Розділ І. Становище українського населення

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

У 18 СТОЛІТТІ……………………………………………………………...…..7

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ І ЗМІСТ

ЗАКОНУ 1743 РОКУ……………………………………………………….......13

2.1.Передумови створення Закону 1743 року………………………….............13

2.2. Зміст закону 1743 року………………………………………………….......15

РОЗДІЛ ІІІ. ЗНАЧЕННЯ ЗАКОНУ 1743 РОКУ ДЛЯ УКРАЇНИ………..................................................................................................21

ВИСНОВКИ………………………………………………………….………….26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….....28

Актуальність теми. Україна – це стародавня європейська держава,спадкоємиця Київської Русі,яка має видатну самобутню історію,неповторну культуру та миролюбний народ який завжди боровся і бореться й зараз за свою незалежність. В Україні у 18 ст. склалася складна політична та економічна ситуація:вона не мала власної автономії,царат всіма силами і засобами намагався знищити самосвідомість українців,селянство було закріпачено,а козацька старшина усувалась від управління державою.

Формування української держави, безперечно, вплинуло на розвиток українського права. Але якщо після визвольної війни польський апарат державної влади було повністю ліквідовано, то в правовій сфері зміни відбувалися дещо інакше. Серед джерел права було скасовано лише ті, які слугували зміцненню панування польської шляхти: «Устава на волоки», «Ординація війська Запорозького», сеймові конституції. Інші ж, зокрема, Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.), збірники магдебурзького права, окремі королівські та князівські грамоти, постанови сейму частково продовжували діяти. Однак своєрідність правової системи Гетьманщини полягала в тому, що в її основі лежало звичаєве право, яке в найбільш традиційній формі й найповніше діяло на Запорозькій Січі. Воно регулювало широке коло суспільних відносин, військово-адміністративну організацію державності, козацьку систему судочинства. Звичаєве право продовжувало існувати в умовах обмеження української державності в ХVІІІ ст. Про це свідчить, зокрема, той факт, що його норми враховувались усіма без винятку кодифікаціями й законодавством імперії, що поширювалося на територію України. Важлива роль належала Березневим статтям Б. Хмельницького, а також статтям, підписаними іншими гетьманами. Це були правові документи конституційного характеру, які визначали правове становище Гетьманщини в складі Росії, порушували головні питання внутрішнього життя України. Чільне місце посідало також гетьманське законодавство, зокрема, універсали, декрети, грамоти, ордери, інструкції, листи. Ці акти регулювали переважно адміністративні й цивільні відносини. Серед них були як загальнообов'язкові, так і ті, що визначали правове становище окремих станів, установ, господарств, осіб. Статус підзаконних актів, спрямованих на реалізацію актів царя й гетьмана, мали універсали й укази Генеральної військової канцелярії. Норми російського законодавства діяли на Слобожанщині та в Новоросії, хоча й тому деяких випадках, наприклад, при розгляді дрібних кримінальних справ, ще дотримувалися звичаєвого права. Починаючи з ХVІІІ ст. російське законодавство дедалі більше поширювалося на українські землі, хоча не могло витіснити норми місцевого права. Окремі російські законодавчі акти, що мали визначальне значення (Указ про єдиноспадкування 1714 р., Табель про ранги 1722 р. та ін.), все відчутніше впливали на розвиток суспільних відносин.

Натомість російські магнати зосереджували у своїх руках великі землеволодіння,лише Румянцеву в 1770 і 1775 р. було подаровано 30 маєтків.17-18 ст. – час різкого посилення феодального пригноблення селянсько-козацьких мас. Уже в 60-70-х роках XVIII ст. селяни Лівобережжя і Слобожанщини змушені були відбувати триденну панщину. Проте селянські й козацькі повинності не обмежувалися панщиною. Селяни й козаки змушені були брати участь у будівництві фортець, каналів, платити нові види грошових податків.

Разом з посиленням феодальної експлуатації відбувається наступ і на особисту свободу. У 60-70-ті роки царський уряд і гетьманська адміністрація видали кілька указів про обмеження права переходу селян з однієї місцевості в іншу. Указ імператриці Катерини II від З травня 1783 р. законодавчо закріплював кріпосне право на Лівобережній і Слобідській Україні, забороняв переходи селян. Царизм дозволив українським поміщикам засилати в Сибір селян, що виявляли непокору.

Помітні зміни сталися в розвитку ремесел, промислів, мануфактурного виробництва. Виготовляючи вироби, ремісники дедалі більшою мірою орієнтуються на ринок, а не на окремих замовників.

Як бачимо, фактично Україною керували російські поміщики які жорстоко гнобили наш народ,намагались повністю знищити автономію і навіть згадку про часи Гетьманщини.

Актуальність теми полягає в тому, що незважаючи на важке економічне, політичне, соціальне становище України, більша територія якої перебувала в складі Російської імперії в ній діяла власна правова система (яка була зорієнтована на Європу), судова система, козацькі ранги та звання. Закон 1743 року, це перша кодифікація українського права яка є підсумком правотворчості гетьманів,козацького звичаєвого права та правових норм Литовських статутів, Зерцала Саксонського і Магдебурського права. Закон 1743 року є яскравим прикладом того,що в Україні на той час була високо розвинута правова техніка,існувало власне право яке було незалежним від російського й спиралось на європейські пам’ятки права.

Метою дослідження є аналіз та характеристика Закону 1743 року. Для досягнення поставленої мети в даній роботі необхідно було розв’язати низку завдань, а саме:

- з’ясувати становище українського населення у 18 столітті;

- встановити причини створення Закону 1743 року;

- визначити, які сфери суспільного життя регулював Закон 1743 року;

- узагальнити матеріал та зробити висновки.

Об’єктом дослідження виступили норми Закону 1743 року.

Предметом дослідження даної роботи є коло суспільних відносин які регулював Закон 1743 року.

Методи дослідження. Методологічну основу наукової роботи склали такі загальнонаукові методи: історично-правовий та порівняльний,.

Теоретичну і правову основу дослідженнясклали опубліковані праці за темою дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів:. та деяких інших авторів:В. Гончаренко, А. Рогожин, В. Іванов,Ф. Кістяківський.

Дата добавления: 2015-06-27