Небанківське кредитування підприємств

Основними видами небанківського кредитування є комер­ційне, лізингове і державне кредитування, кредитування за ра­хунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Комерційний кредит — це кредит, який надається в товар­ній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення пла­тежу за продані товари. Основне призначення комерційного кредиту — прискорення реалізації товарів й одержання певно­го прибутку.

Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконанні роботи, надані послуги, за якими продавець надає відстрочення платежу покупцеві.

Матеріальним вираженням комерційного кредиту, зазви­чай, є вексель, що відображає фінансові зобов'язання покупця-позичальника перед продавцем-кредитором щодо відстрочен­ня оплати вартості відпущених товарів, наданих послуг.

Отже, комерційний кредит може передбачати укладення відповідної угоди між двома суб'єктами господарювання — продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником) з приво­ду відстрочення платежу за продані (куплені) товари, послуги. Відстрочення платежу в цьому разі оформлюється векселем.

Основна відмінність комерційного та банківського кредитів.

При комерційному кредитуванні роль кредитора відіграють не банки або їх спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, які займаються виробничою або торговельно-постачальницькою діяльністю.

Комерційний кредит надається тільки в товарній формі. Середня його вартість завжди нижча від середньої ставки бан­ківського відсотка. Плата за комерційний кредит входить до ціни товару, послуг. Сума і строки цього кредиту обумовлені векселем.

Лізинговий кредит — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем (кредитором) лізингоодержувачеві (позичальнику).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на пере­дачу в лізинг (оренду).

До об'єктів лізингу належать: машини та обладнання; за­соби обчислювальної техніки; транспортні засоби; виробничі будівлі та споруди; інші основні фонди.

Суб'єктами лізингу є лізингодавець, лізингоутримувач і постачальник лізингового майна.

Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна — суб'єкт підприємниць­кої діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Економічні відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна, можуть мати вигляд фінансового і оперативного лізингу.

Фінансовий лізинг — це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоутримувач одержує у платне користування від лі-зингодавця об'єкт лізингу на строк, що не може бути меншим від строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, ви­значений на день укладення договору. Після завершення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізин-гоутримувачу відповідно до договору, переходить у власність лі-зингоутримувача або викуповується ним за кінцевою вартістю.

Оперативний лізинг — це такий вид договору лізингу, згід­но з яким лізингоутримувач одержує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначе­ний на день укладення договору. Після завершення строку до­говору оперативний лізинг може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.

В залежності від складу суб'єктів лізингу він поділяється на прямий та непрямий.

Прямий лізинг позначає, що власник майна самостійно передає його в лізинг. Фактично має місце двостороння угода, за якою лізингодавець безпосередньо, без третьої сторони передає майно лізингоодержувачу. Різновидом прямого лізингу є зворотній лізинг. Його сутність міститься в тому, що підприємство - лізингоодержувач продає частину свого майна лізинговій компанії і тут же отримує його назад, оформлюючи лізинговий договір. Ця угода дає можливість підприємству отримати грошові кошти за рахунок продажу основних засобів, не зупиняючи його експлуатації, та використати отримані кошти на нові капітальні вкладення.

Непрямий - передавання майна відбувається через посередників. При цьому має місце класична трьохстороння угода. При цьому можуть застосовуватися різні схеми взаємовідносин. Наприклад, банк надає лізинговій компанії кредит для придбання майна під його заставу, а лізингова компанія, здавши майно в лізинг, погашає банку кредит та сплачує відсотки по ньому за рахунок отриманих лізингових платежів. Або банк сам купує майно (стає його власником) за допомогою лізингової компанії здає його в лізинг та отримує лізингові платежі.

В залежності від строку дії договору лізинг може бути строковий та поновлювальний (револьверний).

Строковий - тобто одноразовий, на один строк.

Поновлювальний - при закінченні строку договору заключається новий договір.

Залежно від набору послуг з обслуговування майна, розрізняють такі види лізингу: чистий та повний.

Чистий лізинг позначає, що зобов'язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Повний - обслуговування майна покладено на лізингодавця. У цьому разі можуть пропонуватися не тільки обслуговування, а й консультаційні послуги, підготовка кадрів тощо.

Типова схема лізингової операції така: банк на прохання клієнта придбає відповідне майно; постачальник, отримавши гроші, передає майно в розпорядження лізингоодержувача; відповідно до лізингової угоди лізингоодержувач періодично вносить на рахунок банку лізингові платежі.

Лізингові платежі включають:

- амортизаційні відрахування.

- оплату за користування кредитом (якщо лізинг здійснено за допомогою кредиту);

- відшкодування страхових платежів (якщо об'єкт застраховано лізингодавцем);

- суму комісійної винагороди лізингодавцю;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Після закінчення строку лізингової угоди лізингоодержувач має право:

- повернути обладнання лізингодавцю;

- поновити або укласти нову лізингову угоду;

- придбати обладнання за залишковою вартістю.

Лізингові операції вигідні усім учасникам. Якщо у ролі лізингодавця виступає банк, то розширюється число його клієнтів, зростають доходи, так як лізингова маржа, звичайно вища за процентну ставку по кредитам. Підприємство-лізингоодержувач має кредит в товарній формі, тобто може без попереднього накопичення коштів швидко впроваджувати у виробництво нову техніку. В нього зменшується ризик морального старіння об'єкту лізингу, тому що воно не купується, а береться у лізинг. Для постачальника вирішуються проблеми з оплатою устаткування, йому гарантовано збут його продукції, так як оплата надходить у повному обсязі одразу ж після підписання лізингової угоди. Але поряд з перевагами лізинг має і певні недоліки:

- вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржи, ніж вартість звичайної позики;

- складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складніше, ніж складання угоди про звичайну банківську позику.

Дата добавления: 2015-06-30