Будова і функціонування м’язового волокна

Волокно скелетної мускулатури багатоядерне; діаметр – до 0,1 мм; довжина – до кількох см; мембрана – сарколема; цитоплазма – саркоплазма; ендоплазматичний ретикулум – саркоплазматичний ретикулум.

У волокні є велика кількість скоротливих ниток – міофібрил. Кожна міофібрила утворена фібрилярними (нитчастими) білками – міозином (товсті нитки) і актином (тонкі нитки). Міозин і актин розміщені певним чином і утворюють темні і світлі смуги (зони). Посередині кожної світлої зони проходить тонка темна лінія. Ділянки міофібрили, обмежені такими лініями – саркомери (всередині саркомера міозинові нитки, назовні – актинові; у певних місцях вони перекриваються; при скороченні саркомера нитки «ковзають» одні відносно інших). Саркомер може скорочуватись на 30% своєї довжини.

Між міофібрилами є велика кількість мітохондрій (в них утворюється АТФ внаслідок окиснення глікогену і вищих жирних кислот). Також у м’язовому волокні є особлива система мікротрубочок, що зв’язані із саркоплазматичним ретикулумом – Т-система.

Передача нервового імпульсу на м’язове волокно подібна до синаптичної. У місці контакту нервового закінчення і м’язового волокна формується нервово-м’язове сполучення. Одним розгалуженим аксоном іннервується група м’язових волокон (аксон і група волокон складають рухову одиницю).

При стимуляції м’язового волокна нервовий імпульс передається на сарколему – змінюється її поляризація. Від сарколеми збудження передається через Т-систему на міофібрили (саркомери) – у них зростає концентрація Са²⁺, а це стимулює активність міозину і актину. Енергія для м’язового скорочення забезпечується АТФ (Са²⁺ активує АТФазу).

Після скорочення м’язового волокна настає період рефрактерності (розслаблення) – відбувається відновлення вихідного стану волокна. Розрізняють:

- абсолютну рефрактерність (навіть сильний стимул не спричиняє скорочення);

- відносну рефрактерність (лише дуже сильний стимул може викликати скорочення).

Якщо частота стимуляції велика, то скорочення сумуються (зливаються) – тоді м’яз знаходиться в стані тетануса (максимальної напруги). Таке скорочення недовготривале.

Типи м’язових волокон:

- повільні (тонічні) – містять багато мітохондрій; мають червоний колір (є дихальний пігмент міоглобін); на одному волокні є кілька нервово-м’язових сполучень; забезпечують тривале скорочення м’язів (підтримання пози); містяться в глибоких шарах мускулатури;

- швидкі (фазичні) – мають мало мітохондрій; не містять міоглобіну; на одному волокні є одне нервово-м’язове сполучення; забезпечують швидке скорочення м’язів; містяться в поверхневих шарах мускулатури.

Дата добавления: 2015-06-27