Правила ростяжки в парах

Всі активні учасники розтяжки повинні тягти з однаковим зусиллям, м'яко, в одній площині, не допускаючи перекосу, щоб руки не згиналися в ліктях.

Розтяжка може проводитися як на вдиху, так і на ви досі.

Якщо розтяжка виконується правильно, то очі в розтягуваного мимовільно закриваються через релаксацію м'язів особи. Це своєрідний індикатор. Але можна проводити вправи й при відкритих очах.

При розтяжці бажано мати зворотний зв'язок, тобто активний учасник задає питання, Пасивний відповідає. Типові питання: " чи тягнеться рука? Як себе почуваєте? Чи не турбує що-небудь? Є чи ілюзія польоту? Чи відчувається легкість? Тепло? Комфорт? Де почувається напруженість? " Це допоможе зорієнтуватися в ситуації, вжити потрібних заходів і правильно вибрати наступні вправи.

Варто чітко виконувати інструкції провідного (а їм побуває кожний у групі).

Рухи повинні бути м'які і повільними, щоб їх можна було контролювати.

Не можна виконувати розтяжки у швидкому темпі.

При виконанні розтяжки у горизонтальній площині голова, продовжуючи положення тулуба, злегка відхилена назад.

При бічний розтяжці рухи повинні бути акуратними й строго спрямованими.

При виконанні діагональних і поздовжніх розтяжок з вихідного положення лежачи на спині, без підйому спина у всіх крапках повинна стикатися з підлогою (при виконанні діагональної розтяжки в "розірваному ланцюзі"). А при виконанні їх лежачи на животі не слід відривати від підлоги груди й таз. При виконанні цих розтяжок потрібно стежити за тим, щоб зусилля натягу переміщалося строго уздовж осі, утвореної хребтом. Варто пам'ятати, що фізіологічний центр ваги перебуває в другому крижовому зчленуванні.

Кожна розтяжка повинна здійснюватися з ясною й конкретною метою. Для цього необхідно спочатку проаналізувати розтяжку, відчути її й лише потім виконувати спочатку з дозованої й нарешті з повним навантаженням.

При розтяжках, спрямованих на збільшення рухливості в тазостегнових і плечових суглобах, вихідна позиція повинна бути обрана таким чином, щоб точки опори тіла (ноги або руки, ноги й руки) були вилучені друг від друга на як можна більша відстань, що сприяє кращому розтягуванню м'язів і зв'язок у цих суглобах. При розтягуванні рук розвивається гнучкість у плечових суглобах, ніг - у тазостегнових, одночасно рук і ніг - і в плечових, і в тазостегнових суглобах.

Перш ніж виконувати розтяжку, треба знати, яку групу м'язів вона розтягує.

Не слід виконувати трохи розтяжок підряд на подібні групи м'язів. Розтяжки в тренувальній програмі потрібно максимально різноманітити.

Безболісне розтягання м'язів і зв'язок досягається повільним темпом і поступовим збільшенням зусиль.

Доцільно чергувати вплив розтяжок на м'язи антагоністи й синергісти.

Варто звертати увагу на величину зусилля, прикладеного до різних м'язових груп.

При виконанні розтяжок необхідно враховувати амплітуду й напрямок рухів і погодженість партнерів.

Не допускати побічних рухів і метушливості.

Висновки:

Аналіз навчально-тренувального процесу спортсменок в художній гімнастиці на етапі початкової підготовки дає змогу стверджувати, що при здійсненні цілеспрямованого комплексного розвитку гнучкості спортсменки значно швидше і більш раціонально опановують спеціальні рухові дії. При цьому, однією з найважливіших умов занять є поєднання загальної і спеціальної фізичної підготовки, складовими яких є гнучкість.

Завдяки цілеспрямованому розвитку гнучкості значно полегшується виконання спортсменками всіх видів гімнастичних вправ.

Запропонований в роботі комплекс вправ може використовуватися не лише на заняттях в спортивних групах, а й на урочних заняттях в середній школі та в дошкільних закладах освіти.

Наступним етапом наших досліджень буде створення універсальної програми спеціальної фізичної підготовки спортсменок на етапах початкової і попередньої базової підготовки. Основним організаційно-методичним принципом здійснення розвитку гнучкості школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури з урахуванням статі, віку, стану здоров'я, ступеня фізичного розвитку і рівня фізичної підготовленості. В процесі навчання цей принцип здійснюється залежно від:

рівня фізичного розвитку;

ступеню фізичної підготовленості школярів;

характеру рухів, що виконуються учнями і їхньою руховою координацією;

відмінностей в схильностях і інтересах хлопчиків і дівчаток.

Однією із закономірностей вікового розвитку гнучкості є нерівномірний його характер, з чітко вираженими так званими "сенситивними" періодами - періодами формування та найефективнішого вдосконалення систем організму, які впливають на кількісний бік рухового апарату.

Знання цих періодів дає можливість на практиці розв’язати важливе питання виховання гнучкості - визначити обсяг навантаження для різних вікових груп.

В процесі дослідження:

визначено гнучкість і фактори, що впливають на її розвиток;

визначено методи виміру гнучкості;

розглянута методика розвитку гнучкості;

визначений вплив йоги на гнучкість.

Література

1. Волков Л.В. Розвиток фізичних здібностей. - К.: Знання, 1976

2. Гуревич И. А.1500 упражнений для круговой тренировки / Под ред.А. А. Гужаловского. - Минск: Высшая школа, 1976

3. Демерков С.В., Полтавский А.Ф. Воспитание двигательных качеств школьников, не занимающихся спортом. - Луганск, 2002

4. Зациорский В. М Физические качества спортсмена. - М., Физкультура и спорт, 1966

5. Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика силы, быстроты и выносливости. - М.: Физкультура и спорт, 1956

6. Кузнєцова З.И. О перспективах исследования вопросов развития основных двгательных качеств у детей школьного возраста в процессе физического воспитания. - В сб.: Развитие двигательных качеств школьников /Под ред.З.И. Кузнецовой. М.: Просвещение, 1967

7. Кузнецова З.И. Развитие двигательных качеств школьников. - М.: Просвещение. 1967

8. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры в 1-10 классах. - МН.: Нар. асвета, 1980

9. Матвеев Л.П. Проблема периодизации спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1965

10. Определение физической подготовленности школьников /Под ред. Б.В. Сермеева. - М., Педагогика, 1973

11. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - Киев: Вища школа, 1984

12. Сермеев Б.В. Развитие подвижности в суставах у школьников Горький, 1968

13. Теория и методика физического воспитания /Под ред. Л.П. Матвеева, Н.Д. Новикова. - М.: Физкультура и спорт, 1976

14. Филин В.П. Бег на короткие дистанции. - М., Физкультура и спорт, 1964.

15. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. - М., Физкультура и спорт, 1978

16. Филин В.П. Проблема совершенствования двигательных качеств детей школьного возраста в процессе спортивной тренировки. Докт.д.исс., М., 1970

17. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М., Физкультура и спорт, 1972

Дата добавления: 2015-07-02