування ДТП можуть бути типізовані за такими підставами.

>-За часом, що минув від моменту ДТП до отримання повідомлення про нього:

• сприятлива ситуація щодо можливості одержання криміналістично значимої інформації та доказів, оскільки інформація (повідомлення) про ДТП надходить у ДАІ (до слідчого) негайно після її вчинення;

• несприятлива ситуація - оскільки від моменту ДТП минуло багато часу. Інформація про подію надходить до слідчого через декілька діб, тижнів або навіть місяців після її вчинення.

>-За місцем перебування водіїв і ТЗ після ДТП:

• сприятлива ситуація - на місці події зберігаються всі джерела інформації: є водій, транспорт, потерпілі та свідки (або вони з об'єктивних причин відсутні, але є достовірні відомості про них).

Ця ситуація є найрозповсюдженою і виникає тоді, коли мало місце зіткнення транспортних засобів. Основні зусилля слідства спрямовані на дослідження обстановки місця події, встановлення причин ДТП, збирання доказів, що підтверджують провину його учасників.

Послідовність слідчих дій за цієї ситуації така:

--огляд місця події;

--допит свідків очевидців, потерпілого, водія;

--освідування водія й потерпілого;

--призначення судово-медичної експертизи;

• малосприятлива ситуація - на місці події є транспорт, потерпілі та свідки (або свідків немає), а водій сховався і особа його - невідома. Ситуація характеризується наявністю відомостей про час, місце вчинення злочину, його наслідки.

Звичайно, так поводяться особи, які вчинили викрадення транспорту або намагаються протидіяти розслідуванню через висунення неправдивої версії про викрадення їхнього автотранспорту, для чого вони вже після події звертаються до міліції із заявою про крадіжку, домовляються з родичами, знайомими щодо неправдивих свідчень.

За малосприятливої ситуації передусім необхідно встановити особу, яка перебувала за кермом на момент події, вжити заходів щодо її розшуку й затримання, з'ясувати причини, що змусили водія зникнути з місця події.

Послідовність слідчих дій, щоби з'ясувати ці обставини:

--огляд місця події зі звертанням особливої уваги на ті вузли й деталі автомобіля, де повинні були залишитися сліди рук, крові, волокна одягу водія;

--допити свідків, які бачили водія в момент аварії та коли він залишив місце події;

--допит (після встановлення) власника ТЗ;

--призначення судово-медичної експертизи;

• несприятлива ситуація - відсутня більша частина елементів джерел інформації про ДТП. Несприятлива ситуація буває двох підвидів:

а) на місці події є тільки свідки, а водій і ТЗ відсутні (відомостей про них немає), потерпілого відправлено до лікувальної установи у стані, що унеможливлює з ним спілкування;

б) на місці події є тільки потерпілий (труп), інших джерел інформації немає. Відомо про час, місце вчинення події, її наслідки і про ТЗ.

Ця ситуація є найскладнішою і досить поширеною на початковому етапі розслідування. Тут основну увагу слідства потрібно зосередити на встановленні факту ДТП, виявленні водія і транспорту, що брав участь у події, можливих свідків.

Послідовність дій, щоби з'ясувати ці обставини:

--огляд місця події;

--опитування очевидців, потерпілих (про ознаки транспорту і прикмети водія);

--організовування загороджувальних заходів на шляху можливого пересування транспорту;

--перевірка підприємств із ремонту автомобілів, гаражів і автостоянок;

--обхід житлових будинків, підприємств і закладів, розміщених у районі події - для встановлення свідків;

--огляд ТЗ - за місцем його виявлення;

--(у разі потреби) проведення очних ставок між свідками (потерпілим) і водієм (якщо такий вже буде встановлений);

--призначення судових експертиз.

За малосприятливої та несприятливої ситуацій потерпілий (якщо він лишився живим), свідки-очевидці мали можливість побачити водія, що вчинив ДТП. Звичайно водій, перед тим як зникнути з місця події, виходить із ТЗ, щоби переконатись, чи потерпілий мертвий (або перебуває у несвідомому стані).

Викриттю неправдивого алібі водія після його затримання сприятиме й судово-медична експертиза, у ході якої за отриманими водієм тілесними ушкодженнями можна встановити факт його перебування за кермом автомобіля.

Конструювання версій. Успіх розслідування злочинних ДТП значною мірою (особливо на початковому етапі) обумовлений своєчасністю і правильністю побудови слідчих версій. На підставі наявної інформації, а також обізнаності з елементами криміналістичної характеристики цього виду злочину, слідчий спроможний сконструювати комплексні (загально-окремі) типові версії про сутність і причини події, зокрема:

1) ДТП стала результатом порушення правил безпеки руху водієм;

2) подію обумовлено порушенням руху самим постраждалим;

3) подія стала наслідком технічної несправності ТЗ;

4) ДТП пов'язана з порушеннями норм, стандартів утримання доріг;

5) подія стала наслідком випадкового збігу обставин;

6) подію інсценовано з метою приховання іншого злочину;

7) ТЗ було використано як знаряддя для вчинення іншого злочину.

За малосприятливої ситуації (коли водій зник, а машина залишилася на місці події), як уже наголошувалося, головним напрямом розслідування є встановлення винного. Тому щонайперше конструюються окремі версії про особу, яка перебувала за кермом на момент події:

1) транспортним засобом керував водій;

2)-ТЗ керувала стороння особа (родич водія, його знайомий, співпрацівник, викрадач).

Щодо несприятливої ситуації (коли водій зник із місця події разом із транспортом), конструюються спершу окремі версії про ТЗ, яким було скоєно ДТП (вантажна чи легкова машина, марка автомобіля, конкретна модель тощо).

У подальшому розслідуванні всі версії повинні перевірятися паралельно, виконанням слідчих і оперативно-розшукових дій.

Початковий етап розслідування у будь-якій кримінальній справі характеризується тим, що всім слідчим та оперативно-розшукним діям властивий фактор невідкладності їх виконання. За часом - розпочинається з порушення кримінальної справи і завершується зникненням дії чинника невідкладності й вирішенням таких завдань:

1) з'ясуванням того, що розслідувана подія є злочином;

2) установленням особи (осіб), які його вчинили чи причетні до цього.

За всіх наведених вище ситуацій на початковому етапі розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху першою невідкладною слідчою дією виступає огляд місця події.

У ході огляду необхідно вирішити такі завдання:

- виявити, зафіксувати і вилучити сліди та інші речові докази;

- з'ясувати обстановку події;

- встановити технічний стан ТЗ;

- розшукати злочинця, який зник із місця ДТП (у разі потреби);

- встановити причини та умови, що сприяли ДТП. Типовими об'єктами огляду ДТП витсупають:

- частина (відрізок) вулиці (дороги) та прилегла до неї обстановка;

- труп (коли такий є); -ТЗ.

До початку огляду необхідно визначити межі місця події. У ході огляду необхідно встановити:

- тип покриття проїжджої частини;

- радіус повороту і профіль дороги (горизонтальний, схил чи підняття);

- ширину проїжджої частини (за наявності осьової лінії визначити відстань від неї до тротуару, узбіччя);

- стан дорожнього покриття, його дефекти;

- наявність і розташування дорожніх знаків, світлофора, дороговказів, зупинок транспорту і переходів та ін.

З'ясуванню механізму ДТП допоможе вивчення його слідів.

Найпоширеними слідами виступають сліди руху ТЗ їх вивчення дозволить установити вид і тип ТЗ, характерні особливості шин.

За слідами руху ТЗ можна встановити напрямок, в якому він слідував, що є важливим для швидкого розшуку зниклого водія. Наприклад, під час руху автомобіля по болотистій ділянці, по пилюці, снігу на дні сліду утворюються специфічної форми виступи (зубці), похилі кінці яких спрямовано в бік руху ТЗ.

Так само напрямок руху встановлюють за розчавленим колесами автомобіля гіллям, сухим листям дерев, слідами розвороту.

Сліди гальмування ТЗ виступають подальшим видом слідів руху, за якими можна визначити його швидкість, технічний стан автомобіля, місце наїзду та інші обставини.

Характер пошкоджень ТЗ залежить від виду ДТП. Наприклад, для наїзду на людей характерні ум'ятини овальної форми без пошкодження шару фарби. Перекидування, зіткнення, наїзди на перешкоду супроводжуються значними пошкодженнями ТЗ із розривами металу й відшаруваннями фарби.

ТЗ доцільно оглядати у певній послідовності: передня частина, права бокова частина, задня та ліва бокова частини, дах (верхня частина), низ.

Дата добавления: 2015-06-04