Організаційно-правові форми юридичних осіб

Ч

ЬФ-Z-

ність. У ч. 1 ст. 81 ЦК установлюється, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та/або майна. Тому варто виходити з органічної єдності союзу осіб і союзу капіталів, що традиційно лежать (за деякими виключеннями) в основі будь-яких юридичних осіб. При цьому особистісний елемент участі в тому або іншому утворенні по­ступово заміняється участю капіталом.

Самі по собі терміни «об'єднання осіб», «об'єднання капіталів», «об'єднання осіб і капіталів» певною мірою умовні, тому що, напри­клад, в AT на етапі його створення ще можна говорити про об'єднання капіталу. Однак для нього має більше значення капітал, що формуєть­ся внаслідок продажу акцій. Набувачі акцій, придбаючи їх на фондо­вому ринку, навряд чи замислюються над тим, що вони поєднують свій капітал з іншими особами. У цьому розумінні більш правильним є вживання терміна «залучення капіталу» з установленням способу і мети такого залучення.

У компанії однієї особи (тобто коли має місце один засновник/учасник юридичної особи) об'єднання як осіб, так і капіталу взагалі відсутні. Також при створенні акціонерних товариств у процесі приватизації йдеться не про залучення капіталу, а про його роздачу, тому що кошти, виручені від придбання акцій, направляються до державного бюджету, а майно, на вартість якого випущені акції, передається у власність AT

У зв'язку із загальноприйнятим поділом права на публічне і приватне юридичні особи також поділяються на юридичних осіб публічного права і юридичних осіб приватного права. Хоча в ч. 2 ст. 81 ЦК указу­ється, що такий поділ зв'язаний з порядком їхнього створення, це не зовсім точно.

Юридичні особи приватного права:

- створюються з ініціативи приватних осіб,

- підставою є приватноправовий акт (засновницький договір, статут, протокол);

- задовольняють приватний інтерес, передуєш їх засновників - на участь в управлінні, одержання прибутків.

Юридичні особи публічного права:

- створюються з ініціативи державних органів або органів місцево­
го самоврядування (комунальних);

-5^4£ 27

- на підставі публічно-правового акта (закону, адміністративного акта - органу державної влади, влади АРК, місцевого самовряду­вання - розпорядження, наказу КМУ тощо;

- задовольняють публічний інтерес.

Як виключення, можна позначити приватну установу, яка ство­рюється з ініціативи приватних осіб, але задовольняє публічний інтерес (фонд).

Наприклад, AT, створювані в процесі приватизації, за запропоно­ваною ознакою будуть юридичними особами публічного права. І певний час їхній правовий статус матиме свої особливості в порівнян­ні з наданим у ЦК і Законі України «Про акціонерні товариства». Однак після продажу пакетів акцій, що належать державі, протягом установленого в законі¹ строку вони стають звичайними юридичними особами приватного права.

Правове регулювання юридичних осіб приватного права міститься в ЦК і прийнятих на його підставі законах. Щодо цього питання варто мати на увазі, що:

- ЦК не виключає, а припускає регулювання окремих видів юри­дичних осіб приватного права окремими спеціальними законами (наприклад, «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про кооперацію», «Про об'єднання громадян», «Про свободу совісті і релігійні організації» та ін.);

- поряд із ЦК має місце паралельне регулювання питань створення і діяльності юридичних осіб приватного права з боку ГК. І це зроблено, незважаючи на те, що в п. 1 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу встановлена градація юридичних осіб на ті, що створені відповід­но до ЦК, та інші так звані суб'єкти господарювання, створені відповідно до ГК. Усупереч цьому правилу і тому, що в ЦК врегу­льовані і господарські товариства, і кооперативи, в ГК це також зроблено, до того ж дещо інакше, ніж в ЦК;

- інші суб'єкти господарювання, не врегульовані ЦК як юридичні особи приватного права, врегульовані в ГК (наприклад, приватні підприємства);

- юридичні особи публічного права урегульовані в ГК, а також в
інших норм ативно-правових актах публічного характеру.

Закон України про державну програму приватизації на відповідний рік.

ІЙ» т&

Таким чином, можна всі юридичні особи класифікувати на такі групи:

установи

суб'єкти господарю­вання, визначені в ГК

AT, створені у процесі корпоратизації і приватизації

державні і

комунальні

підприємства

товариства

К

юридичної особи (за ГК)

державні і

державні акціонерні компанії

комунальні

господарські

об'єднання

визначені в ЦК

За проектом ЦК передбачалися лише дві організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: установи і товариства. Останні можуть бути підприємницькими і непідприємницькими, а підприємницькі - гос­подарськими товариствами і виробничими кооперативами.

Логічність такого підходу очевидна, корисність також, що дозволило б привести до загального знаменника всі численні форми і види юри­дичних осіб, що за своєю суттю можуть бути віднесені до однієї з двох названих організаційно-правових форм.

Однак утіленню такої стрункої системи юридичних осіб перешкодив ГК, в якому передбачаються інші види (або форми) юридичних осіб. У зв'язку з цим ст. 83 ЦК було викладено в такій редакції, що допускає існування інших організаційно-правових форм юридичних осіб при­ватного права, крім установ і товариств.

Таким чином, виходячи зі ст. 83 ЦК, можна було б зробити висновок про існування трьох організаційно-правових форм юридичних осіб приватно­го права: установ, товариств та інших. При цьому в самому ЦК регулюють­ся тільки перші дві, а решта регулюються ГК й іншими законами (це різні

-**%^ 29

види підприємств, передбачених ГК: приватні (ст. 113), підприємства ко­лективної власності (гл. 10), фермерські господарства (ст. 114) таін.)

У зв'язку з цим розглянемо регулювання юридичних осіб не тільки за ЦК, але й за ГК.

У ЦК використовується, але не розкривається поняття «організаційно-правова форма». Прийнято вважати, що під цим терміном варто розуміти закріплену нормами права модель організа­ції, визнаної юридичною особою¹. Поняття «організаційно-правова форма» і «юридична особа» не можна розділяти одне від іншого, а для визначення видів юридичних осіб необхідно установити відповід­ні критерії. Цими критеріями пропонується вважати об'єкти права власності учасників і їхню відповідальність за боргами юридичної осо­би². Саме завдяки їм стає можливим розмежувати установи і товариства з подальшою класифікацією останніх.

У ст. 83 ЦК названо лише дві організаційно-правові форми юридичних осіб - товариства й установи. З цього виходять принаймні два висновки.

По-перше, акціонерне товариство, кооператив тощо не являють со­бою організаційно-правові форми юридичних осіб, а є видами юридичних осіб у рамках тієї або іншої їхньої форми (товариства або установи).

По-друге, юридична особа не може бути одночасно товариством і уста­новою, у зв'язку з чим вимагають змін численні закони України. Так, напри­клад^ ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» вказується, що господарське товариство є підприємством, установою, організацією. Уст. 2 Закону України «Про страхування» також міститься аналогічна фраза, що страховики як фінансові установи створюються в зазначених формах гос­подарських товариств. А в ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг»³ фінансова установа визначається як юридична особа, що надає фінансові послуги. Ними можуть бути банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товари­ства, страхові компанії, установи накопичувального пенайного забезпе­чення, інвестиційні фонди і компанії та шші юридичні особи.

Отже, особливо в останньому випадку очевидно, що термін «уста­нова» вживається тут не в тому значенні, який у нього вкладається ч. З

Кравчук В.М. Сутнісні ознаки юридичної особи // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 7. - С.31-32.

Кучеренко ЇМ. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. - Київ: Аста, 2004.-С 18,20,22. ³ Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.

зо ^CgpJ^

ст. 83 ЦК, а в загальновживаному розумінні, аналогічному поняттю «юридична особа».

У ГК також не пропонується поняття організаційно-правової форми. юридичної особи (або суб'єкта господарювання, або підприємства). Цей термін у цьому кодексі використовується суперечливо. Так, по­няття «організаційно-правова форма» у ньому вживається (ст.12і) стосовно лише об'єднань підприємств. Поряд із цим терміном у ГК згадується про «організаційну форму» (ст. 62).

1.4. Товариства й установи 1.4.1. Товариства

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учас­ників), що мають право участі в цьому товаристві (ч. 2 ст. 83 ЦК). То­вариство може бути створене однією особою.

Товариства, у свою чергу, поділяються на підприємницькі і непідпри-ємницькі залежно від мети отримання прибутку з наступним розподілом його між учасниками. Так, підприємницькі товариства мають це на меті, на відміну від непідприємницьких товариств, які таку мету не ставлять перед собою.

Підприємницькими товариствами є всі види господарських товариств (повні, командитні, товариства з обмеженою і додатковою відповідаль­ністю, акціонерні товариства) і виробничі кооперативи.

Непідприємницькими товариствами є об'єднання громадян, релігій-. ні організації, невиробничі (споживчі) кооперативи, біржі й ін.

Дата добавления: 2015-06-04