Класифікація пульпіту

Пульпіт.

Пульпіт– запальний процес пульпи, основною причиною якого є проникнення у тканину пульпи мікробів, їх токсинів та продуктів розпаду дентину із каріозної порожнини по дентинних канальцях, в демінералізований міжканальцевий дентин. Крім того інфекція в пульпу може потрапити гематогенно і лімфогенно при тяжких інфекційних захворюваннях і ретроградно через верхівковий отвір кореневого каналу та додаткові дентинні канали при періодонтиті, остеомієліті. Механічна травма пульпи також викликає її запалення.

(За О.С.Яворської, Л.І.Урбановіч,1964, яка побудована на підставі класифікації Ю.М.Гофунга,1927.Цитую по А.К.Ніколішину, 2005.)

Перебіг
Гострий	Хронічний
Гіперемія пульпи	Фіброзний
Частковий /обмежений/	Гіпертрофічний
Загальний /дифузний/, серозний	Гангренозний
Гнійний	Конкрементозний
Ускладнений періодонтитом	Ускладнений періодонтитом
Травматичний	Загострення хронічного

Класифікація хвороб пульпіту за МКХ-10 (1998)

К04.0 Пульпіт

Пульпарний:

Абсцес

Поліп: Пульпіт *гострий *хронічний (гіперпластичний) (виразковий) *гнійний

К04.1 Некроз пульпи

Гангрена пульпи

К04. 2 Переродження пульпи

Дентиклі

Пульпарні: *кальциноз *камені

К04.3 Аномальні утворення твердих тканин у пульпі

Третинний, або іррегуляторний дентин

Пульпіт підрозділяють за перебігом на гострий і хронічний. Прямих рентгенологічних ознак гострого не має.

При гіперемії пульпи, гострому частковому пульпіті, гострому загальному пульпіті, гострому гнійному пульпіті на рентгенограмах знаходять тільки непряму рентгенологічну ознаку - глибоку каріозну порожнину. Крім того внаслідок пульпіту може спостерігатися розширення періодонтальної щілини. Крім того, непрямою ознакою запалення або некрозу пульпи є розвиток періодонтиту в ділянці верхівок коренів постійнх зубів і біфуркації багатокореневих молочних зубів.

При хронічному простому (фіброзному) пульпіті, хронічному гіпертрофічному пульпіті є глибока каріозна порожнина, яка сполучається з пульповою камерою. При хронічному гангренозному пульпіті є також глибока каріозна порожнина, яка сполучається з пульповою камерою і як правило є зміни в періодонті, характерні для гострого чи хронічного запалення. На рентгенограмах збільшується ступінь резорбції кісткової тканини.

При хронічному конкрементозному запаленні пульпи утворюється третинний дентин, що призводить до зменшення розмірів і деформації порожнини зуба і кореневих каналів. Далі може відбуватися звапнення пульпи. Звапнення видно як щільні включення (білого кольору), розміщені на фоні м’яких тканин і називаються вони дентиклі. У тому разі, як дентиклі розміщені у каналі, вони можуть повністю перекрити його проріз.

Звапнення пульпи у вигляді крапчатих п’ятнистих або шароподібних тіней в порожнині зуба може спостерігатися і в інтактних зубах, в тому числі і у осіб молодого віку. Петрифікати пульпи можуть виникати і у зв’язку з хронічними патологічними процесами дегенеративного характеру і на відміну від дентиклів утворюються не внаслідок активізації пульпи, а в результаті послаблення її життєдіяльності. Для петрифікатів на рентгенограмі характерні щільні тіні зернистого характеру з нечіткими межами, які розташовані в порожнині пульпи. Інколи центральні відділи петрифікатів дають більш інтенсивну тінь ніж периферичні.

Крім того, хронічні запалення пульпи (при хронічному гіпертрофічному гранульоматозному пульпіті, який супроводжується розрощенням грануляційної тканини) можуть призводити до внутрішньої резорбції твердих тканин зуба з утворенням “внутрішньої гранульоми“, яка може бути розташована як у дентині, так і в пульпі коронки і каналі кореня, в останньому випадку вона має назву – кіста кореневого каналу. Причиною формування внутрішньої гранульоми може бути попередня травма, яка дає поштовх до переходу дентинобластів в багатоядерні дентинокласти. При внутрішній гранульомі формується порожнина, яка розміщена у твердих тканинах біля пульпової камери. Рентгенологічно внутрішня гранульома має вигляд округлого чітко окресленого просвітлення, яке розташоване у дентині і накладається на зображення коронки зуба та каналу.

У випадку кісти кореневого каналу відбувається локальне розширення просвіту кореневого каналу.

Внутрішня гранульома може мати великі розміри і розповсюджуватися майже на весь корінь, не потрапляючи у канал, який відділений від гранульоми шаром інтактного дентину. Частіше внутрішня гранульома спричинює локальне розширення просвіту кореневого каналу із утворенням внутрішньоканальної кісти, на рентгенограмах вона утворює осередок зменшення щільності (чорного кольору) округлої форми з чіткими контурами, який не відокремлюється від тіні каналу.

Важлива роль рентгенологічного обстеження при диференціальній діагностиці хронічного пульпіту і періодонтиту. Зміни періодонту можуть бути виявленні на внутрішньоротових і панорамних рентгенограмах, ортопантомограмах. Запальні ураження кісткової тканини, в тому числі і щелепних кісток описуються під різними назвами:

- Остит;

- Остеомієліт;

- нагній кісткової рани.

Принципіально це один і той же пороцес, у якому приймають участь кісткова тканина, ендост, періост, кістковий мозок.

При оститі має перевагу продуктивне запалення.

При остеомієліті мають перевагу гіперергічне гнійне некротичне запалення.

Під терміном “нагній кісткової рани” розуміють рентгенактивний період розвитку оститу, коли клінічні прояви не набули характерних рис.

Дата добавления: 2015-07-02