Методи та прийоми розвитку гнучкості

Вступ

Гнучкість - це одне з п'яти основних фізичних якостей людини. Вона характеризується ступенем рухливості ланок опорно-рухового апарата й здатністю виконувати руху з великою амплітудою. Це фізична якість необхідно розвивати із самого раннього дитинства й систематично.

Зовнішній прояв гнучкості відбиває внутрішні зміни в м'язах, суглобах, серцево-судинній системі. Недостатня гнучкість приводить до порушень у поставі, виникненню остеохондрозу, відкладенню солей, змінам у ході. Недостатній аналіз гнучкості в спортсменів приводить до травмування, а також до недосконалої техніки. Для успішного розвитку гнучкості, насамперед, необхідна теоретична обґрунтованість питання. Необхідні для практики відомості ставляться до різних областей знань: теорії й методиці фізичного виховання, анатомії, біомеханіці, фізіології. Закономірності, що лежать в основі розвитку гнучкості, не вивчалися всебічно, дослідження проводилися в напрямку нагромадження фактичних матеріалів у різних областях знань. Для знаходження ефективних засобів розвитку гнучкості пропонується комплексний підхід, що поєднує різні області пізнання, що допоможе виявити причинно-наслідковий зв'язок всіх сторін досліджуваної якості.

Особливості гнучкості мають свою специфіку залежно від роду діяльності.

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Гнучкість є однією з основних рухових якостей в художній гімнастиці. В статті

розглядаються теоретичні засади розвитку гнучкості у юних спортсменок на етапі

початкової підготовки, запропонований авторський комплекс вправ.

Ключові слова: художня гімнастика, гнучкість, етап початкової підготовки.

Постановка проблеми. Художня гімнастика є одним з найпопулярніших, суто жіночих видів спорту, який входить до програми Олімпійських ігор. Вітчизняна школа художньої гімнастики по праву вважається однією з найсильніших в світі.

Однак, безперервне зростання конкуренції на міжнародних змаганнях найвищого рівня потребує внесення коректив в тренувальний процес юних спортсменок. Одним з дієвих напрямків таких коректив, на наш погляд, є пошук шляхів вдосконалення методики розвитку гнучкості і спритності у юних спортсменок на етапі початкової підготовки.

Саме цей напрямок випливає з двох найсуттєвіших особливостей сучасної художньої гімнастики:

Низький вік початку занять (як правило, 4-6 років).

Рання спортивна спеціалізація (у 8-9 річному віці спортсменки виконують програму з 4-6 видів багатоборства).

Сучасна художня гімнастика характеризується тенденцією до відносного вирівнювання технічних і фізичних можливостей спортсменок, які претендують на призові місця на змаганнях найвищого рівня, що суттєво загострює змагальну боротьбу, перемога в якій визначається оригінальністю та новизною композицій програм виступів. Досягнення високих спортивних результатів можливо лише за умови високого рівня розвитку основних рухових якостей спортсменок, які закладаються з перших днів занять.

Саме тому, розвиток гнучкості набуває вирішального значення у побудові навчально-тренувального процесу в художній гімнастиці на етапі початкової підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Успішність здійснення всебічного фізичного виховання юних спортсменок в художній гімнастиці залежить від правильного підбору засобів і методів фізичної підготовки протягом всього етапу початкової підготовки[1, 3, 5, 6]. Конкретний вибір засобів залежить від індивідуальних особливостей спортсменок, існуючих традицій спортивної школи і особистості тренера [2, 4,

9].

В перші роки тренувань необхідно особливу увагу приділити загальній фізичній підготовці, що сприяє всебічному розвитку і підвищенню функціональних можливостей організму юних спортсменок.

В літературі багато уваги приділяється методиці тренувань на етапах попередньої та спеціалізованої базової підготовки, максимальної реалізації індивідуальних можливостей, оздоровчим тренуванням [2, 3, 4, 9]. Але особливості методики тренувань в художній гімнастиці на етапі початкової підготовки, на наш погляд, в літературі висвітлені недостатньо, а методики розвитку окремих рухових якостей не узагальнені.

Формування цілей статті. Проведені нами дослідження змісту навчально-тренувального процесу в художній гімнастиці на етапі початкової підготовки мали за мету визначити універсальний комплекс вправ, які тренер може використовувати в своїй повсякденній роботі. Вправи, які складають цей комплекс, повинні бути універсальними, тобто сприяти не лише покращенню гнучкості, а й в деякій мірі сприяти розвитку інших основних фізичних якостей у спортсменок.

Об ’єкт дослідження - навчально-тренувальний процес юних спортсменок в художній гімнастиці на етапі початкової підготовки.

Предмет дослідження - вивчення і використання спеціальних засобів і методів для розвитку гнучкості.

Робоча гіпотеза. Ми очікуємо підвищення загальної рухової підготовленості спортсменок на етапі початкової підготовки на фоні розвитку гнучкості.

Мета дослідження - дати оцінку ефективності засобів і методів, які запропоновані для розвитку гнучкості.

Виклад основного матеріалу дослідження

Головною метою занять фізичною культурою і спортом в ранньому віці є створення основи для виховання здорової, сильної і гармонійно розвинутої особистості.

Основні задачі етапу початкової підготовки в художній гімнастиці:

Зміцнення здоров’я і гармонійний розвиток всіх органів і систем організму юних спортсменок.

Формування правильної постави і гімнастичного стилю виконання вправ.

Різнобічна загальна фізична підготовка і початковий розвиток рухових якостей, які відіграють важливу роль в подальшій спортивній спеціалізації (гнучкості, спритності, сили і швидкості).

Навчання основам техніки вправ без предмета та з предметами.

Розвиток специфічних якостей: пластичності, музикальності, виразності і творчої активності.

Виховання стійкого інтересу до занять художньою гімнастикою, дисциплінованості, охайності, старанності і самостійності.

Участь в змагальній діяльності і показових виступах.

Методичні особливості художньої гімнастики як виду спорту:

Вільне переміщення спортсменки по килиму, яке включає в себе елементи танцю, балету, міміки, пластики, елементи без предмету і з предметами, а також акробатичні елементи.

Художня гімнастика визначається як мистецтво спортсменки в володінні своїм тілом в істотних умовах.

Особливістю художньої гімнастики є музичний супровід. Завдяки злиттю динаміки рухів з характером музичного супроводження, рухи отримують різне емоційне забарвлення і набувають танцювальність. Музика створює чітке уявлення про характер рухів.

Художня гімнастика як вид фізичної культури ефективно впливає на позитивне естетичне виховання.

Складність структур рухових дій в художній гімнастиці пов’язано з руховою пам’яттю та увагою.

Гнучкість є одним з найважливіших фізичних якостей в художній гімнастиці, оскільки без цієї якості

не можливе відпрацювання виразності рухів, їх пластичності і вдосконалення їх техніки. За своїм біомеханічним змістом ефективність виконання більшості елементів в художній гімнастиці залежить від розвитку рухливості в суглобах. Особливе значення надається розвитку гнучкості хребта.

В основу запропонованої методики були покладені педагогічні спостереження за навчально- тренувальним процесом в групах початкової підготовки в СК "Гармонія-Еліт" та ДЮСШ "Восход". При цьому активна і пасивна гнучкість розвивалися паралельно.

Основна задача вправ на розтягування полягає в тому, щоб збільшити довжину м'язів і зв'язувань до ступеня, що відповідає нормальної анатомічної рухливості в суглобах.

Гнучкість повинна бути в оптимальному співвідношенні з м'язовою силою. Недостатній розвиток м'язів, що оточують суглоб, може привести до надмірної рухливості їх і до зміни статики людського тіла.

З анатомічної й практичної точки зору доцільна більша рухливість у тазостегнових суглобах при згинанні вперед і менша при розгинанні назад. Ефективність вправ на розтягання буде більшої при тривалому впливі щодо малої інтенсивності. Дослідженнями доведено, що вправи на розтягування доцільно виконувати два рази в день. Для збереження гнучкості можна виконувати їх рідше.

Сполучення силових вправ із вправами на розтягування сприяє гармонічному розвитку гнучкості: ростуть показники активної й пасивної гнучкості, причому зменшується різниця між ними. Саме цей режим роботи можна рекомендувати спортсменам всіх спеціалізацій для збільшення активної гнучкості, що проявляється в спеціальних вправах.

У загальному виді їх можна класифікувати не тільки по активній, пасивній спрямованості, але й по характері роботи м'язів. Розрізняють динамічні, статичні, а також змішані стато-динамічні вправи на розтягування.

Спеціальна гнучкість здобувається в процесі виконання певних вправ на розтягання м'язово-зв'язкового апарата. Залежить гнучкість від багатьох факторів й, насамперед, від будови суглобів, еластичних властивостей зв'язок і м'язів, а також від нервової регуляції тонусу м'язів. Також вона залежить від підлоги, віку, часу доби (вранці гнучкість знижена).

Діти більше гнучкі, чим дорослі. Розвивати ця якість найкраще в 11-14 років. Звичайно в дівчинок і дівчин ця якість на 20-25% більше виражено, чим у хлопчиків й юнаків. Гнучкість збільшується з віком приблизно до 17-20 років, після чого амплітуда рухів людини зменшується внаслідок вікових змін. У жінок гнучкість на 20-30% вище, ніж у чоловіків. Рухливість суглобів у людей астенічного типу менше, ніж в осіб м'язового й пікничного типу статури. Емоційний підйом при збудженні сприяє збільшенню гнучкості. Під впливом локального стомлення показники активної гнучкості зменшуються на 11,6%, а пасивної - збільшуються на 9,5%. Найбільш високі показники гнучкості реєструються від 12 до 17 годин доби й в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. Попередній масаж, гарячий душ, помірне збудження м'язів, що розтягують, також сприяє збільшенню гнучкості більш ніж на 15%.

Чим більше відповідність один одному суглобних поверхонь, що зчленовуються, (тобто їхня когерентність), тим менше їхня рухливість. Кулясті суглоби мають три, яйцеподібні й сідлоподібні - дві, а блоковидні й циліндричні - лише одну вісь обертання. У плоских суглобах, що не мають осей обертання, можливо лише обмежене ковзання однієї суглобної поверхні по іншій. Обмежують рухливість і такі анатомічні особливості суглобів, як кісткові виступи, що перебувають на шляху рухи суглобних поверхонь.

Обмеження гнучкості зв'язане й зі зв'язковим апаратом: чим товще зв'язки й суглобна капсула й чим більше натяг суглобної капсули, тим більше обмежена рухливість сегментів, що зчленовуються, тіла. Крім того, розмах рухів може бути лімітований напругою м'язів-антагоністів. Тому прояв гнучкості залежить не тільки від еластичних властивостей м'язів, зв'язок, форми й особливостей суглобних поверхонь, що зчленовуються, але й від здатності сполучати довільне розслаблення м'язів, що розтягують, з напругою м'язів, що роблять рух, тобто від досконалості м'язової координації. Чим вище здатність м'язів-антагоністів до розтягання, тим менший опір вони роблять при виконанні рухів, і тим "легше" виконуються ці рухи. Недостатня рухливість у суглобах, пов'язана з неузгодженою роботою м'язів, викликає "покріпачення" рухів, різко сповільнює їхнє виконання, утрудняє процес освоєння рухових навичок. У ряді випадків вузлові компоненти техніки складно координованих рухів взагалі не можуть бути виконані через обмежену рухливість працюючих ланок тіла. До зниження гнучкості може привести й систематичне або концентрованої на окремих етапах підготовки застосування силових вправ, якщо при цьому в тренувальні програми не включаються вправи на розтягування.

В результаті нами розроблений типовий авторський комплекс вправ для розвитку гнучкості у спортсменок першого - другого року навчання на етапі початкової підготовки:

Дата добавления: 2015-07-02