Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.ст.50,51) м.Київ, 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ

7)

Стаття 6. Використання земель рекреаційного призначення

1. Землі рекреаційного призначення використовуються у загальному і спеціальному порядку.

2. Загальне використання земель рекреаційного призначення здійснюється громадянами безоплатно для задоволення потреб під час відпочинку, туризму, проведення спортивних та культурно-розважальних заходів.

До земель рекреаційного призначення загального використання належать землі, зайняті парками, скверами, бульварами, спортивними майданчиками, іншими об'єктами рекреаційного призначення.

Загальне використання земель рекреаційного призначення може здійснюватися без їх вилучення у власників або користувачів з дотриманням обмежень, установлених відповідно до закону.

3. У порядку спеціального використання землі рекреаційного призначення надаються для розміщення об'єктів рекреаційного призначення (будинків відпочинку, пансіонатів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, інших об'єктів) з метою провадження господарської діяльності, пов'язаної з експлуатацією таких земель, інших природних ресурсів відповідно до їх цільового призначення.

Спеціальне використання земель рекреаційного призначення здійснюється за плату.

4. Використання земель рекреаційного призначення може здійснюватися на підставі земельного сервітуту або суперфіцію(набуття права користування чужою земельною ділянкою для забудови).

5. Земельний сервітут встановлюється договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

6. Земельні сервітути можуть встановлюватися для:

будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд стаціонарних об'єктів рекреаційного призначення (земельні ділянки, на яких розміщені будинки відпочинку, пансіонати, об'єкти фізичної культури і спорту, туристичні бази, кемпінги, яхт-клуби, стаціонарні і наметові туристично-оздоровчі табори, будинки рибалок і мисливців, дитячі туристичні станції, дитячі та спортивні табори, інші аналогічні об'єкти, а також дачні будинки та інші об'єкти);

проходу, проїзду за спеціально обладнаними маршрутами, що прокладені у найбільш цікавих місцях зони регульованої рекреації (земельні ділянки, на яких розміщені зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів, навчально-туристські та екологічні стежки, марковані траси, інші аналогічні об'єкти);

розміщення на земельній ділянці рекреаційного призначення інформаційних стендів щодо відповідного об'єкта рекреаційного призначення.

Власник, землекористувач земельної ділянки рекреаційного призначення, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення.

7. Суперфіцій виникає на підставі договору, який укладається між власником земельної ділянки рекреаційного призначення, та особою, яка виявила бажання використовувати таку земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Суперфіцій може виникати також на підставі заповіту.

8. Право користування чужою земельною ділянкою рекреаційного призначення для забудови може відчужуватися або передаватися у спадкування (за винятком відчуження права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), вноситися до статутного капіталу, передаватися у заставу.

9. Інші вимоги щодо порядку встановлення, дії, припинення дії земельних сервітутів або набуття, зміст, припинення права користування чужою земельною ділянкою рекреаційного призначення для забудови (суперфіцій) визначається Земельним кодексом України і Цивільним кодексом України.

10. Напрями, види та порядок провадження рекреаційної діяльності на землях інших категорій, зокрема у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, визначаються відповідним законом.

8)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про мораторій на зміну
цільового призначення окремих земельних ділянок
рекреаційного призначення
в містах та інших населених пунктах

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 40, ст.400)

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4444-VI (4444-17) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.555 }

Завданням цього Закону є запобігання масовим проявам зміни
цільового призначення і забудови окремих земельних ділянок
рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах
та інших населених пунктах (зелених зон, зелених насаджень,
об'єктів фізичної культури і спорту), що призводить до погіршення
санітарно-гігієнічних, рекреаційних та спортивно-оздоровчих умов
життя громадян, а також фізичного і естетичного виховання дітей та
молоді.

Стаття 1. Введення мораторію на зміну цільового призначення
окремих земельних ділянок рекреаційного призначення

Ввести мораторій строком на п'ять років на зміну цільового
призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення
незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах,
а саме:

земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень;

земельних ділянок об'єктів фізичної культури і спорту.

Мораторій, передбачений частиною першою цієї статті, не
поширюється на суспільні відносини, що виникають у разі:

реалізації проектів комплексної реконструкції кварталів
(мікрорайонів) застарілого житлового фонду;

відчуження земельних ділянок рекреаційного призначення для
суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності;

передачі у власність або у користування земельних ділянок за
проектами землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок із
зміною їх цільового призначення згідно з одержаними в
установленому порядку до набрання чинності цим Законом дозволами
на їх розроблення;

будівництва об'єктів містобудування згідно з одержаними в
установленому порядку до набрання чинності цим Законом дозволами
на зміну виду використання земельних ділянок, зазначених у частині
першій цієї статті.

Стаття 2. Заборона руйнування об'єктів рекреації

Заборонити ліквідацію та руйнування об'єктів стаціонарної
рекреації, визначених Земельним кодексом України (2768-14),
розташованих на земельних ділянках, визначених статтею 1 цього
Закону, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією наслідків
надзвичайних ситуацій.

У разі руйнування об'єктів стаціонарної рекреації незалежно
від форми власності, пов'язаного з виникненням надзвичайної
ситуації, зміна цільового призначення земельних ділянок, на яких
були розташовані ці об'єкти, забороняється.

Стаття 3. Контроль за дотриманням мораторію на зміну
цільового призначення окремих земельних ділянок
рекреаційного призначення

Контроль за дотриманням мораторію на зміну цільового
призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення
незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах
і забороною ліквідації та руйнування об'єктів стаціонарної
рекреації, розташованих на земельних ділянках, визначених статтею
1 цього Закону, крім випадків, пов'язаних з ліквідацією наслідків
надзвичайних ситуацій, здійснюється органами місцевого
самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та
центральними органами виконавчої влади з питань земельних
ресурсів, житлово-комунального господарства, екології та природних
ресурсів, органами, які здійснюють державний контроль за
використанням та охороною земель у межах їх повноважень,
визначених законом.

{ Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4444-VI
(4444-17) від 23.02.2012 }

Стаття 4. Розширення земель рекреаційного призначення

Органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про
розроблення містобудівної документації та її затвердженні
передбачають збереження та розширення не менш як на п'ять
відсотків площ земельних ділянок рекреаційного призначення.

Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

протягом чотирьох місяців з дня набрання чинності цим Законом
розробити проект закону про землі рекреаційного призначення;

протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити проведення протягом 2011 року інвентаризації
земельних ділянок усіх форм власності, визначених статтею 1 цього
Закону, крім земельних ділянок, визначених у пункті 2 статті 5
"Прикінцеві положення" Закону України "Про мораторій на видалення
зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого
господарства м. Києва" (2739-17);

забезпечити до 1 липня 2012 року винесення на картографічні
матеріали меж земельних ділянок усіх форм власності, визначених
статтею 1 цього Закону, крім земельних ділянок, визначених у
пункті 2 статті 5 "Прикінцеві положення" Закону України "Про
мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах
благоустрою зеленого господарства м. Києва" (2739-17).

Дата добавления: 2015-06-27