Статті 45 та 47 Процедури Суду

Стаття 45

(Підписи)

1. Будь-яка заява, згідно зі Статтями 33 та 34 Конвенції, подається письмово і має бути підписана заявником або його представником.

2. Якщо заява подається недержавною організацією або групою осіб, вона повинна бути підписана особами, уповноваженими представляти таку організацію чи групу. Палата або Комітет визначать, чи дійсно особи, що підписали заяву, уповноважені це робити.

3. Якщо заявники представляються іншими особами, згідно зі Статтею 36, їхній представник або представники повинні додати письмову довіреність.

Стаття 47

(Зміст особистої заяви)

1. Будь-яка заява, згідно зі Статтею 34 Конвенції, має бути викладена на бланку формуляру заяви, якщо Президент Секції не вирішить інакше. Вона має містити

а. прізвище, ім”я, по-батькові, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;

б. прізвище, ім”я, по-батькові, рід занять та адресу представника (якщо такий є);

в. назву Договірної Сторони чи Сторін, проти яких подається заява;

г. викладення фактів;

д. зазначення порушень Конвенції та відповідна аргументація;

е. докази того, що заявник відповідає вимогам прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подачі заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції; та

є. предмет заяви; а також супроводжуватися

ж. копіями усіх відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових чи інших рішень, що стосуються предмету заяви.

2. Крім того, заявник повинен:

а. надати інформацію, а саме документи та рішення, згадані вище у пункті 1 ж., які можуть довести відповідність критеріям прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подання заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції; та

б. вказати, чи представляли вони скарги до будь-яких інших міжнародних інстанцій для розслідування чи урегулювання.

3. Заявники, які не бажають розголошувати своє ім”я громадськості, повинні це вказати, а також навести причини, що могли б виправдати таке відхилення від звичайної процедури, яка передбачає доступність інформації під час засідань Суду для громадськості. Президент Палати може дозволити анонімність лише у виняткових та цілком виправданих випадках.

4. Невідповідність вимогам, викладеним у пунктах 1 та 2, може призвести до відмови у розгляді заяви Судом.

5. Датою подання заяви, як правило, буде вважатися той день, коли заявник вперше виклав предмет своєї скарги, хоча б у скороченому вигляді. Однак, Суд може визнати такою і іншу дату, якщо вважатиме це виправданим.

6. Заявники повинні інформувати Суд про будь-які зміни усіх обставин стосовно заяви, а також про зміни місцепроживання.

[1] Ягунов Д. В. Практика Європейського Суду з прав людини: прецеденти та коментарі з питань кримінального судочинства / Д. В. Ягунов; за ред. та зі вступ. сл. І. Л. Бронза; Адвокатське об’єднання «Одеська обласна колегія адвокатів». – О.: Фенікс, 2010. – c. 3.

[2] Рабінович П. М. Страсбурзьке правосуддя: філософсько-антропологічні та гносеологічні засади /П. М. Рабінович // Проблеми філософії права. – 2008–2009. – Т. VI–VII. – c. 95.

[3]Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // ВВР. – 2006. – № 30/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

[4] Статус “пілотної” отримує справа, котру Суд вибирає для розгляду зі значної кількості подібних справ, що надходять до нього з однієї країни, систему “пілотних” справ ЄСПЛ запровадив з 2004 року з метою прискорити їх розгляд.

[5] Спочатку це була справа «Друзенко та інші проти України» (ухвала від 15 січня 2007 року, заяви №№ 17674/02 і 39081/02). Однак назву справи було змінено, оскільки перший заявник, Друзенко, відмовився від подальшого підтримання своєї заяви.

[6] Щодо такого розуміння сфери дії та гарантій ст.6 див. крім іншого Funke v. France(1993), Saunders v. United Kingdom(1996).

[7] Bard K. Due process-II (Lektures), Central European University, (unpublished). Цитується по: Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції /С. Шевчук – К.:Реферат, 2006. — 848 с. – С.245.

[8] Див.Guincho v. Portugal (1984), §36; Zimmermann and Steiner v. Switzerland (1983), §29.

[9] Grotrian A. Article 6 of European Convention on Human Rights. The Right to Fair Trial, Council of European H (92) 3 (1992), 18. Цитується по: Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції /С. Шевчук – К.:Реферат, 2006. — 848 с. – С.310.

[10] Див., напр., Golder v. United Kingdom(1975), §32; Erkner and Hofauer (1987), §64.

Дата добавления: 2015-06-04