Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього

Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню

У ЦК УРСР передбачено обсяг відповідальності в разі ушкодження здоров'я або смерті незастрахованої особи (ч. 1 ст. 461).

Щодо умов відповідальності, то вони визначаються або на загальних підставах за ст. 440, або за ст. 450 — у разі ушкодження здоров'я чи заподіяння смерті джерелом підвищеної небезпеки.

Суб'єктом відповідальності за ст. 461 можуть бути громадянин або організація, що заподіяли шкоду життю і здоров'ю незастрахованої особи.

Ця стаття поширюється на потерпілих осіб, які не підлягають соціальному страхуванню. До них належать домашні господарки та ін. ~ У разі ушкодження здоров'я незастрахованої особи їй відшкодовуються фактичні майнові витрати на додаткове харчування, протезування, санаторно-курортне лікування та ін., тобто витрати, що пов'язані з поновленням здоров'я, якщо потерпілий за висновком лікарської експертизи дійсно потребує зазначених видів допомоги і не одержує їх через відповідні організації безоплатно.

Крім того, незастрахованій особі відшкодовуються збитки, пов'язані з втратою або зменшенням працездатності. При цьому розмір відшкодування визначається виходячи із заробітку відповідної категорії робітників і службовців, а не з фактичних прибутків незастрахованої особи (ч. 1 ст. 461 ЦК).

Зазначені норми застосовують, оскільки немає спеціального закону, що передбачає розмір відшкодування незастрахованій особі.

У зв'язку з цим треба зазначити, що розмір збитків за ушкодження здоров'я таким незастрахованим особам визначається спеціально.

У разі смерті незастрахованої особи право на відшкодування, яке обчислюється у вищезазначеному порядку, мають громадяни, передбачені в ч. 2 ст. 456 ЦК України на строки, названі у ч. З цієї статті.

В ЦК України відсутній інститут відшкодування шкоди особі, яка не підлягає соціальному страхуванню. Таким особам шкода відшкодовується на загальних підставах.

Цивільний кодекс УРСР у ч. 1 ст. 462 передбачає розмір відшкодування неповнолітньому, який не досяг 15 років. Слід зазначити, що ч. 1 цієї статті прирівнює учнів до 18 років до неповнолітніх, які не досягли 15 років. Це пояснюється тим, що учні до 18 років здебільшого у зв'язку з навчанням, як і особи, що не досягли 15 років, не мають заробітку. Якщо зазначені особи не мають заробітку на час заподіяння шкоди, то їм відшкодовуються фактичні витрати (або витрати в майбутньому), необхідні для поновлення здоров'я. У ст. 462 міститься лише приблизний перелік цих витрат: на лікування, протезування, сторонній догляд тощо. Тому не виключається, що в конкретному випадку потерпілому мають бути відшкодовані витрати, не передбачені ч. 1 ст. 462, зокрема витрати, пов'язані зі спеціальним навчанням хворої дитини, з необхідністю додаткового харчування.

Необхідність у тих чи інших витратах має бути встановлена за допомогою відповідних доказів (висновку лікарської експертизи та ін.). Вимоги потерпілого про відшкодування зазначених витрат підлягають задоволенню за умови, якщо він відповідні види допомоги не одержав безплатно.

Коли до моменту заподіяння ушкодження здоров'я неповнолітній, який не досяг 15 років, мав заробіток, тоді йому відшкодовуються разом з витратами, пов'язаними з поновленням здоров'я, збитки, пов'язані з втратою заробітку. Розмір періодичних платежів визначається з розрахунку фактичного заробітку, проте не нижче, ніж з мінімальної заробітної плати (ч. З ст. 462 ЦК УРСР).

По досягненні потерпілим 15 років (учнями — 18 років) їм відшкодовуються збитки, пов'язані з втратою або зменшенням їх працездатності. При цьому розмір збитків визначається з розміру середньої заробітної плати некваліфіко-ваного робітника в даній місцевості (ч. 2 ст. 462 ЦК УРСР).

У судовій практиці вважається, що збитки мають бути відшкодовані потерпілим незалежно від того, приступили вони до трудової діяльності чи ні.

Якщо потерпілий здобув певну кваліфікацію, то після початку трудової діяльності він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану із зменшенням його працездатності, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Наприклад, потерпілий у віці до 18 років дістав ушкодження ноги. Потім він набув кваліфікації вчителя української мови та літератури, за якою він втратив 50 відсотків професійної працездатності.

утриманні перебувала дочка 9 років. Дружина працювала. Заробіток потерпілого становив 96 грн. Частина заробітку потерпілого, що припадає на дочку, дорівнює 48 грн. (96 грн.: 2). Через п'ять місяців після смерті потерпілого його вдова народила сина і звільнилася з роботи. В цьому разі має бути перерахована частина заробітку потерпілого, що припадає на кожного члена сім'ї, який має право на відшкодування шкоди. Тепер ця частина дорівнює 24 грн. (96 грн.: 4). Загальна сума відшкодування становитиме 72 грн. (24 грн. х 3);

3) підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством. У цьому разі є підстави пред'явити вимоги про збільшення мінімального розміру витрат на необхідний догляд за потерпілим;

4) підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств або заробітної плати відповідно до колективного договору. Право потерпілого вимагати збільшення розміру відшкодування у названих випадках не підлягає дії позовної давності: потерпілий має право звернутися із зазначеною вимогою у будь-який час.

Дата добавления: 2015-06-04