Причини виробничого травматизму та методи їх аналізу

C) Компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу

B) Виплата одноразової допомоги

Розмір одноразової допомоги встановлюється в колективному договорі. При цьому, її розмір повинен бути:

a) при стійкій втраті працездатності – не менше середньомісячного заробітку за кожен % втрати працездатності (встановлений МСЕК);

b) при тимчасовій втраті працездатності – у розміру додаткових витрат на лікування потерпілого;

c) у разі смерті потерпілого:

– не менше 5-річного заробітку померлого на його сім’ю;

– не менше 1-річного заробітку померлого на кожного його утриманця і на його дитину, що народилася після його смерті.

Якщо буде встановлено, що ушкодження здоров’я потерпілого сталося в наслідок порушення ним вимог охорони праці, то одноразова йому допомога може бути зменшена, але не більше ніж на 50 %.

Компенсація витрат на медичну та соціальну допомогу становлять додаткову виплату на:

a) Додаткове харчування;

b) Придбання ліків і протезування (окрім протезів з коштовних металів);

c) Спеціальний або звичайний медичний догляд, а саме:

– не менше 1 мінімальної зарплати – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи, тощо);

– не менше 0,5 мінімальної зарплати – на звичайний медичний догляд;

– не менше 0,25 мінімальної зарплати – на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни, тощо);

d) Санітарно-курортне лікування:

– інваліду І групи – щорічно;

– іншим потерпілим – 1 раз на 3 роки.

e) Придбання для інвалідів спеціальних засобів пересування, а також на придбання запасних частин до них, палива, та їх ремонт і технічне обслуговування.

Витрати на поховання померлого, внаслідок нещасного випадку на підприємстві несе Фонд соціального страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

D) Компенсація моральної шкоди

Моральна шкода відшкодовується власником підприємства за заявою потерпілого або за висновком медичних органів.

Розмір моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних зарплат і встановлюється:

– домовленістю сторін (власника, профспілок, потерпілого, або уповноваженої ним особи);

– рішенням комісії по трудовим спорам;

– рішенням суду.

Основними причинами виробничого травматизму і профзахворювань є:

– організаційні;

– технічні;

– санітарно-гігієнічні;

– психофізіологічні.

Організаційні причини – це:

– відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці:

– відсутність контролю за додержанням вимог охорони праці;

– невиконання заходів з охорони праці;

– порушення технологічних регламентів та правил експлуатації обладнання, знарядь праці, транспортних засобів, тощо;

– порушення норм і правил планово-випереджувальних ремонтних і профілактичних робіт з обладнанням і технікою;

– недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;

– використання не за призначенням обладнання, та різного роду інструментів і механізмів.

Технічні причини – це:

– несправність виробничого обладнання, механізмів, та інструменту;

– неудосконаленість технологічних процесів;

– конструктивні недоліки обладнання;

– неудосконаленість або відсутність захисних загороджень, попереджувальних пристроїв, а також засобів блокування та сигналізації.

Санітарно-гігієнічні причини – це:

– підвищена концентрація в повітрі шкідливих речовин;

– недостатнє або нераціональне освітлення;

– підвищений рівень шуму та вібрації;

– незадовільні мікрокліматичні умови виробничого середовища;

– наявність всілякого роду випромінювання вище допустимого значення;

– порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини – це:

– помилкові дії працівників внаслідок їх перевтоми;

– монотонність праці;

– хворобливий стан працівника;

– необачність, тощо.

Основні заходи запобігання виробничоМУ травматизму

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені:

– в нормативно-технічній документації безпеки праці;

– в організації навчання та інструктажах з охорони праці;

– в прогнозуванні виробничого травматизму;

– в раціональному плануванні витрат коштів на заходи з охорони праці.

Заходи по запобіганню виробничого травматизму поділяються на:

– організаційні;

– технічні;

– санітарно-гігієнічні;

– соціально-економічні.

До організаційних заходів відносяться:

– якісний інструктаж та навчання працівників з техніки безпеки;

– залучення працівників до роботи за їх спеціальністю;

– здійснення постійного керівництва та нагляду за безпекою праці;

– організація раціональних режимів праці і відпочинку;

– забезпечення працівників спецодягом та засобами індивідуального захисту;

– виконання правил експлуатації обладнання.

До технічних заходів відносяться:

– архітектурне планування та будівництво виробничих будівель і споруд згідно вимог санітарних, будівельних та протипожежних норм і правил;

– створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;

– дотримання вимог безпеки та виробничої санітарії при комплектуванні виробничих приміщень відповідним обладнанням;

– комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів;

– створення надійних технічних засобів запобігання аварій, вибухів і пожеж на виробництві;

– розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів, тощо.

До санітарно-гігієнічних заходів віноситься гігієнічне нормування умов праці та заниження дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів, тощо.

До соціально-економічних заходів відноситься своєчасне стимулювання праці та створення сприятливих стосунків серед трудового колективу, тощо.

Особливе значення у запобіганні виробничого травматизму мають фактори особистого характеру, які враховують особистості кожного працівника, а саме:

– відповідність професії працівника до його психіки, характеру і медичних показників;

– ставлення працівника до праці, його дисциплінованість і задоволеність працею;

– засвоєння працівником навичок безпечних методів праці;

– знання працівником правил і норм охорони праці і пожежної безпеки;

– особисте ставлення працівника до інших працівників і до всього колективу взагалі, тощо.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини та визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи з профілактики виробничого травматизму і профзахворювань.

Для аналізу виробничого травматизму застосовуються такі основні методи: статистичний; топографічний; монографічний; економічний; метод анкетування; метод експертних оцінок.

Статистичний метод основується на вивчені травматизму по документам (звітам, актам, журналам реєстрації). Це дозволяє групувати випадки травматизму по визначеним признакам:

– за професією потерпілих;

– за обладнанням робочого місця або цеху;

– за стажем та віком потерпілого;

– за причинами травматизму, та інше.

Оцінка рівня травматизму розраховується коефіцієнтами його частоти (К_Ч) і тяжкості (К_Т):

К_Ч =N_тр ; К_Т =

де: N_тр – кількість випадків травматизму на підприємстві за звітний період;

M_сп – середньосписочна чисельність працівників на підприємстві;

Д_нп – кількість робочих днів непрацездібності у потерпілих.

Коефіцієнт частоти травматизму показує, скільки випадків травматизму за відповідний період приходиться на 1000 працівників на підприємстві, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

Коефіцієнти частоти (К_Ч) і тяжкості (К_Т) дозволяють вивчити динаміку травматизму на підприємстві за 4–5 років у порівняні з іншими підприємствами.

Топографічний метод основується на тім, що на плані цеха підприємства відмічаються місця, де найчастіше виникли нещасні випадки.

Це дозволяє наглядно виділити місця з підвищеною небезпекою, які потребують ретельного обстеження та застосування профілактичних заходів.

Повторне виникнення нещасних випадків у зазначених місцях підприємства свідчить про незадовільний стан охорони праці на даному об’єкті. На ці місця слід звернути особливу увагу, та вивчити причини травматизму шляхом додаткового їх обстеження. Це дає змогу сформувати поточні і перспективні заходи щодо попередження нещасних випадків для кожного окремо взятого об’єкту.

Монографічний метод укладається в детальному обстежені всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, та засобів колективного та індивідуального захисту.

Тобто, цей метод укладається в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що властиві тій чи іншій ділянці виробництва, обладнання, чи технологічного процесу.

Цей метод поглиблено розглядає всі обставини нещасного випадку, а при необхідності – виконує відповідні дослідження і випробовування.

Дослідженню і випробуваннюпідлягають:

– цех або виробнича ділянка підприємства;

– технологічний процес;

– основне і допоміжне обладнання;

– прийоми виробництва;

– засоби індивідуального захисту;

– умови виробничого середовища;

– метеорологічні умови в приміщені;

– освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінюваня

– причини нещасних випадків, що трапилися на даному робочому місці.

Таким чином, монографічний метод комплексно вивчає причини виникнення нещасних випадків.

Економічний метод – це вивчення та аналіз втрат підприємства, заподіяних виробничим травматизмом.

Економічні результати охорони праці визначаються шляхом розрахунку трьох основних показників:

– чистої економічної ефективності;

– загальної економічної ефективності;

– порівняної економічної ефективності двох і більше заходів з охорони праці.

Показник чистої економічної ефективності – це різниця між річним економічним прибутком в економіці підприємства за рахунок впровадження заходів по охороні праці, та витратами на їх реалізацію.

Е_(чиста) = N_{(прибутку)} – М_{(витрат)};

Показник чистої економічної ефективності розраховується у всіх випадках економічного обґрунтування заходів з охорони праці і використовується для:

– обґрунтування очікуємого (розрахункового) ефекту наукових і проектних рішень в поліпшені умов і охорони праці;

– вибору найбільш ефективних заходів по охороні праці;

– економічної оцінки фактично виконаних заходів з охорони праці, в тому разі і виплата заохочень працівникам підприємств та науково-дослідним і проектним організаціям за роботу в галузі поліпшення умов і охорони праці.

Показник загальної економічної ефективності – це відношення економічного прибутку від заходів по охороні праці до витрат на їх реалізацію.

Е_{(загальна)} = N_{(прибутку)} / М_{(витрат)};

Він розраховується для:

– установлення витрат на поліпшення умов і охорони праці;

– виявлення динаміки ефективності витрат на охорону праці;

– порівняного аналізу ефективності витрат на охорону праці на різних підприємствах і галузях народного господарства;

– порівнянь очікуємих і фактичних витрат з затвердженими нормативами.

Показник порівняної економічної ефективності – це різниця між затратами двох і більше заходів з охорони праці при найбільшій їх ефективності.

Е_{(порівняна)} = N _max (прибутку_{) ®} М _min(витрат);

Цей показник розраховується у тих випадках, коли порівнюються два і більше варіантів заходів з охорони праці, щоб вибрати один із них, який має найбільшу ефективність при найменшій витраті.

Метод анкетування – це опитування працівників за допомогою анкет. В анкетах заздалегідь відпрацьовуються спеціальні запитання щодо поліпшення умов і безпеки праці, на які працівники дають свої відповіді. А на основі цих відповідей розробляються відповідні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках або оцінках умов праці та на виявленні відповідності технологічного обладнання і технологічних процесів вимогам стандартів і ергономічним вимогам до них.

Дата добавления: 2015-07-02