Ориентационная анкета

Для определения личностной направленности в настоящее время используется Ориентационная (ориентировочная) анкета, впервые опубликованная Б. Бассом в 1967 г.

Анкета состоит из 27 пунктов-суждений, по каждому из которых возможны три варианта ответов, соответствующие трем видам направленности личности. Респондент должен выбрать один ответ, который в наибольшей степени выражает его мнение или соответствует реальности, и еще один, который, наоборот, наиболее далек от его мнения или же наименее соответствует реальности. Ответ "наиболее" получает 2 балла, "наименее" – О, оставшийся невыбранным – 1 балл. Баллы, набранные по всем 27 пунктам, суммируются для каждого вида направленности отдельно.

37. Самосвідомість, як важливий структурний компонент особистості, є тим внутрішнім механізмом, завдяки якому людина здатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру і характер власної активності. У результаті людина не тільки може відображати зовнішній світ, але, виділивши себе в ньому, пізнавати і свій внутрішній світ, переживати його й певним чином ставитись до себе. В даний час існує цілий ряд визначень самосвідомості. Наприклад, у психологічному словнику ми зустрічаємо таке визначення: «Самосвідомість - усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностям, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок».
У розумінні І.І. Чесноковой самосвідомість являє собою «сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як суб'єкта діяльності, а його уявлення про самого себе складаються в певний«образ Я». Критерії самосвідомості такі:
1. виділення себе із середовища, усвідомлення себе, як суб'єкта, автономного від фізичного та соціального середовища;
2. усвідомлення своєї активності: «Я керую собою»;
3. усвідомлення себе «через іншого»: «Те, що я бачу в інших, це може бути і моє (або не моє) якість»;
4. моральна оцінка себе, наявність рефлексії: усвідомлення свого внутрішнього досвіду.
Головна функція самосвідомості - зробити доступними для людини мотиви і результати його вчинків і дозволити зрозуміти, яким він є насправді, оцінити себе. Завдяки усвідомлення своєї індивідуальності виникає особлива функція - захисна: прагнення захистити свою унікальність від загрози її нівелювання.

Л.С. Виготський, вивчаючи проблему структури самосвідомості, зупиняється на шести напрямах, які характеризують його структуру:
1. накопичення знань про себе, зростання їх зв'язності та обгрунтованості
2. поглиблення знань про себе
3. психологізація (поступове входження в образ уявлень про власному внутрішньому світі)
4. інтеграція (усвідомлення себе єдиним цілим)
5. усвідомлення власної індивідуальності
6. розвиток внутрішніх моральних критеріїв в оцінці себе, своєї особистості, які запозичуються з об'єктивної культури, розвиток індивідуальних особливостей процесів самосвідомості.

38. Опросники состояний и настроений — группа опросников, предназначенных для диагностики временных, преходящих состояний (настроений), в отличие от устойчивых, относительно стабильных параметров, измеряемых с помощью опросников личностных. Характерной особенностью опросников состояний является то, что содержание заданий, а также инструкции к тесту указывают на необходимость отвечать на вопросы (утверждения) в соответствии с настоящими, имеющими место в данное время, а не обычными чувствами, отношениями, переживаниями. В психодиагностике известны разнообразные опросники состояний.

Одной из самых распространенных методик диагностики ПС в отечественной психологии является САН [52], направленный на диагностику самочувствия, активности и настроения, построенный по принципу шкалы Ликерта и содержащий 30 пар высказываний, касающихся ПС (по 10 на каждую шкалу).К опросникам можно отнести еще и методику Семикина В.В. "Рефлексия", позволяющую оценивать также параметры как функциональный комфорт, операциональная напряженность, эмоциональная напряженность, начальная стадия утомления, состояние выраженного утомления.

Использование цветового теста Люшера тоже относится к проективным методикам, и в последнее время он довольно широко используется для диагностики ПС. Базируясь на концепции М. Люшера [97] о значениях основных четырех цветов, Н.А. Аминов предлагает диагностировать структуру текущих доминирующих мотиваций в ПС: предпочтение синего цвета означает мотив аффилиации (доброжелательность-враждебность), предпочтение зеленого - мотив самоутверждения (доминирование-подчинение), предпочтение красного - поиск ощущений (возбуждение-скука), желтого - мотив конструктивного самовыражения (реактивность-заторможенность).

39. Особистісні опитувальники нерідко стають об'єктом критики: в силу того що самоопис дозволяє випробуваному дати про себе помилкові відомості, легко спотворити реальну картину. Природно, якщо виходити з пропозиції про те, що ця можливість завжди або майже завжди реалізується, то стає безглуздим використання опитувальників в діагностичних цілях.
Фальсифікація відповідей, про ймовірність якої слід пам'ятати в ситуаціях, що характеризуються високим ступенем соціального контролю над результатами, отриманими обстежуваним, зустрічається вкрай рідко. Для того щоб переконатися в цьому, достатньо уявити собі пацієнта (мабуть, зацікавленого у вивченні), що прийшов на обстеження до психолога з метою індивідуалізації медичного діагнозу.
Роботи останніх років показують, що багато хто з застосовуються психологами опитувальників досить чутливі до навмисне спотворення істини. Таким чином, свідоме перекручення відомостей, що подаються про себе, частіше за все можливість, ніж реальність поводження обстежуваного. Інша справа - вплив чинників неусвідомлюваних, але тим не менш суттєво впливають на процес "перетравлення" питання і формування відповіді на нього.
У ході численних досліджень було встановлено, що до чинників, що спотворюють достовірність відповідей, належать ті, які мають настановну природу. Одна з найбільш відомих установок, що викликала чимало дискусій, - це тенденція до вибору "соціально позитивного" відповіді, того відповіді, який пропонується громадськими чи груповими нормами. Соціально схвалювані відповіді, що даються обстежуваними, не повинні бути поняті як навмисне намір представити себе в кращому світлі. Їх поява зумовлена ​​не свідомою фальсифікацією, а неусвідомленим бажанням виглядати не гірше за інших.

Ще одна установка називається установкою на "крайні" відповіді. Виявляється при використанні багатоелементної рейтингової шкали, за якою передбачається дати відповідь на кожне завдання. Єдиний спосіб уникнути прояву цієї установки полягає у відмові від рейтингових шкал, які, втім, використовуються в особистісних опитувальниках досить рідко.
Нарешті, згадаємо про встановлення на незвичні відповіді або відхилення. Ця установка проявляється в тенденції обстежуваного дати незагально, незвичні відповіді. Очевидно, виникнення цієї установки не залежить від змісту і типу пропонованих обстежуваній завдань.
Ще одна перешкода на шляху до визнання достовірності тих результатів, які ми отримуємо за допомогою особистісних опитувальників, - мінливість відповідей.Діагностичне дослідження проводиться в умовах, не збігаються з тими, в яких (або для яких) був створений опитувальник. Зміна умов призводить до появи нових чинників, які обумовлюють відповідь.
У зв'язку з проробленим аналізом взаємозв'язку "питання-відповідь" представляється необхідним зупиниться на допустимості використання опитувальників для діагностики психофізіологічних параметрів.

40. Люди с завышенной самооценкой гипертрофированно оценивают свои достоинства, ставят перед собой более высокие цели, чем те, которые они могут реально достигнуть, у них высокий уровень притязаний, не соответствующий их реальным возможностям. Здоровые качества личности: достоинство, гордость, самолюбие - перерождаются в высокомерие, тщеславие, эгоцентризм. Неадекватная самооценка своих возможностей и завышенный уровень притязаний обуславливают чрезмерную самоуверенность. Развитие излишней самоуверенности может выступать следствием соответствующего стиля воспитания в семье и школе. Незаслуженные похвалы и поощрения способствуют формированию у такого человека сознания исключительности, искаженного представления о собственных возможностях, необъективной оценки результатов своей деятельности.

Люди с заниженной самооценкой обычно ставят перед собой более низкие цели, чем те, которые могут достигнуть, преувеличивая значение неудач. При заниженной самооценке человек характеризуется другой крайностью, противоположной самоуверенности, - чрезмерной неуверенностью в себе. Неуверенность, часто объективно необоснованная, является устойчивым качеством личности и ведет к формированию у человека таких черт, как смирение, пассивность, «комплекс неполноценности». Это отражается и во внешнем виде человека: голова втянута в плечи, походка нерешительная, он хмур, неулыбчив.

Наиболее благоприятна адекватная самооценка, предполагающая равное признание человеком как своих достоинств, так и недостатков. В основе оптимальной самооценки, выражающейся через положительное свойство личности - уверенность, лежат необходимый опыт и соответствующие знания. Уверенность в себе позволяет человеку регулировать уровень притязаний и правильно оценивать собственные возможности применительно к различным жизненным ситуациям. Уверенного человека отличают решительность, твердость, умение находить и принимать логические решения, последовательно их реализовывать.

Уверенный человек критически относится к допущенным ошибкам, анализируя их причины, с тем, чтобы не повторить их вновь. Отсюда вывод: надо стремиться развивать у себя адекватную самооценку на основе самопознания.

Познав и оценив себя, человек может более сознательно, а не стихийно управлять своим поведением и заниматься самовоспитанием.

41. Предполагают оценку тех или иных объектов (словесных утверждений, изобразительного материала, конкретных лиц и т. п.) по выраженности в них качества, заданного шкалой (например: "тёплый - холодный", "сильный - слабый"). Обычно используются трёх-, пяти- и семиточечные шкалы. Особый вариант шкалирования - это субъективная классификация, предполагающая выявление субъективной структурации объектов на уровне шкалы наименований. Действия испытуемого заключаются в том, что он оценивает себя по шкалам.

Исследование самооценки С.Я.Рубинштейн.

Рубинштейн предлагала в методике 4 обязательные шкалы: здоровье, умственное развитие, характер и счастье. Но можно добавить дополнительные анализируемые свойства, например, удовлетворенность собой и оптимизм.Для удобства на листке бумаге нужно начертить столько линий, сколько качеств вы тестируете (например, 6), при этом высота каждой линии должна быть 100 мм для удобства последующих измерений. Каждый миллиметр шкалы будем считать за 1 балл.На каждой линии должны быть обозначения верхней и нижней точек (заметными горизонтальными линиями), а также середины шкалы (небольшой точкой). Тест необходимо выполнить до чтения интерпретации результатов. В противном случае понимание интерпретации повлияет на выполнение теста.

Дата добавления: 2015-06-04