Ендокринна система

1. Епілепсія – зумовлюється різними чинниками (пухлиною чи абсцесом головного мозку, травмою голови, порушенням хімічного балансу); проявляється епілептичними нападами, які супроводжуються втратою свідомості та мимовільними рухами.

2. Розсіяний склероз – розвивається внаслідок ураження мієлінових оболонок нервових волокон у головному мозку; проявляється у погіршенні зору, частковому паралічі, порушенні ходи.

3. Деменція – розвивається внаслідок закупорювання кровоносних судин головного мозку в осіб похилого і старечого віку; виявляється у погіршенні пам’яті, порушенні довільної регуляції актів сечовипускання та дефекації.

4. Мігрень – розвивається внаслідок звуження кровоносних судин головного мозку; проявляється головним болем, запамороченням, порушенням зору, іноді нудотою та блюванням.

5. Хвороба Паркінсона – розвивається внаслідок порушення регуляції рухової активності (порушення функцій смугастого тіла та чорної субстанції); виявляється у збідненні рухів мімічних м’язів, порушенні ходи, тремтінні рук.

6. Інсульт – крововилив у мозок; спричиняється зменшенням еластичності судин, різким підвищенням кров’яного тиску.

7. Енцефаліт – вірусна інфекція тканини головного мозку; може призводити до смерті або стійкого порушення функцій мозку (переносником є тайговий кліщ).

8. Менінгіт – вірусна або бактеріальна інфекція оболонок головного мозку.

9. Абсцес мозку – утворення на поверхні або у тканині мозку, спричинене бактеріальною інфекцією.

10. Гліома – злоякісна пухлина у головному мозку із гліальних клітин (клітин нейроглії); розвивається на поверхні або у тканині мозку.

11. Неврома – пухлинне (регенеративне) розростання нервової тканини (найчастіше розвивається на нервах).

13. Неврози – порушення вищої нервової діяльності, пов’язані з функціональними змінами у головному мозку:

- неврастенія – порушення гальмівних процесів у мозку; виявляється у підвищеній збудливості, дратівливості; різкій зміні вегетативних реакцій організму;

- психастенія – порушення процесів збудження у мозку; виявляється у бідності емоцій і образного мислення, невпевненості, нерішучості;

- істерія – переважання підкіркової діяльності над діяльністю кори (пріоритет емоцій); виявляється у виникненні істеричних нападів, частих змінах настрою;

- невроз нав’язливих станів – виникнення у свідомості людини настирливих спогадів, страхів, потягів (часто зумовлюється перевтомою).

- залози зовнішньої секреції (екзокринні) – мають протоки і виділяють секрети назовні або в порожнини органів (потові, сальні, молочні, пахучі, слизові, слинні, шлункові, кишкові, печінка);

- залози внутрішньої секреції (ендокринні) – не мають протоків і виділяють секрети (гормони) безпосередньо в кров (гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібна, надниркові);

- залози змішаної секреції – одні секрети виділяють через протоки назовні або в порожнини органів, а інші (гормони) – безпосередньо в кров (підшлункова, статеві).

Ендокринна система – сукупність залоз внутрішньої секреції.

Гормони – біологічно активні речовини різної хімічної природи, які в невеликих кількостях істотно впливають на функції організму (є факторами гуморальної регуляції).

Залоза	Гормони	Ефекти
Гіпоталамус (не є ендокринною залозою)	ліберини, статини (не гормони)	Регулюють секрецію гормонів гіпофіза.
окситоцин, вазопресин	Секретуються задньою часткою гіпофіза.
Гіпофіз (задня частка)	окситоцин	Стимулює скорочення матки при пологах і виділення молока.
вазопресин (анти-діуретичний гормон)	Регулює діурез (утворення вторинної сечі).
Гіпофіз (передня частка)	фолікулостимулюючий гормон (ФСГ)	Стимулює ріст яйцевих фолікулів у жінок і сперматогенез у чоловіків.
лютеінізуючий гормон (ЛГ)	Стимулює секрецію статевих гормонів сім’яниками і яєчниками.
пролактин	Стимулює утворення молока.
тиреотропний гормон (ТТГ)	Стимулює секрецію гормонів щитовидної залози.
адренокортикотропний гормон (АКТГ)	Стимулює секрецію гормонів надниркових залоз.
соматотропний гормон (СТГ, гормон росту)	Стимулює білковий синтез, впливає на ріст кісток. При гіпофункції в дитячому віці розвивається карликовість. При гіперфункції в дитячому віці – гігантизм. При гіперфункції в дорослому віці – акромегалія (розростання окремих частин тіла).
Епіфіз(шишкоподібна залоза)	мелатонін	Регулює добові біоритми, впливає на пігментацію шкіри (синтез меланіну).
Щитоподібна залоза	трийодтиронін (Т₃), тироксин (Т₄)	Регулюють основний обмін, процеси росту і розвитку організму. При гіпофункції в дитячому віці розвивається кретинізм (затримка фізичного і психічного розвитку). При гіпофункції в дорослому віці – мікседема (зниження інтенсивності обміну). При гіперфункції в дорослому віці – базедова хвороба (підвищення інтенсивності обміну). При нестачі йоду в їжі відбувається розростання залози – зоб (ендемічна проблема на Прикарпатті).
Прищитоподібна залоза (4 частки у тканині щитоподібної залози)	паратгормон	Регулює вміст Са і Р в плазмі крові. При гіпофункції виникають судоми, які можуть спричинити зупинку дихання. При гіперфункції відбувається руйнування скелета.
Надниркові залози (мозковий шар)	адреналін	Підвищує частоту і силу серцевих скорочень. Є медіатором симпатичного відділу вегетативної НС.
норадреналін	Стимулює загальне звуження артерій і підвищення тиску крові. Є медіатором симпатичного відділу вегетативної НС.
Надниркові залози (кірковий шар)	кортикостероїди: - мінералокортикоїди (альдостерон) - глюкокортикоїди (кортизон)	Регулюють обмін речовин, зумовлюють адаптацію організму до стресу. Регулюють водно-сольовий обмін. Впливають на обмін білків, жирів, вуглеводів. При гіпофункції наднирників розвивається Аддісонова хвороба (порушення обміну).
андрогени (у жінок), естрогени (у чоловіків)	Тестостерон у жінок впливає на лібідо.
Підшлункова залоза (острівки Лангерганса)	інсулін (синтезується β-клітинами)	Знижує рівень глюкози в крові (сприяє перетворенню глюкози в глікоген). При гіпофункції розвивається цукровий діабет.
глюкагон (синтезується α-клітинами)	Підвищує рівень глюкози в крові (сприяє перетворенню глікогену в глюкозу).
Статеві залози (сім’яники)	андрогени (тестостерон)	Впливають на розвиток вторинних чоловічих ознак і на репродуктивні функції.
Статеві залози (яєчники)	естрогени: - естрадіол (синтезується у фолікулах) - прогестерон (синтезується у жовтому тілі)	Впливають на розвиток вторинних жіночих ознак і на репродуктивні функції, регулюють менструальний цикл. Регулює процеси підготовки матки до імплантації. Регулює процеси росту та розвитку матки і зародка (плода), затримує дозрівання наступного фолікула.
Шлунок (не є ендокринною залозою)	гастрин (гормоноподібна речовина)	Впливає на секрецію шлункового соку.
Дванадцятипала кишка (не є ендокринною залозою)	секретин (гормоноподібна речовина)	Впливає на секрецію панкреатичного соку.
Плацента (є тимчасовою ендокринною залозою)	плацентарний лактоген	Стимулює ріст молочних залоз.
хоріонічний гонадотропін	Підтримує жовте тіло.

Стрес – комплекс однотипних реакцій організму, спрямований на переборення шкідливої дії надзвичайних подразників.

Стресори (стрес-фактори) – фактори, які викликають стрес.

Особливе значення у розвитку стресу мають гіпофіз і кірковий шар наднирників (зумовлюють адаптаційний синдром).

- реакція тривоги – активізується симпатичний відділ вегетативної НС; гіпоталамус через ліберини впливає на гіпофіз; гіпофіз посилює секрецію АКТГ; АКТГ стимулює секрецію гормонів наднирниками; організм готується до подолання негативних чинників;

- стадія опору – мобілізуються ресурси організму для подолання стресової ситуації;

- стадія виснаження – при успішному опорі і припиненні дії стресорів ця стадія відсутня; має місце при тривалій дії стресорів і може призвести до психічних розладів (депресії).

Гіпоталамус – вищий інтегративний центр нервових (вегетативних, соматичних) і ендокринних функцій (пов’язує діяльність нервової та ендокринної систем); відповідає за реалізацію складних гомеостатичних реакцій і є основною ланкою системи адаптації організму до довкілля.