Кредитування малих та середніх підприємств

Важливим джерелом інвестиційних ресурсів малих та середніх підприємств можуть бути надані їм банківські кредити.

Мікрокредити можуть отримувати:

• приватні підприємці (без створення юридичної особи);

• малі підприємства всіх сфер економічної діяльності недер­жавної форми власності (з чисельністю постійних працівників не більше 150 осіб).

Погашення кредитів здійснюється помісячно рівними части­нами. Відсотки нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання.

Як забезпечення кредитів можуть виступати:

• нерухомість;

•обладнання;

транспорт;

товари;

«застава та порука третіх осіб.

Мікрокредити не надаються:

♦ на виробництво тютюнових виробів, алкогольних напоїв, зброї;

♦ торгівлю цінними паперами;

♦ розвиток ігрового бізнесу.

Для отримання кредиту підприємець подає заявку з усіма да­ними про кредитора, суму, мету, забезпеченість та термін кредиту.

До заявки, як правило, надаються такі документи:

1. Квартальні звіти (баланс, форма № 2, довідка до форми № 2, форма № 5) за поточний рік.

2. Копії документів засновника, документів про реєстрацію, (перереєстрацію), а також підтвердження повноважень керівників.

3. Копії паспортів керівників, які мають право підпису, і голов­ного бухгалтера.

4. Копії договорів про оренду приміщень та транспорту, про спільну діяльність.

5. Виписку про рух грошей на поточному рахунку за останні три місяці.

6. Довідку з обслуговуючого банку, який обслуговує заявника, щодо браку/наявності інших кредитів.

7. Копії ліцензій на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

8. Список дебіторів та кредиторів заявника на момент подання заявки (зі строками розрахунків).

9. Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

10. Будь-які інші документи, котрі можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

Приватні підприємці, що працюють без створення юридичної особи, в банк подають:

1. Копію паспорта.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію.

3. Копію довідки про надання ідентифікаційного коду.

4. Копії ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

5. Накладні, господарські договори і/або інші документи, що підтверджують діяльність підприємця.

6. Документи, що підтверджують право власності на можли­вий предмет застави.

7. Будь-які інші документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, мит­ні декларації тощо).

8. Декларацію про доходи за останній рік.

Кредитування сфери малого бізнесу є перевіреним ефектив­ним методом економічного розвитку, який охоплює велику кількість приватних власників та мікропідприємств у розвинених країнах світу.

В розвинутих країнах світу існують спеціальні організації, пов'язані з мікрокредитуванням. Вони ставлять перед собою такі завдання:

- надання малим підприємствам венчурного капіталу на почат­ку виконання проекту для створення робочих місць і забезпечен­ня економічного зростання в майбутньому;

- «надання підприємствам можливості отримання додаткового прибутку;

- «надання кредитів і фінансування мікро- і малих підприємств, що належать підприємцям, які не мають доступу до звичайних джерел фінансування.

Діяльність організації з мікрокредитування має такі особливості:

1) відсоткові ставки за цими кредитами вищі ніж відсоткові ставки за кредитами в банківській системі;

2) прискорено й спрощено процедуру кредитування й контро­лю з метою зниження адміністративних витрат;

3) підвищення рентабельності і забезпечення своєї фінансової стабільності в довгостроковій перспективі.

Перевірений у багатьох країнах досвід надання мікрокредитів свідчить, що такий механізм часто виявляється набагато успіш­нішим для задоволення потреб підприємців, ніж кредитні про­грами комерційних банків або кредитних спілок, особливо щодо умов надання гарантій. При цьому відкривається можливість за- початкування підприємцем власної справи на прийнятних для кредитора і кредитоодержувача умовах.

7.6 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

Співробітництво України з міжнародними валютно-кре- дитними організаціями (МВКО) розпочалося зі схваленням у червні 1992 р. Закону України «Про вступ України до Міжнародного ва­лютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Між­народної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».

У підґрунтя проектного кредитування підприємців за­кладено ідею фінансування інвестиційних проектів за рахунок доходів, які даватиме новостворене або реконструйоване підпри­ємство в майбутньому. За рахунок цих доходів забезпечується фінансування і поверненість інвестицій. Інакше кажучи, основ­ним забезпеченням наданих банком кредитів є сам інвестиційний проект. Банківське проектне кредитування підприємств у світовій практиці вважається актуальним для країн і регіонів, які потре­бують розширення або модернізації виробничих потужностей ка­піталомістких галузей промисловості, наприклад підприємств добувної й переробної промисловості.

Проектне кредитування суттєво відрізняється від інших форм кредиту і має як певні переваги, так і недоліки.

Перевагами можна визнати таке:

• дуже широке коло кредиторів, якими можуть бути підприєм­ства, постачальники, покупці продукції, інвестиційні, лізингові компанії, венчурні фірми-інвестори;

• можливість використання кількох джерел залученого капіталу;

• залучення широкого кола кредиторів сприяє організації ними консорціуму;

• суттєвою перевагою для підприємця є отримання кредиту без відображення заборгованості у своєму балансі, оскільки вона відноситься на баланс спеціальної компанії (рис. 7.2).

Об'єктом проектного кредитування є інвестиційний проект. Для того щоб забезпечити успішне фінансування інвестиційного проекту, потрібно:

1) розробити концепцію проекту;

2) оцінити його ефективність;

3) підготувати техніко-економічне обґрунтування планування інвестицій;

4) підготувати бізнес-план практичної реалізації проекту.

Рис. 7.2. Рух коштів за проектного кредитування

За реалізації великих інвестиційних проектів ураховуються екологічні, економічні, політичні та інші чинники, нехтування якими може призвести до тяжких наслідків. Важливим моментом проектного кредитування є оцінка економічної ефективності і со­ціальних наслідків інвестиційних проектів.

Цим питанням приділяється велика увага, і на оцінку проекту витрачаються значні кошти. Наприклад, витрати на передінвес- тиційні дослідження становлять до 1 % від вартості проекту; до­слідження інвестиційних можливостей — 0,25—1,5 %; техніко- економічні дослідження — 1,0—3,0 % для невеликих і 0,2—1,0 % для великих проектів.

Основним документом, який обґрунтовує доцільність і ефек­тивність інвестицій за проектного кредитування, є техніко-еконо- мічне обґрунтування інвестицій. Інформація, яка міститься в тех- ніко-економічному обґрунтуванні, використовується інвесторами і кредиторами для прийняття рішення про надання кредиту та фі­нансування проекту. За певних переваг проектне кредитування має й недоліки. Вартість проектного кредитування вища за вар­тість звичайного кредитування, бо відсоток за проектним креди­туванням складається з ринкової відсоткової ставки, комісії за зобов'язання надати позичку і за резервування коштів, а також із надбавки до ставки, тобто маржі, яка виплачується банку за згоду взяти на себе частину проектних ризиків.

Банк має право вимагати різноманітну інформацію щодо про­екту, залучати незалежних експертів для проведення експертизи.

Різновидом проектного кредитування є проект розвитку екс­порту (ПРЕ), що здійснюється уповноваженими банками України спільно з МБРР. Проект розвитку експорту спрямовано на спри­яння розвитку експортних можливостей вітчизняних виробників товарів чи послуг через кредитування, а також надання їм техні­чної допомоги (гарантованого фінансування).

Уповноважений банк фінансує вітчизняних виробників това­рів (послуг), їхні конкретні, ретельно підготовлені проекти розвитку експорту. Підприємства та проекти підлягають ретельному аналізу і відбору, а також всебічній кредитній оцінці.

Основними напрямками реалізації ПРЕ є:

»кредитування проектів розвитку експорту вітчизняних під­приємств (на пільгових умовах);

♦ надання технічної допомоги (грантів) експортерам для ство­рення та розвитку необхідної експортної інфраструктури, удос­коналення зовнішньоекономічної діяльності, організаційного та функціонального розвитку експортного маркетингу, просування товарів та послуг на експорт, навчання фахівців, залучення кон­сультантів тощо.

Проекти розвитку експорту вітчизняних підприємств, які по­винні бути безпосередніми виробниками, товарів (послуг), фінан­суються за рахунок кредитних коштів, наданих уповноваженому банку МБРР.

За рахунок кредитних коштів уповноважений банк не може фінансувати:

♦ зобов'язання підприємств перед бюджетом;

♦ придбання цінних паперів (паїв) підприємств, у тому числі участь у приватизації державних підприємств;

♦ лізингові контракти;

♦ ігровий бізнес, виробництво міцних алкогольних напоїв, ви­робництво або продаж озброєння та боєприпасів тощо.

Уповноважений банк може прокредитувати оплату контрак­тів, укладених підприємством з іноземними або місцевими ви­робниками (з конвертацією валюти кредиту в національну ва­люту) щодо:

♦ придбання необхідної сировини, енергоносіїв, комплектува­льних виробів, напівфабрикатів, запасних частин, оплати ро­біт (послуг) тощо (крім виплат заробітної плати і сплати вартості місцевих комунальних послуг);

♦ придбання необхідних технологій, обладнання, устаткуван­ня, здійснення інших закупівель, що мають інвестиційний харак­тер, будівельних і монтажних робіт, оплати консалтингових по­слуг тощо.

За рахунок коштів кредитної лінії МБРР можуть бути сплачені:

♦ 100% вартості товарів (робіт, послуг) іноземного походження;

♦ 80% вартості товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва.

Фінансування здійснюється через:

♦ короткострокове кредитування (на строк до 18 місяців) для поповнення оборотних коштів;

♦ довгострокове кредитування (на строк до 5 років) інвести­ційних проектів.

Кредит може бути наданий підприємству для здійснення кон­кретного проекту, обгрунтованого в бізнес-плані та плані розвитку експорту. Підприємства, що мають намір отримати кредит за рахунок коштів МБРР, мають відповідати таким вимогам:

♦ стабільно (прибутково) працювати протягом кількох остан­ніх років;

♦ мати частку державної власності меншу ніж 50 %;

♦ фактично здійснювати експортну діяльність і планувати її роз­виток або, якщо раніше підприємство не здійснювало такої діяльно­сті, проект її започаткування має бути детально обґрунтованим;

♦ протягом усього строку реалізації проекту підтримувати значення коефіцієнта обслуговування боргу не нижче за 1,5;

♦ передбачати власний внесок у розмірі не менше 30 % зага­льної вартості проекту (кошти, основні засоби, матеріально-тех­нічні запаси, технології, ноу-хау тощо);

♦ протягом усього строку реалізації проекту розвитку експорту підтримувати співвідношення власних та залучених коштів (ви­ключаючи суму кредиту, що його підприємство планує залучити для здійснення проекту розвитку експорту) не більше ніж 30: 70.

Необхідною умовою розгляду заявки на кредитування проекту розвитку експорту є надання підприємством бізнес-плану та пла­ну розвитку експорту. Проект повинен:

♦ бути обґрунтованим та фінансово самоокупним;

♦ передбачати реалізацію частини вироблених товарів (послуг) на експорт;

♦ забезпечувати приріст обсягу грошових надходжень від реалізації продукції (послуг) на експорт у сумі, що перевищує розмір кредиту;

♦ відповідати чинному законодавству України, а також вимо­гам МБРР та стандартам України щодо охорони навколишнього середовища, а також не належати до тих галузей, кредитування яких забороняє МБРР;

♦ бути Підтвердженим необхідними дозволами, висновками, по­годженнями тощо, які надані відповідними органами державної влади та/або місцевого самоврядування.

Проект (бізнес-план та план розвитку експорту) затверджуєть­ся до початку фінансування вповноваженим банком та погоджу­ється з МБРР.

Визначаючи постачальників товарів (робіт, послуг), з якими перед­бачається укладення контрактів з оплатою за рахунок коштів ПРЕ, підприємство має дотримуватись принципів МБРР щодо забезпечен­ня відкритої та чесної конкурентної боротьби за ці контракти.

МБРР вимагає використання чітких та об'єктивних критеріїв оцінки підприємством пропозицій постачальників товарів (робіт, послуг) і не допускає будь-якої дискримінації щодо постачальни­ків (вітчизняних чи іноземних). Підприємство має переконати упов­новажений банк, що придбання товарів (робіт, послуг) викону­ється відповідно до звичайної ринкової (комерційної) практики.

Фінансування проекту розвитку експорту за.рахунок кредит­них коштів МБРР здійснюється через оплату контрактів, укладе­них підприємством. Контракти повинні передбачати оплату това­рів (робіт, послуг) за фактом їх поставки (виконання, надання) або акредитивну форму розрахунків.

Банк вимагає від підприємств надання адекватного ліквід­ного забезпечення виконання ними зобов'язань з повернення кредитних коштів. Предметом забезпечення зобов'язань мо­жуть бути активи підприємства (або його майнових поручите­лів) — нерухоме майно, рухоме майно (механізми та інші ви­робничі активи), перевідступлення грошових надходжень під­приємства в національній і іноземній валютах, а також застава акцій, банківські гарантії та поруки, страхування та активи згід­но з чинним законодавством.

Дисконтована вартість майнового забезпечення зобов'язань за кредитом (застава) має бути не меншою ніж 200 % від загальної суми заборгованості позичальника за кредитом та суми відсотків, що будуть нараховані за повний рік користування кредитом (180 % — для кредитів терміном понад один рік).

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється після за­кінчення пільгового періоду. Максимально можлива відстрочка виплати суми основного боргу (пільговий період) становить:

• 9 місяців — для короткострокових кредитів на поповнення оборотних коштів;

• 18 місяців — для довгострокових кредитів, які надаються для здійснення інвестиційних проектів.

Заборгованість погашається щомісяця (щокварталу або кожні півроку) рівними частинами у валюті кредиту.

За користування кредитом підприємство сплачує такі платежі:

— відсотки за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, починаючи з дати отримання кредиту. Слід урахо­вувати, що відсоткова ставка за користування кредитом зале­жить від:

® поточного фінансового стану підприємства;

• ризиків здійснення проекту;

® належного виконання етапів проекту;

«ринкової кон'юнктури тощо;

— разову комісію (плата за управління кредитом та обслуго­вування позичкового рахунка), розмір якої становить 0,75 %— 5 % від суми кредиту, що надається;

— плату за невикористання частини кредиту або кредитної лінії, яка становить 1,5 %—2 % річних від суми невикористаної частини кредиту.

Конкретні умови надання кредиту узгоджуються сторонами та регулюються кредитною угодою.

Програма технічної допомоги експортерам є складовою ПРЕ. Технічна допомога (гарантоване фінансування) надається діючим підприємствам, що здійснюють або планують здійснювати експорт товарів (послуг) власного виробництва, уповноваженим банком з коштів Фонду розвитку експорту, який створено за рахунок коштів МБРР. Обсяг технічної допомоги підприємству-експортеру не мо­же перевищувати суми, еквівалентної 125 тис. доларів США і ста­новити більше ніж 50 % загальної вартості заходів, здійснених підприємством і спрямованих на розвиток його експортної діяль­ності. Цю допомогу підприємство може отримати, якщо воно своєчасно сплачує платежі за кредитом та погашає його.

Програма технічної допомоги експортерам передбачає фінансу­вання експортно орієнтованих заходів і спрямована на розвиток чи вдосконалення тактики та стратегії виходу на нові ринки збуту, по­ліпшення конкурентних позицій підприємств на зовнішніх ринках.

За рахунок коштів гранту можуть бути сплачені такі зовніш­ньоекономічні заходи підприємств-експортерів:

• дослідження ринків;

• стратегічне та поточне планування;

• удосконалення споживчих якостей виробів, методів та засо­бів контролю готової продукції (сертифікація продукції, адапта­ція виробів до специфічних вимог певних груп споживачів, пе­редпродажна підготовка виробів тощо);

• удосконалення методів та засобів контролю за дотриманням тех­нології виробництва (сертифікація виробництва, консалтинг тощо);

• навчання (підвищення кваліфікації) фахівців, що розробля­ють стратегію та тактику здійснення експорту (маркетинг, ціно­утворення, збут, просування тощо);

• експортний маркетинг та розвиток експорту (рекламні захо­ди, участь в ярмарках та виставках, ділові поїздки, міжнародний аудит тощо);

• залучення консультантів.

Фінансування проекту розвитку експорту відбувається в кіль­ка етапів.

На першому етапі для проведення попередньої оцінки фінан­сового стану підприємства та економічної ефективності проекту слід подати такі документи:

• клопотання про отримання кредиту;

• анкету заявника на отримання кредиту;

• форми №1,2 підприємства (за три останні роки та за чотири останні квартали діяльності), форму № 3 за останній рік діяльності;

• резюме проекту розвитку експорту підприємства.

Після того як уповноважений банк прийме рішення щодо до­цільності (можливості) продовження роботи над проектом, під­приємство розробляє бізнес-план та план розвитку експорту.

На підставі цих документів уповноважений банк проводить попередню експертизу фінансового стану підприємства, його проекту розвитку експорту, достатності забезпечення тощо.

Дата добавления: 2015-06-30