Оцінка кислотопродукуючої функції шлунку

Ректоманоскопія.

Колоноскопія.

ЕГДС.

Впровадження в клінічну практику фіброволоконних ендоскопів відкрило великі можливості для вивчення патології верхніх відділів травного тракту. При проведенні цього методу обстеження з'являється можливість детально оглянути поверхню слизової оболонки стравоходу, шлунка і цибулини дванадцятипалої кишки. Ендоскопічне дослідження є найбільш достовірним і надійним методом, що дозволяє підтвердити або відкинути діагноз виразкової хвороби, встановити локалізацію виразки, її форму, розмір і здійснювати контроль загоєння або рубцювання виразки, оцінити ефект лікування. Широкого поширення набув метод виявлення явищ кишкової метаплазії. При цьому використовується метилен, унаслідок чого вогнища кишкової метаплазії забарвлюються в інтенсивний синій колір. При проведенні ЕГДС проводиться також огорожа матеріалу, біопсії.

При проведенні цього дослідження оглядається і обстежується товстий кишечник на всьому протязі, до рівня його переходу в тонкий. Воно дозволяє оцінити стан його слизової оболонки (колір, характер судинного малюнка, особливості складчастості), виявити наявність клітинних метаплазій і пухлинних утворень, визначити рівень і ступінь обструкції. Виявляються також свищуваті ходи, дивертикули. Метод колоноскопії незамінний при необхідності візуального огляду просвіту кишечника і отримання матеріалу, біопсії, з патологічно змінених ділянок слизової оболонки.

Жорстка ректоманоскопія - поширений і загальнодоступний метод ендоскопічного дослідження, що дозволяє візуально оцінити внутрішню поверхню прямої і дистальної третини сигмовидної кишки до рівня 20-25 см від заднього проходу. Протипоказань до огляду кишки через ректоманоскоп практично немає. При виконанні цього дослідження звертають увагу на колір, блиск, вологість, еластичність і рельєф слизової оболонки, характер її складчастості, особливості судинного малюнка, наявність патологічних змін, оцінюють тонус і рухову функцію відділів, що оглядаються.

Кожний з наявних методів володіє своїми особливостями, які можуть бути використані в певній ситуації і дати додатковий об'єм необхідної інформації.

1. Аспіраційно-титраційний метод.

Аспіраційно-титраційний метод заснований на витяганні шлункового вмісту за допомогою шлункового зонда і подальшого його титрування in vitro. Це дозволяє оцінити не тільки кислотну продукцію шлунку, але і, при необхідності, здійснити детальний аналіз хімічного складу секрету і визначити активність ферментів.

2. Внутрішньопорожнинна рН-метрія.

Визначення внутрішньошлункової рН є принципово новим методом дослідження, направленим не на аналіз шлункового соку, що відсмоктується, а на визначення рН внутрішньошлункового середовища, шляхом зіткнення вимірювального електроду рН-метричного зонда із слизовою оболонкою. Для проведення рН-метрії в основному використовуються ацидогастрометри («АГМ-03», «Гастроскан-5М», «Гастроскан-24»). Основними видами внутрішньошлункової рН-метрії є:

2.1. Експрес рН-метрія.

Експрес рН-метрія виконується для дослідження кислотопродукції шлунку протягом короткого періоду часу. Для проведення дослідження використовуються пероральні рН-зонди з нашкірним хлорсрібним електродом порівняння.

2.2. Моніторинг кислотоутворення.

Добовий моніторинг рН дає можливість досліджувати кислотопродукуючу функцію шлунку в умовах, максимально наближених до фізіологічних, вивчити вплив на кислотопродуктівність різних ендогенних і екзогенних чинників і, зокрема, медикаментозних препаратів, а також точно фіксувати дуоденогастральні і гастроезофагеальні рефлюкси.

2.3. Ендоскопічна рН-метрія.

Цей метод дозволяє визначити кислотність на поверхні слизистої оболонки різних відділів ШКТ під візуальним контролем. Пристінкова рН-метрія значно підвищує інформативність ендоскопічного дослідження і дозволяє повноцінно охарактеризувати не тільки візуальні зміни слизистої оболонки верхніх відділів травного тракту, але і кислотність натщесерце і функцію антрального відділу шлунку.

Дата добавления: 2015-07-02