Експертні методи дослідження 6 страница

Кримінальна справа за фактом незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин може бути порушена тільки у випадку виявлення і вилучення в конкретної особи речовини, що після проведення кількісного і якісного дослідження буде в попередньому порядку визнана наркотиком. Тому від повідно до адміністративного законодавства України працівники органів внутрішніх справ проводять огляд транспортних засобів, особистий огляд водіїв і пасажирів, їх речей і вантажів, а також пішоходів, вилучаючи виявлені наркотичні засоби, пристрої для їх вживання і сировину, що містить наркотики. Слідчі дії: 1. Огляд місця події. При розслідуванні справ аналізованої категорії місцем події може бути: 1) у справах про розкрадання наркотичних засобів шляхом крадіжки або розбійницького нападу: квартира або будинок приватної особи, а також установи й організації (аптеки, лікарні, фармацевтичні підприємства, склади та ін.); 2) у справах про незаконне виготовлення, переробку, придбання, зберігання, збут наркотичних засобів, організацію та утримання кубла, схиляння до вживання наркотичних засобів: різні приміщення (квартира, кімната в комунальній квартирі, літня кухня, сарай, гараж, лазня, погріб, горище, підвали, кинуті будинки, помешкання підпільної лабораторії та ін.); 3) у справах про незаконне перевезення і пересилку наркотичних засобів: транспортні засоби, установи транспорту і зв'язку (автомобілі, купе залізничних вагонів, багажні відділення, відділення зв'язку та ін.); 4) у справах про посів або вирощування заборонених до обробітку культур: ділянки місцевості та місця зростання рослин, що містять наркотики, або плантації цих культур (поля, присадибні ділянки, лісові галявини, пустирі, береги рік і каналів та ін.). У будь-якому випадку огляду підлягає також територія, що примикає до місця події (під'їзні дороги, стежини, ділянки місцевості, сходові клітини та ін.). Об'єктами пошуку й огляду у справах про незаконне виготовлення, переробку, придбання, зберігання, збут наркотиків, організацію й утримання кубла, схилянню до вживання наркотичних засобів є: а) наркотичні засоби — фармацевтичні препарати в ампулах, у вигляді таблеток, порошку, настойок, позначених фабричним маркуванням або без такого; б) наркотичні засоби кустарного виготовлення — в основному марихуана, гашиш, гашишна олія, настойка макової соломки; в) наркотичні засоби, виготовлені в обладнаних належним чином підпільних лабораторіях, наприклад, кокаїн, героїн, ЛСД та ін.; г) використана для виготовлення наркотичних засобів сировина. Все фіксується у протоколі.

2. Оглад наркотичних засобів, одягу і взуття, вилучених у підозрюваного. Оглядаючи наркотики, слідчий повинен у першу чергу вжити заходів до відшукання, фіксації і вилучення за допомогою спеціаліста слідів пальців рук на пакувальному матеріалі, а у разі вилучення наркотиків синтетичного походження — на ампулах або пляшечках. Якщо необхідно негайно визначити вид вилученої речовини, частина її під час огляду може бути піддана експрес-аналізу за допомогою спеціальних пол ітестів. У цьому випадку в протоколі огляду підлягає відображенню точна кількість використаної речовини, хід і результати аналізу. 3. Обшук. Підчас обшуку виявленню і вилученню підлягають: 1) наркотичні речовини, психотропні засоби, рослини, що містять наркотики (їх сліди і частки); 2) різні предмети (посуд, м'ясорубки), пакувальний матеріал (клейонка, целофанова або поліетиленова плівка, фармупаковки, мішки, торби) із залишеними частками наркотичних засобів; 3) одяг, на якому могли залишитися частки наркотику; ваги і гирки, що могли бути використані для зважування наркотику, що збувається, або скупленого; 4) ватні та марлеві тампони зі слідами соку і специфічним запахом маку; 5) пристрої для виготовлення гашишу й анаші (сітка, мішечки, прес, капронові панчохи); речовини, використовувані для виготовлення наркотиків (ацетон, бензин, застосовувані для одержання гашишу); 6) марганцівка, оцет, використовувані для одержання ефедрона; 7) пристрої для вживання наркотиків (шприци, голки, спеціальні трубки, піпетки); 8) інші предмети або сліди, що свідчать про споживання наркотику (залишки у трубках для паління, недопалки, порожні пляшечки, упакування від лікарських препаратів, що містять наркотичні речовини); 9) різні документи та записи, з яких можна одержати інформацію про коло винних осіб, злочинні операції, про взаєморозрахунки між учасниками злочинів, їх зв'язки (листи, щоденники, «чорна бухгалтерія», фотографії тощо); 10) записиз формулами хімічних сполук для одержання наркотичних або психотропних засобів документи, за якими можуть бути встановлені зв'язки злочинців; 11) проїзні документи, квитанції телефонних переговорів, географічні карти регіонів зростання рослин, що містять наркотики, схеми автомобільних шляхів і залізниць із позначками; 12) речі, що могли служити платою за наркотик або психотропну речовину, за відвідування кубла; 13) спеціальна література, рецепти, записи інструктивного характеру та інші документи; 14) спеціальні контейнери та інші пристосування для транспортування названих об'єктів — носимі й возимі; 15) майно, гроші та цінності, нажиті злочинним шляхом, на які може бути накладений арешт; предмети, що зберігаються без належного дозволу або вилучили з цивільного обігу.

4. Допит підозрюваного. Предмет і тактика допиту підозрюваного залежить від його ролі в незаконному обігу наркотичних засобів і характеру інших пов'язаних із ним злочинів. 5. Допит свідків. При розслідуванні злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, як свідки виступають: 1) очевидці затримання «на гарячому»; 2) особи, які повідомили про підпільну лабораторію; 3) технічний персонал установи, підприємства, що звернув увагу на специфічний запах у приміщенні, наявність незвичного сміття у виробничому приміщенні, коморах, складських приміщеннях; 4) особи, які виявили розкрадання названих об'єктів; 5) свідки вимагання, яким стало про нього відомо від потерпілого або винного; 6) працівники комунальних служб, які звернули увагу на підвищену витрату електроенергії, газу, специфічний характер вивезеного сміття і тари; 7) споживачі наркотиків і психотропних речовин, відвідувачі кубел та їх обслуговуючий персонал; 8) родичі, знайомі підозрюваних; 9) свідки, які є наркоманами; 10) співробітники прикордонної служби, митниці, оперативні працівники. 6. Освідування. При проведенні освідування встановлюється: 1) чи є на затриманому, його одязі сліди злочину: частки наркотичних засобів, лікарських препаратів, що містять наркотики, речі й предмети, що зберегли їх залишки, шприци, викривальні записи тощо; 2) чи є в цієї особи ознаки вживання наркотиків, психотропних речовин: сліди ін'єкцій у вигляді дрібних крапок, а також виразки або нариви на кінцівках, передпліччях, плечах, між пальцями рук (наркомани рідко дотримуються правил асептики, як правило, не кип'ятять шприци), а також ознаки наркотичного сп'яніння. Крім того, за необхідності в протоколі відображається наявність на оглядуваному ушкоджень і його особливі прикмети. 7. Призначення судових експертиз. При розслідуванні злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, за результатами огляду місця події можуть бути призначені експертиза наркотичних засобів, судово-фармакологічна, агротехнічна, судово-ботанічна, хіміко-технологічна, медико-наркологічна, судово-психіатрична та ін.

83. Розслідування злочинів у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж

Не є новим положення про те, що організована злочинність постійно вдосконалюється та ускладнюється. Особи, які діють у складі організованих злочинних груп та злочинних організацій, намагаються використовувати нові методи вчинення злочинів, застосовувати останні наукові та технічні досягнення. На сьогодні одним з нових напрямків діяльності організованих груп та злочинних організацій є вчинення комп'ютерних злочинів. Саме це й зумовлює актуальність даного дослідження, адже науковий аналіз питань кримінальної відповідальності за комп'ютерні злочини, що вчиняються організованими злочинними групами та злочинними організаціями є необхідною передумовою ефективної протидії організованій злочинності в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж.

Для досягнення мети дослідження необхідно:

визначити поняття "комп'ютерний злочин";

проаналізувати зміст ознак складів комп'ютерних злочинів [1];

враховуючи ці ознаки, визначити особливості кваліфікації

комп'ютерних злочинів, що вчиняються організованими групами та

злочинними організаціями.

Новий Кримінальний кодекс України вперше передбачив самостійний розділ у якому передбачені злочини, пов'язані з інформатизацією та комп'ютеризацією суспільства, - розділ XVI "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж".

Аналізуючи родовий об'єкт цих злочинів, необхідно відзначити, що процеси інформатизації та комп'ютеризації закономірно викликають розвиток певної групи однорідних суспільних відносин, які іменуються інформаційними. Інформаційні відносини правильно визначаються О.А. Гавриловим як "об'єктивні зв'язки між окремими індивідами, їх колективами й об'єднаннями, підприємствами, державними органами й установами з приводу виробництва, розповсюдження і споживання інформації"" [2].

Істотною ознакою інформаційних відносин є їх предмет -інформація. Специфіка інформації як предмета суспільного відношення полягає в тому, що вона має властивості як матеріальних, так і 48

нематеріальних об'єктів. Це відбивається у двох взаємопов'язаних категоріях - "інформація" і "носій інформації". Співвідношення цих категорій видається можливим визначити, наступним чином: інформація є нематеріальним об'єктом, який включається в систему суспільних відносин за допомогою носія — матеріального об 'єкта.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених у розділі XVI КК, є тільки частина інформаційних відносин, які можна визначити як інформаційні відносини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем, комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Інакше кажучи, злочини, передбачені цим розділом, посягають на певну частину інформаційних відносин — інформаційні відносини, пов'язані із застосуванням спеціальних технічних засобів. У кримінальному законі вказуються чотири види таких засобів:

електронно-обчислювальна машина (комп'ютер) -

функціональний пристрій, що складається з одного або декількох

взаємопов'язаних центральних процесорів і периферійних пристроїв і

може виконувати розрахунки без участі людини [3];

автоматизована система - організаційно-технічна система,

що складається із засобів автоматизації певного виду (чи кількох видів)

діяльності людей та персоналу, що здійснює цю діяльність [4];

комп'ютерна мережа - сукупність територіально

розосереджених систем опрацювання даних, засобів і (або) систем

зв'язку та передавання даних, що забезпечує користувачам

дистанційний доступ до її ресурсів і колективне використання цих

ресурсів [5];

мережа електрозв'язку - сукупність технічного обладнання

(засоби зв'язку) та будівель, веж, антен, повітряних і кабельних ліній,

проміжних та кінцевих пристроїв ліній зв'язку, та інших пристроїв

(споруди зв'язку), що використовуються для організації передачі,

випромінювання або прийому знаків, сигналів, письмового тексту,

зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо,

проводових, оптичних або інших електромагнітних системах,

поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення

інформаційного обміну (таке визначення є результатом тлумачення

Закону України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 року; у статті 1 цього

закону зазначено, що мережа зв'язку це "сукупність засобів та споруд

зв'язку, поєднаних в єдиному технологічному процесі для

забезпечення інформаційного обміну"; до засобів зв'язку цей закон

відносить технічне обладнання, що використовується для організації

зв'язку [6]; споруди зв'язку визначаються наступним" чином: "будівлі,

вежі, антени, повітряні і кабельні лінії, проміжні та кінцеві пристрої

ліній зв'язку, поштові шафи та інші пристрої, що використовуються для

організації поштового або електричного зв'язку" [7]; в свою чергу, електричний зв'язок представляє собою передачу, випромінювання або прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах) [8].

Залежно від цих засобів інформаційні відносини, які є родовим об'єктом досліджуваного злочину, можуть бути поділені на три види:

інформаційні відносини, засобом забезпечення яких є

комп'ютери;

інформаційні відносини, засобом забезпечення яких с

комп'ютерні системи;

інформаційні відносини, засобом забезпечення яких є

комп'ютерні мережі;

інформаційні відносини, засобом забезпечення яких є

мережі електрозв'язку.

Перший вид цих інформаційних відносин — це найпростіша форма застосування комп'ютерної техніки для роботи з інформацією. Суб'єкти таких відносин використовують комп'ютерну техніку для виконання порівняно нескладних операцій, таких як підготування документів, проведення інженерних розрахунків, організація та робота з базами даних. Слід зауважити, що на сьогодні цей вид є домінуючим, що певною мірою можна пояснити недостатньою поширеністю в Україні комп'ютерних систем і мереж.

Використання комп'ютерних систем відноситься до більш складних інформаційних відносин. Треба зазначити, що аналіз нормативно-правових актів свідчить про невідповідність Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994 року стандарту ДСТУ 2226-93. "Автоматизовані системи. Терміни та визначення" від 01 липня 1994 року щодо визначення терміна "автоматизована система". Так, згідно з законом автоматизована система це - "система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення" [9]. У названому стандарті поняття автоматизованої системи сформульовано інакше: "... організаційно-технічна система, що складається із засобів автоматизації певного виду (чи кількох видів) діяльності людей та персоналу, що здійснює цю діяльність" [10]. На нашу думку, визначення, яке дається в законі, не зовсім вдале: керуючись ним, наприклад, не можливо відмежувати автоматизовану систему від електронно-обчислювальної машини, так як вона теж призначена для обробки даних, до її складу входять процесор, контролери, накопичувачі інформації (засоби обчислювальної техніки та зв'язку) та її необхідним елементом є 50

програмне забезпечення. У свою чергу, визначення, яке міститься у стандарті є досить чітким і характеризує призначення автоматизованої системи - автоматизація певного виду людської діяльності. Визначення автоматизованої системи через її призначення видається більш вдалим для використання в контексті кримінально-правового дослідження, тому що дає можливість правильно вирішувати питання про соціальну значимість інформаційних відносин, пов'язаних з автоматизованими системами, а отже, і про суспільну небезпечність посягань на ці відносини. Автоматизовані системи використовуються для виконання широкого кола завдань: управління підприємством, технологічного підготування виробництва, контролю і випробування промислової продукції, управління службами життєзабезпечення підприємства тощо. Наприклад, одним із видів автоматизованих систем є система автоматизованого проектування, яка "призначена для автоматизації технологічного процесу проектування виробу, кінцевим результатом якого є комплект проектно-конструкторської документації, достатньої для виготовлення та подальшої експлуатації об'єкта проектування" [11J. Виходячи з призначення цієї системи можна зробити висновок, що суспільна небезпечність незаконного втручання в її роботу полягає: по-перше, у заподіяння шкоди інформаційним відносинам в сфері розробки продукції та, по-друге, у загрозі заподіяння шкоди відносинам, які забезпечують випуск доброякісної продукції.

Третій вид інформаційних відносин, які утворюють родовий об'єкт злочинів в сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж, пов'язаний із використанням комп'ютерних мереж, що було викликано необхідністю передавання комп'ютерної інформації на відстань. Комп'ютерні мережі бувають двох видів: локальні, які об'єднують комп'ютери в межах однієї організації, і глобальні, які забезпечують зв'язок між різними організаціями, юридичними та фізичними особами. Найвідомішою і найпоширенішою глобальною комп'ютерною мережею є INTERNET, що застосовується, в основному, для таких видів роботи з інформацією: електронна пошта; передавання файлів; віддалений доступ можливість підключатися до віддаленого комп'ютера і працювати з ним в інтерактивному режимі [12]. Комп'ютерні мережі постійно розвиваються, а інформаційні суспільні відносини в цій сфері набувають більшого значення. Наприклад, у травні 1999 року в США відбувся офіційний пуск в експлуатацію комп'ютерної мережі INTERNET-2, що забезпечує передавання інформації зі швидкістю від 4-х до 10 гігабайт на секунду. Показовим є факт: енциклопедія 'Британіка" (30 книжкових томів) пересилається через INTERNET-2 за одну секунду [13]. Порушення цього виду інформаційних відносин полягає, як правило, у зменшенні ефективності роботи комп'ютерних

мереж, неможливості або значній складності задоволення суб'єктами цих відносин інформаційної потреби.

Зміст інформаційних відносин четвертого виду полягає у наданні та отриманні послуг зв'язку, тобто використанні мереж електрозв'язку для передачі або прийому інформації.

Саме із визначенням родового об'єкта злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп'ютерних мереж пов'язана перша проблема дослідження -визначення поняття "комп'ютерний злочин". Не можна не звернути уваги на те, що в літературі на сьогодні термін "комп'ютерні злочини" зустрічається досить часто. Деякі автори застосовують навіть такий термін як "кіберзлочини" [14]. Але саме це поняття тлумачиться авторами по-різному - єдиного визначення понять "комп'ютерна злочинність", "комп'ютерний злочин" немає. Так, одні автори вважають, що до комп'ютерної злочинності відносяться всі протизаконні дії, при яких електронне опрацювання інформації є знаряддям їх вчинення і (або) засобом [15], або всі протизаконні діяння, предметом і засобом здійснення яких є процедури та методи, а також процес комп'ютерного опрацювання даних [16]. Пропонується і таке визначення комп'ютерних злочинів: "...усі протизаконні дії, при яких електронне опрацювання інформації було засобом їх вчинення або їх об'єктом" [17]. Іноді до комп'ютерних злочинів зараховують "злочини, пов'язані з втручанням у роботу комп'ютерів, і злочини, що використовують комп'ютери як необхідні технічні засоби" [18]. А.Н. Караханьян під комп'ютерними злочинами розуміє протизаконні дії, об'єктом або знаряддям вчинення яких є електронно-обчислювальні машини [19]. В.О.Голубєв вважає, що основна класифікуюча ознака належності злочинів до розряду комп'ютерних це "використання засобів комп'ютерної техніки" [20], В.Лісовий визначає цю ознаку інакше: "електронна обробка інформації"", незалежно від того на якій стадії злочину вона застосовувалася [21]. Пропонується і така дефініція комп'ютерних злочинів: "передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, у яких машинна інформація є або засобом, або об'єктом злочинного посягання" [22].

Деякі автори дають більш широке визначення. Так, П.Д.Біленчук і М.А.Зубань вважають, що комп'ютерна злочинність - це "суспільно небезпечна діяльність або бездіяльність, яка здійснюється з використанням сучасних технологій і засобів комп'ютерної техніки з метою завдання шкоди майновим або суспільним інтересам держави, підприємств, відомств, організацій, кооперативів, громадським організаціям і громадянам, а також правам особи" [23]. Виходячи з такого розуміння комп'ютерної злочинності, комп'ютерним злочином може визнаватися будь-який злочин - розкрадання, шпигунство, 52

незаконне збирання відомостей, які становлять комерційну таємницю, і т.ін., якщо він вчиняється з використанням комп'ютера. Таке розуміння комп'ютерних злочинів видається неправильним, оскільки не дозволяє відбити їх сутність, специфіку та відрізнити від інших злочинів, у яких комп'ютер є лише знаряддям, засобом або предметом.

84. Розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми.

Слідчі версії, які додатково повинні бути висунуті по кожній стправі про злочин, скоєний неповнолітнім: - ролі підбурювачів чи інших учасників злочину; - чи мали факти неповідомлення або раніше обіцяного переховуваня з боку дорслих; - дорослі забирали (скуповували, міняли) награбовані неповнолітніми речі; - дорослі втягували неповнолітніх у жебрацтво, пянство, азартні ігри, вживання наркотичних речовин. Ознаки скоєння злочину неповнолітніми, що виявляються при огляді місця події: - сліди, що свідчать про нелогічність окремих дій злочинців (надлишкові, що не викликані необхідністю порушення обстановки місця події, безглузді знищеня чи пошкодження окремих предметів); - невеликі розміри слідів злочинців (рук, ніх, зубів, отвори у перешкоді); - при майнових злочинах – характер викраденого (фото-, відео-, радіоапаратура, магнітофони, відповідні деталі, мотоцикли, авторчки і т.

п.); - викрадення порівняно некоштовних речей, коли більш цінні залишаються; - сліди, що свідчать про те, що злочинці на місці події їли солодощі. Типові ситуації та дії слідчого на першочерговому етапі розслідування: 1) Потерпілі та свідки називають конкретних підозрюваних: - затримання підозрюваних; - огляд місці події; - особистий общук підозрюваних; - допит підозрюваних; - обшук за місцем проживання, навчання чи роботи; - допит свідків; - призщначення судових експертиз; - представлення для впізнання. 2) Обстановка місці події, сліди та інші дані свідчать про те, що злочин скоєно неповнолітнім: - допит заявника; - огляд місці події; - допит потерпілого; - допит свідків; - призщначення судових експертиз; - доручення органам дізнання проваження ОРЗ.

Умовний перелік запитань, що вирішуються судово-медичною експертизою: - який ступінь розумового розвитку непонолітнього (з урахуванням віку); - якщо в розумовому розвитку непонолітнього є відхиленя від рівня, нормального для даного віку, яких характерцих відхилень; - які причини цих відхилень; чи не є вони результатом психічної хвороби (в тому числі перенесеног раніш); якого саме; - чи міг неповнолітній правильно сприйняти ті чи інші конкретні обставини і точно викласти їх у своїх показаннях; - чи міх непонолітній повністю усвідомити значення своїх дій (чи дій, скоєних по відношенню до нього); - чи міг непонолітній повністю керуватисвоїми вчинками.

85. Розслідування злочинів, вчинених організованим кримінальним угрупованням.

Відповідно до ч. З ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його підготовці або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Висунення версій про вчинення злочинів організованою групою може бути здійснене на самому початку розслідування. Причому виявленню організованої групи здебільшого сприяють результати оперативно-розшукової діяльності. Оператив-но-розшукова інформація сприяє висуненню слідчих версій, плануванню розслідування, розробленню тактики окремих слідчих дій або тактичних операцій. 1. Огляд місця події - процесуальна дія, яка відповідно до ст. 190 КПК України проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи. Аналіз окремих слідів на місці події, змін в обстановці під час вчинення злочину дає змогу висунути версію про вчинення злочину групою осіб (або організованою групою).

2. Допит різних за своїм процесуальним становищем осіб - процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію або пов'язаних із нею обставинах чи особах. Мета допиту полягає в отриманні повних свідчень, що об'єктивно відображають дійсність. Предмет допиту виконавця має свої особливості та охоплює такі обставини: 1) у вчиненні яких злочинів брав участь допитуваний; 2) у чому виявилися його дії; 3) яким чином розподілялися ролі у злочинній групі; 4) чи здійснювалося планування злочинів; 5) яким чином приховувалися злочини; 6) які стосунки у допитуваного з іншими учасниками групи; 7) як був втягнутий до злочинної групи; 8) чому вчинив злочин. 3. Обшук у розслідуванні - об'єктами пошуку досить часто є: вогнепальна і холодна зброя; вибухівка; предмети, що є вилученими із законного обігу; предмети, за виготовлення, зберігання та збут яких передбачена кримінальна відповідальність; предмети, що мають на собі сліди злочину; трупи або частини розчленованого трупа; речі й цінності, здобуті злочинним шляхом; різного роду документи та ін. У роботі правоохоронних органів відзначається поява нового об'єкта пошуку за цією категорією злочинів: особи, яких переховують у тих або інших місцях.

Провадження обшуків при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами, пов'язано з реальною загрозою надання озброєного опору. Тому проведення обшуку може бути поєднане з усуненням протидії з боку зацікавлених осіб і їх затриманням. 4. Пред'явлення для впізнання - доцільно використовувати узнавання за фотозображенням чи відеозображенням. Упізнання за відеозаписом передбачає пред'явлення (перегляд) відеоплівки, на якій учасник злочинного угруповання відзнятий у групі зі схожими особами в кількості не менше трьох осіб. Про результати впізнання обов'язково повідомляється особа, яка пред'являється для впізнанння. Порядок пред'явлення особи поза візуальним спостереженням передбачено ст. 174 КПК України. 5. Зняття інформації з каналів зв'язку - дає можливість отримати відомості про злочинне формування (організовану групу чи злочинну організацію), його склад, зв'язки, про злочини, що замишляються або вчинені, ролі та функції учасників організованої групи, місця зустрічей та ін.

86. Розслідування злочинів по "гарячих слідах".

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Розкриття і розслідування злочинів «по свіжих слідах» процес дуже складний, динамічний, що характеризується в кожній конкретній ситуації передусім чинниками часу і простору. Успішне рішення практичних завдань багато в чому залежить від того, наскільки швидко будуть введені в дію, при надходженні повідомлення про злочин, сили і засоби органів внутрішніх справ, наскільки ефективно будуть об'єднані зусилля працівників слідчого апарату, карного розшуку та інших служб міліції для виявлення злочинця, наскільки погоджено і чітко буде координуватися слідча і пошукова діяльність учасників взаємодії.
Уразі отримання повідомлення про вбивство: 1. Уточнити: - місце, час, обставини вчинення злочину; - орієнтовні дані убитого (якщо відомі); - орієнтовні дані (якщо відомі) злочинця або підозрюваного, його прикмети, наявність зброї, місце перебування в даний час, якщо зник - шляхи можливого відходу або переховування; - орієнтовні дані заявника. 2. Зареєструвати повідомлення, заяву в КОЗП. 3. Направити негайно для охорони місця події та затримання злочинця «по свіжих слідах» найближчий наряд міліції або екіпаж автопатруля, або дільничного інспектора, а в сільській місцевості - до прибуття працівників міліції використовувати допомогу командирів ДНД, працівників місцевих рад, керівників автогосподарств. 4. Уразі наявності на місці події інших потерпілих викликати швидку допомогу. 5. Доповісти про подію: - начальнику органу внутрішніх справ або його заступнику; - прокурору міста (району); - черговому УВС. 6. Перекрити можливі шляхи відходу злочинця (вокзали, аеропорт, автовокзал, шляхи з міста чи населеного пункту). 7. Зібрати і направити на місце події оперативно-слідчу групу в складі: - начальника або заступника начальника ОВС; - начальника карного розшуку; - оперуповноваженого ВКР; - слідчого прокуратури; - дільничного інспектора; - експерта-криміналіста; - судово-медичного експерта; - кінолога зі службовим собакою. 8. Забезпечити постійний зв'язок зі слідчо-оперативною групою та нарядами, що здійснюють розшук злочинця. 9. На підставі даних, отриманих від заявника та слідчо-оперативної групи, про вкрадене, прикмети злочинця, напряму його руху, транспорт, який він використовував, орієнтувати: - чергового УВС; - чергових сусідніх органів внутрішніх справ; - постових і патрульних та екіпажі автопатрулів; - дільничних інспекторів; - чергового приймальника-розподільника; - штаб ДНД; - громадськість; - медичні заклади (якщо є дані, що злочинець одержав травму).

Дата добавления: 2015-06-04