Методическая разработка. Презентація інформаційних повідомлень про вчителів-практиків України

План

Практичний блок

Презентація інформаційних повідомлень про вчителів-практиків України.

Література

1. Азаров Ю.П.Искусство воспитания. — М., 1986. Введение в специальность /

2. Под ред. Л.И.Рувинского. — М., 1988.

3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

4. Кузьмина Н.В.Профессионализм деятельности преподавателя и мастера произ­водственного обучения профтехучилища. — М., 1990.

5. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1985.

6. Маркова А.К.Психология труда учителя. — М., 1993.

7. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. — М., 1989.

8. Педагогический поиск / Сост. И.Н.Баженова. — М., 1990.

9. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. — Клев, 1972. — С. 153.

Інструкція для підготовки

Опрацювати вказану літературу.

Вивчити конспект. Бути готовим до тестового контролю знань.

По питанню 7 підготувати інформаційне повідомлення про вчителя-практика, використовуючи таке інформаційне джерело як журнал «Початкова школа».

1. Сутність економічних форм, натуральне виробництво.
2. Еволюція товарного виробництва.
3. Товар, його власність.
4. Подвійний характер праці втіленої
5. Величина вартості товару.

Ключові слова: Товарне виробництво, Споживча Bapтicть, M інова вартість,

Абстрактна праця, Конкретна праця

У первiснообщинному ладi впродовж майже трьох мiльйонiв poкiв единою формою суспiльного виробництва було натуральне виробництво. В процесi розпаду ЦЬОГО ладу виникає товарне виробництво, але натуральна форма залишається панiвною ще впродовж майже шести тисячолiть, поєднуючись з товарною формою. Зага­лом в ycix докапiталicтичних формацiяx господарство переважно було натуральним (гocподарство первiсних общин i патрiархальних сiмей, латифундiї у рабовласницьких державах i середньовiчнi фео­дальні маетки). У цих гoсподарствах icнyвaв замкнений крyгooбiг (рух) продукту, який переважно не виходив за його межi. Кожна гocподарська одиниця була повнicтю відокремлена від iнших як у виробництвi, так i в споживаннi. рiвeнь споживання гoсподарюю­чих суб'єктів (власникiв) залежав тiльки вiд рiвня виробництва.

Суспiльний подiл працi в натуральному господарствi був роз­винутий ще слабко. Проте всерединi цього господарства праця уже могла бути подiлена мiж окремими людьми та группами лю­дей. Наприклад, всерединi латифундiй мав мiсце подiл працi мiж рабами, що виконували рiзнi види робiт. Але подiлу працi мiж гoсподарськими одиницями не iснувало. цi одиницi характеризувалися переважно однаковим набором видiв працi. Рабовлас­ницькi латифундiї чи феодальнi маетки рiзнилися не так строка­тicтю застосовуваних видiв працi, як кiлькiстю зайнятої в них робочої сили, експлуатованих рабiв i крiпакiв. Щодо вiльних се­лян, то структура їx господарств була практично однакова. Селя­ни не лише вирощували хліб, а й виroтовляли знаряддя працi, одяг, взуття тощо. Звичайно, i за натурального господарства дея­кi продукти працi (сiль, залiзо, прянощi тощо) обмiнювалися на ринку як товари. Але такий обмiн відiгравав другорядну роль.

Натуральна форма виробництва icнувала в умовах нерозви­неного суспiльного подiлу працi й вiдповiдала тому рiвню роз­витку продуктивних сил i типу виробничих вiдносин, якi зумов­люють украй обмежену мету виробництва та пiдпорядковуютъ його задоволенню потреб, незначних за обсягом i одноманiтних, примiтивних за характером.

Натуральне виробництво було малоефективним, консерва­тивним і забезпечувало дуже повiльний розвиток продуктивних сил. Виро6ничi вiдносини в натуральному господарствi не уречевлювалися, тому iснували як вiдносини мiж самими людьми, а не набували форми вiдносин мiж продуктами їx працi. Експлуатація в антагoнiстичних формацiях, де панувало натуральне виробницт­во, вiдбувалася у зримих, найбільш грубих i брутальних формах. Вона базувалася на позаекономiчному примусi, на вiдносинах осо­бистої залежностi; залежнicть мала персональний характер.

Причини виникнення та сутністъ товарного виробництва. Матерiальною основою виникнення товарних вiдносин, ix речовим змicтом є суспiльний подiл працi, що означає спецiалiза­цiю виробникiв на виготовленнi окремих видiв продуктiв або на певнiй виробничiй дiяльностi. Суспiльний подiл працi вiдбува­єтьея пiд дiєю закону економії часу i зумовлює пiдвищення про­дуктивностi працi, з6iльшення виробництва продуктiв. На ос но­вi суепiльного подiлу працi виникають виробничi вiдносини мiж людьми не лише у сферi безпосереднього виробництва, а й у сферi обмiнy продуктами працi. Суспiльний подiл працi й обмiн про­дуктами - два взаємозумовленi процеси. Але сам суспiльний по­дiл працi не народжує товарних вiдносин.

У докапiталicтичних формацiях суспiльний подiл працi був розвинений слабко. Так, видiлення пастуших племен з маси пер­вicних поклало початок першому великому суспiльному подiлy працi. Це зробило можливим реryлярний обмiн мiж общинами. У рабовласницькому суспiльствi вiдбувся другий великий подiл працi ремесло вiдокремилося вiд землеробства, що означало виникнення товарного виробництва, тобто виробництва, спецi­ально розрахованого для обмiну Розвиток обмiну зумовив ви­никнення металевих грошей, видiлення класу купцiв, появу тор­говельного капiталу. Це був третiй великий подiл працi, що виз­начив надалi розвиток товарного виробництва.

У хх ст. У розвинутих кpaїнax світу вiдбувся четвертий вели­кий подiл працi - вiдокремлення нематерiального виробництва (науки, освiти, охорони здоров'я тощо) Biд матерiального, 3 погляду суспiльної форми виникнення товарних вiдносин зумовлене соцiально-економiчною вiдокремленicтю виробникiв, яка з часу розпаду первicного ладу є формою приватної власнос­ті на засоби виробництва. Внаслiдок цьоro обмiн дiяльнicтю i продуктами працi перетворився на товарний обмiн, оскільки при ватна власність iснуе у ДВОХ дiаметрально протилежних за економiчним змiстом формах (дрiбнотоварна, що базуеться на власнiй працi, та капiталicтична, заснована на експлуатацil найманої пра­цi), то й вiдокремлення мае рiзний характер,

Економiчна вiдокремленiсть виявляється передусiм у тому, що працiвники самі привласнюють результати своеї працi,

3 погляду речового змiсту така вiдокремленicть спричинена насамперед неоднорiднiстю працi. Види працi рiзняться своею складнicтю, неоднаковим функцiональним змiстом працi - спiввiдношенням творчого та шаблонного компонентiв, розумової та фізичної працi

В сучасних умовах формами вияву економiчної вiдокремле­ності товаровиробникiв є: 1) приватна власнiсть на засоби ви­робництва (що базується на власнiй i чyжiй працi); 2) самостiйне встановлення обсягiв виробництва, цін, розподiлy отриманих при­буткiв тощо; 3) незалежнiсть в управлiннi виробництвом i збутом продукцiї; 4) самостiйнicть у виборi постачальникiв сировини, електроенергії, комплектуючих виробiв, вiдповiдальнicть за ви­конання контрактiв, договорiв; 5) самофiнансування, економiч­ний ризик, самоокупнiсть тощо.

Безпосередньо матерiальною основою виникнення та розвитку товарного виробництва є загальний та частковий подии праці

Товарне виробництво - така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виготовляють відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами, на ринку.

Звiдеци випливає, ЩО основними рисами товарного виробництва є: а) суспiльний подiл працi; б) приватна власнicть на засоби виробництва; в) повна соцiально-економiчна вiдокремленiсть ви­робникiв; г) економiчнi зв'язки мiж вiдокремленими товарови­робниками через обмiн; д) стиxiйний та анархiчний характер роз­витку.

Розрiзняють просте i капiталiстичне товарне виробництво.

Проете товарне виробництво характеризується поєднанням безпоеереднix виробників iз засобами виробництва, капiталicтичне ­ix антагонiзмом. Просте товарне виробництво базуєтьея на влас­нії працi, капiталicтичне - на експлуатацil чужої працi. Продукт працi в простому товарному виробництвi належить товаровироб­никовi, у капiталiстичному - власниковi засобiв виробництва, тобто капiталiсту.

Товарне виробництво - iсторична категорiя. Це означає, що воно icнувало не завжди i з часом зникне, а на змiну йому прий­де досконалiша форма суспiльного виробництва - безпосеред­ньо суспiльне виробництво, яке зародилось у розвинутих кpaїнax свiту на початку ХХ ст. i посилюється в процесi пiдриву товарно­го виробництва.

Споживча Bapтіcть. Розглядаючи cyтнicть товару, не­обxiдно чiтко відокремити одну його сторону від iншої, проаналiзувати i зрозумiти кожну з них. При цьому аналiз товару слід почина­ти з його речового змicту, зi споживчої вapтоcтi. з цього погляду товар є насамперед предметом, рiччю, яка завдяки своїм властивос­тям задовольняє певнi людськi потреби, споживча вapтicть прямо залеежить від природних властивостей речей (наприклаад, м'ясо мic­тить бiлки та iншi кориснi речовини), якi люди виявляють У ходi iсторичного розвитку. Оскiльки вона мaє рiзнi властивостi (наприк­лад, бути предметом споживання або засобом виробництва), то сп0­живчу вapтicть лоriчно називати фактором товару,

Споживча вapтicть може бути не тiльки певним предметом (одягом, їжею тоща), а й послугою (наприклад, послуги лiкаря, педагога та iншi).

Споживча Bapтicть - певна рiч або послуга. яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє рiзноманiтнi людськi потреби.

Загалом iсторuчнuй характер спожuвчїї вapmocmi полягає в значному розширеннi кiлькостi споживчих вартостей; в склад­нeннi процесу їх створення (внаслiдок спецiалiзації пiдприємств на виготовленнi окремих частин продукту); у зростаннi корисних властивостей багатьох традицiйних товapiв (наприклад, спектр використання сталі, алюмiнiю в минулому столiттi й нинi); у пiд вищенні якості та довговiчностi товapiв; у створенні зростаючої кількості споживчих вартостей у формі послуг тоща

Bapтicть i мiноиа вapтicть. У процесi обмiну тoвapiв на перший погляд здаеться, начебто їх мiновi пропорції встанов­люютьея випадково. Елемент випадковостi при цьому дiйсно має мicцe i зумовлений передусiм спiввiдношенням попиту та пропо­зиції на певний товар у даний момент. Але загалом у процесi обмiну встановлюеться певна закономiрнicть, яка полягае в то­му, що мiновi пропорції товapiв упродовж тривалоro перiоду тя­жiють до певного рiвня. Уже саме прирiвнювання одного товару до iншого, їх кiлькiсне порiвняння означае, що у них е дещо спільне. Цим спільним не можуть бути споживчi вapтocтi, бо то­вари якiсно рiзняться мiж собою, тому мiновi вартості товapiв не можна зводити до їх споживчих вартостей.

Mінова вартість - властивiсть товару обмiнюватися, пропорцiя, в якiй один товар обмiнюеться на iншi.

В ycix товарах, що обмiнюються на iншi, спiльним є те, шо вони втiлення суспiльної працi, витраченої на їх виробництво, яка робить їx кiлькicно зicтавлюваними, отже, формуе їхню вар­тicть. Kpiм того, вони мають суспільну споживчу вартicть. На вiдмiну вiд споживчої вapтoстi, яка виражає вiдношення до при­роди, суспільна споживча вapтicть виражае суспiльнi виробничi вiдносини мiж людьми, але пов'язанi з цим вiдношенням, з про­цесом працi, виробничою дiяльнiстю людини. Тому у вартості виражається не просто кiлькicть суспiльно необхiдної працi, а й якicть продукцiї, iї корисний ефект.

Bapтicть мае якiсну та кiлькiсну сторони. У першому випадку Bapтicть виражае виробничi вiдносини мiж товаровиробниками, у другому - величину втiленої в товарі суспiльно необхiдної пра­ці товаровиробника та суспiльну користь товару

Дiалектична еднiсть споживчої вартасті i вapтocтi формуе товар.

Товар - продукт працi, що завдяки свoiм корисним властивостям задовольняе потреби людей i вироблений для обмiну на основi суспiльно необхiдних витрат.

Конкретна й абстрактна праця. Конкретна праця як творець споживчих вартостей, як корисна праця, що не залежить вiд суспiльних форм, є умовою icнування людей, вiчною природ­ною необxiднiстю. Така праця має певну мету, характер опера­цiй, предмет, засоби i результати.

Конкретна праця - суспiльна праця, що витрачаеться в особливо доцiльнiй формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризуеться метою i створюе специфічну споживчу вapтicть.

Конкретна праця - це iсторична форма корисної та цiле­спрямованої працi в умовах icнування товарного виробництва.

Абстрактна праця є суспiльною формою витрат фiзичних та розумових сил людини, загальною економiчною категорiею товарного виробництва. При визначеннi цiеї працi слiд абстрагува­тися вiд якiсних вiдмiнностей багатьох конкретних видiв працi, вiд iї корисних форм. Тодi можна сказати, що абстрактна праця являе собою працю взагалi, тобто мiстить у собi загальне, влас­тиве багатьом (десяткам тщяч) видам конкретної працi

Абстрактна праця - праця товаровиробника, що характеризу­еться витратою робочої' сили взагалi, незалежно від iї конкретної форми, створює вартість і є специфiчною формою праці в умовах товарного виробництва.

Визначення Bapтocтi в eкoнoмiкс. В eкoнoмiкс зве­дення вартості до суспiльно необxiдних витрат не приймаеться. Заxiднi науковці вважають, що при цьому зовсiм не враховується кориснiсть товару, i всiй теорії, отже, надаєтьея затратний харак­тер. У найпростiшому виглядi вapтicть товару є спо­живчою, тобто суб'єктивною оцiнкою вiдносного корисного ефек­ту певного виду економiчного блага, його цiнностi. Iншими сло­вами, вapтicть визначається ступенем корисностi блага та його корисного ефекту для споживача. Першим наближенням до суб'єктивного розумiння проблеми визначення вартості товару є теорiя граничноiї корисностi, запропонована представниками австрiйськоiї школи полiтичноiї економії К.Менгером, Е.Бем-Ба­верком, Ф.Вiзером.

Конкретним виразом тaкoї "суб'єктивноiї корисностi пев­ного блага є "гранична кориснiсть", тобто кориснiсть "гранич­ного" (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш зна­чущу ("граничну", "останню") потребу в ньому.

Так, купивши вiдеомагнiтофон, необxiдно придбати для ньо­го вiдеокасети. Потреба у першiй вiдeoкaceтi буде найбiльшою, тому за нeiї покупець гoтовий платити нaвiть спекулятивну цiну, якщо касети нема в продажу. Далi з'являється можливicть пере писати новi цiкавi фільми, і власник вiдеомагнiтофона купує ще вiдеокасети. Але при цьому його потреба у вiдeокaceтax ПОСТУПО­во знижується, вiдбувається ще бшьше насичення потреби, тому суб'єктивна оцiнка покупця Biд придбання кожної нової відео кa­сети змеишується, а отже, зменшується гранична кориснiсть ка­сет, хоча за якістю вони нiчим не вiдрiзняютьея вiд першої. Тому купiвля, наприклад, 15-1 вiдеокасети у цьому випадку є тим "ос­тaннім екземпляром", який задовольняє "граничну потребу" i мaє "граничну кориснiсть", яка й визначає ринкову цiну Biдeo­касети. 3вiдси й назва теорiя граничної корисностi.

Граничну кориснiсть в eкoнoмiкс розглядають як задоволен­ня, що його отримує людина вiд споживания однiєї додаткової одиницi товару. Те саме стосується й послуг. Отже, цiна окремо­го товару, згідно з цiєю теорiєю, безпосередньо залежить вiд сту­пеня насичення потреби в ньому. Вихiдним пунктом визначення вapтостi товару є суб'єктивна мотивацiя, суб'єктивна оцiнка еко­номiчної поведiнки iндивiдiв, а не об'єктивнi фактори, тобто сус­пільно необхiднi витрати працi. й

В ринковiй економiцi мaє мiсце конкуренцiя мiж продавця­ми за покупця, мiж покупцями, мiж продавцями та покупцями. При цьому з багатьох суб'єктивних оцiнок певного товару виво­диться його об'єктивна оцiнка, або вapтicть товару, а спільна гранична кориснiсть збiгатиметься з однiєю з iндивiдуальних. Сус­пільна оцiнка граничної корисностi встановлюється за piвностi попиту i пропозицiї на даний товар i вимiрюється цiною piвновa­ги, або вартiстю. Якщо попит перевищує пропозицiю, то вiдповiдно конкуренцiя мiж покупцями зумовлює пiдвищення цiни вище вiд вapтостi, а коли пропозицiя перевищує попит i вiдповiдно зростає конкуренцiя мiж виробниками за споживача (що є центральним елементом конкуренції, її ядром), цiнм стають ниж­чими вiд вapтoстi товару.

ПИТАННЯ ДЛЯ самоперевірки:

1. Як ви уявляєте натуральне виробництво?
2. Як ви розумієте товарні (мінові) відносини між людьми?
3. Що таке товар, в чому його сутнісний зміст.
4. Охарактеризуйте працю, яка створює товар.

Література:

1.Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.: Ніка-Центр, 2000.

2. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти.- К.: Видавничий центр «Академія», 1999.

3. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997.

Для проведения занятий со слушателями группы: переподготовки начальствующего состава ГПС (работники).

Дисциплина: Пожарная техника и аварийно-спасательное оборудование, связь, автоматика, противопожарное водоснабжение.

Тема: 4 занятие 2. Общие сведения о пожарных насосах. Центробежные насосы

Вид занятия: практические

Количество часов: 1

Место проведения: водоём в районе выезда ПЧ-2.

Цель занятия:

1. Тренировать личный состав умело и быстро проверять насос на сухой вакуум.

2. Тренировать личный состав умело и быстро подавать воду насосом из автоцистерны.

3. Тренировать личный состав умело и быстро подавать раствор пенообразователя из автоцистерны на пенные приборы.

4. Тренировать личный состав умело и быстро осуществлять забор воды из открытого водоисточника.

Материальное обеспечение: АЦ 40(130)63Б

Литература:

1. Учебник «пожарно-строевая подготовка»- Москва-2004 г._В.В.Теребнев.

2. Приказ №630 от 31.12.2002 г. «Правила охраны труда в подразделениях ГПС».

3. Нормативы по пожарно-строевой подготовке. Когалым-2001 г.

Дата добавления: 2015-07-02