Лічильники

Лічильником називають цифровий автомат, призначений для підрахунку числа імпульсів, що надійшли на його вхід.

За способом переключення тригерів лічильники розділяють на асинхронні і синхронні. За коефіцієнтом перерахування лічильники поділяють на двійкові, у яких коефіцієнт перерахування (модуль рахунку) К_сч = 2ⁿ (п -число розрядів); лічильники з довільним коефіцієнтом рахунка К_сч ¹ 2ⁿ; десяткові лічильники з К_сч= 10. За цільовим призначенням лічильники розділяють на підсумовуючі, що віднімають і реверсивні. За способом організації схеми переносу розрізняють лічильники з послідовним і рівнобіжним переносом. Лічильники також характеризуються швидкодією, що визначається припустимою частотою вхідних сигналів і часом установки стану лічильника.

Для побудови лічильників використовуються Т-тригери. На практиці Т-тригери одержують з D- і JK-тригерів. Каскадне включення таких тригерів утворить лічильник з коефіцієнтом перерахування К_сч = 2ⁿ (з урахуванням нульового стану), тобто схему, що при подачі 2ⁿ імпульсів повертається у вихідний стан. Такі схеми називають також схемами рахунку по mod 2ⁿ. Функціонування n-розрядного двійкового лічильника можна представити графом (мал. 6.1). Вершини графа відзначені значенням, що характеризує стан лічильника, і значенням вхідних сигналів.

Мікрооперація виконується по сигналі X = 1. При цьому лічильник переходить зі стану Z_i у стани Z_i+1. При відсутності сигналу (Х= 0) лічильник зберігає поточний стан.

Рис. 6.1. Граф лічильника

Максимально можливий код числа, що може бути зафіксований при послідовному з'єднанні n тригерів, буде

N = 2ⁿ-l.

Всітригери лічильника встановлюються в одиничний стан після подачі 2ⁿ -1 вхідних імпульсів.

Дата добавления: 2015-06-27