Поняття та склад земель водного фонду

Правові форми використання земель водного фонду

Правовий режим окремих різновидів земель водного фонду

Поняття та склад земель водного фонду

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЗКУ, поняття земель водного фонду визначається через їх склад:

«1. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об 'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж: морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.»

Землями водного фонду повинні визнаватися лише земельні ді лянки, на яких водні об'єкти знаходяться постійно або більшу частину року, на відміну від земельних ділянок, що заливаються водою під час, наприклад, весняного паводку.

Землі водного фонду займають 3,4 млн. га, або 5,6 % території країни, у тому числі природні водотоки (річки та струмки) - 241,6 тис, озера та лимани - 874 тис, ставки - 327,6 тис, штучні водосховища - 797,2 тис. та болота-957,1 тис. га.

Проблема. Чинне законодавство України практично жодним чином не визначає правового режиму земельних ділянок, що знаходяться під водами територіального моря України («прибережні морські води шириною 12 морських миль...» - ст. 5 ЗУ «Про державний кордон України»). Між тим, потреба у такому визначенні є. Зокрема, багато спірних питань виникає при використанні акваторій портів.

2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОКРЕМИХ РІЗНОВИДІВ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ

Щодо всіх земель водного фонду передбачений дозвільний порядок виконання на них будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комуніка­цій. Порядок видачі дозволу встановлений на підставі п. 7 ст. 14 ВКУ ПКМ «Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду» від 12.07.2005 № 557. Порядок, згідно із п. 2, не поширюється лише

«... на випадки проведення робіт, пов язаних з:

природоохоронною та протипаводковою діяльністю, яку провадять органи Держводгоспу;

безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах України; будівництвом і реконструкцією водних об 'єктів у лісах для протипо­жежних цілей.»

Відповідно до п. 4 згаданого вище Порядку видачі дозволів на про­ведення робіт на землях водного фонду,

«4. Дозвіл видається за умов недопущення:

порушення стійкості прибережних схилів (берегообвали, ерозійні та зсувні процеси, осідання);

зосередження будь-яких забруднюючих речовин, сміття, деревини тощо; утворення перетинів водних потоків;

перекриття течії води через водопропускні споруди різних типів та прогони мостів;

затоплення та підтоплення прибережних територій.»

Правовий режим земельних ділянок, зайнятих водними об'єктами, визначається ст. 86 ВКУ:

«На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об 'єктів можуть проводитися роботи, пов 'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також: бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколиш­нього природного середовища, водного господарства та геології.»

Проблема. За змістом процитованої статті, для інших потреб, крім пере­рахованих у ній, земельні ділянки дна водойм використовуватися не можуть. Між тим, часто це положення ігнорується - див., наприклад, рішення Київради «Про передачу релігійній громаді УПЦ парафії на честь Святого Святителя і Чудотворця Миколая у Подільському районі м. Києва земельних ділянок для будівництва та обслуговування храмової споруди на вул. Набережно-Хрещатицькій, 8-А (у водній акваторіїр. Дніпро) у Подільському районі м. Києва» № 461/621 від 29.05.2003, «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» від 10.07.2003 № 638-26/798 (передбачає надання ділянки безпосередньо у акваторії річки Дніпро) тощо.

Іншим прикладом порушення ст. 86 ВКУ є т. зв.«розчистка» несудно­плавних річок, під виглядом якої фактично здійснюється незаконне видо­бування піску, гальки гравію тощо або намивання нових територій з метою подальшої забудови або «відсування» межі прибережної захисної смуги. Слід наголосити, що ст. 86 ВКУ дозволяє лише днопоглиблювальні роботи на судноплавних річках, при цьому вони повинні відбуватися відповідно до положень ч. 2 ст. 86 ВКУ та законодавства про надра (якщо передбача­ється видобування корисних копалин). При здійсненні відповідних робіт слід керуватися положеннями ПКМ «Про затвердження Порядку видачі до­зволів на проведення робіт на землях водного фонду» від 12.07.2005 № 557, ВБН В.2.4—33-2.3.03-2000 «Регулювання русел річок. Норми проектування», затвердженими наказом Держводгоспу України від 29.12.2000 № 207.

Істотною специфікою правового режиму характеризується континен­тальний шельф, який, в принципі, також є об'єктом земельного права і має режим земельних ділянок під водоймами. Щоправда, ні законодавство, ні правова доктрина поки що континентальний шельф під таким кутом зору здебільшого не розглядають.

Дата добавления: 2015-07-02