Завдання. 4 страница

СЛІДИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ — сліди-відображення, що виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів. Залежно від об'єктів, які їх утворили, розрізняють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Щодо конкретних слідоутворюючих об'єктів частіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів. Відповідно до механізму утворення сліду виділяють: об'ємні і поверхневі; статичні і динамічні; локальні і периферійні сліди.

СЛІДОВИЙ КОНТАКТ — у трасології: результат взаємодії між слідоутворюючим і слідосприймаючим об'єктами. С. к. може бути статичним і динамічним.

СЛІДОУТВОРЕННЯ — 1) Процес формування будь-якого матеріального відображення події як процес зміни властивостей об'єкта внаслідок взаємодії з ін. об'єктом під час будь-якої події. 2) Процес контактування мінімум двох (ідентифікованого та ідентифікуючого) об'єктів, під час якого ідентифікуючий об'єкт сприймає, відображає зовнішні властивості (ознаки зовнішньої будови) ідентифікованого об'єкта.

СЛІДЧА ВАЛІЗА, слідчий портфель, слідча сумка — набір або комплект техніко-криміналістичних та ін. засобів (приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами під час слідчого огляду, обшуку, відтворення обстановки й обставин події та ін. слідчих дій.

СЛІДЧА СИТУАЦІЯ — характеристика інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розслідування. С. с. — це стан розслідування, який безперервно змінюється. Розрізняють прості і складні С. с. У свою чергу складні С. с. поділяються на: проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно не впорядковані і змішані. Різновидом С. с. є ситуації слідчої дії.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — слідча дія, яка полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи ін. фактів, які мають значення для розслідування кримінальної справи. За КПК України С. е. регламентований у межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194). С. е. проводиться у присутності понятих. До участі у С. е. можуть бути залучені обвинувачений, підозрюваний, свідок, потерпілий, а також спеціалісти і допоміжні учасники (напр., статисти). Про провадження С. е. складається протокол. Додатковими засобами фіксації результатів С. е. є складання схем, планів, фотографування, відеозйомка.

СЛІДЧІ ДІЇ — передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Здійснюються слідчим, органом дізнання, прокурором у встановленому законом порядку. До С. д. належать: слідчий огляд, допит, очна ставка, обшук, виїмка, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці), призначення експертизи, одержання зразків для порівняльного дослідження, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку. С. д. проводять тільки за порушеною кримінальною справою. До порушення кримінальної справи дозволяється провадити лише огляд місця події та зняття інформації з каналів зв'язку. Процесуальний порядок провадження С. д. регламентований законом. Провадження усіх С. д. обов'язково протоколюється.

СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНА ГРУПА — організаційна форма взаємодії слідчого з органами дізнання, експертами, спеціалістами. Створюється при розслідуванні складних, багатоепізодних справ.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ — метод опису зовнішності людини для її ідентифікації за ознаками зовнішності. С. п. як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці XIX ст. А. Бертільоном (Франція), потім удосконалювався ін. криміналістами (зокрема, Р. Рейсом). Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці. Головними принципами С. п. є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описові зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки) та одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального до окремого»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології С. п.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ — знання у галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, необхідні для вирішення питань, які виникають під час розслідування і розгляду справ у суді.

СПОСІБ СУДОВО-ОПЕРАТИВНОЇ ФОТОГРАФІЇ — порядок дій, спрямований на розв'язання інформаційних і оперативно-тактичних завдань використання фотографії.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА — дослідження, яке проводиться експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної або цивільної справи фактичних даних і обставин.

СУДОВА ФОТОГРАФІЯ — галузь криміналістичної техніки, що розробляє фотографічні засоби, прийоми й методи виявлення, фіксації та дослідження доказів. Зміст С. ф. становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії у розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки у розслідуванні злочинів зумовлене її основними перевагами: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи ін. об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; 4) фотографічне зображення має властивість наочності й документальності; 5) існує можливість одержати маловидимі і невидимі деталі, сліди, ознаки. С. ф. охоплює: 1) фотографію фіксуючу (судово-оперативну); 2) фотографію дослідну (судово-експертну).

СУДОВЕ АВТОРОЗНАВСТВО — розділ криміналістичного дослідження документів, що містить концептуальні основи встановлення автора тексту. С. а. базується на даних лінгвістики, у т. ч. фразеології, граматики, ін. галузей знань про мову. С. а. слугує науковою основою авторознавчої експертизи.

СУДОВИЙ ВІДЕОЗАПИС — система видів, методів і прийомів зйомки, застосовуваних під час проведення слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і експертиз для розслідування злочинів і надання судові наочного доказового матеріалу. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість використання відеозапису під час провадження різних слідчих дій (ст. 85² КПК України). Відеозапис використовується у разі, коли необхідно зафіксувати певні факти, зберегти динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи ін. предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка доцільна при оглядах місць подій у справах про підпали й пожежі, про порушення правил безпеки праці, про аварії поїздів, про авіакатастрофи, складні дорожньо-транспортні події.

СУДОВО-ДОСЛІДНА ФОТОГРАФІЯ — система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабко або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, схожості або різниці між ними. Об'єктами С.-д. ф. є: речові докази, що піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки і матеріали, що використовуються в ході експертизи. С.-д. ф. здійснюється за особливих умов освітлення, зйомка проводиться у невидимому промінні, зйомкою люмінісценції, з посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографування.

СУДОВО-ЕКСПЕРТНІ УСТАНОВИ — спеціалізовані державні установи і відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та ін. установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби (криміналістичні центри) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

СУДОВО-ОПЕРАТИВНА ФОТОГРАФІЯ — сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих дій для фіксації обстановки, слідів та ін. об'єктів. Фіксація у судовому фотографуванні має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді й стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка постає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. С.-о. ф. як засіб фіксації в ході розслідування застосовується у поєднанні з протоколюванням і складанням схем та планів. Об'єктами С.-о. ф. є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій і їх результати. С.-о. ф. здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання, спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить у фотокомплект слідчого. Залежно від характеру слідчої дії та її мети, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи й засоби С.-о. ф. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему С.-о. ф. Найпоширенішим видом зйомки в С.-о. ф. є фотозйомка місця події. Див. Фотозйомка місця події.

Т

ТАКТИЧНА КОМБІНАЦІЯ — певне поєднання тактичних прийомів або слідчих дій для розв'язання конкретного завдання розслідування у певній слідчій ситуації. Див. Система тактичних прийомів.

ТИПИ Й ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ — каталог зображень і найменувань з індексом типів облич та елементів.

ТОПОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ПИСЬМА. Характеризують особливості розміщення тексту в цілому або в окремих його частинах. Т. о. п. визначаються: наявністю або відсутністю полів, їх розташуванням, шириною і формою, наявністю і розміром абзаців, розміром інтервалів між рядками, напрямом рядків та ін.

ТРАВЛЕННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту за допомогою впливу хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речовини використовуються деякі кислоти і луги. Ознаки Т.: наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення лініювання і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; ламкість паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки Т. виявляються за допомогою огляду з використанням збільшувальних оптичних засобів і ультрафіолетових освітлювачів.

ТРАСОЛОГІЯ (від франц. trace — слід і грец. logoz — слово, вчення, букв. — вчення про сліди) — галузь криміналістичної техніки, що вивчає сліди і розробляє прийоми, методи і науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження. Т. вивчає закономірності утворення слідів-відбитків. Т. базується на таких наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні; 2) у певних умовах зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому; 3) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним; 4) об'єктами трасологічного дослідження можуть бути тільки тверді тіла. У Т. за слідами можна встановити: механізм і умови їх виникнення; окремі обставини події, що відбулася; деякі ознаки об'єкта, що утворив слід; групову належність; тотожність об'єкта, яким утворений слід.

У

УПАКУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЗІ СЛІДАМИ РУК — складання предметів за певними правилами, що допомагають зберегти сліди без пошкоджень. Правила У. п. зі с. p.: слід не повинен дотикатися з матеріалом упаковки; предмет закріплюється нерухомо; матеріал упаковки має бути міцним; упаковка обв'язується шпагатом, опечатується сургучевою печаткою з биркою; на бирці зазначається найменування предмета, де і коли він вилучений, номер (найменування) кримінальної справи, ставляться підписи слідчого і понятих. Способи У. п. зі с. p.: циліндричні предмети, напр., склянку, можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку і перев'язаний шпагатом.

УПІЗНАННЯ — 1) Слідча дія, яка полягає у пред'явленні в ході дізнання або досудового слідства свідкові (потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому) у встановленому законом порядку людини або якогось об'єкта з метою встановити їх тотожність або різницю порівняно з тими, що спостерігав той, хто впізнає, у зв'язку із розслідуваною подією і про що раніше він дав показання. Див. Пред'явлення для впізнання. 2) Процес відносності запропонованого об'єкта до одного з кількох заздалегідь фіксованих класів або категорій. Найважливішим моментом цих процесів є результат порівняння перцептивного опису об'єкта з еталонами опису, які зберігалися в пам'яті, відповідних (релевантних) класів або категорій.

Ф

ФОТОЗЙОМКА ВПІЗНАВАЛЬНА — застосовується для фіксації зовнішності злочинців для використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та у процесі ідентифікації, а також невпізнаних трупів для обліку і встановлення особи загиблих. При зйомці живих осіб виготовляють звичайно три погрудні знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить і четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина має бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, у якому її було затримано. Ф. в. трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладанні швів на рани, а «туалет» — у припудрюванні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа має бути сфотографоване до відновлення і «туалету», а також після цього. Труп фотографується у тому самому одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини. Обличчя трупа слід сфотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографується з розплющеними очима.

ФОТОЗЙОМКА МІСЦЯ ПОДІЇ — вид зйомки в судово-оперативній фотографії. До Ф. м. п. ставляться такі вимоги: 1) порядок фотозйомки має перебувати у взаємозв'язку з усією процедурою огляду місця події; 2) фотозйомка має передувати іншим методам фіксації; 3) засоби й методи фотозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огляду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; 4) сукупність фотознімків має давати досить повне і чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди й деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку слід фотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються в тому вигляді, в якому їх виявлено. Розрізняють чотири види Ф. м. п.: 1) орієнтуюча (своїм завданням ставить фіксацію певного об'єкта разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю; орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні навколишнього оточення; зйомка провадиться звичайним або панорамним методом); 2) оглядова (припускає фіксацію загального вигляду місця події без навколишнього оточення; зйомку зазвичай роблять із різних боків); 3) вузлова (передбачає зйомку частин або вузлів об'єкта, які мають найбільш важливе значення); 4) детальна (полягає у зйомці окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події; провадять масштабним способом).

ФОТОЗЙОМКА СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ. Використовується для фіксації їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об'єктів, потім слід фіксується окремо, а також його деталі та особливості. Під час фотозйомки рекомендується така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому виявлено сліди, потім — взаємне розташування слідів, а після — кожний окремо за методом великомасштабної зйомки.

ФОТОЗЙОМКА ТРУПА. Провадиться для фіксації загального вигляду трупа, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, трупних плям, синців. При фотографуванні трупа використовують орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну зйомку. Ф. т. має певну специфіку. Для фіксації загального вигляду, положення і пози трупа на місці його виявлення фотографують у взаємозв'язку з навколишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього зазвичай фотографують з двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано здійснювати під кутом 45 градусів. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, і з боку голови. Ф. т. призначена для фіксації його положення і пози. Зображенням трупа, якщо можливо, слід займати весь кадр. Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони містяться, а потім фотографують великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрям патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри.

ФОТОРОБОТ КОМП'ЮТЕРНИЙ — використання комп'ютерної програми і засобів комп'ютерної графіки для побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців або потерпілих.

Ц

ЦИФРОВІ ТЕКСТИ — вид рукопису, змістовна сторона якого зафіксована за допомогою цифр (знаків, що позначають числа).

Ч

ЧАС ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — момент, коли злочинець шляхом дій чи бездіяльності вчинив кримінально каране діяння. У криміналістичній характеристиці Ч. в. з. розглядається як її елемент.

Ш

ШАХРАЙСТВО — злочин, що полягає в заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України). Специфічний спосіб заволодіння майном (обман або зловживання довірою) відрізняє Ш. від суміжних складів злочину. Під обманом розуміють повідомлення неправдивих відомостей або навмисне приховування, умовчання про ті чи ін. обставини, повідомлення про які було обов'язковим у даних ситуаціях. Зловживання довірою полягає в тому, що злочинець для заволодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого.

ШКІРНИЙ РЕЛЬЄФ — рельєф шкіри долонної поверхні руки. Ш. р. складається з флексорних ліній, вузьких складок-зморшок, папілярних ліній і пор. Основу Ш. р. становлять папілярні лінії, що утворюють різні візерунки.

6. Поточний (модульний) та підсумковий

контроль знань студентів

Дата добавления: 2015-06-04