Право членів кооперативу на отримання частини прибутку кооперативу

Частина 4 ст. 165 ЦК надає право членам виробничих кооперативів отримувати частку прибутку кооперативу. Стаття 95 ГК визначає право члена кооперативу на одержання частки доходу, а ст. 12 Закону «Про кооперацію» надає право на отримання кооперативних виплат та виплат на паї.

666 ^JeJM^

Згідно зі ст. 26 Закону «Про кооперацію»:

- кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропор­ційно їх участі в господарській діяльності кооперативу в порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу;

- виплати на паї - це виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на формування і поповнен­ня його фондів. Виплати можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, ви­значеного до розподілу.

Як бачимо, три законодавчі акти по-різному визначають права членів кооперативу щодо отримання прибутку (доходу) членами кооперативу.

Ураховуючи, що виробничий кооператив є підприємницьким това­риством, незалежно від того, як називатимуться прибуток, дохід, коо­перативні виплати, їх члени мають право на отримання доходу (при­бутку) та інших виплат, якщо це передбачено статутом кооперативу. Отже, якщо спадкодавець не отримав прибуток, дохід, кооперативні виплати, але вони були нараховані та не виплачені, у спадкове майно також включається право вимагати від кооперативу сплати грошових коштів (прибутку, доходу, кооперативних виплат).

Що стосується спадщини, то у випадку відмови кооперативу у прий­нятті спадкоємців у члени виробничого кооперативу спадковим майном є не пай, а майнове право на виплату вартості паю кооперативом. Хоча сьогодні, незалежно від того, чи стають спадкоємці членами коопера­тиву, нотаріусами до складу спадщини включається пай у кооперативах. Такий підхід повинен бути змінений, бо набуваючи права власності на пай у кооперативі, спадкоємець автоматично набуває статусу члена (учасника) юридичної особи. У тому ж випадку, коли спадкоємець чле­на кооперативу відмовляється від участі в товаристві та/або кооператив відмовляє йому в цьому, спадкоємець набуває право на виплату йому вартості паю. Така концепція спадкового майна повинна бути сприйня­та нотаріальною практикою.

5.3.7. Розрахунки з членами кооперативу при його ліквідації

Стаття 29 Закону «Про кооперацію» встановлює, що майно коопе­ративу, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів коопера­тиву, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, коо­перативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами коопера­тиву в порядку, визначеному статутом. Отже, до спадкової маси може бути також включене майно, яке розподіляється між членами коопера­тивів, у випадку ліквідації кооперативу.

Майнові права, крім членів кооперативів, мають ще асоційовані члени (фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і корис­тується правом дорадчого голосу в кооперативі). Стаття 14 Закону «Про кооперацію» наділяє асоційованого члена правом на отримання паю при ліквідації кооперативу. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в господарській та іншій діяльності кооперативу, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визнача­ються статутом кооперативу. Отже, для визначення майнових прав асоційованих членів кооперативу необхідне звернення нотаріуса до статуту. Асоційовані члени можуть також бути у споживчих та обслу­говуючих кооперативах.

5.4. Сільськогосподарські виробничі кооперативи

Стаття 163 ЦК передбачає, що особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть установлюватися законом. Необхідність особливого правового регулювання сільськогосподарських кооперативів викликана тим, що їх членами можуть бути сільськогос­подарські товаровиробники.

Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає такі особ­ливості створення та діяльності цих кооперативів.

Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні осо­би, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу (ч. 1 ст. 8 Закону). При цьому потрібно пам'ятати, що засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні (ч. 2 ст. 5 Закону). Як бачимо, наявна деяка плутанина у визначенні за­сновників та членів сільськогосподарського кооперативу.

Засновниками виробничого сільськогосподарського кооперативу мають право бути фізичні особи - громадяни України, а членами коопе­ративу можуть бути не тільки громадяни України.

Членами сільськогосподарських кооперативів можуть бути сільськогос­подарські товаровиробники (фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного ви­робництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу, а також особи, які мають особисті підсобні господарства.

Статут кооперативу, крім відомостей, установлених ст. 88 Закону, повинен містити: порядок формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперати­ву розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї (ч.І ст.7 Закону).

Право на отримання кооперативних виплат та нарахування часток доходу на паї (ст. 24 Закону «Про кооперацію»). Кооператив­ні виплати у сільськогосподарських кооперативах - це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між членами кооперативу (об'єднання) відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок знижен­ня цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяль­ності. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів й асоційованих членів кооперативу. Ви­плата часток доходу на паї може здійснюватися грошима, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо.

Асоційовані члени кооперативу мають першочергове право на отри­мання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості) в разі ліквідації' кооперативу (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди, Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних

внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом (ст. 21 Закону).

Майно кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами коопера­тиву пропорційно вартості їх паю (ч.4 ст. 38 ЦК).

Закон «Про сільськогосподарську кооперацію» не закріплює право членів кооперативу вільного розпорядження паєм. Але якщо таке право встановлено статутом, то на наш погляд, пай може стати об'єктом цивільно-правових договорів між сільськогосподарськими товарови­робниками. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону пай може успадковуватися.

Стаття 25 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлює, що в разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грошима або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ді­лянки - в натурі (на місцевості). Згідно зі статтею 1 Закону «Про сіль­ськогосподарську кооперацію» пай - це майновий внесок у створення та розвиток кооперативу його члена, який здійснюється шляхом переда­чі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, земельної ділянки, і встановлюється статутом сільськогосподарських кооперативів. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних час­тинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності (п.4 ст. 21 Закону).

Статті 11,24 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» визна­чають, що члени кооперативу мають право на одержання: кооперативних виплат - частки доходу на пай (додатковий пай.) Тому до складу спадщи­ни можуть включатися грошові кошти та майно, яке повинно бути ви­плачено спадкодавцю у вигляді кооперативних виплат та доходів.

Увага! На практиці мають місце випадки, коли сільсько­господарські виробничі кооперативи приймають статути, керуючись ЦК чи ГК або Законом «Про кооперацію». Тому майнові права членів сільськогосподарських виробничих коо­перативів, визначені у статуті, можуть відрізнятися від тих, які встановлені Законом «Про сільськогосподарську коопера-

цію». А отже, для визначення майнових прав членів сільськогоспо­дарських виробничих кооперативів (права на відчуження паю, отри­мання прибутку чи корпоративних виплат), перш за все потрібно керуватися статутами цих кооперативів.

5. 5. Кооперативні банки

Стаття 8 Закону «Про банки і банківську діяльність» встановила такі особливості правового статусу кооперативних банків:

- створення за принципом територіальності. Тому кооперативні
банки поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки;

- мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) коо-
, перативного банку має бути не менше 50 осіб;

- учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коопе­ративні банки;

- рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до ст. 31 Закону: для місцевих кооперативних банків - 1 мільйон евро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйони євро; для банків, які здійсню­ють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро;

- прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фі­нансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Відмінною ознакою кооперативних банків від виробничих коопера­тивів є те, що у таких банках формується статутний капітал, який поді­ляється на паї, а у виробничих кооперативів на паї поділяється майно. Така вимога пов'язана з тим, що банки повинні мати статутний капітал не менше встановленого нормативними актами.

Що стосується оборотоздатності паю членів кооперативних бан­ків, то Закон «Про банки і банківську діяльність» не регулює ці від­носини. Тому для відповіді на ці питання потрібно звертатися до ста­тутів кооперативних банків.

Закон установлює особливості щодо обороту паїв кооперативних банків:

- існує підписка на паї, яка може бути здійснена навіть за наявності
збитків банку (ст. 33 Закону);

^М^4£ 671

- банки мають право придбавати паї з наступним письмовим повідом­ленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод (ст. 33 Закону);

- юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10,25,50 та 75 від­сотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмо­вий дозвіл Національного банку України. Якщо таке збільшення пройшло без одержання письмового дозволу Національного бан­ку України, останній має право заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних (паїв) та брати участь будь-яким чином в управ­лінні справами банку (ст. 34 Закону).

Відповідно до ст. 37 Закону «Про банки і банківську діяльність» органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Компетенцію цих органів ви­значають статті 38-40 Закону.

Слід також зазначити, що ст. 8 Закону «Про банкиі банківську діяльність» передбачає, що законодавство про кооперацію поширюється на коопера­тивні банки в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, зокрема, майно кооперативних банків, що залишилося після задоволення потреб кредито­рів, підлягає використанню відповідно до законодавства України про коо­перацію (ст.96 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

5.6. Споживчі кооперативи

Закон «Про кооперацію» не встановлює особливостей правового регулювання споживчих кооперативів. Вони створюються для органі­зації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. Тому порядок ство­рення, управління, реорганізації та ліквідації таких кооперативів, права та обов'язки їх членів визначаються Законом «Про кооперацію».

Члени споживчих кооперативів не повинні мати права на отримання прибутку, але на практиці можна зустріти статути споживчих коопера-

тивів, згідно з якими члени матимуть таке право. Виправити цю ситуації нотаріуси не в змозі.

Увага! Якщо статутом споживчого кооперативу надано права на отримання кооперативних виплат чи виплат на паї, то згідно із Законом «Про кооперацію» можна включа­ти не отримані спадкоємцем суми у вигляді таких виплат до спадкового майна.

Існує широке коло кооперативів, які за своєю сутністю є споживчи­ми. Це споживчі товариства, житлово-будівельні, житлові, гаражні, дачно-будівельні кооперативи, товариства індивідуальних забудовників, садівницькі і садово-городні товариства, а також кооперативи, що вхо­дять до системи споживчої кооперації.

Історично склалося, що ці два види споживчих кооперативів розви­валися автономно і такі кооперативи, як житлово-будівельні, гаражні, дачно-будівельні тощо, не входили до системи споживчої кооперації, яка мала досить централізовану за територіальним принципом систему.

Прийняття в 1992 році Закону України «Про споживчу кооперацію» визначив лише правовий статус споживчих товариств та спілок, зали­шивши поза полем свого правового регулювання такі кооперативи, як дачні, гаражні, садівничі, житлово-будівельні (житлові).

5.7. Кооперативи системи споживчої кооперації (споживчі товариства)

У п. 6 ст. 9 вказаного Закону зазначається, що суб'єктами права влас­ності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами. Безумовно ця норма є помилкою, оскільки споживча кооперація - це система юридичних осіб, яка включає в себе споживчі товариства, під­приємства, організації, спілки.

Не зважаючи на те що ЦК відносить споживчі товариства до непід-приємницьких товариств, ст. 6 Закону «Про споживчу кооперацію» встановлює, що члени товариств мають право одержувати частину прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності

відповідно до їх пайового внеску. Це також підтверджується Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого споживчі товариства нарівні з усіма іншими підприємницькими юридичними особами можуть визнаватися банкрутами (ст. 5).

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону кожний член споживчого товари­ства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та шших внескш, а також нарахованих на них дивідендів.

Що стосується визначення об'єкта права власності членів споживчих спілок та їх майнових прав, то для їх визначення необхідно звертатися до нормативних актів, які приймаються Укоопспілкою.

Перш за все необхідно зазначити, що з прийняттям Закону «Про споживчу кооперацію» виникло питання про розмежування і закріп­лення власності в споживчій кооперації України. Не існувало процеду­ри визначення розмірів паїв конкретних членів споживчих товариств. Ураховуючи «масове» залучення сільських жителів у члени споживчої кооперації без фіксації вступу, виходу, виключення із членів, необхідно було визначити і членів споживчих товариств. Тому було прийнято від­повідні нормативні акти, згідно з якими до 31 грудня 2000 року необ­хідно було провести перереєстрацію членів споживчих спілок. У систе­мі споживчої кооперації було проведено розмежування і закріплення власності, у тому числі було встановлено порядок визначення паїв чле­нів споживчих товариств. Була прийнята Програма завершення роз­межування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), яка затверджена Постановою XVJII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України. Відповідно до Програми основною умовою права пайовика на основний і додатковий пай (частки) в майні спожив­чого товариства і споживспілок є членство в споживчому товаристві, яке підтверджено Всеукраїнською перереєстрацією членів споживчих товариств станом на 1 січня 2000 року. Пайовики, які не пройшли пере­реєстрацію з поважних (підтверджених документально) причин, мали право до 1 липня 2002 року подати заяву правлінню споживчого това­риства про поновлення їх у членстві. У разі поновлення громадян у членстві споживчого товариства вони вважаються такими, що пройшли Всеукраїнську перереєстрацію і мають право на пай (частки) в майні споживчого товариства і споживспілок на загальних підставах.

Рішення про розмір основного паю (часток) кожного пайовика в май­ні споживчого товариства і споживспілок та їх закріплення за пайовиком приймають загальні збори (збори уповноважених) пайовиків. Про при­йняте рішення щодо розміру часток пайовику вручається у двомісячний термін довідка з відривним талоном. Пайовик у двомісячний термін з дня одержання довідки (повідомлення) зобов'язаний підписати із споживчим товариством, підприємством, співвласником якого він вирішив стати, договір про сплату пайового внеску на визначений основний пай (частки) в майні споживчого товариства, споживспілок. Пайовик у разі відмови від визначеного йому основного паю (часток) у майні споживчого това­риства і споживспілок зобов'язаний у двомісячний термін з дня одержан­ня довідки повернути споживчому товариству відривний талон.

Надалі Укоопспілкою приймалися інші нормативні акти, які встанов­лювали порядок сплати пайових внесків, визначення розміру паїв та їх виплати, право на отримання прибутку членів споживчих товариств. 8 листопада 2002 року Правління центральної спілки споживчих това­риств України прийняло постанову № 355 «Про нормативні та інструк­тивні документи Укоопспілки», якою було затверджено Положення про майнові сертифікати на право на пай (частку) в майні споживчого то­вариства, підприємства споживспілки та ведення реєстрів власників майнових сертифікатів, яке встановило що:

- майновий сертифікат - іменний документ, який видається спо­живчим товариством, споживспілкою пайовику та засвідчує право на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки;

- з дня одержання майнового сертифіката пайовик має право на воло­діння, користування і розпорядження паєм (часткою) в майні спо­живчого товариства, підприємства споживспілки на власний розсуд;

- право на пай (частку) може бути об'єктом купівлі-продажу, дару­вання, обмінювання, успадкування, застави;

- пайовику, який згідно з поданою заявою відмовляється від права на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства споживспілки, на який видано майновий сертифікат, повертаєть­ся його вартість грошима або матеріальними цінностями в по­рядку, визначеному Програмою, а майновий сертифікат на право на пай (частку) повертається споживчому товариству, підпри­ємству споживспілки.

Увага! Об'єктом права власності членів споживчих това­риств є пай, який можна було включати у спадкове майне, а також відчужувати члену споживчого товариства. Для під­твердження права на пай член споживчого товариства по­винен був мати сертифікат.

Надалі з прийняттям Закону «Про кооперацію» було прийнято ряд нормативних актів, які врегулювали майнові права членів споживчих товариств.

Постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання 24.01.2007 р. було затверджене Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, яке є обов'язковим для споживчих товариств і регулює відносини: приймання в члени, асоційовані члени споживчого товариства; приймання додаткових па­йових внесків на формування фінансових ресурсів; кооперативних виплат та виплат на паї; списання обов'язкових пайових внесків членів споживчого товариства та/або закріпленої за ними частки в майні спо­живчого товариства на покриття збитків споживчого товариства; пере­вірки стану обліку членів споживчого товариства.

У цьому Положенні установлено що:

- підтвердженням членства у споживчому товаристві є членський квиток;

- на кожного громадянина, прийнятого у члени (асоційовані члени) споживчого товариства, відкривається особистий рахунок. На цьому рахунку відображалися внески члена споживчого товариства. При цьому допускалося списання обов'язкових пайових внесків членів спо­живчого товариства на покриття збитків від господарсько-фінансової діяльності споживчого товариства, що проводиться за рішенням за­гальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ними органу. У разі списання збитків за рахунок обов'язкових пайових внесків члени споживчого товариства зобов'язані протягом терміну, який встановлюють загальні збори членів споживчого товариства, від­новити суму обов'язкових пайових внесків;

Дата добавления: 2015-06-04