Зміна розміру відшкодування шкоди

У статті 464 ЦК УРСР сформульовано підстави, за наявності яких заподіювач шкоди може вимагати зменшення розміру відшкодування. До них належать:

1) підвищення працездатності потерпілого порівняно з тією, яка у нього залишилася на момент вирішення питання про відшкодування йому шкоди;

2) припинення виконання обов'язків членом сім'ї потерпілого зі здійснення догляду за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років. Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні був син 6 років, працездатна дружина не працювала. Заробіток потерпілого становив 96 грн. Відшкодування шкоди було призначено на неповнолітнього сина і працездатну дружину, яка доглядала шестирічного сина. Частина заробітку потерпілого, що припадає на призначених осіб, дорівнює 64 грн. (96 грн.: 3 х 2). Через рік син пішов до школи і дружина влаштувалася на роботу. Заподіювач шкоди має право вимагати проведення перерахунку розміру відшкодування і припинення виплати відшкодування дружині. При цьому частина заробітку потерпілого, що припадає на сина, становитиме 48 грн. (96 грн.: 2);

3) пред'явлення вимог про відшкодування у зв'язку зі смертю потерпілого новими особами після винесення рішення про відшкодування шкоди непрацездатним утриманцям померлого. Наприклад, на утриманні померлого перебували двоє неповнолітніх дітей. Заробіток потерпілого — 96 грн. Дітям було присуджено 64 грн. (96 грн.: 3 х 2). Через півроку за відшкодуванням шкоди звернулася мати неповнолітньої дитини від першого шлюбу. Заподіювач має право вимагати зменшення розміру відшкодування первісним утриманцям померлого. Сума відшкодування трьом неповнолітнім дітям померлого має бути визначена у розмірі 72 грн. (96 грн.: 4 х 3). Отже на кожну дитину припадає 24 грн.;

4) збільшення пенсії, одержуваної потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Ця обставина може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, якщо за чинним законодавством розмір повного відшкодування зменшується на суму пенсії (статті 457, 461 та 462 ЦК УРСР).

Порядок та умови відшкодування потерпілому додаткових витрат у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Понад відшкодування втраченого заробітку заподіювач компенсує потерпілому додаткові витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я. До них належать: 1) додаткове харчування; 2) придбання ліків; 3) про-

Зобов'язання із заподіяння шкоди

тезування; 4) сторонній догляд за потерпілим; 5) санаторно-курортне лікування; 6) оплата проїзду потерпілого до місця лікування і назад, а в необхідних випадках також і особи, яка його супроводжує; 7) придбання спеціальних транспортних засобів; 8) побутове обслуговування (прання білизни, прибирання квартири тощо).

Судова практика визнає приблизний перелік додаткових витрат. Тому заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати потерпілому й інші витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я (наприклад, витрати, необхідні для капітального ремонту спеціальних транспортних засобів).

Потребу в зазначених додаткових витратах має підтвердити висновок медико-соціальної експертної комісії. Інвалідам 1-ї групи, крім випадків потреби у спеціальному медичному догляді, не потрібен висновок про необхідність у догляді за ними.

Витрати на додаткове харчування визначаються на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я України, і довідки регіональних органів державного управління про середні ціни на продукти у відповідний період їх придбання. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду встановлює медико-соціальна експертна комісія, і він не може бути менший:

трьох мінімальних заробітних плат — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

двох мінімальних заробітних плат — на звичайний догляд;

однієї мінімальної заробітної плати — на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються заподіювачем незалежно від того, хто його здійснює.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі потреби супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди й назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Витрати на придбання спеціальних транспортних засобів відшкодовуються у розмірі вартості мотоколяски, що зазначається у рахунках організацій, які виділяють спеціальні транспортні засоби для інвалідів. Витрати на пальне, ремонт (капітальний, поточний, дрібний), технічне обслуговування транспортного засобу та запасні частини до нього підлягають стягненню із заподіювача у межах, встановлених для інвалідів, які одержують ці види компенсації від органів соціального забезпечення (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).

Якщо потерпілому встановлена потреба в кількох видах допомоги, йому відшкодовуються витрати на кожний вид. При визначенні розміру додаткових витрат не враховується відсоток вини потерпілого в ушкодженні його здоров'я.

ЦК України передбачає одну підставу, яка може впливати на встановлення розміру відшкодування шкоди потерпілому, — це стан його працездатності.

Відповідно до цього потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання щодо відшкодування шкоди. Особа, яка завдала шкоди має право вимагати зменшення розміру відшкодування, якщо працездатність потерпілого зросла на момент розв'язання питання про відшкодування шкоди.

Інші фактори не впливають на встановлений розмір відшкодування, в тому числі пенсії незалежно від підстав і часу її призначення (ст. 1214 ЦК України).

Дата добавления: 2015-06-04