Виникнення і розвиток криміналістики 2 страница

). Криміналістичні науково-технічні засоби можна також класифікувати за сферою і суб'єктами застосування, за спеціальним призначенням тощо. Так, за суб'єктом використання технічні засоби поділяють на техніку слідчого, оперативного працівника та експерта. Слідчий може застосовувати науково-технічні засоби, наприклад, для виявлення слідів проникнення в приміщення через пролом у стіні (мікрочастинок одягу за допомогою макрофотографування), тайнопису (рентгенівське опромінення, ультрафіолетове освітлення документів, запилення їхньої поверхні спеціальними порошками, термічна обробка, окурювання парами аміаку, йоду, кислоти). Суд також має право застосовувати науково-технічні засоби для дослідження криміналістичної інформації. Як правило, зазначена діяльність суду реалізується для перевірки результатів слідчих дій, оперативних розробок, експертиз.

10. Загальна характеристика сутності і можливостей техніко-криміналістичних засобів, прийомів і методів, що застосовуються.для лабораторних досліджень речових доказів.

11. Поняття і значення фіксації криміналістичної інформації як методу повного і точного відображення змісту слідчої дії та її результатів.

Засобом фіксації криміналістичної інформації виступає криміналістична фотографія та відеозапис. Криміналістична фотографія та відеозапис – галузь криміналістичної техніки, яка являє собою систему наукових положень та рекомендацій і відповідним ним методів і технічних засобів фіксації криміналістичних об’єктів. Фіксація криміналістичної інформації має доказове значення при з’ясуванні сліду значно пізніше огляду, коли обстановку на місці події порушено, а потрібні предмети втрачені або порушено їх взаємне розташування. Методи. 1. панорамна фотозйомка - фіксація об'єкта здійснюється частинами (ділянками) таким чином, щоб останній кадр був продовженням попереднього.

Може бути круговим, лінійним та вертикальним. 2. стереоскопічна зйомка - полягає в одержанні стереопари знімків та в їх математичній обробні для одержання дійсних розмірів. 3. вимірювальний метод - це фіксація об'єкта, події злочину разом з метричною одиницею, наприклад мірою довжини, часу. Так, поряд зі слідом, об'єктом звичайно кладуть масштабну лінійку, а в разі наявності значних ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при зйомці трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів, розміщують глибинну масштаб-рулетку, що дає змогу визначати розмір предметів та відстань між ними. 4. репродукційна полягає у фотографуванні об'єктів, головним чином документів (текстів, креслень, схем), звичайною або спеціального апаратурою.

5. сигналітична або впізнавальна фотозйомка - це зйомка живих осіб з метою пізнавання, ідентифікації та створення криміналістичних фотокартотек. Зйомка здійснюється стандартною малоформатною камерою з відстані 1 м (у масштабі 1:19). Знімки виготовшоються у фас і правий профіль (1:7 натурального розміру). 6. мікро та макрозйомка Види фотозйомки при огляді місця події: 1. орієнтуюча 2. оглядова 3. вузлова 4. Детальна

12. Загальна характеристика технічних засобів, методів, прийомів та видів криміналістичної фотографії і відеозаписи. Процесуальні й технічні правила оформлення фототаблиць, відеоплівок як додатків до відповідних протоколів слідчих дій.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство має суттєві недоліки щодо врегулювання проблеми застосування фотографування при проведенні слідчих дій. Лише в процесуальних нормах (статті 85, 191, 194, 195 КПК України), що передбачають порядок проведення огляду та відтворення обстановки і обставин події, суб'єктові криміналістичної діяльності надається можливість застосовувати фотографування на відміну від звукозапису, кінозапи-су, відеозапису. Фіксуюча фотографія є системою наукових положень, способів і прийомів, що використовуються при зніманні криміналістичних об'єктів, ходу і результатів слідчих дій та при проведенні оператив-но-розшукових заходів. Вважається, що є такі способи фіксуючої фотографії: 1. чорно-біла або кольорова фотографія; 2. цифрова фотографія; 3. панорамне фотографування; 4. упізнавальне фотографування; 5. вимірювальне фотографування; 6. стереофотографування; 7. макрофотографування; 8. телезапис; 9. репродуктивне фотографування.
Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і засоби судово-оперативної фотографії. Судово- фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему судової фотографії. Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фото технічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність методів і способів (прийомів) зйомки відносно особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки. У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги: 1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопов'язаними; 2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне й ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку слід сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об'єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю. Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об'єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події, її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної, які доповнюють одна одну та забезпечують ілюстративність і об'єктивне уявлення про місце події. Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців. Фотографування слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Упізнавальна фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та ідентифікації, а також щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих. Фотозйомка при відтворенні обстановки і обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки показань на місці) застосовується для фіксації найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв'язку з конкретною матеріальною обстановкою. Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає використання орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної зйомок.

Фотозйомка при обшуку доцільна для фіксації місця розташування об'єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку, схованок, їх особливостей, будови. При необхідності застосовується масштабна зйомка. Документи фіксуються за правилами репродукційної зйомки. Фотозйомка при пред'явленні для впізнання провадиться з метою фіксації запропонованих для впізнання об'єктів. Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомка. Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Вимірювальна зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом. Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дозволяє повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Використання стереоскопічної зйомки в слідчій практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка якої являє собою складне накопичення значної кількості речей і предметів. Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). При такому фотографуванні дотримуються правил масштабної зйомки, що забезпечує високу точність копії. Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або звичайної фотоапаратури, для чого використовують репродукційні установки портативні (РУ-2, РДУ, С-64) та стаціонарні (МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2», «Уларус»).

13. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів.

Криміналістична габітологія — це галузь криміналістичної техніки, що ґрунтується на засадах анатомії, антропології, біології й охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини, а також сукупність методів і науково-технічних засобів, що забезпечують збирання, дослідження і використання відповідних ознак для ототожнення особи. Криміналісти застосовують також термін «габітоскопія». Криміналістична габітоскопія — це криміналістичне вчення про ознаки зовнішнього вигляду людини, їх матеріальних та ідеальних відображень, про методику використання цих ознак при встановленні фактів, що мають значення для провадження досудового слідства в кримінальних справах про злочини та їх попередження. Габітоскопія вивчає криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності, є галуззю криміналістичної техніки, що охоплює вивчення, систематизацію, оцінку ознак зовнішності з метою застосування прийомів і методів ідентифікації особи. Людина наділена даними, що забезпечують її життєдіяльність, їх можна класифікувати за трьома видами: фізичні, біологічні, соціальні. Це означає, що людині притаманні відповідно три види слідів. Отже, на місці події людина (злочинець, потерпілий, свідок) залишає сліди, які мають інформацію про неї. 1. Фізичні дані характеризують будову тіла людини. 2. Біологічні дані характеризують функціональну діяльність людини як біологічного механізму в соціальному середовищі. 3. Соціальні дані характеризують людину як суб'єкта правовід носин, суспільних відносин.

Фізичні дані людини, у свою чергу, є двох видів: зовнішні (анатомічні) і внутрішні (структурні). Зовнішні (анатомічні) дані характеризують будову тіла людини (голови, обличчя, рук, ніг, зубів, шкіряних покривів та ін.). Внутрішні (структурні) дані характеризують зовнішню будову тканин, органів, різних виділень людського організму. Біологічні дані людини є трьох видів: динамічні, голосові й мовні. Динамічні дані означають рухові навички, що проявляються під час руху людини, в індивідуальній каліграфії, при жестикуляції, у голосі, манері поведінки. Голос — дані людини, джерело звукових слідів. Завдяки голосу можна формувати індивідуальні комплекси ознак — ідентифікувати людину за голосом, звуковою мовою. Мова — дані людини, що є засобом спілкування з іншими. Криміналістами досліджується усна і письмова мова. Соціальні дані людини характеризують її як особу. Усі соціальні дані можна об'єднати в окремі класи: персонографічні, психофізіологічні, психічні, світосприймальні, виробничо-ділові, морально-побутові. Персонографічні дані — прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата народження, місце народження, національність тощо. Психофізіологічні дані характеризують: 1) стан людини — веселість, збудливість, пригніченість; 2) тип нервової діяльності людини — сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік; 3) фізичні вади людини — глухота, сліпота, різні каліцтва. Психічні дані є сталими душевними якостями індивіда, що набуваються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання — відчуття, сприймання, увага, пам'ять, почуття, мовлення, уява, мислення, воля.

Система психічних даних може впливати на темперамент та характер людини, її психічні якості: енергійність, рішучість, запальність, мужність, сміливість, працьовитість тощо. Світосприймальні дані характеризують духовне, ідейне обличчя людини (ідейність, принциповість, вірність). Виробничо-ділові дані характеризують ставлення людини до праці: працездатність, ощадливість, марнотратство, безгосподарність, жадібність, користолюбство. Морально-побутові дані характеризують людину в побуті, сім'ї, малому колективі. Ознаки і дані зовнішності є головним компонентом криміналістичної габітології, їх потрібно віднести до фізичного виду габі-тологічної характеристики. Анатомічні ознаки людини — це природжені її особливості (розмір і розташування окремих частин тіла). Кожна група об'єктів дослідження становить підрозділ криміналістичної габітології: дактилоскопія, дентоскопія, дермоскопія кримінальна. Отже, криміналістична габітологія вивчає: габітоскопію — вчення про зовнішність, дактилоскопію, дентоскопію, криміналістичну дермоскопію обличчя. У даний час у практичній діяльності ознаки «словесного портрету» використовуються як система опису свідками і потерпілими зовнішності підозрюваного у вчиненні злочину з метою його впізнання (ідентифікації) та затримання.

14. Криміналістична трасологія: поняття, система, завдання.

У криміналістиці сліди, що залишаються після вчинення злочину, вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини по справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія — криміналістичне вчення про сліди. Трасологія — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження. Трасологія базується на таких наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні.

Кожний об'єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак; 2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприйма-ючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив; 3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають достатньо стійкі зовнішні ознаки; 4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення. Криміналістичне значення слідів визначається існуванням причинного зв'язку з подією злочину.

У трасології за слідами можна встановити: 1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт); 2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різновид); 3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо); 4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіоло-гічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.). Трасологічні дослідження дозволяють вирішувати ідентифікаційні та діагностичні завдання.

15. Види слідів, що вивчаються криміналістикою. Класифікація слідів.

Сутність, поняття та класифікації слідів у криміналістиці.

Практична криміналістика в суті своїй є следоведеніе. Будь-яке, втому числі кримінальне, подія - це взаємодія між собою якмінімум двох, частіше значно більшого числа об'єктів. Таківзаємодії проявляються у вигляді слідів-відображень і слідів залишковихявищ одного об'єкта на іншому, з ним взаємодіє --следообразующего об'єкта на об'єкті следовоспринимающей.

Таким чином, сліди - єдиний матеріал, з яким працює будь-якийсуб'єкт кримінально-процесуального дослідження злочинів.

Сліди злочину, як криміналістично значущі відображеннязлочинної діяльності можна класифікувати на два види:

- матеріальні сліди. До них відносяться "відбитки" події на будь-яких матеріальних об'єктах: предметах, документах, теле та організмі потерпілого, обстановці події і т.д.;

- ідеальні сліди - відбитки події у свідомості, пам'яті людей, які вчинили злочин, і до нього доторканним, потерпілих від злочину, очевидців, інших свідків і т.д.; у зв'язку з таким характером цих слідів їх ще називають "інтелектуальними" або

"пам'ятними" слідами.

Матеріальні сліди злочину і криміналістичні засоби роботи зними вивчаються криміналістичної технікою; ідеальні - криміналістичноїтактикою і методикою розслідування окремих видів і категорійзлочинів.

Більша частина криміналістично значимих слідів - сліди матеріальні.
Їх сутність, класифікація, найбільш загальні засоби, прийоми та методикироботи з ними вивчаються основною галуззю криміналістичноїтехніки - криміналістичним навчань про сліди. Це навчання з 30 - х рр.. XXв. стали іменувати криміналістичної трасології.

Поняття і призначення криміналістичної трасології.

Криміналістична трасології - це область криміналістичного знанняпро сліди, що відображають ознаки зовнішньої будови следообразующего об'єктів, промеханізмі следообразования, а також про засоби, методи і прийоми їхвиявлення, фіксації, вилучення, збереження та дослідження з метоювстановлення обставин, що мають значення для кримінальногосудочинства.

Сліди трасологічної групи підрозділяються по різних підставах, втому числі джерела їх походження і механізму освіти.

За джерела походження сліди підрозділяються на сліди людини,тварин, транспортних засобів, знарядь, інструментів, механізмів та ін.

По механізму освіти і залежно від сили впливу ітвердості об'єктів виділяються сліди об'ємні та поверхневі.

Об'ємні сліди утворюються в результаті залишкової деформації матеріалуследовоспринимающей об'єкта у випадках, коли сила впливу і твердістьследообразующего об'єкта здатні створити таку деформацію.

Поверхневі сліди утворюються в тих випадках, коли сила впливів нездатна викликати залишкову деформацію матеріалу следовоспринимающейоб'єкта, а зміни його відбуваються тільки на поверхні.

Крім того, поверхневі сліди за ступенем їх помітненеозброєним оком у видимих променях спектру підрозділяються на видимі,слабо видимі і невидимі.

Залежно від особливостей механічної дії об'єктівследообразования одного на інший або один на одного сліди умовнопідрозділяються на статичні і динамічні.

Статичні (відбитки) виникають в тих випадках, коли призіткненні следовоспринимающей і следообразующего об'єктіввідсутній ковзне рух одного з них по поверхні іншого.
Відбиток утворюється в результаті впливу сили лише в одному напрямку
(наприклад, при натиску ноги на поверхню грунту).

Динамічні сліди утворюються в процесі ковзного руху одногоабо обох взаємодіючих об'єктів.

Залежно від місця розташування змін на следовоспринимающейоб'єкті сліди підрозділяються на локальні і периферичні.

Локальні сліди виникають в результаті змін, що відбуваються вмежах контактної дотику следообразующего іследовоспринимающей об'єктів.

Периферичні сліди утворюються за межами зони контактноговзаємодії следообразующего і следовоспринимающей об'єктів (наприклад,слід будь-якого предмета, утворений за рахунок зміни навколишнього, неприкритою цим предметом поверхні під впливом світла).

Сліди рук людини традиційно займають перше місце в групі слідів -відображень. Пояснюється це тим, що в процесі підготовки і здійсненнязлочину людина найчастіше торкається руками до різних об'єктів.

У слідах рук (пальців і долонь) міститься інформація, якадозволяє встановити конкретної людини, що спрощує з'ясування низкиобставин скоєного.

У трасології вивченням будівлі шкірних візерунків пальців і долонь рук зметою їх використання для ідентифікації людини, розшуку, реєстраціїзлочинця, вирішення інших завдань займається спеціальна галузькриміналістики, звана дактилоскопії (пальмоскопія - розділдактилоскопії, що вивчає долоні рук).

Папілярний узори шкіри людини, головним чином, пальців рук, зубів,біологічні сліди (крові, слини, сперми, інших виділень організму)людини відносяться до гомеоскопіческім слідах.

Папілярний узори шкіри людини володіють кількома криміналістичнозначущими властивостями:

- індивідуальністю (тобто неповторністю - не можна зустріти двох людей з однаковими папілярним узорами на пальцях рук);

- стійкістю (незмінюваність в перебігу життя людини);

- відновлюваністю (навіть після видалення частин шкіри, на яких вони містяться, частіше за все з подушечок нігтьових фаланг пальців, хірургічним шляхом, спроби яких неодноразово робилися американськими гангстерами);

- можливістю класифікації;

- здатністю відображаються на предметах.

Навіть одиничний відбиток пальця, виявлений на місці події,несе в собі досить значну інформацію. Його дослідження дозволяєвстановити, якою рукою і яким пальцем він полишені; чи належить вінчоловіка й для жінки; які особливості відрізняють поверхню пальця,утворився слід (шрами, бородавки і т. п.), а також зробитиМожливий висновок про вік особи, що його залишив.

Найзначніше їх властивість - індивідуальність, що обумовлює їхнеповторність. Навіть у однояйцевих близнюків сукупність деталей убудову шкірних узорів ніколи не повторюється.

Друга важлива властивість папілярних візерунків - відноснанезмінюваність - формується ще в утробний період розвитку людини ізберігається не тільки протягом його життя, але і якийсь період післясмерті (вони зберігаються аж до повного руйнування тканин тіла).

Ще одна властивість шкіри пальців і долонь рук полягає в здатностівідображаються на тих предметах, до яких торкалися руки людини.
Освіта відбитків відбувається незалежно від бажання і волі людини.
Це обумовлено фізіологічними властивостями шкіри - тим, що поверхняшкіри завжди покрита виділеннями поту і жиру. Переходячи при дотику напредмет, піт і жир утворюють на ньому відбитки, що копіюють папілярні візерунки.

Сліди ніг людини. На місцях проведення слідчих дій абооперативних заходів можуть бути виявлені: сліди босих ніг; сліди низуі верху взуття; сліди ноги, одягнена в шкарпетку, панчоху, колготки і т.п.

Залежно від умов утворення сліди ніг можуть бути об'ємними іповерхневими.

Об'ємні підрозділяються на вдавлені і об'ємні сліди ковзання.

вдавлені сліди ніг являють собою об'ємні відображення рельєфупідошовної частини взуття чи стопи, що утворилися за рахунок залишковоїдеформації рихлого грунту, снігу, пилу або іншого следовоспринимающейречовини.

Зазвичай вдавлені сліди чітко передають загальні і приватні ознакипідошви, а саме: розмір, форму, рельєфні малюнки і дрібні особливості.

Об'ємні сліди ковзання виникають як при ковзанні підошви взуття заопорної поверхні, так і при нанесенні удару ногою по перешкоді.

Поверхневі сліди ніг являють собою плоскі відображення підошвивзуття чи стопи, що утворилися в результаті поверхневих змін наследовоспринимающей об'єкті.

Інформація, укладена в слідах ніг, утворюється з двох інформаційнихджерел, а саме: анатомічних ознак будови тіла людини тафункціональних ознак (навичок ходи). Тому в трасології окремовивчаються поодинокі сліди, пов'язані з анатомічним будовою ступень ніглюдини і групові сліди (доріжка слідів), що відображають, в основному,рухові навички.

Інші гомологічні сліди. Під ними прийнято розуміти сліди контактноївзаємодії з іншими об'єктами таких частин тіла людини, як чоло,вуха, щоки, губи, зуби, підборіддя, тильна сторона кистей рук і нігті.
Будь-який з цих слідів може бути джерелом діагностичної таідентифікаційної інформації.

Сліди губ. Детальні дослідження, проведені біологами ікриміналістами, дозволили встановити, що розміри, форма губ, відноснерозташування верхньої та нижньої губи, форма і розміри смуги між ними івираженість обриси губ відносяться до загальних ознак, а кількість,форма, розміри і взаємне розташування борозен, зморшок, складок, подряпин,наявність шрамів, їх форма і деталі - до приватних ознак.

Види слідів губ. Залежно від умов, в яких виявляється особапри тому, що стосується предметів губами, можливе утворення як поверхневих, так іоб'ємних слідів губ, як статичних, так і динамічних слідів губ.

Поверхневі сліди залишаються на гладких поверхнях (келихах,склянках, ложки і т. п.).

Об'ємні сліди залишаються на різних пластичних продуктах харчування,які мають низьку температуру плавлення (масло, шоколад, сир і т. п.).

Статичні сліди, як правило, придатні для ідентифікації людини,динамічні - не придатні для ототожнення людини, але можуть бутивикористані для вирішення діагностичних задач (наприклад, по цих слідахможна визначити кількість осіб і час їх перебування на місці виявленняслідів і деякі інші деталі).

Сліди зубів. У криміналістичній практиці сліди зубів зустрічаються натілі людини (сліди укусу), на харчових продуктах (сліди надкусити абовідкусив), на різних предметах (наприклад, на олівці, мундштуці та іншихподібних предметах).

16. Сліди рук людини.

Сучасний стан криміналістики дає можливість з високою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є незаперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому місці. Дактилоскопія — розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки: 1) контактування руки з яким-небудь об'єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті; 2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування; 3) шкіра руки має специфічні властивості. Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару — епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, кожен з яких займає певне місце протягом усього життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. У дорослої людини ширина папілярної лінії сягає 0,4—0,6 мм, а висота — 0,1—0,4 мм.

Основними властивостями папілярних ліній є їхня індивідуальність, стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої малюнки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дозволяє відрізнити один візерунок від іншого. На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узорів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох потоків папілярних ліній: а) внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; б) верхній потік зовнішнього малюнку; в) нижній потік зовнішнього малюнку; г) дельта — місце зближення чи з'єднання всіх трьох груп папілярних ліній; д) основа, яка підкреслює малюнок. Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові та завиткові (рис. 4). Якщо візерунки за своєю будовою не можуть бути віднесені ні до одного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки. Цугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою і складаються з одного'-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури.

Дугові візерунки поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки становлять близько 5 % загальної кількості пальцьових візерунків. Петльові папілярні візерунки складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяються на ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Розрізняють такі види петльових візерунків, як прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерунки становлять близько 65 % загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові папілярні візерунки найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки поділяються на кругові, спіралеподібні, неповні зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові візерунки становлять близько 30% загальної кількості візерунків.

17-16. Сліди ніг і зубів людини та сліди біологічного походження.

Дата добавления: 2015-06-04