Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Завдання. 2 страница




ЗАМІНА ЧАСТИН ДОКУМЕНТА — один із способів часткового підроблення. Полягає в заміні аркушів, уклеюванні окремих ділянок і переклеюванні фотокартки. Ознаки заміни аркушів: порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі і розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром та якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін. Ознаки переклеювання фотокартки: відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках букв у частинах відбитка на фотокартці і документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження у кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

ЗАПИТАННЯ — звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова думка, а виражається прагнення того, хто говорить, спонукати співрозмовника до повідомлення або розвитку думки. Існують різні форми і функції 3. За своїм цільовим призначенням 3. поділяються на: основні, доповнювальні, уточнювальні, нагадувальні, контрольні. 3. є важливою формою процесуального спілкування під час допиту.

ЗАПИТАННЯ НАВІДНЕ — запитання, що містить елементи сугестії (навіювання) і неприпустиме під час допиту. Питання не повинно наводити допитуваного на відповідь. Існує три типи 3. н.: 1) запитання, що містять пряме підказування, коли навіювання спрямоване на предмет запитання і збігається з ним (напр.: «Чи були на викрадачеві рукавички?»; за умови, що свідок назвав викрадача); 2) запитання, що спрямовані на характеристику властивостей навіюваного уявлення, на уточнення його деталей (напр.: «Якого кольору були рукавички у викрадача?»; за умови, що свідок назвав викрадача, але про наявність рукавичок не говорив); 3) запитання, що є непрямим підказуванням, коли вони спрямовані на предмет, особу, дію, на те, що реально існує, відоме свідкові і ним назване. Навіювання вводиться у констатуючу частину як другорядний елемент і спрямоване на неіснуючі, але, на перший погляд, незначні деталі (напр.: «Який вигляд має викрадач, що сів за кермо і був у рукавичках?»; за умови, що свідок описав факт крадіжки машини і назвав викрадачів).

ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ — процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів — їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. 3. д. є першим етапом роботи з доказами.

ЗВУКОЗАПИС У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ — додатковий засіб фіксації показань. Про провадження звукозапису допитуваного повідомляють до початку слідчої дії. Не припустимо здійснювати звукозапис тільки частини допиту або показань, спеціально повторених для звукозапису. На фонограмі мають бути зафіксовані: місце і дата провадження слідчої дії, час її початку і закінчення, посада і прізвище особи, яка здійснює слідчу дію, прізвище, ім'я, по батькові кожної особи, яка бере участь у її провадженні. По закінченні допиту звукозапис повністю відтворюється, і особа своєю заявою засвідчує його правильність. На фонограму записуються і всі доповнення та поправки до показань. Звукозапис не замінює протоколювання слідчої (судової) дії.

ЗВ'ЯЗНІСТЬ ПОЧЕРКУ — у почеркознавстві: загальна ознака почерку, що полягає в безперервності виконання певної кількості письмових знаків і їх частин у межах одного слова. Розрізняють 3. п.: малу (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середню (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велику (при виконанні шести і більше знаків в одному слові при безупинному русі руки в процесі письма).

ЗҐВАЛТУВАННЯ — злочин, що полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. 3. є найтяжчим і найнебезпечнішим злочином проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (ст. 152 КК України).

ЗЛОМ — засіб проникнення у помешкання, сховище, сейф з метою отримання інформації або вчинення злочину. 3. відбувається за допомогою певних знарядь та інструментів. Існують спеціально виготовлені в злочинних цілях знаряддя 3. і злодійського інвентарю («гусяча лапа», «фомка» та ін.).

ЗЛОЧИНИ ОРГАНІЗОВАНІ — найбільш небезпечний різновид групових злочинів. З.о. вчиняються групами. Мають керівні засади злочинної діяльності, внутрішньогрупову ієрархію, зрощування із офіційними структурами, корумповану захищеність, налагоджену систему взаємодії між членами злочинного угруповання. Існують особливості розслідування організованих злочинів.

ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ, злочинне співтовариство — згуртована організована група, створена для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, або об'єднання організованих груп, створених із тією самою метою. Відповідно до ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єднанням кількох осіб (три і більше), члени якого, або структурні частини якого, за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або керівництва чи координації злочинної діяльності ін. осіб, або забезпечення функціонування як самої З. о., так і ін. злочинних груп.

ЗМИВАННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту різними розчинниками, що вимивають барвник штрихів. Ознаки 3.: ослаблення блиску; наявність зон розмиву зі слабовираженими пофарбованими межами, покоробленість і шорсткість паперу; залишки барвника видалених штрихів. Для виявлення ознак 3. використовують збільшувальні оптичні засоби й ультрафіолетові освітлювачі.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОМУ — будь-який твердий предмет (металевий прут, лом, труба, сокира тощо), що може бути використаний для подолання перешкод. Зазвичай застосовуються: різний столярний або слюсарський інструмент, металеві предмети. До особливої групи 3. з. належать спеціально виготовлені зі злочинною метою інструменти та пристрої: «гусяча лапа», «рак», «фомка», «уїститі», «відмички», «балерина», «вудочки» та ін.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОЧИНУ — предмети та речовини, що використовуються злочинцем для досягнення злочинного результату; елемент криміналістичної характеристики злочинів.

ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З КАНАЛІВ ЗВ'ЯЗКУ — оперативно-розшукова або слідча дія. Процедура 3. і. з к. з. передбачена КПК України (ст. 187). За наявності підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить відповідну постанову. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. 3. і. з к. з. з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. Див. Прослуховування і запис телефонних переговорів.

ЗОВНІШНІ ОЗНАКИ — характеристики зовнішнього вигляду у цілому або окремих елементів, що сприймаються за якими, можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей. 3. о. поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та ін. функції, що виявляються зовнішньо, у т. ч. поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та ін. предметів, які людина постійно носить.

ЗРАЗКИ — ідентифікуючі об'єкти, що без сумніву походять від об'єкта, який підлягає ідентифікації, що відображають його ознаки. З. класифікуються: 1) захарактером: на зразки, що відображають спосіб дії об'єкта (3. почерку, що відображають письмові навички людини) або структуру (3. куль, відстріляні з даного екземпляра зброї, що відображають структуру його деталей); зразки, що мають ті самі властивості, що й ідентифікований об'єкт (частини субстрату ідентифікованого об'єкта, еталони виробів, частина з яких підлягає ідентифікації); 2) зачасоміумовамивиникнення: З., що виникли до розслідуваної події і не пов'язані з нею (вільні 3.); З., що виникли під час розслідуваної події, але не у зв'язку з розслідуванням справи (умовно вільні 3.); що виникли у зв'язку з розслідуванням справи (експериментальні 3.). Останні поділяються на З., що їх отримує слідчий (суд) особисто чи за участю спеціаліста (слідчі і судові 3.), і зразки, що їх отримує експерт (експертні 3.).

ЗРАЗКИ ДЛЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, взуття, зліпки зубів, проби крові, слини, зразки шрифту конкретної друкарської машинки, що ймовірно належать певній особі і використовуються у процесі провадження експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та ін. об'єктів, що подаються експерту для дослідження. У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення чи відібрання зразків почерку та ін. зразків, необхідних для порівняльного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол (ст. 199 КПК України). 3. для е. д. поділяються на: експериментальні (спеціально отримані для цілей даної конкретної експертизи) і вільні (створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення).

І

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА — у теорії ідентифікації властивість об'єкта, що відповідає певним вимогам. Експертний висновок про тотожність завжди базується на сукупності І. о. Роль І. о. можуть відігравати лише такі властивості об'єкта, що характеризуються відносною сталістю і специфічністю. За ідентифікаційною роллю ознаки поділяються на загальні й окремі. Загальні І. о. виражають ті чи ін. властивості, притаманні певній класифікаційній групі. Окремі І. о. — особливості об'єкта, що не виражають його групових властивостей. При ідентифікації враховується комплекс загальних і окремих І.о.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ПОЛЕ — сукупність ідентифіка­ційних ознак, які відобразилися на об'єкті в конкретних умовах взаємодії.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД — тимчасовий інтервал, що дає можливість з урахуванням сталості і змінюваності ототожнюваних ознак об'єктів здійснювати процес ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від пізньолат. identifico — ототожнюю) — процес встановлення тотожності індивідуально-визначеного об'єкта або класифікаційної групи. За характером тотожності розрізняють індивідуальну (встановлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта) і групову І. (встановлення групової належності). Встановлення індивідуальної тотожності здійснюється на основі дослідження загальних і окремих ознак. За природою об'єктів, які ідентифікуються, розрізняють І: за уявним образом; за матеріально-фіксованим відбитком об'єкта; цілого за його частинами. За суб'єктом ототожнення розрізняють слідчу й експертну І. За об'єктом дослідження виділяють: І. людини; І. предметів і речей; І. тварин. Об'єкти, які беруть участь у процесі І., поділяються на: 1) ідентифіковані (ототожнювані), встановлення тотожності яких є метою ідентифікації (пістолет, знаряддя злому та ін.); 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за допомогою яких встановлюється тотожність шуканого об'єкта (відбиток папілярного візерунка, слід взуття, слід знаряддя злому).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЕЧАТКИ ЗА ВІДБИТКОМ. Провадиться шляхом порівняльного дослідження, при якому встановлюється збіг і розходження загальних і окремих ознак. Загальними ознаками печатки є її форма, розміри, зміст і розміщення тексту, малюнок герба, емблеми, розмір і малюнок шрифту. Окремими ознаками вважають деякі особливості, пов'язані з виготовленням і застосуванням печатки: форма дрібних деталей, особливості розміщення окремих елементів один до одного, розмір кутів з'єднання штрихів, ширина штрихів, скривлення і деформація окремих літер і знаків.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПОЧЕРКУ — неповторність сукупності ознак конкретного почерку; конкретні відхилення від шкільних прописів та ін. зразків, що має важливе ідентифікаційне значення. І. п. зумовлюється факторами об'єктивного (методикою та умовами навчання письма, практикою письма людини) і суб'єктивного (анатомо-фізіологічними та психологічними властивостями індивіда) характеру.

ІНСЦЕНУВАННЯ ЗЛОЧИНУ — створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулася фактично на цьому місці. Виявленню І. з. сприяють негативні обставини, що суперечать природному ходу подій.

Й

ЙОДНА ТРУБКА — прилад для виявлення відбитків пальців рук за допомогою пари йоду. Прилад для обкурювання слідів парою йоду складається з гумової груші, Й. т. та скляної лійки. Пара йоду добре виявляє сліди рук на різних поверхнях: папері, картоні, дереві, пластмасі, лакованих меблях. Обкурювання парою йоду не знищує слідів і не виключає у разі невдачі застосування ін. методів. Сліди, виявлені парою йоду, швидко знебарвлюються. Їх фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

К

КАЛІБР — (франц. calibre, від араб. каліб — форма) — діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних міліметра. У мисливських дробових рушницях К. позначається умовними цифрами, тотожними діаметру каналу. У нарізного ствола К. визначається відстанню між протилежними полями нарізів.

КАТЕГОРИЧНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — достовірний висновок про факт незалежно від умов його існування. Може бути позитивним чи негативним.

КОЛЕКЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — зібрання різних об'єктів-зразків (зброї, боєприпасів, відбитків печаток та штампів тощо), що слугують для розшукових, ідентифікаційних та діагностичних цілей. Утворюються в експертних установах.

КОНТАКТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — найсприятливіша психологічна атмосфера, певний настрій при спілкуванні під час допиту чи ін. вербальних слідчих дій. К. п. під час допиту передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання; 2) коли допитуваного змушують до цього. У змісті контакту можна виділити два елементи: 1) готовність допитуваного до спілкування; 2) результат правильного психологічного підходу слідчого до допитуваного. Ознаки К. п.: 1) К. п. завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримка залежать як від слідчого, так і від допитуваного, хоч ініціатива і керуючий вплив належать слідчому; 2) К. п. є динамічним процесом, що перебуває у розвитку, учасники якого постійно коригують свою поведінку; 3) К. п. є ситуативним і може виникнути на різних стадіях допиту.

КРАДІЖКА — таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України); таємний спосіб вилучення майна, який припускає наявність у злочинця впевненості, що він діє непомітно для потерпілого та ін. осіб. Це відрізняє К. від грабежу та розбою. У криміналістиці розрізняють: К. з приміщень, К. матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комунальних господарств та будівельних організацій, а також К. вантажів на залізничному, річковому, морському та повітряному транспорті; К. особистих речей громадян; кишенькові К.; К. транспортних засобів. Типові слідчі дії при розслідуванні К.: огляд місця події, допит потерпілих, допит матеріально відповідальних осіб і керівників підприємств; допит свідків; допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення судових експертиз.

КРИМІНАЛІСТИКА (від лат. criminalis — злочинний) — наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів та основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження та запобігання злочинам. Предмет К. є багатогранним і складним. У юридичній літературі є й ін. визначення предмета К., зокрема: як науки про розслідування злочинів; або науки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін «К.» уперше вжито наприкінці XIX ст. судовим слідчим, згодом університетським професором Г. Гроссом. Зародження К. пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби й методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професійної та організованої злочинності. Історично К. народилася у надрах кримінально-процесуальної науки. Сучасні уявлення про зміст К. дають можливість вирізнити в її системі чотири розділи: 1) загальну теорію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) криміналістичну методику (методику розслідування окремих видів злочинів). За своєю природою К. — юридична наука. Такий погляд сформувався у 1952—1955 pp. і згодом став панівним у правовій науці. Завдання К. визначаються її соціальною функцією — своїми прийомами, методами й засобами сприяти справі боротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) вивчення закономірностей, що становлять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового слідства, основ судової експертизи; 4) вдосконалення криміналістичних методів запобігання злочинам; 5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ — систематизація злочинів за криміналістично значущими основами, що сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів і розробці окремих криміналістичних методик; базується на кримінально-правовій класифікації і враховує спосіб вчинення і приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та ін. чинники.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. К. м. вживається як синонім методики розслідування окремих видів злочинів. Змістом К. м. є: загальні положення та окремі криміналістичні методики розслідування (методика розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення окремих процесуальних (слідчих і судових) дій, спрямованих на збирання і вивчення доказів, на встановлення обставин, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів. До складу К. т. входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. К. т. виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та ін. галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину, виявлення інформації з метою кримінального судочинства. К. т. в XIX ст. заклала основу криміналістики. Термін «К. т.» має два основних значення. У широкому розумінні слова К. т. означає розділ (частину) криміналістики, у вузькому розумінні — це сукупність, система науково-технічних засобів, прийомів і методів, використовуваних при розкритті, розслідуванні і запобіганні злочинам. Форми застосування К. т.: 1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів; 2) застосування науково-технічних засобів слідчими при провадженні слідчих дій; 3) використання науково-технічних засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних досліджень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. К. т. розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідчому, науково-дослідному, профілактичному. Система К. т. охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ — система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, яка відтворює закономірні зв'язки між ними і служить побудові і перевірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів. Основні елементи К. х. з.: 1) спосіб злочину; 2) місце та обстановка; 3) час вчинення злочину; 4) знаряддя і засоби; 5) предмет посягання; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця; 8) сліди злочину (у широкому розумінні).

КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ПРИЙОМ — найбільш раціональний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії. Розрізняють технічні, тактичні та організаційні К. п.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ — цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з'ясуванні різноманітних обставин, що супроводжують злочин. Систему К. р. утворюють різні види криміналістичного обліку (алфавітно-дактилоскопічний облік осіб, засуджених і затриманих; дактилоскопічний облік невідомих злочинців, які зникли з місця події; облік за зовнішніми ознаками; облік за способом вчинення злочинів; облік зниклих безвісти осіб і невпізнаних трупів; облік вогнепальної зброї, що використовувалася при вчиненні нерозкритих злочинів; облік втраченої і виявленої вогнепальної зброї та ін.).

Л

ЛОЖЕ ТРУПА — ділянка поверхні підлоги або ґрунту під трупом. Л. т. слід оглядати для виявлення слідів і предметів, пов'язаних зі злочином.

М

МАГНІТНА ЩІТОЧКА — пристосування для запилення слідів пальців рук за допомогою порошку заліза; являє собою стрижневий магніт, замкнутий у пластмасовий корпус. При стиканні з порошком заліза частинки його, притягуючись магнітом через стінку корпуса, утворюють «бороду». Пластмасовий обмежувач перешкоджає порошку піднятися вверх по корпусу щіточки. Рух магнітного стрижня дає можливість зсипати порошок назад у флакон.

МАГНІТНИЙ ШУКАЧ (ПІДІЙМАЧ) — пристрій, призначений для пошуку знарядь злочину та ін. предметів, виготовлених із чорних металів. Основною частиною пристрою є магнітна голівка. Максимальна сила, що піднімає магнітну голівку, становить 8 кг.

МЕТОД СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ — сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — система методів, що застосовуються при вивченні об'єктів судової експертизи для встановлення фактів, які належать до предмета певного роду, виду і підвиду судової експертизи.

МЕХАНІЗМ СЛІДОУТВОРЕННЯ — система компонентів процесу утворення слідів-відбитків. Сліди виникають у результаті взаємодії двох об'єктів: слідоутворюючого і слідосприймаючого.

МЕХАНІЗМ УДАРНО-СПУСКОВИЙ — пристрій у деяких видах автоматичної вогнепальної зброї і револьверах. Об'єднує функції ударного і спускового механізмів. Складається з курка або ударника з пружиною, шептала, спуска і тяги.

МІКРОФОТОГРАФІЯ — фотозйомка, застосовувана для виявлення і фіксації мікроструктури і мікрорельєфу досліджуваних об'єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ — місце здійснення злочинного наміру, який спричинив матеріальні наслідки.

МІСЦЕ ПОДІЇ — певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або виявлено її наслідки. Щодо одного злочину може існувати кілька місць подій. Місце виявлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення.

Н

НАТИСК ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує загальну інтенсивність і розміщення зусиль на прилад, що пише, при виконанні письмових знаків.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ — пристрої, прилади або матеріали, що використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, які ускладнюють вчинення злочинів. Поділяються на такі групи: 1) прилади, інструменти, пристосування, взяті без зміни з різних технічних і природничих наук; 2) спеціально пристосовані прилади, інструменти та ін. технічні засоби для криміналістичних цілей; 3) спеціально розроблені прилади, інструменти, прилади для цілей криміналістики. Науково-технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплекті. Спеціальні комплекти Н.-т. з. розроблені у вигляді слідчих валіз, слідчих портфелів, оперативних сумок, валіз криміналіста, наборів для огляду місця вибуху, для роботи з мікрооб'єктами, для дактилоскопіювання і «туалету» трупа та ін.

НАХИЛ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; залежить від напряму згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів. За нахилом почерк буває прямим, правонахиленим, лівонахиленим, косим і безладним.

НЕГАТИВНІ ОБСТАВИНИ — фактичні дані, що суперечать природному ходу події або звичайному стану справ; суперечать характерному механізму вчинення злочину, а також версіям слідчого. Н. о. містять інформацію не про справжню подію, а про дані, що порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Н. о. поділяють на дві групи: 1) Н. о. — матеріально фіксовані сліди і предмети; 2) Н. о. — дії. Частіше Н. о. найчастіше виявляються під час огляду місця події у вигляді відсутності (або наявності) слідів, предметів, фактів, які за даних умов повинні мати місце (або не повинні мати місце в разі їх наявності).

установи недостатня для її проведення.

НЕПРАВДА У ПОКАЗАННЯХ — навмисне перекручення інформації допитуваним на допиті. Н. у п. може бути повною і частковою. У показаннях допитуваних частіше трапляється часткова неправда. Прийомами формування часткової неправди є: 1) пропущення або вилучення окремих елементів події; 2) доповнення факту вигаданими елементами; 3) доповнення факту реальними елементами, що не стосуються досліджуваної події; 4) заміна окремих елементів події вигаданими деталями; 5) заміна окремих елементів реальними, що не стосуються даної події.

О

ОБІЗНАНА ОСОБА — особа, яка володіє спеціальними знаннями і може виконувати у судочинстві функції спеціаліста або експерта.

ОБЛІК КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ — вид кримінальної реєстрації. Залежно від характеру, обсягу даних і процедури обліку розрізняють централізовані і місцеві О. к. Централізовані О. к. поділяються на: оперативно-довідкові (за прізвищем і дактилоскопічні), оперативно-розшукові (осіб, які зникли безвісти; невпізнаних трупів; викрадених речей) і спеціальні (кулегільзотека тощо).

ОБШУК — слідча дія, що полягає у відшукуванні об'єктів, які мають значення для справи. Мета О. — виявити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також ін. предмети й документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Метою О. може бути також виявлення трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства, ін. осіб. Додатковою метою О. можуть бути: виявлення і вилучення усіх речей і предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для користування, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяного збитку або можливої конфіскації. Процесуальний режим О. визначений кримінально-процесуальним законодавством (ст. 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

ОБШУК ОСОБИ — примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, що перебувають при ній. О. о. може провадитися лише особою однієї статі із обшукуваним у присутності понятих тієї ж статі (ст. 184 КПК України). О. о. провадиться на підставі постанови слідчого, санкціонованої прокурором. Існують певні винятки: без винесення постанови О. о. можна провадити при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або ін. предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи ін. осіб у вчиненні злочину; при затриманні особи чи взятті під варту; за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває у приміщенні, де проводяться обшук чи виїмка, приховує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини у справі. О. о. рекомендується проводити в певній послідовності — «зверху вниз». Слід передбачити можливість опору обшукуваним. Обшукуваного треба поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45° із широко розставленими ногами. О. о. має бути проведений таким чином, щоб при цьому не принижувалась людська гідність. Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати у присутності лікаря або фельдшера.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 377; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.