Експертні методи дослідження 5 страница

77. Розслідування злочинів проти довкілля: незаконного полювання і незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим добувним промислом.

Незаконне полювання (ст. 248).
Об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері раціонального використання, охорони і відтворення тваринного світу: диких звірів і птахів. Предметом злочину є дикі звірі та птахи, які перебувають у стані природної волі.
Об'єктивна сторона злочину характеризується такими ознаками: а) порушення правил полювання, що заподіяло істотну шкоду; б) незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; в) полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину є:
вчинення злочину службовою особою з використанням слу жбового становища, або за попередньою змовою групою осіб;
способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засо бів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (ч. 2).
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 248 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі
190 Глава 22.
на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого; ч. 2 ст. 248 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до п'яти років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.
Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249).
Об'єкт злочину — охоронювані кримінальним законом суспільні відносини у сфері раціонального використання, охорони і відтворення риб та інших об'єктів водної фауни. Предметом злочину є водні організми, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування у воді: риба, мальки, раки, ікра та ін.
Об'єктивна сторона злочину характеризується такими ознаками: а) діяння — незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; б) наслідки у вигляді істотної шкоди (визначається у кожному конкретному випадку виходячи з кількості, вартості та екологічної цінності); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16 років.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину є:

способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу;
вчинення злочину особою, раніше судимою за злочин, пе редбачений цією статтею.
Покарання за злочин: ч. 1 ст. 249 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого; ч. 2 ст. 249 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

78. Розслідування хуліганства

Справи про злочини, передбачені ст.206 КК України, при наявності підстав можуть порушуватися по будь-якому вказаному в ст.94 КПК України приводу. При цьому органи дізнання і слідчі повинні враховувати дві особливості: наявність достатніх даних, які вказують на ознаки кримінально-караного хуліганства, оскільки хуліганські вчинки, в залежності від характеру, ступеня порушення і повторності, можуть тягти за собою як кримінальну, так і адміністративну відповідальність; спрощений порядок провадження в справах про злочини, передбачені ч.І ст.206 КК України, які за загальним правилом порушуються судом по матеріалах органів міліції або інших органів дізнання (ст.430 КПК України). Приводами до порушення кримінальної справи, найчастіше є заяви потерпілих, повідомлення установ, організацій, службових осіб, представників громадськості або очевидців хуліганства. Нерідко справи про хуліганські вчинки порушуються на підставі протоколу затримання правопорушників в момент вчинення злочину або ж внаслідок безпосереднього виявлення прокурорсько-слідчими працівниками ознак кримінально-караного хуліганства. Як уже відзначалося, повідомлення про хуліганські дії поступають або в момент їхнього вчинення, або відразу після закінчення і потребують негайного реагування з боку робітників міліції для припинення хуліганства і затримки злочинців. Якщо повідомлення про хуліганство надійшло з запізненням, як правило проводять попередню перевірку. У заявника і свідків-очевидців відбирають пояснення, відбирають різні документи (медичні довідки, характеристики), іноді проводять огляд місця злочину. На початку розслідування висувають і перевіряють загальні типічні версії: - підозрюваний вчинив кримінально наказуємі хуліганські дії, - у діях підозрюваного міститься склад не хуліганства, а іншого злочину, - подозреваемий учинив дрібне хуліганство. Початковий етап розслідування хуліганства починається з аналізу та оцінки первинних матеріалів. Це дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім спланувати тактичні операції для її вирішення. Типові слідчі ситуації: 1. Осіб затримано на місці події, є свідки, потерпілий і матеріальні сліди. Це характерно для хуліганства, скоєного на вулиці, в громадському транспорті, в комунальній квартирі та інше. Тут можливі наступні тактичні операції (тобто комплекс організаційних, оперативно-розшукових та слідчих дій) для: а). встановлення особи затриманого, встановлення ознак хуліганства в його діях; б). виявлення та забезпечення збереження джерел доказів. Вони включають: бесіди, опитування, огляд, допит, особистий обшук, обшук по місцю проживання (наприклад, в випадку розслідування радіо хуліганства) та інше. 2. Особа, яка скоїла хуліганські дії, знаходиться на місці події і продовжує їх скоювати. Це типово для квартирного дебошу, порушень правил поводження на пляжі, при спробі зриву громадських заходів (концерт, збори), коли хулігани, не звертаючи уваги на попередження громадян, погрожують застосуванням фізичної сили, нанесенням тілесних ушкоджень. Особливо небезпечними бувають п'яні та озброєні хулігани, а тим більше об'єднанні в групи. Застосовуються наступні тактичні операції для: а)припинення хуліганських дій; б)затримання під час скоєння злочину; в)встановлення джерел доказів.

3. Хуліганські дії скоєні в минулому, особи злочинців відомі. Ця ситуація типова при порушенні кримінальної справи по заяві потерпілих. Заявники в більшості випадків і є потерпілими, є свідки та деякі матеріальні джерела доказів (наприклад, довідки судово-медичного освідування, використані хуліганами предмети для нанесення ушкоджень, сліди руйнування та знищення майна, фотознімки, звукозапис, фонограми та кіноплівки, на яких зафіксовані хуліганські дії). В цьому випадку допустимі наступні тактичні операції для: а)встановлення факту скоєння хуліганства; б)прийняття заходів, які забезпечують присутність підозрюваних на попередньому слідстві; в)встановлення джерел доказів. 4. Особа, яка скоїла хуліганські дії, зникла, вона відома лише в об'ємі ознак зовнішності, які встигли запам'ятати потерпілий та свідки. Це типово для скоєння хуліганства в громадському транспорті, в малолюдних місцях, місцях відпочинку, де хулігану не було вчинено потрібного опору, і він зник. Є потерпілі, свідки (в більшості випадків), матеріальні сліди (наприклад, ніг, пошкоджень на одязі, тілі людини, знаряддя скоєння хуліганства). При даній ситуації можливі наступні тактичні операції для: а). розшуку та затримання зниклого хулігану; б). ідентифікації особи затриманного; в). встановлення джерел доказів. 5. Знайдено сліди хуліганських дій, злочинець невідомий, свідків не має. Це характерно для хуліганства, скоєного ‘без свідків’ (глум над пам'ятниками культури, нанесення на парканах і будовах нецензурних текстів, які ганблять честь та гідність громадянина, спричинення шкоди державному або особистому майну і т.д.). В цьому випадку знайдені матеріальні сліди відображають ознаки складу хуліганства, а також несуть інформацію про спосіб скоєння, про знаряддя та особи злочинців. Для вияснення обставин в цьому випадку можливі такі тактичні операції по: а)збиранню даних про скоєне хуліганство на місці події; б)розшук злочинців по знайдених слідах. Розслідування повинно бути організованим і цілеспрямованими, слідчі дії повинні виконуватись в визначеній послідовності, погоджуватись з оперативними заходами. З цією метою здійснюється планування (в усній чи письмовій формі). Усна форма - отримавши повідомлення про подію хуліганства, орган дізнання або слідчий оцінює його і визначає, чи достатньо підстав для порушення кримінальної справи про хуліганство (ст.94 КПК України, ст.206 КК України). Якщо необхідно, проводиться перевірка в відповідності зі ст.97 КПК України та приймається рішення про порушення справи, намічаються початкові слідчі дії. Фактично це і є планування, яке здійснюється в усній формі. Воно характерне для простих слідчих ситуацій, які зустрічаються частіше всього на початковому етапі розслідування. Реалізація тактичної операції завжди починається з планування системислідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів, направлених на рішення конкретної задачі розслідування. Так, план тактичної операції “Припинення хуліганських дій та затримання хуліганів на місці події” включає: припинення хуліганських дій, фізичне захоплення злочинців, обеззброєння та доставлення їх в пункт охорони громадського порядку або в відділ міліції, де проводяться: особистий обшук, освідування та допит.

План тактичної операції ‘Розшук і затримання хуліганів’ включає: огляд місця події, допит свідків, потерпілих, обшук, впізнання, перевірка показів на місці, а також проведення оперативно-розшукових заходів (переслідування ‘по гарячих слідах’, організація спостереження за місцями ймовірної появи злочинця, блокування вокзалів, парків відпочинку та інших місць, де ймовірніше всього він може переховуватися; використання для розшуку криміналістичних обліків та інформаційно-довідникових систем органів внутрішніх справ; залучення до розшуку громадськості). Найбільш складним в структурному і тактичному відношенні є планування тактичної операції “Розшук злочинця по матеріальних слідах-відображеннях скоєного хуліганства”. Ця операція обов'язкова при ситуації, коли хуліганство скоєно без свідків. В цьому випадку здійснюється: допит заявника, огляд місця події, попереднє дослідження або призначення судових експертиз з метою дослідження слідів злочину, обшуки, оперативно-розшукові заходи, організаційні заходи. Особливості дослідження місця події в даній ситуації полягають в тому, що матеріальні сліди-відображення хуліганських дій на початку розслідування є єдиними “німими свідками”. Тому знаходження всіх видимих та невидимих слідів, залишених мікрооб'єктів (запах, мікрочастинки твердих та сипучих речовин, волокна тваринного, рослинного і синтетичного походження), які отримали на практиці назву “слідів накладень”, “слідів металізації”, “слідів контакту”, - головна задача огляду. Дослідження обстановки місця події повинно здійснюватись при широкому використанні технічних засобів та обов'язковому залученні спеціалістів. Для розшуку хуліганів по матеріальних слідах-відображеннях суттєвого значення набуває вміння “читати” сліди, тобто вилучати відображені в них дані, які мають значення для справи. З цією метою проводиться попереднє дослідження або різноманітні види судових експертиз, результати яких дозволяють планувати обшуки, запити для отримання необхідної інформації в криміналістичні обліки та інформаційно-довідникові системи. На початковому етапі розслідування для вирішення будь-якої слідчої ситуації планується тактична операція – “Встановлення джерел доказів”, яка включає: проведення оперативно-розшукових заходів, використання процесуальних засобів - огляд місця події, обшук, виїмка, а іноді і накладення арешту на кореспонденцію; встановлення можливих свідків-очевидців та допити їх; витребування інформації із криміналістичних обліків та автоматизованих інформаційно-довідникових систем. В випадках скоєння особливо злісного хуліганства (ч.З ст.206 КК України) необхідно провести освідування потерпілого і хуліганів, призначити судову експертизу для дослідження засобів скоєння хуліганства на предмет віднесення їх до конкретного виду зброї (холодної, вогнепальної та ін.). Таким чином, планування тактичної операції як системи слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів завжди визначається характером слідчої ситуації та її задач, що випливають з розслідування хуліганства на початковому етапі.

79. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.

При розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху повинні бути з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: 1) чи є подія дорожньо-транспортною, її вид; 2) дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.); 3) які транспортні засоби брали участь у події, їх технічний стан (як до події, так і після неї); 4) наслідки, що сталися в результаті злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (смерть, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри матеріального збитку), що дуже важливо для кваліфікації злочину; 5) спосіб вчинення дорожньо-транспортної події; 6) хто постраждав, поведінка учасників події; 7) яка безпосередня причина дорожньо-транспортної події; 8) ступінь вини кожного учасника події (водія, працівника автопідприємства, пасажира, пішохода та ін.); 9) які положення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів були порушені винним; 10) чи є причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів і наслідками, що сталися; 11) обставини, що сприяли злочину (недоліки в організації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, недоліки в контролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв транспортних засобів, пропаганді дотримання правил дорожнього руху серед його учасників та ін.). Тактика проведення окремих слідчих дій: 1. Огляд місця події - дозволяє встановити такі дані: а) умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху; б) час його вчинення; в) вид дорожньо-транспортної події; г) механізм події, що включає в себе послідовність і направленість дій його учасників; ґ) предмети і сліди, що залишилися на місці події; д) орієнтовну швидкість руху транспорту і пішохода; е) учасників події; є) заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події; ж) технічний стан транспортних засобів; з) причини дорожньо-транспортної події; й) ознаки, що вказують на напрямок руху транспорту, що зник; і) відомості про очевидців і свідків. 2. Якщо виявлено труп, то його огляд є найважливішою складовою огляду місця події. Зовнішній огляд трупа проводиться обов'язково за участю судового медика або лікаря іншої спеціальності. 3. Огляд транспорту проводиться з метою виявлення слідів, речових доказів, пошкоджень, що виникли внаслідок дорожньої події, та встановлення його технічного стану.

Для досягнення поставленої мети огляд необхідно проводити з участю фахівця-авто-техніка, яким може бути і працівник ДАІ, та криміналіста. Відповідно до статей 85, 195 КПК України ці дані фіксуються у протоколі огляду, до якого додаються план (схема) місця дорожньо-транспортної події, що викреслюється в ході слідчої дії на міліметровому папері в масштабі 1: 200 (в 1 см — 2 м), і фототаблиця. 4. Призначення судово-медичної експертизи: а) час і причини настання смерті; б) характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація; в) давність нанесення тілесних ушкоджень; г) наявність на тілі потерпілого ушкодженнь, характерних для транспортного травматизму; ґ) яким видом транспорту і якими його частинами завдані ці ушкодження; д) в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду; е) мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами; є) чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла; ж) яка послідовність заподіяння ушкоджень; з) чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події. 5. Допит водія. Залежно від наявних у розпорядженні слідчого матеріалів водія транспортного засобу, який брав участь у дорожній події, допитують як свідка або підозрюваного. Перед допитом треба перевірити всі документи водія (паспорт, посвідчення водія, маршрутний лист, технічний паспорт). 6. Допит потерпілого. Потерпілого бажано допитувати невідкладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. У процесі допиту потерпілого з'ясовують, чи не страждає він захворюваннями органів зору, слуху, в якому місці перебував до події; куди і в якому темпі рухався; 7. Допит свідків. При розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху як свідки допитуються пішоходи, пасажири, водії транспортних засобів, які не брали участі в події, працівники міліції, медичних закладів, транспортних організацій та ін. 8. Розшук водія і транспортного засобу. У тих випадках, коли водій зник з місця події на транспортному засобі, для розшуку використовуються відомості, одержані під час огляду місця події та допитів очевидців і потерпілих. 9. Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент). Ця слідча дія є досить поширеною при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху і найчастіше проводиться з метою встановлення: 1) можливості сприйняття людиною будь-якого факту або явища (наприклад, чи міг водій у конкретних умовах місця і часу бачити перешкоду; чи могли учасники ДТП чути звукові сигнали, шум транспорту; яка видимість і оглядовість з місця водія; чи міг свідок з певної відстані впізнати особу, яка перебувала за кермом); 2) можливості здійснення певної дії в даних обставинах (розвороту, повороту транспорту на конкретній ділянці дороги; гальмування автомобіля; наявності чи відсутності у водія професійних навичок, необхідних для керування і обслуговування транспорту); 3) можливості існування якого-небудь явища (наприклад, раптового виникнення несправності певної системи чи деталі транспортного засобу в даних умовах; заносу транспорту; самовільного скочування транспортного засобу зі схилу; осліплення водія світлом фар); 4) окремих елементів механізму злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (наприклад, можливості утворення слідів на дорожньому полотні за певного розташування учасників події).

10. Призначення судових експертиз. Поряд із судово-медичною експертизою по справах даної категорії частіше за все призначаються автотехнічна, судово-біологічна, трасоло-гічна експертизи і експертиза матеріалів і речовин. Судово-біологічна експертиза призначається для дослідження виявлених на місці події або на транспортному засобі слідів крові, волосся та інших об'єктів біологічного походження. Трасологічна експертиза встановлює: конкретний транспортний засіб, що брав участь у події; його тип, модель (групову належність); напрямок руху; механізм слідоутворення; послідовність виникнення слідів та ін. Дактилоскопічна експертиза, яка за слідами рук, виявлених на держаках управління, ідентифікує конкретну людину. Експертиза матеріалів і речовин дає можливість визначити якісний і кількісний склад хімічних елементів, що містяться в досліджуваній речовині; однорідність паливно-мастильних матеріалів, нафтопродуктів, рідкого і сипкого вантажу, лакофарбуваль-ного покриття, волокон тканин, виявлених на місці події, постраждалому і на транспортному засобі. 11. Інші слідчі дії. За необхідності по справах даної категорії можуть бути проведені виїмки (одягу потерпілих, документів водія чи підприємства, за яким закріплений транспорт, документів, що характеризують його технічний стан), пред'явлення для впізнання (трупа, предметів, що належать учасникам події, транспортного засобу, водія), очні ставки (між свідком і водієм, між водіями).

80. Розслідування підпалів і злочинного порушення правил пожежної безпеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 101 КПК України органи держпожнагляду є органами дізнання у справах про пожежі і порушення протипожежних правил. Організація роботи органів дізнання регламентується КПК України, Положенням про органи дізнання в системі МНС, затвердженим наказом МНС України від 27 квітня 2004 р. № 187 і будується за центральним, територіальним та місцевим принципами з урахуванням оперативної обстановки з пожежами. Питання взаємодії органів внутрішніх справ та органів держпожнагляду з розслідування пожеж та злочинів, пов'язаних з ними, регламентуються наказом МВС України та МНС України «Про взаємодію органів внутрішніх справ України та органів Державного пожежного нагляду МНС України в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, пов'язаних із пожежами» від 26 серпня 2003 р. № 943/302. Слідчі дії: 1. Огляд місця події у справах про пожежі повинен проводитися негайно. До цього запрошуються як спеціалісти: інженер-електрик, інженер-будівельник (якщо є дані про те, що поширенню пожежі сприяли конструктивні дефекти будівництва), інженер-хімік(якщо є припущення про можливе самозаймання речовини) та інші — відповідно до специфіки об'єкта, що оглядається. Під час огляду місця події особлива увага приділяється вивченню обстановки і слідів, що дає змогу з'ясувати: а) осередок пожежі; б) обставини, що сприяли поширенню вогню; в) час виникнення пожежі; г) її причини; ґ) засоби підпалу; д) винних; е) стан протипожежних засобів та заходів; є) характер і розміри заподіяних збитків. Під час огляду трупа слід зафіксувати позу, визначити ступінь обгоряння, наявність кіптяви у дихальних шляхах, слідів боротьби та ін. Якщо внаслідок пожежі є жертви, необхідно встановити: а) в якому місці виявлено труп; б) поза трупа в момент виявлення (поза «боксера» свідчить про прижиттєвий характер ушкоджень); в) ушкодження на трупі (від високої температури, вогнестрільної рани; ушкодження, заподіяні внаслідок обвалу будівлі тощо); г) стан одягу та знайдених біля трупа предметів; Г) наявність слідів пальної рідини на одязі і поблизу трупа (можливе свідчення самоспалення).

Ці дані відображаються в протоколі огляду місця події. 2. Призначення судових експертиз. Найчастіше у справах про пожежі призначається пожежно-технічна експертиза. За допомогою пожежно-технічної експертизи з'ясовуються: а) джерело виникнення вогню і шляхи його поширення; б) технічні причини пожежі; в) несправність проти пожежної техніки і причиниїївиникнення; г) можливість загоряння певної речовини з тих чи іншихпричин (від іскри, недопалка); ґ) можливість самозаймання певної речовини залежно від конкретних умов; д) можливість виникнення короткого замикання; е) чи правильно змонтовані та експлуатувались опалювальні та освітлювальні прилади; є) чи можливе спалахування певного матеріалу від вказаного джерела з відомої відстані; ж) які пожежонебезпечні властивості має та чи інша речовина; з) чи всі заходи пожежної безпеки були дотримані під час виконання певних робіт; й) причини, що сприяли виникненню і поширенню пожежі, та заходи щодо їх запобігання. Якщо на місці події виявлено труп, призначається судово-медична експертиза, яка вирішує такі питання: а) причина смерті; б) час настання смерті; в) характер і походження ушкоджень на трупі; г) чи викликані ушкодження обвалом частин будівлі, що горіла; ґ) прижиттєві чи посмертно спричинені вогнем ушкодження та ін. Широко використовуються також висновки дактилоскопічної, трасо-логічної, судово-балістичної, судово-почеркознавчої експертиз. Криміналістичні експертизи, що призначаються у справах про пожежі, вирішують такі питання: а) встановлення особи за слідами пальців рук і босих ніг; б) ідентифікації взуття за слідами, зброї — за стріляними кулями і гільзами, особи — за почерком (записки, залишені на місці події); відновлення змісту документів, що згоріли, тощо. 3. Обшук повинен бути проведений своєчасно і ретельно. Під час обшуку слідчий може виявити знаряддя і засоби підпалу, взуття, в якому підпалювач був на місці події, рушник, ганчірки, одяг зі слідами пальних речовин, залишки тканин або частини предметів, знайдених на місці підпалу.

4. Обшуку в приміщенні передує обшук особи підозрюваного: кишень одягу, взуття, де можуть бути сліди пальних речовин, кіптява, сажа або сліди дії вогню. На виявлене в ході обшуку майно підозрюваного в підпалі накладається арешт з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків. 5. Допит свідків і потерпілих у справах про пожежі проводиться, як правило, після огляду місця події. Обсяг і характер питань, що з'ясовуються у свідків та потерпілих, обумовлені слідчими версіями, спрямованими на встановлення причин пожежі. 6. Допит підозрюваного. Залежно від даних, отриманих у результаті проведення першочергових заходів, і обставин, пов'язаних із затриманням підозрюваного. У процесі допиту докладно з'ясовуються дії підозрюваного, події, що передували пожежі (де був, з ким, коли пішов, хто і коли його бачив) та супроводжували її (у зв'язку з чим перебував у тому чи іншому місці, які інструменти і предмети мав при собі, де вони знаходяться тощо). 7. Допит обвинуваченого передбачає з'ясування широкого кола обставин. Для підготовки до нього необхідні: а) аналіз зібраних на початковому етапі розслідування доказів і визначення кола питань; б) вивчення даних про особу обвинуваченого; в) вибір прийомів допиту, визначення доказів, які можуть бути використані для викриття обвинуваченого у випадку заперечення ним вини. 8. Виїмка проводиться відповідно до вимог статей 178—186, 187і, 188, 189 КПК України. Підготовка до цієї слідчої дії полягає у визначенні документів, що мають значення у справі: 9. Відтворення обстановки і обставин події, як правило, пов'язане зі встановленням можливості бачити чи чути те, що відбувалося.

81. Розслідування злочинів проти безпеки виробництва.

Об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва.
Виробництво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно корисного результату.
Безпека виробництва - це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Норми кримінального права охороняють відносини безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.
Об'єктами є:
життя і здоров'я людини,
власність і довкілля.

Потерпілими є
працівники виробництва;
сторонні особи;
Об'єктивної сторона: матеріальний склад, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.
Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони проявляється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва.
Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення виключно писаних правил безпеки.
Обов'язковою ознакою є наслідки.
Вони можуть бути двох видів.
- загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.
- спричиненням реальної шкоди: «шкода здоров'ю потерпілого»; «загибель людей» та «інші тяжкі наслідки».

Об'єктивна сторона: причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою, що наступила, або можливістю її настання.
Суб'єктивна сторона: умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необережність.
Суб'єкт злочинів проти безпеки виробництва - спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки виробництва.
За правовим статусом вони можуть поділятися на три групи: службові особи і громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності; робітники і службовці; сторонні для виробництва особи.

82. Розслідування незаконних дій, пов’язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.

Дата добавления: 2015-06-04