Шлях України до безядерного статусу

Схема 15.8.

Ліві	Центр	Праві
Заперечують Європейський вибір України. КПУ: добровільне створення рівноправного союзу братніх народів. СПУ: зовнішня політика, вигідна державним інтересам України, не допускати перетворення України в колонію, в додаток до НАТО, розвивати добросусідські економічні і політичні відносини передусім з слов’янським світом.	Економічна, політична, військова інтеграція України в Європу. Стратегічна мета – інтеграція до Європейського Союзу, збалансована політика щодо Росії та США ефективна участь у міжнародному поділі праці з максимальним захистом національних інтересів, перетворення України в потужну регіональну державу.	Стратегічна мета: роль України як могутньої консолідуючої сили в межах трьох світів – Європи, Азії, мусульманського Сходу. Національний „фронт”: захист національного ринку від товарно-грошової агресії з-за кордону, ліквідація залежності від російських енергоносіїв.

Схема 15.9.

Словник найбільш уживаних термінів

Війна – збройний конфлікт між двома і більшою кількістю сторін, який, звичайно, переслідує політичну мету. Зміст поняття у тому, що при зіткненні інтересів крупних політичних утворень – держав чи імперій – використовується сила. “Війною” також називають силові конфлікти. Відомі численні визначення війн, які залежать від масштабів і засобів їх провадження: громадянська, партизанська, обмежена, тотальна, міжусобна, міжплемінна, холодна, расова, торгівельна, визвольна і ін.

Геополітика – один з напрямків у політиці, який народився в Німеччині наприкінці 19 ст. За цією концепцією, зовнішня політика країни визначається її географічним становищем і навколишнім оточенням.

Глобалізація – процес кількісного зростання й інтенсифікації політичних, економічних, соціальних, культурних зв’язків і відносин держав світу.

Декларація (від лат. deсlaro – заявляю, сповіщаю) – офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними, міждержавними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Денонсація (від франц. dénoncer – повідомляти, розривати) – повідомлення однією із сторін про відмову від виконання умов договору, що призводить до дострокового припинення його дії.

Депортація (від лат. deportatio – вигнання, вислання) примусове виселення, переміщення з місця постійного проживання або навіть вигнання за межі держави особи чи групи осіб, навіть частини населення, які визнані правлячим режимом як “соціально небезпечні”, “небажані”.

Дипломатія – діяльність урядовців та вповноважених посадових осіб щодо організації та здійснення відносин з іншими державами, міждержавними органами та міжнародними організаціями. Це мирна, ділова форма розв’язання завдань, зовнішньої політики держави, захисту її прав та інтересів за кордоном.

Зовнішня політика – це діяльність держави та інших політичних інститутів, що здійснюється на міжнародній арені; комплекс дій, спрямованих на встановлення і підтримку відносин з міжнародним співтовариством, захист власного національного інтересу та поширення свого впливу на інші суб’єкти міжнародних відносин. Основні принципи зовнішньої політики закріплені в Статуті ООН та підтверджені в її резолюціях, Гельсінському заключному акті, інших міжнародних документах. До таких принципів належать шанування прав людини і громадянина, невтручання у внутрішні справи іншої держави, недоторканість кордонів, незастосування сили при розв’язанні суперечок та конфліктів. Цілі зовнішньої політики залежать від політичного режиму, історичних традицій, геополітичного середовища, міжнародних відносин і ін. Вони визначаються національними інтересами, необхідністю створення умов для реалізації політичних курсів, вирішення завдань, зумовлених системою міжнародних зв’язків.

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв’язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Міжнародні відносини – наукова дисципліна, яка вивчає взаємодії між державами, а в більш широкому розумінні – діяльність міжнародної системи як цілісності, яка досягнула такого стану після першої світової війни. Термін визначає комплекс взаємодій у контексті міжнародної системи держав, а також міжнаціональних корпорацій, транснаціональних груп тиску і міжнародних організацій.

Міжнародні організації – об’єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання військових конфліктів.

Неурядові організації – локальні, національні чи міжнародні об’єднання людей, діяльність яких здійснюється з ініціативи громадян, а не з санкції чи вказівки уряду, і не має на меті отримання прибутку. Неурядові організації створюють для людей можливість брати безпосередню участь у розв’язанні проблем власного життя, у прийнятті відповідних рішень, у налагодженні партнерської співпраці між собою та з державними органами й міжнародними організаціями.

Ратифікація – затвердження верховним представницьким органом державної влади міжнародного договору, який після цього набуває юридичної сили для цієї держави.

Самміт – двосторонні або багатосторонні міждержавні переговори на найвищому рівні представництва - за участю глав держав чи глав урядів.

Світовий політичний процес – сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільностей та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі в царині міжнародного життя.

Суб’єкти міжнародних відносин – людина, соціальна група чи організація, яка, керуючись певними інтересами, бере участь у міжнародних політичних процесах чи впливає на них. До суб’єктів міжнародних відносин належать національні держави, міжнародні урядові організації, транснаціональні корпорації, окремі особи, релігійні об’єднання, які діють у багатьох країнах.

Суверенітет – верховенство народу, нації, держави у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої політики, що забезпечує незалежність та самостійність розвитку суспільства, соціально-політична функція моно- і поліетнічних держав, принцип партнерських міжнаціональних відносин. Як принцип міжнародного права закріплений в Статуті ООН та інших міжнародних документах.

Питання для самоконтролю

1. Сформулюйте визначення наукових категорій “міжнародні відносини”, “зовнішня політика”.

2. Розкрийте ієрархію держав на міжнародній арені.

3. Визначте головний зміст зовнішньої політики держав.

4. Назвіть види зовнішньої політики держав.

5. У чому зміст понять: “агресивна політика”, “активна політика”, “пасивна політика”, “консервативна політика”?

6. Які причини викликають виникнення суперечностей у міжнародних відносинах?

7. Назвіть найважливіші виміри сили суб’єкта міжнародних відносин.

8. Назвіть джерела суперечностей сучасних міжнародних конфліктів.

9. Чому на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин військова сила не є істотним параметром виміру сили?

10. Що ви розумієте під поняттям “національні інтереси”?

11. Чому наші сусіди – країни Центрально-Східної Європи мають значні переваги у реформуванні суспільства над Україною?

12. Чи може бути розвинутою державою Україна, якщо вона надасть перевагу інтеграції лише в якомусь одному напрямі (східному, західному і ін.)?

13. Яким документом уперше Україну включено в міжнародні відносини як повноцінного і рівноправного суб’єкта?

14. Які ознаки, на Вашу думку, визначають міжнародну суб’єктність України як суверенної держави?

15. Назвіть головні напрямки української зовнішньої політики.

16. Назвіть і розкрийте зміст чотирьох функцій української зовнішньої політики на сучасному етапі.

Література до розділу

1. Бжезиньський З. Великі перетворення // Політична думка. – 1994. -- № 3.

2. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.

3. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. – Львів: Світ, 1955. – 144 с.

4. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К.: ФАДА, ЛТД, 2001. – 224 с.

5. Кубієвич С. Генезис і становлення Організації з Безпеки і Співробітництва в Європа від конференції до організації // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Вип. 9. – Львів: ЛНУ, 2003. – С. 116-123.

6. Мальський З., Мацях М. Теорія міжнародних відносин: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Кобза, 2003. – 527 с.

7. Мороз О., Мороз Ю. Про перспективні напрями зовнішньої політики України // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Міжнародні відносини. Вир. 9.- Львів: ВНУ, 2003. – С.60-65.

8. Сагайдак О. Зовнішня політична незалежної України у 90-ті роки: спроба концептуального аналізу // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Міжнародні відносини. Вип. 10. – Львів: ВНУ, 2003. – С. 7-12.

9. Ткач Д. Україна – НАТО. Зроблено багато, але зробити потрібно ще більше // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Міжнародні відносини. Вип. 9. – Львів: ВНУ, 2003. – С. 53-59.

10. Феденко О. Системні чинники стратегічної стабільності України // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Міжнародні відносини. Вип. 9. – Львів: ВНУ, 2003. – С. 66-69.

11. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В.Ф.Смолянюка. – 1-ше вид. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 280-410.

12. Політологія: Підручник / В.Г.Антоненко та ін.; За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Академія, 2006. – 567 с.

13. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 478 с.

14. Політологія: Хрестоматія: Навч.посібник. – К.: Альтерпрес, 2004. – 827 с.

Дата добавления: 2015-06-28