Будова квітки

ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ ПОКРИТОНАСІННИХ РОСЛИН

Вегетативне розмноження рослин

Вегетативне розмноження – нестатеве розмноження, при якому з частини материнського організму утворюються ідентичні йому за генотипом нові особини.

Клон – сукупність дочірніх особин, що виникли від одного материнського організму і мають однаковий генотип.

В основі вегетативного розмноження лежить здатність організму до регенерації (відновлення цілого організму з частини тіла шляхом мітотичних поділів клітин).

Способи вегетативного розмноження рослин

1. Природні:

- кореневими паростками – дочірні організми розвиваються з додаткових бруньок на коренях (малина, вишня);

- відсадками – укорінюються пагони, які пригинаються до землі (аґрус, дикий виноград);

- вусами (суниця, конюшина повзуча);

- кореневищами (пирій, очерет);

- бульбами (картопля, топінамбур);

- цибулинами (тюльпан, черемша);

- бульбоцибулинами (гладіолус);

- листками (бріофілум).

1. Штучні:

- живцювання:

o стебловими живцями – одно-, дворічними пагонами довжиною до 30 см (смородина, виноград);

o кореневими живцями – ділянками бічних коренів з додатковими бруньками (вишня, малина, слива);

o листковими живцями – зрізаними з черешком листками (бегонія, сенполія);

- щеплення – пересадження прищепи (частини рослини з однією чи кількома бруньками) на підщепу (іншу рослину), з якою вони зростаються (цей спосіб використовується у садівництві):

o окулювання (прищепа – брунька з частиною стебла);

o копулювання (прищепа – однорічний стебловий живець з кількома бруньками).

Усі природні і штучні способи вегетативного розмноження широко використовуються людиною у рослинництві.

Квітка

Квітка – складна система органів (видозмінений пагін обмеженого росту), що забезпечує насіннєве розмноження покритонасінних (квіткових) рослин.

Функції квітки:

- утворення мікроспор у пиляках на тичинках і макроспор (мегаспор) у насіних зачатках у зав’язях маточок, які розвиваються відповідно у чоловічі гаметофіти (пилкові зерна) та жіночі гаметофіти (зародкові мішки), у яких формуютьтся гамети (відповідно спермії та яйцеклітини);

- запилення;

- запліднення;

- формування насіння і плоду.

Квітки розвиваються із генеративних бруньок і можуть бути верхівковими або пазушними, поодинокими або зібраними в суцвіття.

1. Квітконіжка – безлисте стебло під квіткою.
2. Квітколоже – вкорочена вісь стеблового походження, опуклої, вгнутої, плоскої або видовженаої форми, на якій розташовуються всі радіальні частини квітки.
3. Оцвітина:

- чашечка – сукупність чашолистків (розрізняють зрослолисту і роздільнолисту);

- віночок – сукупність пелюсток (розрізняють зрослопелюстковий і роздільно-пелюстковий).

Оцвітина буває:

o подвійна (є і чашечка, і віночок);

o проста (є тільки чашечка або тільки віночок).

Квітки без оцвітини називаються голими.

1. Андроцей – сукупність тичинок.

Складові частини тичинки:

- тичинкова нитка;

- пиляк – утворений двома половинками, що з’єднані в’язальцем; у кожній половинці пиляка є по два спорангії (пилкові мішки або пилкові гнізда).

У пилкових мішках із спорогенних клітин в результаті мейозу утворюються мікроспори; кожна мікроспора перетворюється на пилкове зерно (чоловічий гаметофіт): вкривається подвійною оболонкою (зовнішній шар – екзина, внутрішній – інтина), її гаплоїдне ядро ділиться мітозом, утворюючи вегетативне і генеративне ядра; вегетативне ядро відповідає за утворення пилкової трубки після запилення, а генеративне під час проростання пилкової трубки в результаті мітозу утворює гамети – два спермії.

1. Гінецей – сукупність плодолистків, що утворюють маточки.

За кількістю маточок гінецей розрізняють:

- простий (одна маточка);

- складний (багато маточок).

За зрощеністю плодолистків гінецей розрізняють:

а) апокарпний (плодолистки не зрощені між собою);

б) ценокарпний (плодолистки зрощені).

Складові частини маточки:

- приймочка – дещо розширена верхня частина;

- стовпчик – звужена середня частина;

- зав’язь – розширена нижня частина; зав’язь може бути верхня (над оцвітиною) або нижня (під оцвітиною); порожнина зав’язі – гніздо; якщо маточка утворена одним плодолистком, то зав’язь одногніздна, двома – двогніздна, трьома – трьохгніздна, багатьма – багатогніздна; у гніздах формуються насінні зачатки (один або багато).

Будова насінного зачатка:

o ніжка;

o тіло (нуцелус);

o покриви (інтегументи); отвір у покривах – пилковхід (мікропіле).

У насінному зачатку із спорогенної клітини в результаті мейозу утворюються 4 макроспори (мегаспори), 3 з яких руйнуються; із четвертої розвивається 7-клітинний зародковий мішок (жіночий гаметофіт): гаплоїдне ядро ділиться мітозом тричі – утворюється 8 гаплоїдних ядер, два з яких зливаються у вторинне диплоїдне ядро; між ядрами утворюються клітинні перегородки; в результаті вторинне диплоїдне ядро утворює велику центральну клітину, одне із гаплоїдних ядер – яйцеклітину, решта п’ять – клітини стінок зародкового мішка (2 синергіди і 3 антиподи).

Види квіток за наявністю тичинок і маточок:

- двостатеві – мають і тичинки, і маточки;

- одностатеві:

o тичинкові (чоловічі) – мають тільки тичинки;

o маточкові (жіночі) – мають тільки маточки.

Рослини з одностатевими квітками:

- однодомні – маточкові і тичинкові квітки на одній особині (кукурудза, огірок, дуб);

- дводомні – маточкові і тичинкові квітки на різних особинах (верба, обліпиха, тополя).

Формула квітки – скорочений запис анатомічної будови квітки.

Умовні позначення:

- Ч (К) – чашолистки (чашечка);

- П (С) – пелюстки (віночок);

- Т (А) – тичинки (андроцей); __ __

- М (G) – маточки (гінецей): М (G) – маточки з верхньою зав’яззю; М (G) – маточки з нижньою зав’яззю.

Кількість частин квітки позначається числами від 0 до 12 або значком ¥ (˃12). Якщо частини квітки зрощені, то число записується в дужках.

Приклади формул квіток:

- вишні – Ч₅ П₅ Т_¥ М ₁; __

- шипшини – Ч₅ П₅ Т_¥ М_¥;

- тюльпана – Ч₀ П₃₊₃ Т₃₊₃ М ₁.

Всі радіальні частини квітки розташовуються колами або спірально.

За кількістю площин симетрії квітки розрізняють:

- симетричні актиноморфні (мають кілька умовних площин симетрії);

- симетричні зигоморфні (мають одну умовну площину симетрії);

- асиметричні (не мають жодної площини симетрії).

Суцвіття – сукупність квіток, закономірно розташованих на спільній осі (стеблі). Суцвіття може включати також видозмінені листки (приквітники, листки обгортки).

Класифікація суцвіть за типом галуження головного стебла

1. Моноподіальні – вісь першого порядку не припиняє росту в довжину і не закінчується верхівковою квіткою:

- прості – квітки розміщуються на нерозгалуженій головній осі:

o китиця (конвалія, люпин);

o щиток (яблуня, груша);

o зонтик (цибуля, вишня);

o колос (подорожник, вербена);

o початок (кукурудза, рогіз);

o головка (конюшина, люцерна);

o сережка (смородина, грецький горіх);

o кошик (соняшник, кульбаба);

- складні – квітки розміщуються на осях другого порядку (на осі першого порядку розташовані прості суцвіття):

o складний колос (жито, пшениця);

o складний зонтик (морква, кріп);

o складна китиця (бузок, виноград);

o складний щиток (калина, горобина).

1. Симподіальні та несправжньодихотомічні – вісь першого порядку припиняє ріст в довжину і закінчується верхівковою квіткою, осі наступних порядків утворюють одну, дві чи кілька псевдоосей:

- монохазії – утворюється одна псевдовісь:

o завійка (незабудка, картопля);

o звивина (гладіолус);

- дихазії – утворюється дві псевдоосі:

o розвилка (золототисячник);

- плейохазії – утворюється багато псевдоосей.

1. Суцвіття змішаного типу:

- щиток із кошиків (деревій, пижмо);

- китиця із колосків або волоть (овес, просо);

- сережка із дихазіїв (береза, ліщина).

Значення суцвіть: є пристосуванням до запилення; у комахозапильних рослин дрібні квітки, зібрані у суцвіття, добре помітні на відстані; у вітрозапильних – наявність суцвіть підвищує можливість попадання пилку на приймочки маточок.

Запилення – процес перенесення пилку з пиляка на приймочку маточки (необхідна умова запліднення).

Типи запилення:

- самозапилення – процес перенесення пилку з пиляка на приймочку маточки цієї ж квітки або іншої квітки тієї ж самої особини (ячмінь, овес, просо, горох); у самозапильних рослин пиляки знаходяться безпосередньо над приймочками маточок;

- перехресне запилення – процес перенесення пилку з пиляка на приймочку маточки квітки іншої особини:

природне:

o анемофілія – вітром (вільха, береза, очерет); у вітрозапильних рослин квітки дрібні, малопомітні, без нектарників; тичинкові нитки довгі, приймочки великі; пилку багато (дрібний, з гладкою поверхнею); цвітуть переважно ранньою весною (до розпускання листя);

o ентомофілія – комахами (шипшина, конюшина, соняшник); у комахозапильних рослин квітки великі поодинокі або дрібні зібрані в суцвіття; оцвітина яскрава; є нектарники (залозисті утвори на оцвітині, тичинкових нитках, зав’язі, квітколожі, в яких утворюється запашний цукристий сік – нектар); пилку небагато (крупний, з нерівною липкою поверхнею);

o орнітофілія – птахами, наприклад медососами, колібрі (деякі тропічні рослини); у птахозапильних рослин квітки мають яскраво-червону оцвітину, нектарники;

o гідрофілія – водою (деякі водні рослини); у водозапильних рослин квітки знаходяться на поверхні води або занурені у воду;

штучне – здійснюється людиною для підвищення врожайності та отримання нових сортів культурних рослин (при цьому використовуються різні способи).

Запліднення – процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин.

У 1898 році російський вчений Навашин С.Г. вперше описав процес запліднення у квіткових рослин і назвав його подвійним заплідненням.

Після запилення пилок утворює пилкову трубку, оточену інтиною (екзина в місці контакту з приймочкою розчиняється). На кінці трубки міститься вегетативне ядро, за ним – генеративне, яке дає початок двом сперміям.

Трубка проникає через тканини приймочки та стовпчика до порожнини зав’язі і досягає пилковходу у насінному зачатку. Через нього потрапляє до зародкового мішка і розривається. Вегетативне ядро руйнується, один спермій зливається з яйцеклітиною – утворюється зигота (з неї розвивається зародок насінини), другий зливається з великою центральною клітиною – утворюється триплоїдна клітина (з неї розвивається запасаюча тканина насінини – ендосперм). Згодом із покривів насінного зачатка формується насінна шкірочка. Так утворюється насінина.

Із стінки зав’язі формується стінка плоду – оплодень. Так утворюється плід.

Дата добавления: 2015-06-27