Водоохоронні зони

Берегові смуги водних шляхів

Береговим смугам водних шляхів присвячена ст. 64 ЗКУ:

«1. На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для про­ведення робіт, пов 'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.

2. Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами зем­леустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

3. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.»

В основному аналогічні положення вміщені до ст. 92 ВКУ.

Перелік судноплавних водних шляхів на підставі ч. 2 ст. 67 ВКУ ви­значається ПКМ «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних» від 12.06.1996 № 640. Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначе­ний ПКМ від 14.04.1997 № 347 «Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними».

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЗКУ,

«2. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.»

За буквальним змістом закону, лише частина (в межах прибережних за­хисних смуг) водоохоронних зон входить до складу земель водного фонду. Між тим, поза сумнівом, включення земельної ділянки до прибережної захисної смуги означає спільність її режиму із землями водного фонду.

Правовий режим водоохоронних зон визначається ст. 87 ВКУ, зокрема, її ч. ч. 2-4:

«Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар 'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добу­вання піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині за­плави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розро­бленими проектами.»

На підставі ч. 5 ст. 87 ВКУ порядок визначення розмірів і меж водо­охоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них вста­новлений ПКМ «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996 №486.

Існує практичний досвід встановлення водоохоронних зон і при­бережних захисних смуг вздовж великих і малих річок, навколо водосховищ озер, ставків та інших водойм за межами населених пунктів та в межах сільських населених пунктів. Такі роботи виконувалися Інститутом землеустрою УААН, Інститутом «Водпроект», іншими проектними організаціями. Досвіду робіт по встановленню водоохоронних зон уздовж морів, зокрема на території міст і селищ ще станом на 2001 р. не було. Одним із перших прикладів таких робіт є роботи, виконані на замовлення Одеської міськраді Інститутом землеустрою УААН в рамках експериментального проекту встановлення прибережних водоохоронних захисних смуг вздовж Чорного моря на території Одеського заводу сільськогосподарського машинобудуванні ВАТ «Одессільмаш».

При цьому відповідно до п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвер-кеного ПКМ від 08.05.1996 № 486, замовниками проектів повинні бути органи водного господарства та «інші спеціально уповноважені органи», а практиці через брак бюджетного фінансування замовниками відповідних проектів все частіше виступають інші суб'єкти, насамперед, органи ісцевого самоврядування або суб'єкти господарювання, які планують здійснювати якусь діяльність поблизу водних об'єктів та побоюються, о за відсутності встановленої водоохоронної зони відповідна проектна документація не буде погоджена. На наш погляд, така практика закону суперечить і сама по собі не впливає на відповідність розробленої документації закону. Тобто органи водного господарства та «інші уповноважені ргани» повинні замовляти проектну документацію, але це жодним чином є забороняє виступати замовниками іншим суб'єктам.

На жаль, Мінприроди останнім часом зайняло протилежну, на наш огляд, шкідливу та незаконну позицію, вважаючи чомусь, що замовлення проектної документації із встановлення водоохоронних зон іншими уб'єктами, окрім органів водного господарства, «є порушенням чинного аконодавства». При цьому із контексту, в якому висловлена така позиція, ипливає вказівка територіальним органам Мінприроди не погоджувати проекти, замовниками яких не виступають органи водного господарства. Це раз наголосимо, що така позиція не грунтується на законі і є цілком хибним тлумаченням ПКМ від 08.05.1996 № 486.

Дата добавления: 2015-07-02