Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності

ІІІ. Нові

1) резолюції (рішення) міжнародних організацій - не мають обов`язкової юридичної сили, вониносять рекомендаційний характер.

Обов`язковість резолюцій для держав-учасниць організаціївиникає у двох випадках:

· коли резолюції стосуються внутрішніх питань організації (наприклад, щодо прийняття нових членів),

· коли держави заздалегідь, ще при створенні міжнародної організації, домовились про обов’язковість її резолюцій. Наприклад, відповідно до ст. 25 Статуту ООН члени ООН зобов’язані підкорятися рішенням Ради Безпеки ООН та виконувати їх.

2) «мяке право» - різноманітні політико-правові джерела (заяви, попереднідомовленості про проведення переговорів, комюніке тощо), які безпосередньо не створюють правових наслідків для держав, але виконуються ними з метою підтримання власного авторитету

Іноді такі політико-правові джерела мають важливіше значення та виконуються більш чітко і неухильно, ніж традиційні міжнародні договори. На нашу думку в таких випадках можнаконстатувати, що положення політико-правових джерел стають нормами-звичаями, визнаними впрактиці діяльності держав, і саме цим слід пояснювати їхню юридичну силу. Так, наприклад,Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. (т.зв. “Гельсінський акт”), якийзадекларував принцип непорушності кордонів у Європі, заклав основи сучасної колективної безпекиЄвропи, є нічим іншим, як спільною заявою глав європейських держав.

Міжнародна правосуб’єктність – якісна характеристика статусу суб’єкта міжнародних правововідносин, що виражає його здатність самостійно брати участь у цих правовідносинах, підпорядковуватися нормам міжнародного права та володіти міжнародними правами та обов’язками.

Елементи міжнародної правосуб’єктності:

1) міжнародна правоздатність – здатність бути носієм міжнародних прав і обов’язків

Права та обов’язки, які складають зміст міжнародної правоздатності можна умовно поділити на групи:

а) загальні - властиві усім суб’єктам міжнародного права незалежно від їх виду. До таких прав та обов’язків, зокрема, відносяться: право брати участь у міжнародних відносинах, право на захист власних законних прав та інтересів, обов’язок поважати прав інших суб’єктів і т.п.;

б) видові - властиві суб’єктам конкретного виду (наприклад, державам чи міжнародним організаціям). Так, державі як суб’єкту міжнародних правовідносин притаманне право на непорушність кордонів, право на індивідуальну та колективну самооборону тощо

в) індивідуальні - якими наділяється конкретний суб’єкт міжнародного права. Зазвичай, такі права та обов’язки передбачаються у міжнародних договорах чи установчих документах міжнародних організацій. Наприклад, відповідно до ст. ІІІ Договору про відкрите небо 1992 р. кожна держава-учасниця зобов’язана приймати над своєю територією спостережні польоти у відповідності з положеннями цього Договору. Зазначений обов’язок є прикладом індивідуального обов’язку держави, який вона приймає, приєднавшись до договору

2) міжнародна дієздатність – здатність своїми діями набувати міжнародні права та здійснювати міжнародні обов’язки

3) міжнародна деліктоздатність – здатність самостійно нести міжнародно-правову відповідальність за свої дії

Дата добавления: 2015-07-02