Проблеми становлення демократичного суспільства

Ідеал демократії, що формується, не бу­дучи ототожненим з реаліями, що вини­кають у процесі його реалізації, нерідко прямо протистоїть їм. Усвідомлюючи ту обставину, що структури ідеалу демократії досить складні та на них діє сильний вплив політичних і соціальних пріоритетів, спро­буємо вичленити найбільш важливі компоненти. Демократія -не самолета, не універсальний засіб вирішення усіх соціальних про­блем, її можливості обмежені і умовами соціально-економічного розвитку, і державно-правовими інститутами, і ступенем роз­витку прав і свобод громадян. Процес переходу від етатистської до ринкової системи характерний для Співдружності держав і для України. Процес не має історичного прецеденту. Соціалістична спадщина настільки своєрідна, наскільки і не вписується у систе­ми сучасної цивілізації.

По-перше, перехід до демократії від абсолютистсько-олігархіч­них систем в Західній Європі здійснювався на протязі століття. Створювалися системи цінностей, суспільні та державні інститу­ти. Рух до демократії в Великобританії почався з прийняття Білля про права (1689 р.), в США - з Декларації про незалежність (1766 р.), в Франції ~ з Декларації прав людини і громадянина (1789 p.). І тільки до середини XX століття в Західній Європі закінчилося утворення демократичних інститутів і структур. Тоді ж йшло поліпшення матеріального і духовного рівня життя насе­лення, підвищувалася політична та правова культура населення, поширювались права і свободи особи тощо. Перехід до демократії від системи гранично жорсткого тоталітарного режиму в країнах Співдружності здійснюється в умовах розвалу економіки, руйну­вання господарських структур, інфляції і суперінфляції, падіння рівня життя населення, правової безмежності, корупції, консти­туційної анархії. Повністю зрозуміло проголошення двоєдиної мети на перехідний період: створити ринкову економіку і демо­кратизувати політичне і соціальне життя.

По-друге, відсутність безпосереднього зв'язку між ринковою економікою і демократичним політичним устроєм ускладнює ре­алізацію двоєдиної мети. Потрібно констатувати, що складові частини демократичного ідеалу по-різному взаємодіють з логі­кою ринкового господарства. Окремі елементи ринкової економі­ки сприяють появі та зміцненню демократичних інститутів і структур, немало елементів ринкової економіки виявляють відкритий опір демократизації. Звідси виникає усвідомлення не­обхідності конституційних механізмів, що стримують і обмежу­ють роль ринку в демократичному суспільстві. Держава вже в пе­ріод демократизації владних інститутів і структур повинна брати на себе турботу про ті соціальні верстви, які виявляються на найнижчих сходинках соціальної системи. Але це можливо лише тоді, коли ринкова система вже буде ефектно функціонувати і створювати умови для економічної стабільності демократич­ного ладу.

По-третє, процес демократизації при просуванні від тоталі­тарного режиму допускає вибір одного з двох шляхів: поступової лібералізації політичного режиму при практичних незмінних кон­ституційних правах і свободах особи або перманентного розши­рення прав громадян при практично незмінних державно-полі­тичних інститутах. Відбувається диференціація засобів народження демократії. Перманентне розширення політичних прав і свобод громадян - найбільш розповсюджений засіб. Економічна база залишається від попереднього режиму і створює можливість без особливих економічних потрясінь вирішувати насущні завдання, в тому числі, і завдання, проблеми соціального забезпечення. Реформування політичної системи підкріплюється економічною базою політичного режиму, що зникає, а тому здійснюється без істотних соціальних потрясінь. Країни Співдружності, і Україна в їх числі, вибрали шлях політичної демократизації тоталітарно­го режиму. Політичні права і, зокрема, демократичне виборче право' почали здійснюватися до завоювання основних свобод, ще в умовах тоталітаризму. Але розвал економіки не сприяє активі­зації демократичних процесів. Еволюція суспільства на шляху демократизації допускає безперервний рух до дедалі більш склад­них форм соціальних зв'язків: посилюється диференціація та підви­щується складність соціальної системи, утворюється широке поле вибору, проявляється багатогранність людської активності. Де­мократії потрібно «нарощувати» нові елементи суспільної систе­ми в економіці, політиці і культурі. Складність і суперечливість процесу демократизації безсумнівні. Сучасне політичне життя демонструє приклади химерного симбіозу тоталітаризму і демо­кратії. Демократія нібито дарується владою, ще не стала органіч­ною потребою суспільства. Характерна ознака демократії - її по­стійна незавершеність. Чим більш розвинуті демократичні інститути, тим гостріше проявляється невдоволеність мас їх відда­леністю від ідеалу.

По-четверте, щоб демократія ефектно функціонувала, необхі­дно дотримуватись деяких умов: повинен бути критерій, за яким можна оцінювати протилежні ідеї; повинно бути загальне бажан­ня людей дотримуватись узвичаєного критерію. Все це забезпе­чується інститутом голосування, що гарантується конституцією і вірою в демократію як засіб життя цивілізованого людства. Для існування демократії повинна бути її результативність в реалі­зації економічних, політичних і духовно-моральних проблем. Але ефективність демократії залежить не від указів, що спускаються згори, а від творчої ініціативи індивідів. Тому наслідки демокра­тичних перетворень часто-густо непередбачувані. Багато залежить від суб'єктивного фактора.

Здійснювана в Україні стрибкоподібна демократизація ініціюється згори, і активні соціальні перетворення нерідко зміню­ються періодами застою, відкочуванням від уже досягнутого. Ре­зультативність демократизації суспільного життя України нерідко паліативна і в будь-який момент може бути перекреслена вольо­вими рішеннями владних структур. Ідеальний же тип демократи­зації, характерний для США і країн Західної Європи, відрізняється збалансованістю, органічним протіканням процесу, відсутністю значних соціальних потрясінь, нічим не обґрунтованих руйну­вань соціальних інститутів і мирним вирішенням конфліктів, що виникають. Україна, переживаючи глибоку економічну кризу і здійснюючи демократизацію, все-таки розпочала будівництво громадянського суспільства, що має тиск на формування і розвиток нових владних структур. Утвердження демократичного ідеалу в свідомості громадян України, певно, стане ослабленням соці­альної напруги і стабілізації процесу демократизації.

ЛІТЕРАТУРА

Андерсон Р. Д. Тоталитаризм: концепция или идеология? // Полис, 1993, № 3.

В я т р Ежи. Типология политических режимов // Лекции по политологии, т. 1, Таллинн, 1991.

Основы политической пауки. Учебное пособие. Под ред. проф. Пуга­чева В. П., ч. 1, 2. М., 1993.

Очерки политологии. Учебное пособие. Харьков, 1993.

Фадеев Д. А. От авторитаризма к демократии: закономерности переходного периода // Полис, 1992, № 1-2.

Цыганков А. П. Демократизация общества как макросоциаль-пый процесс // США: экономика, политика, идеология, 1991, № 12.

Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціальпо-нолітичпого розвитку // Політична думка, 1993, № 1.

Політологія. За загальною редакцією 1. С. Дзюбка, К. М. Левківсь-кого, Київ, 1998.

Дата добавления: 2015-06-29