Роль та значення договорів про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт 5 страница

Об'єктом договору художнього замовлення є твір образотворчого мистецтва. Поняття "твір образотворчого мистецтва" охоплює досить широке коло художніх творів. Це живопис, графіка, сульптура, твори декоративно-прикладного мистецтва, монументально-декоративного та оформлення, а також фотографічні твори та твори, одержані способом, аналогічним фотографії.

Права та обов'язки сторін за договором художнього замовлення. Автор передусім зобов'язаний створити і передати замовникові твір образотворчого мистецтва. Він виконує твір за два етапи. Спочатку він має виконати ескіз майбутнього твору, узгодити його із замовником і лише на основі узгодженого ескізу виконувати сам твір. Автор за власною ініціативою може зробити кілька ескізів на вибір замовникові. Проте оплаті підлягає лише один ескіз.

Прийнято вважати ескіз схваленим, якщо протягом 15 днів від дня його передачі замовникові від нього не надійшло заперечень. Сама робота вважається прийнятою, якщо протягом ЗО днів від дня її передачі від замовника не надійде письмова мотивована відмова у прийнятті роботи. Замовник може також запропонувати авторові доопрацювати твір у бажаному аспекті, але він має чітко сформулювати свої побажання.

Твір може бути відхилений внаслідок творчої невдачі автора, в такому разі виплачений авторові аванс не підлягає поверненню, і сама виконана робота повертається авторові.

Як уже зазначалося, замовник зобов'язаний прийняти твір, якщо він виконаний відповідно до умов договору, і оплатити його вартість. Після цього твір переходить у власність замовника, який має право розпорядитися ним на свій розсуд, проте з додержанням законодавства про авторське право. Всі підготовчі матеріали (ескізи, етюди тощо), зроблені автором у процесі роботи над твором, є його власністю, якщо сторони не домовилися про інше.

Замовник має право розірвати договір художнього замовлення в таких випадках:

— автор в обумовлений договором строк не передав твір замовникові;

— твір не відповідає умовам договору;

— автор відмовляється внести зміни чи виправлення, запропоновані замовником у межах договору;

— автор не додержувався умови про особисте виконання роботи або суд довів недобросовісність виконання автором обумовленої роботи.

Авторські договори

Якщо роботу не завершено не з вини автора, то замовник зобов'язаний оплатити виконану частину роботи. Розмір плати в такому разі визначається з урахуванням розміру обумовленої винагороди за роботу в цілому і відсотка виконаної частини.

Досить часто твори образотворчого мистецтва виконуються на замовлення громадян. У такому разі право власності на твір переходить замовнику-грома-дянину, проте за автором зберігаються його авторські права. Стаття 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права" проголошує: "Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому виражено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки"1.

З цієї статті випливає, що автор твору образотворчого мистецтва, право власності на матеріальний об'єкт якого належить іншій особі, зберігає за собою всі авторські права, у тому числі право на відтворення і розповсюдження. Безумовно, така норма досить істотно обмежує права власника матеріального об'єкта твору. Так, наприклад, на замовлення громадянина було виготовлено надгробний пам'ятник, який є оригінальним і цінним витвором високого художнього рівня. Автор цього твору вирішив його відтворити чи то в мініатюрах, чи то в листівках і розмножити. Власник пам'ятника не може цьому заперечувати. Але з огляду на ті чи інші міркування власник матеріального об'єкта твору може цього не бажати, більше того, це може завдати йому певної матеріальної чи моральної шкоди. Проте автор твору не відповідатиме у такому разі перед замовником, оскільки діяв у межах закону. Очевидно, законодавство в цій частині варто було б удосконалити.

Договір про використання твору декоративно-прикладного мистецтва. Раніше твір декоративно-прикладного мистецтва заінтересована особа могла використати без договору з його автором, якщо твір був уже опублікований, але з виплатою авторської винагороди. Чинний Закон України "Про авторське право і суміжні права" не передбачає позадоговірного використання твору декоративно-прикладного мистецтва, тому такий твір в усіх випадках може бути використаний тільки на підставі договору з автором.

За договором про використання твору декоративно-прикладного мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва промисловому підприємству, яке зобов'язується виплатити авторові обумовлену договором винагороду і випустити твір у світ на промисловій основі.

Об'єктом зазначеного договору є твори декоративно-прикладного мистецтва. Бажано, щоб твір не був ще опублікований, але закон такої вимоги не містить. Зрозуміло, неопублікований твір, використаний на промисловій основі, матиме більший попит на ринку, тому користувачі-підприємці можуть включити до договору умову про те, що твір декоративно-прикладного мистецтва має бути неопу бл іков аний.

1 Відповідно до ст. 432 нового ЦК України майнові права на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Законодавство не визначає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мистецтва. Є лише приблизний перелік таких творів, які можуть бути об'єктом зазначеного договору1.

У зазначеному додатку "Мінімальні ставки авторської винагороди за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва і порядок їх застосування" наведено понад 20 різних творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, які можуть бути використані на промисловій основі. До них належать: скульптура, живопис (відтворення), графіка (тиражування естампів), твори живопису, графіки, скульптури, художньої фотографії, декоративно-прикладного мистецтва, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (спортивних, кондитерських та інших промислових виробів, скриньок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаковні тощо); твори з кераміки; твори з дерева, рогу, кістки, каміння; твори зі скла, металу, пластмас; твори декоративного ткацтва; твори ручного та машинного в'язання; килими й килимові вироби; вироби з вишивкою, плетіння із бісеру; текстильна галантерея; іграшки; предмети-прикраси, в тому числі ювелірні вироби з дорогоцінного металу і недорогоцінного; моделювання одягу і взуття (за наявності характерних особливостей, які дають підставу для віднесення їх до творів декоративно-прикладного мистецтва); меблі, шпалери; церата, плівка; плитка керамічна.

Це, зокрема, твори утилітарного, сувенірного або декоративного призначення, які мають оригінальні художньо-естетичні властивості: художні вироби побутового призначення, що задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії належать серветки, килими, хустки, взуття; вироби зі шкіри, кістки, пластмас; іграшки, значки, сувеніри; вироби зі скла, фарфору, металу; ювелірні та галантерейні вироби тощо.

Сторони договору. Особливістю зазначеного договору є те, що стороною в цьому договорі завжди є промислове підприємство будь-якої форми власності, яке може використати твір декоративно-прикладного мистецтва. Отже, за цим договором однією із сторін е автор, що створив і передав або зобов'язується створити й передати для використання твір, а контрагентом є промислове підприємство, яке зобов'язується випустити твір у світ на промисловій основі. Твір має бути придатний для використання саме на промисловій основі і відповідати певним художньо-естетичним вимогам.

Зміст договору про використання в промисловості твору декоративно-прикладного мистецтва становлять права та обов'язки сторін, що випливають із договору. Як уже зазначалося, автор зобов'язаний передати готовий для використання твір в обумовлений договором строк.

Автори за своїм правовим статусом поділяються на дві категорії. Одну становлять штатні художники промислового підприємства, де буде використано твір, другу — художники, які не зв'язані з зазначеним підприємством трудовим договором. Але йдеться лише про художників. Іноді твір декоративно-прикладного мистецтва може бути створено не штатним художником підприємства, де він

Додаток № 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18 листопада 1994 р. № 784.

Авторські договори

працює, а іншим працівником, який не є штатним художником. У такому разі з ним має бути укладений договір про використання твору, тоді як із штатним художником такого договору укладати не потрібно, оскільки відносини між ним і підприємством регулюються трудовим договором.

Якщо твір декоративно-прикладного мистецтва створив штатний художник, а потім цей твір передано на інші підприємства для використання, то з його автором має бути укладений відповідний договір, оскільки для інших підприємств автор твору не є штатним художником.

Авторська винагорода за використання твору декоративно-прикладного мистецтва визначається угодою сторін залежно від багатьох факторів, зокрема норми виробітку, а також накладу.

Відповідальність сторін за договором настає за загальними правилами.

Договір про створення аудіовізуального твору. Це оновлений договір у чинному законодавстві про авторське право. Скасована в 1994 р. ст. 483 ЦК УРСР передбачала авторське право на кінофільми, радіо- і телевізійні передачі. У ст. 17 Закону України "Про авторське право і суміжні права" йдеться про окремий вид авторських договорів — договір про створення аудіовізуального твору.

Аудіовізуальним твором є твір, який складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супровідним звучанням або без нього, який можна бачити, а за наявності супровідного звучання — чути.

До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографічним, — такі, як телевізійні способи фіксації зображень із супровідним звучанням на магнітних плівках, платівках, дисках тощо. Отже об'єктом договору на створення аудіовізуального твору можуть бути наведені твори.

Проте своєрідність об'єктів цього договору полягає в тому, що аудіовізуальний твір становлять складові, які, у свою чергу, можуть бути окремими об'єктами авторських договорів. Основою аудіовізуального твору, як уже зазначалося, є літературний сценарій. Крім сценарію, аудіовізуальний твір становлять діалоги, музичні твори, тексти пісень, послідовність рухів тощо.

Багатоманітність складових аудіовізуального твору зумовлює численність його створювачів — авторів. Тому однією із сторін можуть бути автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори тощо. Для створення окремих елементів аудіовізуального твору можуть залучатися й інші фахівці та митці.

Особливість зазначеного договору полягає в тому, що контрагентом у ньому можуть бути дві особи — організація, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсер. Такими організаціями є кіностудія, телестудія та інші, що мають своїм родом занять створення аудіовізуальних творів. Це можуть бути організації будь-якої форми власності, але з правами юридичної особи.

Продюсер — особа, яка організує або організує і фінансує постановку аудіовізуального твору. Автори за своїм вибором можуть укладати авторські договори як з організацією, що здійснить виробництво аудіовізуального твору, так і з продюсером.

Авторські договори укладаються між організацією, що зобов'язується здійснити виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером і з кожним з

авторів окремих творів, що становлять у цілому аудіовізуальний твір. Вони є авторами окремих видів творів, які спеціально створені для даного аудіовізуального твору і увійшли складовою частиною до всього аудіовізуального твору. При цьому не має значення, створено цей твір спеціально для аудіовізуального твору раніше чи в процесі роботи над ним, чи ці твори взагалі існували раніше (наприклад, музика, текст пісень тощо). Отже, автор раніше створеного твору, переробленого (або не переробленого), але включеного складовою частиною до аудіовізуального твору також вважається співавтором аудіовізуального твору.

Укладення авторського договору на створення аудіовізуального твору (або на передачу прав на раніше створені твори) тягне за собою передачу авторами цих творів (або іншими володільцями авторських прав на раніше створені твори) виробникові аудіовізуального твору виключних прав на використання аудіовізуального твору, якщо інше не передбачено авторським договором.

Проте автор музичного твору з текстом чи без тексту, створеного спеціально для аудіовізуального твору, як виняток із загального положення, зберігає право на одержання винагороди за використання цього музичного твору при кожному його публічному виконанні або публічному сповіщенні, а також здачі в найм примірників аудіовізуального твору.

Це означає, що автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передачі в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також проти субтитрування і дублювання його тексту. Але ця норма не стосується музичних творів, включених до аудіовізуального твору.

Автори творів, що увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому. Проте в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером може бути передбачено інше.

Виробник аудіовізуального твору має право при кожному використанні цього твору зазначати своє ім'я чи найменування або вимагати такого зазначення.

Відповідальність сторін у договорі на створення аудіовізуального твору за порушення умов договору настає за загальними правилами.

Договір про передачу (відступлення) виключних майнових авторських прав. У ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" йдеться про передачу автором, іншими особами, що мають авторське право, та їх правонаступниками будь-якій іншій особі саме майнових прав.

Що являє собою договір про передачу (відступлення) авторського права. Про це прямо сказано у п. 1 ст. 31 цього закону. Питання постає про те, як слід розуміти передачу (відступлення) майнових прав автора, про яке відступлення йдеться.

У загальновизнаному значенні поняття "відступлення" є не що інше як відмова від чого-небудь. Таке тлумачення дає і Г.Ф. Шершеневич. Він пише: "Як

Авторські договори

майнове право, авторське право підлягає відчуженню з боку автора. Перехід авторського права здійснюється за законним спадкуванням, заповітом, договором"1. Отже, йдеться саме про відчуження майнових прав автора. Інакше кажучи, автор має право продати свої майнові права, подарувати їх, обміняти на інші права тощо. Тільки у такому значенні слід розуміти вислів закону "передача (відступлення) авторського права".

Договір про передачу (відступлення) авторського права — це консенсуальна угода, за якою автор чи його правонаступники передають свої майнові права на твір іншій особі на невизначений строк. Цей договір може бути платним і безоплатним. Безумовно, автор чи його правонаступники можуть передавати увесь комплекс майнових прав. Вони за певних умов повністю відмовляються від своїх майнових прав, передаючи їх у власність іншої особи. Проте в договорі про це має бути чітко сказано. Ця ж ст. 31 Закону містить припис: "Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані".

Об'єктом цього договору є майнові права автора. Перелік майнових прав автора наведено у ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при чому він не є вичерпним.

Стороною у договорі може бути сам автор або його правонаступник. До правонаступників належать спадкоємці та інші особи, до яких авторське право перейшло за законом чи договором. Такими особами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Контрагентом у такому договорі також може бути будь-яка фізична чи юридична особа. Майнові права автора — об'єкт цивільного обороту і, отже, щодо цього об'єкта можуть вчинятися будь-які цивільні правочини.

Цей договір безстроковий, але його чинність зберігається лише в межах чинності самого авторського права. Проте тут можуть виникнути нерозв'язані проблеми. Якщо володільцем майнових прав автора стала інша фізична чи юридична особа, то постає питання, який строк чинності зазначених прав. Видається, що цей строк має встановлюватися відповідно до закону, тобто його слід визначати за особою автора. Наприклад, автор продав свої майнові права іншій особі і після продажу прожив ще 20 років. Отже, у набувача майнових прав автора вони зберігають чинність до смерті автора і 70 років після його смерті.

Відповідальність за порушення умов договору про передачу (відступлення) авторського права настає за загальними правилами про відповідальність за зобов'язаннями (ст. 34 Закону).

Договір про передачу права на використання твору. Закон України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 23 грудня 1993 р. містив дві статті, присвячені передачі права на використання твору: право на невиключну чи виключну ліцензію і окремо договори на право використання твору (статті 28—29 Закону в зазначеній редакції).

У редакції цього ж Закону від 11 липня 2001 р. законодавець відмовився від поділу договору на передачу права на використання твору на два види і від терміна "виключна і невиключна ліцензія".

1 Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 257.

Договір на передачу права на використання твору (ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р.) дає можливість авторові чи іншій особі, що має авторське право, надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма способами на підставі авторського договору. Така передача права на використання твору здійснюється на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключ-ного права на використання твору.

За договором про передачу виключного права на використання твору передається виключне право на використання твору певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передані.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору іншій особі передається право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. Особа, яка передала це невиключне право іншій особі, зберігає за собою право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору.

Зазначені договори ще не набули широкого застосування і такої практики поки що немає. Варто було б розробити зразок такого договору.

Авторський договір про видання твору своїм коштом. Останнім часом поширилися видання літературних творів за рахунок самого автора. Бувають ситуацї, коли авторові вкрай необхідно видати твір якнайшвидше. Найбільше в цьому заінтересовані пошукувачі наукових ступенів. Відповідно до встановлених вимог пошукувач докторського ступеня може бути допущений до захисту докторської дисертації лише за наявності монографії не менше 10 друкованих аркушів. Видавництва мало заінтересовані у виданні таких наукових праць, оскільки вони не приносять очікуваного прибутку. Тому автори таких монографій вдаються до укладення з видавництвами видавничого договору на видання монографії за свій рахунок.

Автори за таким договором зобов'язані внести до каси видавництва необхідну суму, яка б відшкодувала виробничі витрати. Цю суму визначає видавництво і погоджує її з автором. Вноситься вона до видання твору. Суму може внести сам автор або інші особи, які заінтересовані у виданні твору або бажають посприяти авторові з благочинною метою. Так, названу суму може внести навчальний чи науковий заклад, де працює автор, або інша особа, яка має намір надати допомогу авторові.

Видавництво бере на себе обов'язок видати замовлений і оплачений твір в обумовлений договором строк. У такому разі автор бере на себе зобов'язання розповсюдження твору. Виручені від реалізації твору суми є власністю автора, якщо інше не передбачено договором.

Авторські договори

Як правило, договір про видання твору за рахунок автора укладається на видання наукових творів. Але чинне законодавство не містить будь-яких перешкод для видання у такий спосіб будь-якого іншого твору — літературного, художнього тощо.

Зазначений договір має відповідати всім встановленим вимогам.

Відповідальність за порушення умов договору настає за загальними правилами.

Договори про використання об'єктів суміжних прав. Це зовсім новий вид договорів, які за соєю природою є також авторськими, оскільки йдеться про використання результатів творчої діяльності.

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами суміжних прав є виконання твору, фонограми, відеограми і програми мовлення. Безумовно, виконання твору може стати об'єктом використання лише за умови певної фіксації, у тому числі трансляції та ретрансляції. Фонограми, відеограми і програми мовлення — це вже об'єктивовані результати творчості, і тому вони також можуть бути об'єктами будь-якого використання.

Таким чином, об'єктами суміжних прав є виконання творів, фонограми, відеограми та програми мовлення. Виконавці, виробники фонограм, відеограм та організації мовлення мають виключні права на зазначені об'єкти, їх використання іншими особами може мати місце лише на підставі відповідного договору користувачів з володільцями суміжних прав. Отже, виникла нова група авторських договорів.

Об'єктами цих договорів є виконання твору, фонограма, відеограма чи програма мовлення.

Суб'єктами договорів є виконавці, виробники фонограм, відеограм та організації мовлення — володільці виключних суміжних прав, їх контрагентами у договорі можуть бути будь-які інші фізичні чи юридичні особи — користувачі зазначених об'єктів суміжних прав.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виробники фонограм, відеограм — фізичні чи юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі, зображення у відеограмі.

Організації мовлення — юридичні особи, постійне місцезнаходження яких у межах України.

Зміст договорів про використання об'єктів суміжних прав визначається умовами договорів. Так, виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх виконання, фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконання. До виключних прав виконавців належать також права відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу та іншої передачі у власність чи володіння.

Виробники фонограм і відеограм мають виключне право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найми, в оренду, прокат незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми.

Будь-яке використання об'єктів суміжних прав у будь-який вищенаведений спосіб має бути оформлене відповідним авторським договором володільця виключного права з користувачем.

Виключні права виконавців та виробників фонограм і відеограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконання, фонограми чи відеограми, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання виконання чи фонограми та інші умови.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

Розмір винагороди визначається угодою сторін.

Договори про управління майновими правами авторів. Закон України "Про авторське право і суміжні права" передбачає можливість утворення спеціальних організацій для управління майновими правами авторів на колективній основі. Доцільність такої форми управління майновими правами авторів не викликає найменшого сумніву. Такі організації діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими особами, які мають авторське право або суміжні права.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються авторами та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права, безпосередньо на основі письмових договорів.

Отже, об'єктом зазначених договорів є майнові права авторів та їх правонаступників. Це можуть бути майнові права у своїй повній сукупності або окремі майнові права.

Сторонами у цих договорах є, з одного боку, автори та їх правонаступники, з другого — організації, що їх створюють для управління майновими правами авторів та їх правонаступників на колективній основі. Зазначені організації не мають права займатися комерційною діяльністю. На них не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Зміст договорів про управління майновими правами авторів та їх правонаступників. На основі одержаних повноважень організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають певні права та обов'язки. Передусім вони надають ліцензії користувачам творів та об'єктів суміжних прав. Усі спірні питання, що виникають між авторами, їх правонаступниками та користувачами розглядають зазначені організації, що видали такі ліцензії.

Зміст повноважень, які передаються авторами та їх правонаступниками організаціям, що управляють їх майновими правами, визначаються договорами.

Авторські договори

Особи, які здійснюють використання творів, зобов'язані надавати точну інформацію:

про перелік і програми публічного використання творів, виконання, фонограм, програм мовлення;

звіти про одержані прибутки, належним чином завірені.

Таку інформацію користувачі творів зобов'язані надавати авторам та іншим особам, які мають авторське право і суміжні права, їх представникам, а також організаціям, що управляють майновими правами на колективній основі.

Користувачі зобов'язані виплачувати авторові або його представникам винагороду в обумовлений договором строк та у визначеному розмірі.

Організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після трьох років з моменту надходження на рахунок організації сум незапитаної винагороди ці суми можуть бути використані для чергових виплат або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права.

Глава 53. ДОГОВОРИ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

Дата добавления: 2015-06-04