Давайте сравним течение некоторых заболеваний, их лечение и исход в двух практически разных эпохах. 2 страница

Тип 1 – місця для короткого відпочинку, яке використовується відпочиваючими, як правило, протягом 5-20 хв під час прогулянок в лісі. Ці місця обладнуються місцями для сидіння та збору сміття, встановлюються інформаційні аншлаги та вказівними.

Тип 2 – місця для короткочасних пікніків, яке використовується переважно групою людей для відпочинку на протязі 1,5-3 год. в склад необхідного обладнання входять столи, місця для паління вогнища, збору сміття і тп

Тип 3 – місце для одноденного відпочинку, яке використовується групою рекреантів більше 3 год для цього необхідні місця укриття від негоди, засоби візуальної інформації. В усіх вищенаведених типах місць відпочинку бажана наявність джерел води, автостоянки, туалету тощо.

Тип 4 – рекреаційний пункт, що організовується безпосередньо поблизу доріг загального користування з інтенсивним автомобільним рухом. Тут обов’язкова наявність джерел води і місць для транспорту. Ділянка переважно використовується автотуристами, водіями і пасажирами автомашин та автобусів, які виконують тривалі за часом і значні за відстанню рейси.

Тип 5 – рекреаційна ділянка для масового відпочинку, яка створюється поблизу місць житлової забудови, водних акваторій та інших місцях масового відвідування на площі 0,5-2,0 га. На ділянці може бути обладнано декілька місць відпочинку різних типів, літні будиночки, дитячі і спортивні майданчики, автостоянки.

З Карпатським регіоном пов'язано життя і діяльність Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, Івана Вишенського, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Соломії Крушельницької, Ольги Кобилянської та інших відомих людей. Тут народилися, жили і працювали представники багатьох європейських культур.

В регіоні збереглась багата духовна культура - своєрідні звичаї і обряди, народні промисли, фольклор буковинців, бойків, лемків, гуцулів.

Отже, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними і економічними факторами є важливими об'єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал будь-якої території характеризується наявністю рекреаційних ресурсів, їх кількістю та різноманітністю. За видами ці ресурси можна поділити на кліматичні, ландшафтні, водні, фауністичні, мінералогічні та культурно-історичні, а функціонально вони забезпечують лікування, відпочинок, пізнання природи і культурно-історичних явищ в конкретному регіоні.

Економічні закони, що відображують найбільш істотні та об’єктивні причинно-наслідкові зв’язки між компонентами рекреаційно-туристичних систем, доцільно називати закономірностями. Такі закономірності формуються та регулюються під впливом всієї сукупності економічних законів.

У національній економіці на вивченні закономірностей розвитку територіальних та корпоративних утворень базується процес створення основного регуляторного інструменту просторового і галузевого розвитку – програм соціально-економічного розвитку. Отже, і формування стратегії розвитку рекреаційно-туристичних систем має спиратися на певні закономірності, які визначають взаємозв’язки між окремими компонентами об’єкта дослідження.

При аналізі рекреаційно-туристичних систем виділяють дві групи факторів: системоутворюючі та фактори, що впливають на подальший розвиток рекреаційно-туристичних систем. Серед першої групи факторів виділяють: ті, що формують потребу в існуванні рекреаційно-туристичних систем та такі, що реалізують цю потребу.

Факторами, які формують потребу, є: диференціація рекреаційно-туристичних потреб; суспільне розподілення та спеціалізація праці; економічна, антропо-екологічна, природоохоронна ефективності. Ця низька факторів впливає на такі якості рекреаційно-туристичних систем як цілісність, різноманіття, динамічність та надійність. Фактори, які реалізують потребу в системі, пов’язані з іншими суспільно-економічними системами: розселенською, виробничою, транспортною, етнічною, природним середовищем. Недостатнє врахування цих факторів чи недосконале інструментальне забезпечення зменшує функціональне різноманіття, потребує додаткових зусиль органів державної влади щодо регулювання процесів розвитку та залучення нових ресурсів. Крім цих факторів на структури рекреаційно-туристичних систем впливають цикли оздоровчих занять.

[Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с., с. 38-46].

Дослідження основних факторів, які впливають на формування рекреаційно-туристичних систем, орієнтує на наступні висновки. По-перше, формування рекреаційно-туристичних систем пов’язано з розвитком інших територіальних утворень. По-друге, необхідною умовою є врахування існуючих потреб населення в оздоровчих послугах. По-третє, розміщення окремих об’єктів рекреаційно-туристичних систем має відповідати умовам транспортної доступності. По-четверте, обов’язковою умовою є врахування диференціації потреб в оздоровчих ресурсах міського та сільського населення. По-п’яте, рекреаційно-туристичні системи можуть формуватися на основі різних компонентів.

Комплексність розвитку і розміщення об’єктів рекреаційно-туристичної сфери та супутніх галузей може впливати на пропозицію конкурентоспроможних рекреаційно-туристичних послуг. Сутність цієї закономірності полягає в існуванні взаємозв’язків рекреаційно-туристичного господарства із аграрною сферою, промисловістю, транспортом тощо.

[Кравченко Наталія Олександрівна. Територіальна організація рекреаційного господарства Полісся та напрями її удосконалення: Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / Н. О. Кравченко / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2006. — 213 с., с. 28].

Використання природного середовища для рекреаційно-туристичних цілей відбувається комплексно, одночасно використовується декілька видів ресурсів. Інтенсивність використання природного середовища тісно пов’язана із рівнем розвитку інфраструктури. Рекреаційно-туристична послуга носить комплексний характер і складається з декількох видів послуг.

Наступна закономірність – територіальна концентрація рекреаційно-туристичного господарства. Її сутність полягає в тому, що завдяки концентрації відпочивальників зменшуються витрати на виробництво послуг. Але існують певні обмежуючі територіальну концентрацію фактори. Насамперед, це дотримання норм антропогенного навантаження на природне середовище. При розробці практичних рекомендацій щодо розвитку рекреаційно-туристичної сфери доцільно враховувати концентрацію відпочивальників у місцях формування рекреаційно-туристичних потреб і на територіях відпочинку.

Взаємозв’язок територіальної структури рекреаційно-туристичного господарства і системи розселення проявляється у першочерговому освоєнні територій, які найближчі до населених пунктів. Але формування територіальної стратегії розвитку має узгоджувати процеси розвитку системи розселення із процесами формування рекреаційно-туристичних систем. Територіальна диференціація рекреаційно-туристичних потреб обумовлює розміщення і спеціалізацію об’єктів рекреаційно-туристичного господарства. Диференціація рекреаційно-туристичних потреб населення обумовлена типом поселень та «регіональними особливостями ціннісних критеріїв вибору виду рекреаційно-туристичної діяльності»

[Кравченко Наталія Олександрівна. Територіальна організація рекреаційного господарства Полісся та напрями її удосконалення: Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / Н. О. Кравченко / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2006. — 213 с., с. 29].

Ця закономірність суттєво впливає на формування попиту в рекреаційно-туристичних послугах.

Диференціація рекреаційно-туристичних потреб населення криється у відмінностях життєдіяльності міських і сільських жителів, регіону їх постійного проживання, різноманіттям циклів оздоровчих занять. Рівень урбанізації постійного місця проживання впливає на потреби відпочинку населення в природному середовищі. Так збільшення розмірів населеного пункту висуває підвищені вимоги до наявності природних територій для організації відпочинку.

Регіон постійного проживання відпочивальників формує стереотипи оздоровчої поведінки та вимоги до території відпочинку. У фаховій літературі виділяють приморські регіони біля рівнин, приморські біля гір, гірські та озерно-річкові.

[Стаускас В. П. Градостроительная организация районов и центров отдыха. Монография / В. П. Стаускас. – Л.: Стройиздат, 1977. – 164 с., с. 71-102].

У населення кожного із перелічених типів регіонів формуються специфічні вимоги до територій для організації відпочинку. Можна стверджувати, що перша закономірність формування рекреаційно-туристичних систем – це диференціація рекреаційно-туристичних потреб відпочивальників.

На формування рекреаційно-туристичних систем суттєво впливає диференціація рекреаційно-туристичної діяльності. Диференціація передбачає поглиблення внутрішньогалузевої спеціалізації. Вона є засобом досягнення оптимального результату при експлуатації обмеженого ресурсу. До розширення оздоровчої діяльності вона не веде. Це пояснюється тим, що малофункціональні утворення мають незначну кількість оздоровчих занять чи їх циклів. Закономірність полягає в тому, що кожна територія з цінними оздоровчими властивостями має певний набір рекреаційно-туристичних ресурсів, використання яких обумовлює види відпочинку туристів. Розвиток обмеженого переліку видів відпочинку на території забезпечує більш повну реалізацію потреб населення. Наявність значного рекреаційно-туристичного потенціалу становить основу для функціонування різноманітних видів відпочинку, що розвиваються на сусідніх територіях.

Вважається, що основними функціями рекреаційно-туристичної діяльності є: медико-біологічна, соціально-виховна та економічна. [Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с., с. 14-20]

В основу різноманітності, пов’язаної з урбанізацією оздоровчого середовища покладені вимоги споживачів до наявності природних комплексів чи їх заміни технічними спорудами.

[Веденин Ю. А. Динамика территориальных рекреационных систем. Монография / Ю. А. Веденин – М.: Наука, 1982. – 190 с., с. 120]

Така різноманітність породжує створення двох видів рекреаційно-туристичних систем: урбанізованих та не урбанізованих.

Внаслідок нерівномірності часу, який витрачається на відпочинок, виникає різноманітність у розміщенні рекреаційно-туристичних систем. При цьому створюються такі складові рекреаційно-туристичних систем, що забезпечують щоденний відпочинок; відпочинок у вихідні дні та відпускний відпочинок.

При розгляді різноманіття циклів оздоровчих занять виділяють добові, тижневі, річні та життєві.

[Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с., с. 55-56]

Організація кожного із перелічених оздоровчих циклів занять відбувається внаслідок різних вимог відпочивальників до віддаленості місць відпочинку, кількості часу на оздоровлення та видів оздоровчих занять. Також на нерівномірність розміщення окремих складових об’єктів рекреаційно-туристичних систем впливають сезонні коливаннями оздоровчої діяльності. Враховуючи різноманітність проявів рекреаційно-туристичної діяльності у формах, територіях, часових відмінностях, можна вбачати існування наступної закономірності – диференціації рекреаційно-туристичної діяльності.

Ще однією закономірністю є концентрація потоків відпочивальників. Вона відбувається завдяки вибірковості відпочивальників до територій з цінними оздоровчими властивостями. Місцями, де відзначається підвищена щільність відпочивальників, є рекреаційно-туристичні центри та найбільш атрактивні природні території. Концентрація рекреаційно-туристичної діяльності створює передумови подальшого поглиблення процесу економічної диференціації території, впливає на її спеціалізацію.

[Веденин Ю. А. Динамика территориальных рекреационных систем. Монография / Ю. А. Веденин – М.: Наука, 1982. – 190 с., с. 43]

Практична реалізація цієї закономірності означає створення певних містобудівних форм із заданими функціями.

На використання об’єктів природно-рекреаційного потенціалу впливає фактор транспортної доступності. Цей фактор має опосередкований прояв через фактори часу і вартості проїзду.

[Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с., с. 44-46]

Тобто, в першу чергу відпочивальниками використовуються об’єкти, які ближче розташовані до міських поселень. Це необхідно враховувати при розробці послідовності освоєння територій з цінними оздоровчими властивостями. Можна стверджувати, що четвертою закономірністю формування рекреаційно-туристичних систем є використання об’єктів природно-рекреаційного потенціалу пропорційно транспортної доступності.

Формування рекреаційно-туристичних систем відбувається у взаємозв’язку із системами розселення. Системи розселення характеризуються відмінностями у територіальній структурі, впливом великих міських поселень на динаміку розвитку рекреаційно-туристичної сфери та процесів урбанізації. Це має прояв у концентрації попиту на території для організації відпочинку в приміських зонах та уздовж транспортних шляхів, у регулюванні розвитку середніх і малих міст з урахуванням географічного положення.

Використання поняття природно-ресурсного потенціалу надає можливість зафіксувати окремі компоненти природного середовища як цілісність у забезпеченні реалізації економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства та окремої людини. Це орієнтує на комплексне природокористування. Саме комплексність сприяє оптимізації взаємодії економіки і природного середовища та створює умови для проведення еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу. Тобто наступна закономірність проявляється у комплексному використанні природно-рекреаційного потенціалу території.

Реалізація визначених закономірностей формування рекреаційно-туристичних систем на практиці потребує формулювання принципів як необхідної складової в процесі формування територіальної стратегії у сфері організації відпочинку. Під терміном «принцип» розуміється головне, вихідне положення, правило діяльності організації в якій-небудь сфері або правило поведінки особи.

[Осовська Г. В. Економічний словник / Г. В. Осовська, О. О. Юркевич, Й. С. Завадський. – К.: Кондор, 2007. – 358 с., с. 250]

Д. М. Стеченко під принципами розуміє «стисло викладені керівні, науково-обґрунтовані положення, «правила діяльності», якими має керуватися суспільство на певному історичному етапі.

[Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. [Текст] / Д. М. Стеченко – К.: Вікар, 2006. – 396 с., с. 19]

Використання науково обґрунтованих принципів формування рекреаційно-туристичних систем забезпечує реалізацію економічних законів розвитку рекреаційно-туристичних систем та використання природного середовища в цілях оздоровлення населення.

Узагальнюючи вище викладене, зазначимо, що під принципами формування рекреаційно-туристичних систем слід розуміти основні науково обґрунтовані правила, керуючись якими центральні та регіональні органи влади мають можливість впливати на процеси використання природного середовища в цілях оздоровлення населення, регулювати потоки відпочивальників та розробляти стратегії інноваційного розвитку. Принципи відбивають закономірності розвитку. Вони є суб’єктивними за формою й об’єктивними за змістом. У порівнянні із закономірностями принципи більш динамічні й дозволяють регулювати соціально-економічні процеси. Кожен із них може відображувати кілька закономірностей. У деяких випадках їх функції полягають у стримуванні впливу того чи іншого закону на певні процеси.

Основним принципом розвитку національної економіки має бути соціальна орієнтація. Реалізація цього принципу сприяє відтворенню соціальної справедливості рівноправного функціонування регіонів, більш повному використанню внутрішніх ресурсів і резервів, підвищенню ефективності територіального розвитку, формуванню всебічного розвитку особистості.

[Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. [Текст] / Д. М. Стеченко – К.: Вікар, 2006. – 396 с., с. 20]

Формування рекреаційно-туристичних систем спрямоване на забезпечення певних потреб населення, тобто у своїй основі має соціальне спрямування. Але використання цього принципу на основі системно-структурного та програмно-цільового підходів може інтерпретуватися в інших, більш деталізованих принципах.

Принцип підвищення ефективності використання природно-рекреаційного потенціалу передбачає раціональне використання природно-рекреаційних ресурсів, їх відновлення, охорону природного середовища. Для реалізації цього принципу необхідно вирішення цілої низки практичних завдань: збереження екологічної рівноваги, створення сприятливого соціально-економічного середовища життєдіяльності населення, відновлення цілісності природних комплексів, розробки організаційно-економічного механізму регулювання рекреаційно-туристичного природокористування. Отже, використання цього принципу дозволяє практично реалізувати дві закономірності формування рекреаційно-туристичних систем: взаємозв’язку із системою розселення та комплексного використання природно-рекреаційного потенціалу (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок закономірностей і принципів формування рекреаційно-туристичних систем (розроблено Безуглий І. В. к.е.н.,доцентЧДІЕУ)

Наступний принцип – різноманітності форм природокористування. Цей принцип реалізує закономірність комплексного використання природно-рекреаційного потенціалу. Динамічність і еволюція рекреаційно-туристичної діяльності відображується у просторових формах територіальних суспільних систем. У процесі змін рекреаційно-туристичні об’єкти можуть переходити із одного стану в інший. Розвиток інфраструктури і створення нових спеціалізованих підприємств та територіях із цінними оздоровчими властивостями збільшують кількість відпочивальників, що змінює природне середовище. Це веде до зміни поведінки відпочивальників, а відповідно і до змін технологічної структури території відпочинку. Зміни у компонентах рекреаційно-туристичних систем багатоаспектні. Тому виділяють їх оборотні та необоротні форми.

[Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. / Д. М. Стеченко. – К.: Вища шк., 2000. – 223 с., с. 66-72].

Територіальна структура рекреаційно-туристичних систем характеризується різними формами просторового розміщення природних ресурсів. Реалізація принципу різноманітності форм природокористування передбачає створення природно-рекреаційних комплексів, виділення об’єктів природно-заповідного фонду, які можуть бути використаними для відпочинку населення та території з цінними оздоровчими властивостями, які потенційно можуть бути використані в організації оздоровчої діяльності.

Такі закономірності формування рекреаційно-туристичних систем як диференціація потреб населення та диференціація оздоровчої діяльності можуть бути реалізовані у принципі диверсифікованого розвитку рекреаційно-туристичних послуг. Означений принцип орієнтує на використання наукової концепції диверсифікації як інструменту усунення диспропорцій відтворення і розподілу природно-рекреаційних ресурсів за адміністративними територіями.

Реалізація таких закономірностей формування рекреаційно-туристичної системи як концентрації потоків відпочивальників, залучення об’єктів природно-рекреаційного потенціалу пропорційно їх транспортної доступності та взаємозв’язку із системою розселення обумовлює впровадження принципу формування рекреаційно-туристичних центрів.

Комплексне використання природно-рекреаційного потенціалу потребує інфраструктурного облаштування території. Це обумовлює залучення наукового принципу необхідності інфраструктурного забезпечення функціонування рекреаційно-туристичних систем. Саме розвиток інфраструктури на територіях із цінними оздоровчими властивостями надає можливість залучити природно-рекреаційний потенціал до ринкових відносин. При цьому розвиток інфраструктури має випереджати зростання відповідного сектора національної економіки.

Висновки. Просторовий розвиток рекреаційно-туристичної сфери здійснюється у нових умовах господарювання. Посилення територіального управління, введення у практику органів виконавчої влади елементів індикативного планування вносить корективи до просторової організації суспільства. На сукупності викладених принципів формування рекреаційно-туристичних систем має базуватися регулювання процесів використання природно-рекреаційного потенціалу території та прогнозно-програмне обґрунтування напрямів розвитку. Впровадження у практику розглянутих принципів потребує відбору, обґрунтування стратегічних цілей, ранжування черговості їх досягнення. Формування рекреаційно-туристичних систем має спиратися на закономірності, які визначають взаємозв’язки між окремими компонентами об’єкту дослідження. Виявлення таких закономірностей становить обов’язкову складову територіального дослідження і має на меті виявити можливості для регулювання процесів використання природно-рекреаційного потенціалу.

Дата добавления: 2015-06-30