Завдання. 3 страница

ОГЛЯД ЕКСПЕРТНИЙ — огляд об'єктів експертного дослідження, що його проводить експерт на підготовчій або аналітичній стадії експертного дослідження. О. е. може проводитися під час огляду місця події з участю експерта. Мета огляду — виявлення фактів, що мають значення для вирішення поставлених перед експертом питань.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — слідча дія, що полягає у безпосередньому вивченні приміщення або місцевості, де вчинено злочин, або виявленні його слідів. Провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, з метою виявлення слідів злочину та ін. речових доказів, з'ясування обстановки події або обставин, що мають значення для справи. О. м. п. належить до початкових і невідкладних слідчих дій. З О. м. п. не слід зволікати. Його можна проводити до порушення кримінальної справи (ст. 190 КПК України). У процесі О. м. п. досліджуються наслідки події і матеріальна обстановка місця події, що збереглася. Мета О. м. п.: 1) вивчення обстановки місця події для з'ясування характеру і обставин події; 2) виявлення, збирання, закріплення, попереднє дослідження і оцінка слідів та ін. речових доказів; 3) отримання інформації для висування версій; 4) отримання даних для організації оперативно-розшукових заходів.

ОГЛЯД СЛІДЧИЙ — слідча дія, що здійснюється з метою виявлення слідів злочину та ін. речових доказів, з'ясовування обстановки події та обставин, що мають значення для справи. Види О. с.: огляд місця події, огляд трупа (огляд трупа на місці його виявлення), огляд предметів, огляд документів, огляд тварин, огляд ділянок місцевості і приміщень, які не є місцем події, освідування (огляд тіла живої людини). Кожний з видів О. с. має особливості, які визначають тактику його проведення, проте існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для усіх видів О. с. Так, при О. с. обов'язкова присутність не менше двох понятих (крім освідування); слідчий має право залучити до участі в огляді обвинуваченого, потерпілого, підозрюваного, свідка, а у разі потреби може (іноді зобов'язаний) запросити спеціаліста (судового медика, криміналіста, товарознавця та ін.). О. с. об'єктів провадиться за місцем їх виявлення і лише у виняткових випадках — за місцем провадження слідства.

ОГЛЯД ТРУПА — 1) Слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлення трупа з метою виявлення ознак, що дають змогу встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця. О. т. провадиться у присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або ін. лікаря). Порядок О. т. регламентується ст. 192 КПК України. При О. т.: встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни. Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців. 2) Складова частина судово-медичної експертизи, що передує розтину трупа. Полягає в зовнішньому вивченні анатомічних ознак і патологічних змін окремих частин тіла, а також ушкоджень (якщо вони є).

ОЗНАКИ ПИСЬМА — зовнішні прояви відносно стійких навичок письма, що відображаються у рукописі. Систему ідентифікаційних О. п. становлять ознаки письмової мови, топографічні О. п. та ознаки почерку. Для кожної особи ця певна сукупність ознак є неповторною.

ОЗНАКИ ПИСЬМОВОЇ МОВИ — властивості мовних навичок (мова тексту, особливості пунктуації, орфографії тощо). О. п. м. поділяються на загальні й окремі. До загальних належать: рівень володіння письмовою мовою (високий, середній, низький); ступінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (високий, середній, низький); довжина речень (велика, середня, мала); переважні типи речень (прості, складні); використання фразеологічних засобів; лексичні ознаки та обсяг словникового запасу та ін. До окремих граматичних О. п. м. належать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність побудови окремих речень, наявність у реченнях стилістичних чи синтаксичних помилок (вживання архаїзмів, діалектизмів, жаргону, скорочень, професіоналізмів, тавтології тощо). О. п. м. мають важливе ідентифікаційне значення для встановлення авторства письма, а також допоміжне значення — для ідентифікації особи за почерком.

ОЗНАКИ ПІДРОБЛЕННЯ ВІДБИТКІВ ПЕЧАТОК (ШТАМПІВ) — комплекси проявів, що свідчать про спосіб підроблення: малювання відбитка, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відбитка, формування відбитка за допомогою комп'ютерної графіки (нестандартність букв, неоднакова висота, ширина букв, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки в тексті, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника у штрихах).

ОЗНАКИ ПІДЧИЩЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не властивих справжньому документові ознак, що виникли внаслідок механічного впливу на текст шляхом стирання або відшкрябування гострим предметом (скуйовдженість волокон паперу, пошкодження ліновки і захисної сітки, зменшення товщини паперу, розпливи нових штрихів на ділянці підчищання, залишки штрихів видаленого тексту).

ОЗНАКИ ТЕХНІЧНОГО ПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — сліди зупинок писального приладу у вигляді стовщень або перерв штрихів, наявність у штрихах і біля них частинок ін. барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів.

ОЗНАКИ ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не властивих справжньому документу ознак, що виникли під впливом дії на нього травлячих речовин (матові жовтуваті або сіруваті плями, розпливи і зміна кольору штрихів, пошкодження захисної сітки, лініювання, залишки штрихів витравленого тексту).

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПОЧЕРКУ — окремі особливості виконання рукопису, що зумовлені навичками письма, властивими конкретній особі і які стійко виявляються у письмових знаках. О. о. п. дають змогу ідентифікувати виконавця рукопису. О. о. п. є: складність рухів при виконанні літер; форма рухів при виконанні надрядкових елементів (овальна, петельна, спіральна); форма рухів при виконанні підрядкових елементів (дугова, петельна, кутова); форма рухів при з'єднанні письмових знаків між собою (кутова, дугова, петельна); відносна протяжність рухів по вертикалі (співвідношення розміру) елементів літери; розміщення точок початку і закінчення рухів при виконанні письмових знаків (щодо лінії рядка: низьке, середнє, високе; щодо ін. частин цих літер: праворуч від подовжнього елемента, ліворуч від подовжнього елемента, на подовжньому елементі); напрям рухів при виконанні букв та їх елементів (лівоокружний, правоокружний, зверху вниз, зліва направо, знизу вгору, справа наліво); вид з'єднання рухів при виконанні букв (інтервальний, злитий).

ОПИС ПРИКМЕТ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ — певна методика — словесний портрет. Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, уперше було здійснено Паризькою префектурою в середині XVIII ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-х pp. XIX ст. французьким криміналістом А. Бертільоном. Див. Словесний портрет.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — комплекс необхідних заходів на різних етапах розслідування, які забезпечують діяльність органів щодо розкриття, розслідування і запобігання злочинам. О. р. означає: своєчасну розробку узгодженого плану заходів правоохоронних органів; належну взаємодію слідчого, оперативних працівників, спеціалістів; забезпечення кваліфікованого керівництва слідчо-оперативною групою або бригадою; проведення регулярних нарад слідчої групи; систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забезпечення необхідних умов праці; своєчасну розробку і виконання планів розслідування у кожній кримінальній справі. О. р. ґрунтується на положеннях НОП. О. р. слідчого поширюється на режим і умови його роботи, вдосконалення нормування праці, обладнання робочого місця, оргтехніки, секретарського обслуговування.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, що полягає в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка для встановлення на їх тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Судово-медичне О. за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Слідчий не має права бути присутнім при О. особи ін. статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає О. При О. не допускаються дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Про результати О., проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному О. складають акт, а коли О. проводить лікар, він видає довідку (ст. 193 КПК України).

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ — сукупність психологічних властивостей, характерних для осіб, які вчиняють злочини. Вивчення О. з. містить дослідження психологічних механізмів протиправної поведінки, мотивацій різних видів злочинів, ролі і співвідношення індивідуально-психологічних і соціально-культурних чинників у формуванні О. з. і протиправної поведінки, впливи на нього стійких і ситуативних психічних станів. У криміналістиці О. з. розглядається як елемент криміналістичної характеристики злочину.

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ — відмітні особливості, що мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами).

ОЧНА СТАВКА — слідча (судова) дія, що полягає в одночасному та поперемінному допиті у присутності раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких вони дали істотно суперечливі показання. Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 172, 173, 304 КПК України) регламентує порядок проведення О. с. Основними характеристиками О. с. є: єдність предмета (особи допитуються за тими самими обставинами); єдність об'єкта (О. с. є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (поперемінне) допитуваних осіб; єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом цієї слідчої дії); єдність місця (обидві особи допитуються у тому самому місці); рівність умов сприйняття запитань слідчого і показань один одного; єдність документування (вся процедура слідчої дії фіксується в один час у єдиному протоколі). Тактика О. с. має специфіку, що зумовлена: 1) розширеним складом учасників; 2) ускладненим інформаційним обміном; 3) наявністю ефекту присутності; 4) взаємним рефлексуванням і зниженням рівня прогнозу; 5) підвищеним ступенем тактичного ризику.

П

ПАПІЛЯРНИЙ ВІЗЕРУНОК — візерунок на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. П. в. поділяються на три основні типи: дугові, петельні і завиткові. Дугові П. в. найпростіші за своєю будовою; складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця і йдуть до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові П. в. поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові П. в. становлять близько 5 % загальної кількості пальцьових візерунків. Петельні П. в. складаються не менше ніж з трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їх внутрішньому малюнкові є хоч би одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петельні П. в. поділяються на: ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Види петельних П. в.: прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петельні П. в. становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові П. в. найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоч би одне коло, овал, повний оборот спіралі, або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоч би одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові П. в. мають дві дельти (іноді три або чотири). Види завиткових П. в.: кругові, спіралеподібні, неповні завиткові візерунки, завиткові візерунки зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові П. в. становлять близько 30 % від загальної кількості візерунків.

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ — слідча дія, що полягає у зіставленні показань щодо пов'язаних із певним місцем обставин злочину з фактичною обстановкою на цьому місці; здійснюється для уточнення і доповнення показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка у присутності понятих. В Україні проводиться в межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України).

ПЕРЕСУВНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ — автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) із розміщеним у його кузові комплексом приладів і апаратів для проведення криміналістичних досліджень на місці події. Широкого вжитку набули П. к. л., створені на базі різних моделей автомобілів «РАФ» і «УАЗ», останнім часом використовуються автомобілі імпортного виробництва високої прохідності. Основні завдання П. к. л.: 1) своєчасне транспортування науково-технічних засобів до місця провадження слідчої дії; 2) забезпечення виїзду учасників слідчої дії на місце її проведення; 3) використання приміщення П. к. л. для провадження процесуальних дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, фіксації їх ходу і результатів; 4) проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПИСЬМО — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік П. Смисловий бік П. виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний бік П. виражається у вигляді письмових знаків і їх сполучень — почерку.

ПІДПАЛ — навмисне знищення або пошкодження вогнем майна, яке спричинило людські жертви або ін. тяжкі наслідки. Можна виділити П. від легкозаймистих речовин; з використанням спеціальних пристроїв; при створенні умов, які сприяли самозайманню; при порушенні правил протипожежної безпеки. Початкові слідчі дії: 1) огляд місця пожежі; 2) призначення експертиз (пожежно-технічної, судово-медичної, криміналістичних); 3) допит свідків-очевидців.

ПІДЧИЩЕННЯ — спосіб змінення змісту документа, за якого здійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може слугувати підготуванням для внесення нових записів. При П. текст стирають (тертям гумки) або вишкрябують гострим предметом (лезом бритви). Ознаки П.: порушення верхнього шару паперу; зменшення товщини паперу; пошкодження лініювання або захисної сітки; залишки підчищених штрихів; розпливи барвника в штрихах нового тексту.

ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ — додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події; є додатком до протоколу огляду місця події. План — це графічне площинне зображення певного місця (місцевості або приміщення), виконане у масштабі або схематично (у вигляді схеми). Відмінність між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, друга — без масштабу, орієнтовно, з позначенням розмірів об'єктів, їх форми і відстані між ними. Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним (простим) або розгорнутим. План місцевості викреслюється способом промірювання за напрямом або способом засічок. При складанні плану або схеми використовують умовні позначення. На кожному плані або схемі мають бути: назва з вказівкою того, що зображено, стрілка з вказівкою «північ—південь» для орієнтування за сторонами світу; масштаб (на планах), пояснювальні написи стосовно тих чи ін. об'єктів. Плани і схеми підписують слідчий і поняті.

ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — визначення шляхів і способів розслідування, обставин, що підлягають встановленню за кримінальною справою, визначення системи слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, їх змісту, послідовності проведення, термінів виконання. Принципи П. p.: законність, обґрунтованість, індивідуальність і динамічність розслідування. П. р. пов'язане з висуванням обґрунтованих слідчих версій. Результатом П. р. є план розслідування. При розслідуванні складних справ письмовий план доцільно складати за епізодами.

ПОЗИТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — категоричний або вірогідний висновок експерта, що стверджує існування (або можливість існування) факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне запитання.

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ — 1) Вивчення об'єктів, які ще не мають статусу речових доказів, але таких, що можуть стати такими за настання певних процесуальним умов. П. д. здійснюється працівниками експертно-криміналістичних служб до порушення кримінальної справи або спеціалістами за дорученням слідчого без призначення експертизи. Результати П. д. не можуть виступати як джерело судових доказів. 2) Стадія експертного дослідження, на якій експерт ознайомлюється з поданими на дослідження матеріалами справи, речовими доказами та зразками.

ПОРТРЕТ РИСОВАНИЙ — різновид суб'єктивного портрета; виконується художниками зі слів очевидців чи потерпілих.

ПОРТРЕТ СИНТЕТИЧНИЙ — 1) Метод відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих; виготовляється з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оперативного працівника. 2) Результат відтворення зовнішності розшукуваного за фрагментами фотозображень.

ПОРТРЕТ СУБ'ЄКТИВНИЙ — 1) Методи відтворення зовнішності розшукуваних осіб за мисленими образами, що збереглися у пам'яті очевидців чи потерпілих. Існують різні системи для створення П. с.: синтетичні портрети, рисовані портрети, фоторобот, система ІКР, комп'ютерний фоторобот. 2) Результат відтворення зовнішності розшукуваного за мисленим образом.

ПОЧЕРК — манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. П. залежить від рівня розвитку особи і закріплення у неї письмово-рухових навичок. Своєрідність П. виявляється у певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями П. є його індивідуальність і усталеність. Найбільшу стабільність має сформований П., який частіше формується в особи до 25-річного віку. Варіаційність ознак П. не може вважатися перешкодою до ідентифікації.

ПРЕДМЕТ ДОПИТУ — сукупність обставин, що підлягають з'ясуванню і мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі. П. д. визначається двома чинниками: 1) переліком обставин, що підлягають з'ясуванню у справі; 2) даними, які мають бути відомі особам, які мають відношення до події злочину (свідкам, потерпілим, підозрюваним або обвинуваченим). Залежно від процесуального стану допитуваного П. д. у найзагальнішій формі визначений у кримінально-процесуальному законодавстві. Так, свідка можна допитувати про факти, що стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого (ст. 167 КПК України). П. д. тісно пов'язаний з предметом доказування за кримінальною справою.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ — слідча дія, сутність якої полягає у встановленні тотожності запропонованого об'єкта за його уявним образом, відбитим у пам'яті того, хто впізнає. Види впізнання: 1) впізнання людей; 2) впізнання трупа; 3) впізнання речей, знарядь злочину, документів і тварин; 4) впізнання ділянки місцевості, житла та ін. приміщень. Важливим елементом підготовки до пред'явлення для впізнання є допит того, хто впізнає, у процесі якого слід з'ясувати ступінь повноти сприйняття тим, хто впізнає, об'єкта, його ознаки, можливості узнавання. Коли той, хто впізнає, є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від давання показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється тому, хто впізнає серед ін. однорідних предметів. Особу, яка підлягає впізнанню, пред'являють тому, хто впізнає, серед ін. осіб тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають відмінностей у зовнішності та одязі (ст. 174, 175 КПК України) Див. Упізнання.

ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — процесуальна дія слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора, суду, що являє собою вирішення питання про П. е. і винесення постанови (ухвали) в разі виникнення у справі питань, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання у науці, техніці, мистецтві чи будь-якій ін. професійній діяльності. Позитивне вирішення питання про П. е. тягне за собою: 1) чітке визначення завдання експертові і формулювання питань, що потребують вирішення; 2) точне визначення об'єктів експертизи; 3) вибір експертної установи чи обізнаної особи, якій доручають провадження експертизи. Порядок призначення експертизи регламентує ст. 196 КПК України.

ПРИЙОМ ТАКТИЧНИЙ — спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, який є найбільш раціональним і ефективним за певних ситуацій. П. т. є основним елементом криміналістичної тактики. Поняття «П. т.» відображає насамперед практичну спрямованість тактики, оскільки це спосіб цілеспрямованої практичної діяльності при розслідуванні злочинів. П. т. може бути не будь-який спосіб у здійсненні процесуальної дії, а лише найбільш раціональний і ефективний за певних обставин його реалізації. Особливість П. т. полягає в його психологічній сутності та механізмі реалізації. Такий механізм реалізації припускає: 1) його психологічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням минулої події, виявленням прихованого тощо; 2) безпосередню або опосередковану взаємодію між слідчим (суддею) і їхніми респондентами; 3) психологічний ефект від його використання (що пов'язано з отриманням об'єктивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, встановленням місцезнаходження схованки тощо). П. т. можна класифікувати за такими підставами: 1) за сферою їх реалізації (П. т. огляду місця події, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання тощо); 2) за діапазоном застосування (П. т., що використовуються при провадженні лише окремих або кількох (багатьох) слідчих (судових) дій); 3) за об'єктом спрямованості (П. т., що спрямовані на здійснення психологічного впливу на людину; П. т., що спрямовані на дослідження матеріального середовища); 4) за характером інформації (П. т., що основані на словесній інформації; П. т., що основані на матеріалізованій інформації; П. т., що ґрунтуються на логіко-розумовій інформації).

ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ — діяльність, спрямована на перешкоджання розслідуванню злочинів шляхом утаювання, знищення, маскування і фальсифікації слідів злочину. П. з. — одна з форм протидії розслідуванню.

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — 1) Система процесуальних дій, що вчиняються для отримання висновку експерта як джерела доказів. Охоплює призначення експертизи, підготовку матеріалів та її проведення. 2) Діяльність експерта (колективу експертів), що полягає в дослідженні, під час якого вирішуються завдання, викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи; завершується формулюванням висновку.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО — діяльність щодо запобігання злочинам. Слідчий зобов'язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України).

Р

РЕКОНСТРУКЦІЯ (від лат. re — префікс, що означає зворотну або поворотну дію і constructio — побудова) — відновлення початкового виду, стану, вигляду за залишками або письмовими джерелами. Існує матеріальна і розумова Р. Матеріальна Р. здійснюється за допомогою макетування і натурної Р. (напр., Р. обстановки місця дорожньо-транспортної події).

РИЗИК ТАКТИЧНИЙ — виконання слідчим, суддею або оперативним працівником діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації Р. т. має поширюватися: 1) на проведення тактичних операцій; 2) на здійснення слідчих (судових) дій або оперативно-розшукових заходів; 3) на застосування систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій; 4) на використання окремих тактичних прийомів. У теорії ігор умови Р. т., мають місце тоді, коли особа, яка приймає рішення, розраховуючи на кращий результат, повинна бути готова до того, що здійсниться гірший. При цьому можна виділити два класичні випадки: 1) власне умови ризику; 2) умови непевності. Прийняття тактичного рішення у ситуації ризику пов'язане з оцінкою ступеня ризику. Така оцінка передбачає насамперед необхідність порівняння ймовірних практичних вигод і можливих негативних наслідків. Р. т. завжди повинен мати мотивований характер. Обрання тактики у ситуації Р. т. передбачає необхідність додержання таких положень: 1) прогнозування можливого настання результатів внаслідок реалізації тактичного рішення; 2) варіювання наявною доказовою інформацією; 3) визначення допустимості Р. т. у конкретній ситуації.

РОЗБІЙ — злочин, що полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України). Р. вважається закінченим злочином уже в момент нападу, незалежно від того, чи встиг винний фактично застосувати насильство, заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого чи заволодіти майном.

РОЗГІН ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; характеризує протяжність (розмір) руху по горизонталі і визначається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Розрізняють Р. п.: стиснутий (малий розгін) — ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна; середній — ширина малих літер менша за їх висоту, а також за відстань між літерами; розгонистий (великий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені.

РОЗКРАДАННЯ — узагальнене поняття, що охоплює умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь ін. осіб із корисливих мотивів. У криміналістиці розрізняють окремі криміналістичні методики, що охоплюють: методики розслідування Р., що вчиняються у сфері промислового виробництва; будівництва; на залізничному транспорті; в сільськогосподарському виробництві; на підприємствах торгівлі; підприємствах громадського харчування; у сфері послуг і побутового обслуговування населення; у бюджетних установах та ін.

С

СИГНАЛІТИЧНА ФОТОЗЙОМКА — впізнавальна фотозйомка. Вперше правила С. ф. розробив французький криміналіст А. Бертільон. Див. Фотозйомка впізнавальна.

СИМУЛЯЦІЯ (від лат. simulatio — видимість, удавання) — поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмисну і патологічну С. Від С. слід відрізняти самонавіювання, коли людина щиро переконана у наявності в неї тяжкої соматичної хвороби.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — упорядкована сукупність (комплекс) взаємозалежних і взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість і вибірковість у процесі її реалізації. С. т. п. процесуальної дії має бути не лише їх сукупністю, а й побудовою, яка припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, у якому його складові компоненти взаємозалежні, посідають відповідне місце у певній послідовності і виконують необхідні функції. Властивості С. т. п.: 1) цільова спрямованість (система має виконувати свої функції, маючи певні цілі); 2) вибірковість (система має працювати лише у ситуації, в якій би вона була оптимальною); 3) динамічність (система має широкий діапазон виявів, вона рухлива, пластична, гнучка); 4) варіантність (широкий арсенал типових систем); 5) адгоритмічність (система — своєрідний алгоритм, типова програма). С. т. п. має двояку структуру: з одного боку, вони за своєю природою належать до певного виду слідчої дії (тактичні прийоми допиту, обшуку, пред'яв­лення для впізнання); з іншого — ці системи мають підсистеми, що існують відповідно до цілей проведення конкретної слідчої дії. С. т. п. окремих слідчих (судових) дій являють собою певні типові програми, своєрідні алгоритми для слідчого (судді), що рекомендуються до застосування у відповідних ситуаціях як найефективніша. С. т. п. тотожна тактичній комбінації. Див. Тактична комбінація.

СИТУАЦІЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ — сукупність даних у конкретний момент провадження слідчої дії; обстановка слідчої дії під час її проведенні. За обсягом понять С. с. д. є ситуацією меншого ступеня спільності порівняно зі слідчою ситуацією. С. с. д. структурно входить у слідчу ситуацію і є її складовою частиною. С. с. д. формується у процесі самої дії і залежить від: 1) наявності (одержання) доказового матеріалу; 2) прогнозу слідчим відповідної тактики; 3) дій суб'єкта, на якого спрямована система тактичних прийомів.

СКЛАДНІСТЬ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; свідчить про те, якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови. Розрізняють простий, спрощений та ускладнений почерк.

СЛІД — 1) У вузькому розумінні — матеріально-фіксоване відображення. Див. Сліди матеріально-фіксовані. 2) У широкому розумінні — результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення злочину.

СЛІДИ ЗЛОЧИНУ — 1) Результат будь-якої матеріальної зміни початкової обстановки, що сталася внаслідок вчинення злочину (слід у широкому розумінні). Передбачають порушення первинного положення, місцезнаходження, стану різних об'єктів, що становлять речовинне середовище, у якому вчинено злочин. Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспортної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташування); зміну вигляду або стану предмета (зламаний замок). 2) Матеріально-фіксоване відображення зовнішньої будови одного об'єкта на іншому (слід у вузькому розумінні) — сліди-відображення: сліди рук, ніг, знарядь, інструментів та ін. Сліди-відображення становлять головний зміст трасології.

Дата добавления: 2015-06-04