Давайте сравним течение некоторых заболеваний, их лечение и исход в двух практически разных эпохах. 1 страница

Историческая память 2.Любовь к родине 3Научный прогресс и нравственные качества человека 4Ответственность человека за жизни окружающих 5Отцы и дети 6Роль примера. Воспитание человека 7Самопожертвование во имя любви к ближнему 8Сострадание, чуткость и милосердие 9Человек и власть 10Человек и искусство. Воздействие искусства на человека 11Человек и история. Роль личности в истории 12Человек и познание 13Человек и природа 14Черствое и бездушное отношение к человеку 15Честь и бесчестье

Проблема	Примеры
Историческая память	А. Чехов. «Вишневый сад». Надменный лакей Яша из пьесы А. Чехова «Вишневый сад» не помнит своей матери и мечтает поскорее уехать в Париж. Он – живое воплощение беспамятства. И. С. Тургенев. «Отцы и дети». Базаров, который пренебрежительно относится к «старичкам», отрицает их нравственные устои, умирает от пустяковой царапины. И этот драматический финал показывает безжизненность тех, кто оторвался от «почвы», от традиций свое го народа.
Любовь к родине	Ю. Г. Оксман «Поимка поручика Сухинова». Известный писатель рассказал историю декабриста Сухинова, который после разгрома восстания смог скрыться от полицейских ищеек и после мучительных скитаний, наконец, выбрался к границе. Еще минута – и он обретет свободу. Но беглец посмотрел на поле, лес, небо и понял, что не сможет жить на чужбине, вдали от родины. Он сдался полиции, его заковали в кандалы и отправили на каторгу. А.С.Пушкин «К Чаадаеву». В дружеском послании “К Чаадаеву” звучит пламенный призыв поэта Отчизне посвятить “души прекрасные порывы”. «Слово о полку Игореве». Ярко выражена любовь автора к родной Русской земли. Его волновало будущее. Он с гордостью рассказал нам о защитнике родины. Красиво описал природу. Солнечное затмение. Именно Русская земля стала главным героем его произведения. Стихотворения Есенина, Блока, Лермонтова.
Научный прогресс и нравственные качества человека	А. С. Грибоедов. «Горе от ума» М. Булгаков. «Собачье сердце» Доктор Преображенский превращает пса в человека. Ученым движет жажда познания, стремление изменить природу. Но порой прогресс оборачивается страшными последствиями: двуногое существо с «собачьим сердцем» - это еще не человек, потому что нет в нем души, нет любви, чести, благородства.
Ответственность человека за жизни окружающих	Н. Толстой. «Война и мир». Образы Кутузова, Наполеона, Александра I. Человек, осознающий ответственность перед родиной, людьми, умеющий в нужный момент понять их, истинно велик. Таков Кутузов, таковы простые люди в романе, которые без высоких фраз выполняют свой долг. А. Куприн. «Чудесный доктор». Человек, измученный нищетой, готов в отчаянно покончить жизнь самоубийством, но с ним заговаривает оказавшийся рядом известный доктор Пирогов. Он помогает несчастному, и с этого момента его жизнь и жизнь его семьи изменяется самым счастливым образом. Эта история красноречиво говорит о том, что поступок одного человека может повлиять на судьбы других людей.
Отцы и дети	И С. Тургенев. «Отцы и дети». Классическое произведение, в котором показана проблема непонимания между старшим и младшим поколениями. Евгений Базаров чувствует себя чужим и старшим Кирсановым, и своим родителям. И, хотя по собственному признанию, любит их, своим отношением приносит им огорчения. Л. Н. Толстой. Трилогия «Детство», «Отрочество», «Юность». Стремясь познать мир, стать взрослым, Николенька Иртенев постепенно познает мир, понимает, что многое в нём несовершенно, сталкивается с непониманием старших, сам порой обижает их (главы «Классы», «Наталья Савишна») К. Г. Паустовский «Телеграмма». Девушка Настя, Живя в Ленинграде получает телеграмму о том, что её мать больна, но дела, которые кажутся ей важными, не позволяют её поехать к матери. Когда же она, осознав величину возможной потери, приезжает в деревню, оказывается слишком поздно: матери уже нет…
Роль примера. Воспитание человека	В. П. Астафьев. «Конь с розовой гривой». Трудные предвоенные годы сибирской деревни. Формирование личности героя под влиянием доброты бабушки и деда. В. Г Распутин «Уроки французского». Формирование личности главного героя в трудные военные годы. Роль учительницы, её душевной щедрости в жизни мальчика. Жажда знаний, нравственная стойкость, чувство собственного достоинства героя повести.
Самопожертвование во имя любви к ближнему	Б. Васильев «Летят мои кони». Доктор Янсен погиб, спасая детей, провалившихся в канализационную яму. Человека, которого и при жизни почитали как святого, хоронил весь город. Булгаков "Мастер и Маргарита". Самопожертвование Маргариты ради своего любимого.
Сострадание, чуткость и милосердие	Астафьев «Людочка» В эпизоде с умирающим человеком, когда все от него отошли, лишь Людочка его пожалела. А после его смерти все только делали вид, что им его жалко, все кроме Людочки.Приговор обществу, в котором люди лишены человеческого тепла. М. Шолохов «Судьба человека». В рассказе повествуется о трагической судьбе солдата, который во время войны потерял всех родных. Однажды он встретил мальчика-сироту и решил назваться его отцом. Этот поступок говорит о том, что любовь и желание делать добро дают человеку силы для жизни, силы для того, чтобы противостоять судьбе. В. Гюго «Отверженные». Писатель в романе рассказывает историю вора. Переночевав в доме епископа, утром этот вор украл у него серебряную посуду. Но через час полиция задержала преступника и доставила его в дом, где ему дали ночлег. Священник сказал, что этот человек ничего не воровал, что все вещи он взял с разрешения хозяина. Вор, пораженный услышанным, в одну минут пережил подлинное перерождение, и после этого он стал честным человеком.
Человек и власть	Антуан де Сент-Экзюпери "Маленький принц". Там пример справедливой власти: "Но он был очень добр, а потому отдавал только разумные приказания. "Если я повелю своему генералу обернуться морской чайкой, - говаривал он, - и если генерал не выполнит приказа, это будет не его вина, а моя".
Человек и искусство. Воздействие искусства на человека	А. И. Куприн. «Гранатовый браслет». Автор утверждает, что нет ничего постоянного, все временное, все проходит и уходит. Только музыка и любовь утверждают истинные ценности на земле. Фонвизин «Недоросль». Говорят, что многие дворянские дети, узнав себя в образе бездельника Митрофанушки, пережили подлинное перерождение: стали прилежно учиться, много читать и выросли достойными сынами отчизны.
Человек и история. Роль личности в истории	Л. Н. Толстой. «Война и мир». Одна из центральных проблем романа – роль личности в истории. Эта проблема раскрывается в образах Кутузова и Наполеона. Писатель считает, что нет величия там, где нет добра и простоты. По мнению Толстого, влиять на ход истории может личность, интересы которой совпадают с интересами народа. Кутузов понимал настроения, желания масс, поэтому был велик. Наполеон думает лишь о своём величии, потому обречен на поражение. И. Тургенев. «Записки охотника». Люди, прочитав светлые, яркие рассказы о крестьянах, поняли, что безнравственно владеть людьми как скотом. В стране началось широкое движение за отмену крепостного права. Шолохов «Судьба человека» После войны многих советских солдат, которые попали во вражеский плен, осудили как предателей родины. Рассказ М. Шолохова «Судьба человека», в котором показывается горькая доля солдата, заставил общество по-другому взглянуть на трагическую судьбу военнопленных. Был принят закон об их реабилитации. Платонов. «Котлован».
Человек и познание. Самореализация человека. Жизнь как борьба за счастье.	Шукшин «Чудик» — человек рассеянный, может показаться невоспитанным. А то, что побуждает его совершать странные поступки, — мотивы положительные, некорыстные. Чудик размышляет над проблемами, волнующими человечество во все времена: в чем смысл жизни? Что есть доб ро и зло? Кто в этой жизни “прав, кто умнее”? И всеми поступками доказывает, что прав он, а не те, кто считает его чудаком Гончаров. Образ Обломова. Это образ человека, который только хотел. Он хотел изменить свою жизнь, хотел перестроить жизнь поместья, хотел вырастить детей... Но у него не нашлось сил, чтобы эти желания воплотить в жизнь, поэтому его мечты так и остались мечтами. М. Горький в пьесе «На дне». Показал драму «бывших людей», которые утратили силы для борьбы ради самих себя. Они надеются на что-то хорошее, понимают, что жить надо лучше, но ничего не делают для того, чтобы изменить свою участь. Не случайно действие пьесы начинается в ночлежке и заканчивается там же. Ложные ценности И. Бунин в рассказе «Господин из Сан-Франциско». Показал судьбу человека, который служил ложным ценностям. Богатство было его богом, и этому богу он поклонялся. Но когда американский миллионер умер, то оказалось, что подлинное счастье прошло мимо человека: он умер, так и не узнав, что такое жизнь. Есенин. «Черный человек». Поэма «Чёрный человек» - крик погибающей души Есенина, это реквием по оставленной позади жизни. Есенин, как никто другой смог рассказать, что с человеком делает жизнь. Маяковский. «Послушайте». Внутренняя убежденность в правоте своих нравственных идеалов отделяли Маяковского от других поэтов, от привычного течения жизни. Эта обособленность рождала душевный протест против обывательской среды, где не было высоких духовных идеалов. Стихотворение-крик души поэта. Замятин «Пещера». (Мартина Мартиныча). Герой вступает в конфликт с самим собой, в душе его происходит раскол. Погибают Его духовные ценности. Он нарушает заповедь “Не укради”.
Человек и природа	Шолохов «Тихий Дон». Тургенев «Бежин луг». Природа совпадает с чувствами героев. М. Булгаков. «Роковые яйца». Профессор Персиков случайно вместо больших кур выводит гигантских гадов, которые грозят цивилизации. М. Булгаков. «Собачье сердце». Профессор Преображенский пересаживает собаке Шарику часть мозга человека, превращая вполне симпатичного пса в отвратительного Полиграфа Полиграфовича Шарикова. Нельзя бездумно вмешиваться в природу! М. Пришвин. «Кладовая солнца»
Черствое и бездушное отношение к человеку	"Матрёнин двор" Солженицына. Замкнутая модель мира в романе Е.И. Замятина «Мы». 2) Облик и принципы Единого Государства. 3) Рассказчик, нумер Д - 503, и его духовная болезнь. 4) «Сопротивление человеческой природы». В антиутопиях,основанный на тех же предпосылках мир дан глазами его обитателя, рядового гражданина, изнутри, дабы проследить и показать чувства человека,претерпевающего на себе законы идеального государства. Конфликт личности и тоталитарной системы становятся движущей силой любой антиутопии, позволяя опознать антиутопические черты в самых различных на первый взгляд произведениях... Общество, изображённое в романе, достигломатериального совершенства и остановилось в своём развитии, погрузившись в состояние духовной и социальной энтропии.
Честь и бесчестье	Поэт Джон Браун получил от русской императрицы Екатерины проект Просвещения, но приехать не смог, потому что заболел. Однако он уже получил от нее деньги, поэтому, спасая свою честь, покончил жизнь самоубийством. Н.В. Гоголь в своей комедии "Ревизор". Чиновники уездного города по ошибке принимают Хлестакова за настоящего ревизора, всячески пытаются угодить ему, совсем не обращают внимания на его глупость. А.П.Чехов в рассказе "Смерть чиновника", Автор показал проблему с нравственной точки зрения. Червяков, прося прощения, унижался перед генералом не по роду службы или должности (ведь это был даже не его начальник), а по своей человеческой натуре.

О преданности и о животных -"Соленый пёс", "Каштанка", "Белый пудель".

Проблема взаимоотношения личности и коллектива. Горький "На дне"

Проблема нравственного выбора. "Мастер и Маргарита" Булгакова; В.Быков "Сотников"; Шолохов " Судьба человека", Кондратьев «Сашка»

Военная тема.
Я,например, всегда в привожу "Разгром",
"Повесть о настоящем человеке" героиз, отвага...
"А зори здесь тихие"
"Завтра была война"
"В списках не значится"

Створення наукових розробок щодо стратегічного розвитку території має спиратися на певні об’єктивні закономірності функціонування галузей економіки, структурні особливості видів економічної діяльності, аналіз чинників, які впливають на розвиток процесів та явищ. На основі виявлених закономірностей формулюються принципи, які мають спрямовувати розробку управлінського інструментарію. Виявлення закономірностей та формулювання принципів формування рекреаційно-туристичних систем сприятиме удосконаленню стратегічного управління сферою відпочинку.

Серед основних закономірностей: взаємозв’язок із рівнем добробуту населення, послідовне зростання попиту населення на послуги оздоровлення, сезонність коливання попиту, комплексний розвиток і розміщення об’єктів рекреаційно-туристичного господарства, територіальна концентрація господарства, взаємозв’язок із системою розселення, територіальна концентрація оздоровчих потреб, відносний дисбаланс територіальної диференціації оздоровчих ресурсів з місцями спрямування потоків відпочивальників.

[Кравченко Наталія Олександрівна. Територіальна організація рекреаційного господарства Полісся та напрями її удосконалення: Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / Н. О. Кравченко / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2006. — 213 с., с. 27-36].

Таке структурування враховує галузевий аспект розвитку рекреаційно-туристичної діяльності, але не дає змоги розглянути всі складні взаємозв’язки і залежності, які присутні у рекреаційно-туристичних системах.

Відправною позицією при визначенні закономірностей розвитку процесів і явищ має бути з’ясування сутності терміну «закон». Цей термін вживається для виявлення причинно-наслідкових зв’язків явищ та для позначення обов’язкових суспільних установок (державних законів). В економічній літературі цим терміном користуються для позначення істотних, глибинних взаємозв’язків, які мають стійкі тенденції повторюватися в соціально-економічних процесах та причинно-наслідкових зв’язках.

[Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. [Текст] / Д. М. Стеченко – К.: Вікар, 2006. – 396 с., с. 15].

Унікальність економіко та політико-географічного положення Українських Карпат - очевидна. А розгляд даного регіону, як частини цілісної гірської системи – Великої Карпатської дуги, дає право припустити, що основними напрямками розвитку тут будуть такі види діяльності, як туризм та рекреація. Комплексний аналіз природно-ресурсного потенціалу Карпатського регіону України підтверджує, що таке припущення має місце.

Сучасна людина живе в надзвичайно складному середовищі. У неї виникає потреба відпочити, потрапити у те середовище, де пройде її емоційна та фізіологічна втома. Потреба населення в рекреаційній діяльності – це тільки одна частина соціальних та економічних передумов розвитку рекреації взагалі та в Карпатському регіону зокрема.

З іншого боку – економічна криза в нашій країні привела до особливо гострих соціальних проблем населення гірських регіонів: безробіття, незначні площі сільськогосподарських угідь, специфіка проживання в горах. Тому, розвиток саме туристсько-рекреаційної діяльності, приведе до вирішення деяких з них. Створення робочих місць в даній галузі буде сприяти росту первинної зайнятості в туристсько-рекреаційній сфері, поведе за собою зростання вторинної зайнятості – збільшення кількості робітників у будівництві, сільському господарстві, в зв’язку, в торгівлі, тощо.

Українські Карпати - рекреаційний регіон України, в якому зосереджено третину рекреаційного потенціалу країни. Це фармакологічно активні цілющі води різного хімічного складу, родовища озокериту і лікувальних грязей, чисте гірське повітря, багата гірська рослинність гірських ландшафтів Карпат і їх передгір’я, які створюють умови для розвитку сітки курортів, туристичних закладів. Сучасний поділ праці досяг такого рівня, коли рекреація не може розвиватися окремо, без органічного зв’язку з іншими галузями народного господарства. Посилюються зв’язки і створюються нові між закладами рекреаційної спеціалізації, а також між галузями інфраструктури, які формують складну міжгалузеву територіальну систему – територіальний рекреаційний комплекс (ТРК).

Розвиток спеціалізованих функціональних підсистем ТРК прив’язано до визначених територіальних зосереджень природних рекреаційних ресурсів.

В сучасних умовах взаємозв’язок природокористування рекреаційної та інших підсистем народногосподарського комплексу регіону важливе значення має економічна оцінка окремих зосереджень природних рекреаційних ресурсів, так званого регіонального природно-ресурсного потенціалу рекреації. Визначне місце в природно-ресурсному потенціалі Карпатського регіону належить потенціалу санаторно-курортного лікування.

В Карпатах є потужні природно-ресурсні можливості організації зимових видів рекреаційної діяльності, зокрема, гірськолижної.

Розташуванню рекреаційних ресурсів в територіальному плані характерна нерівномірність, дискретність, що впливає на процес просторової організації територіальних рекреаційних комплексів. Важливою передумовою оптимізації територіального планування і організації підсистем ТРК є районування його природно-ресурсної бази.

В Карпатському регіоні можна виділити три зони: Передкарпатська і Закарпатська курортно-оздоровча і Гірсько Карпатська туристсько-оздоровча, а в їх межах окремі підзони і місцевості. На базі їх ресурсів розвиваються територіальні підсистеми Карпатського територіального рекреаційного комплексу різних рангів.

Поряд з природними в регіоні велике значення мають історико-культурні рекреаційні ресурси: історичні, історично-архітектурні пам’ятки, визначні місця, традиційні народні промисли і ремесла, пам’ятки народної творчості. В цьому регіоні є багато старовинних замків, кам’яних фортець, церков та інших культових споруд. Все це також сприяє розвитку рекреації, особливо пізнавального туризму.

Великі перспективі для розвитку рекреації має Східно-Закарпатський рекреаційний підрайон. Крім розвитку санаторно-курортного лікування тут важливе місце посідає оздоровчий та пізнавальний туризм.

Українські Карпати з їх сприятливими природними умовами і багатими лікувальними ресурсами відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України.

В карпатському регіоні сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність рекреаційних закладів і підприємств інфраструктури, які об’єднані тісними виробничими і економічними зв’язками, а також загальним використанням природних і економічних ресурсів.

На території Українських Карпат функціонує більш як 50 санаторіїв, майже сотня туристичних готелів, баз. Санаторно-курортне лікування і відпочинок в Карпатах – основні функціональні підсистеми регіонального рекреаційного комплексу, які опираються в своєму розвитку на унікальну по різноманітності і багатству природно-ресурсну базу.

Згідно природно - економічній класифікації, яку розробив О.Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно – функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:

- санаторно-курортного лікування (або лікувальні);

Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.

Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання. При цьому виділяють дві групи:

- спеціалізованого або цільового (сугубо рекреаційного) використання;

До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої – ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це – ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження.

З точки зору перспектив розвитку рекреації найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім – в Закарпатській і одне – в Чернівецькій області.

Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

Карпатський регіон є індустріально-аграрним районом України, в структурі господарства якого домінуюче місце займає промисловість. Сьогодні вона переживає глибоку кризу, вихід з якої в першу чергу пов’язується з її корінною структурною перебудовою. Саме в контексті політики структурної трансформації господарства регіону і треба розглядати майбутнє рекреації. І навпаки: сучасна промислова політика в регіоні має бути зорієнтована на те, що незабаром на регіональному ринку появиться конкурентноспроможний сусід – рекреаційна індустрія.

На даний час рекреаційна місткість ландшафтів складає:: зимою –3,9 млн. чол., літом –1,7 млн. чол. Протягом року Карпатський курортно-рекреаційний район може приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн. екскурсантів та туристів вихідного дня. Для порівняння Альпійський регіон площею 180 тис. км кв. щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і туристів та понад 60 млн. туристів, що здійснюють в Альпи одноденні поїздки.

В основу формування курортно-оздоровчих утворень Українських Карпат як курортно-рекреаційного регіону повинна бути покладена єдина система. В числі основних курортно-територіальних одиниць для гірських умов Карпат пропонуються курортно-рекреаційні райони і курортні комплекси. Курортний комплекс (КК) включає низку лікувально-оздоровчих закладів, об’єднаних єдиною системою лікування та відпочинку з однотипною інфраструктурою. Наприклад, Квасівський комплекс, який має тільки два аналоги в світі, створений на базі миш’яковистої мінеральної води (Гірсько-Тисянське родовище). До його складу входить відомий санаторій “Гірська Тиса”.

Для нових територій, котрі тільки освоюються, найбільш перспективним є курортно-рекреаційний район, який формується як агломерація курортних комплексів і населених пунктів. Прикладом може бути Воловецько-Міжгірський район у Закарпатті. В ньому об’єднані між собою курортні комплекси та селище міського типу Міжгір’я (яке є культурним та адміністративним центром району) утворюють єдиний організм.

Територія курортно-рекреаційного району в основному визначається зосередженням курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Обмежують територію району перешкоди – природні (круті, недоступні для освоєння схили гірських хребтів, порожисті річки та інш.) і штучні (дороги, дамби та інш.). Межі КРР можуть бути зв’язані з адміністративним поділом областей та районів. При розміщенні навкруги існуючого населеного пункту (місто, селище) курортних комплексів межі КРР визначаються максимальними радіусами трудових поїздок з цього пункту в крайні точки використання праці в межах 30-ти хвилинної доступності. В гірських умовах на межі КРР впливає трасування транспортних ліній і туристичних маршрутів – не тільки поздовжніх, які прокладаються долинами рік, а й поперечних (відгалуження доріг, вертикальні зв’язки та інш.).

Курортно-рекреаційні райони виділяють як окремі територіальні утворення, або входять (в переважній більшості) до складу курортно-рекреаційних місцевостей. Основу розвитку курортно-рекреаційних місцевостей, чи зон, становлять їх природні і соціально-економічні рекреаційні ресурси. Наприклад, розподіл відпочиваючих в горах залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересіченості території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування.

На території Українських Карпат можна виділити вісім основних курортно-рекреаційних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька. – і п’ять основних курортно-рекреаційних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський.

Для екологічно-сталого розвитку регіону, створення найповнішої гармонії природи і людини, розвитку масового відпочинку важливе значення має розміщення курортно-рекреаційних об’єктів і трасування туристських маршрутів. При цьому враховуються як природні (компонентні і ландшафтні) передумови Українських Карпат, так і соціально-економічні (історико-культурні, архітектурні, етнографічні) об’єкти рекреації, яких в районі налічується до 700.

Великий вплив на розміщення лікувально-оздоровчих закладів і курортних комплексів в гірських умовах справляє характер існуючих транспортних зв’язків. З метою ефективного розвитку рекреації в регіоні слід враховувати особливості доставки потоків відпочиваючих з вузлових станцій в оздоровчі заклади. В Українських Карпатах основним видом магістрального транспорту є залізничний з відносно великими станціями в Ужгороді, Воловці, Рахові, Яремчі, Мукачеві, Сваляві. Основним транспортним засобом, який безпосередньо перевозить людей на курортно-рекреаційний об’єкт (КРО), є автобус. Мережа автомобільних шляхів в Карпатах порівняно густа і зв’язує майже всі пункти.

При розміщенні КРО в гірських районах враховується характер існуючої системи розселення і виробничих зв’язків. При цьому треба пам’ятати, що часто функції місць розташування санаторіїв, туристичних баз виконують сільські населені пункти, в яких туристично-рекреаційна інфраструктура ще не відповідає сучасним зразкам європейського рівня.

При розробці схем районного планування територій для цілей рекреації, генеральних планів курортно-рекреаційних районів варто враховувати також сезонність функціонування курортно-рекреаційних закладів Карпат. Найбільші напливи приїжджаючих до них спостерігаються навесні, в другій половині літа, першій половині осені і взимку. Найменше відпочиваючих буває в міжсезонний період – кінець жовтня – початок січня.

Сезонні перепади в завантаженні КРО є одним з факторів, що впливають на рекреаційне освоєння територій. На відміну від, наприклад, приморських курортів, природні можливості Карпат, дозволяють ефективно використовувати їх для відпочинку, чи лікування впродовж всього року, хоч, звичайно, конкретна інтенсивність такого використання за цей час неминуче мінятиметься. Відносно рівномірне використання карпатських курортів має дуже велике значення для їх рентабельності.

В Українських Карпатах можна виділяти курортно-рекреаційні об’єкти вузькоспеціалізовані, кліматолікування (Космач-Шешори, Мукачево-Чинадієво, Верховина-Кривопілля, Хуст-Тячів) і КРО комплексного рекреаційного використання, приваблюють відпочиваючих, туристів, автот уристів, лижників, спортсменів (Рахів-Кваси, Яремча, Ворохта, Ужгород-Невицьке, Міжгір’я-Сойми-Келечин). В таких районах сумарна чисельність тимчасового населення в основному стабільна, що пояснюється однаковим їх завантаженням в літній і зимовий періоди, а отже існує можливість розміщення тут цілорічних закладів.

В залежності від конкретного місце розташування, інтенсивності та тривалості відвідування туристично-рекреаційного об’єкту, місця для відпочинку мають різне функціональне призначення і різну комплектність елементів благоустрою. Загалом такі місця можна поділити на п’ять типів.