Василь Шкляр

Finale

Я досі живу у тій тринадцятій квартирі на третьому поверсі, де мене ніхто не турбує. Тюремного ув’язнення, на жаль, не заслужив, оскільки високий суд добачив у моїх діях крайню потребу самозахисту. Правники це називають межею необхідної оборони.

Ще якийсь мізерний термін – від двох до семи років, ст. 222 ККУ – можна було виклопотати за незаконне зберігання вогнепальної зброї (я сказав, що «Беретта» належала мені), та оскільки мій любий друг президент щоліта видає амністію, не пощастило й тут. Тож я вирішив ув’язнити себе сам у тій порожній, як і весь оцей світ, квартирі і сумлінно відбувати покарання. Це для мене point d’honneur[48]. Моя сумна історія знайшла гідне відображення і в кримінальних зведеннях міністерства внутрішніх справ за дев’яте червня.

Згодом я спеціально звернувся по старій дружбі до хлопців із прес служби МВС і переглянув повідомлення з Черкаської області. В одному з них Нестор в погонах зафіксував, що в офісі приватного підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю «Млин» під час кримінальних розборок (це словечко їхнє) загинуло четверо – двоє чоловіків і дві жінки. Працівники районного відділу міліції негайно вдалися до оперативного реаґування і затримали особливо небезпечного злочинця. Вилучено два пістолети марки «Макаров», один «Беретта», а також холодну зброю, зокрема мисливський ніж іноземного виробництва. Ведеться слідство.

Мені жаль стало мого дорогого «Марголіна», подарованого генералом: у тій метушні якийсь лягавий тихенько привласнив його собі. Хоча, незважаючи на геніальну програму, написану мною для проґресивної партії, я дуже скептично ставлюся до тези, що приватна власність має бути священною і недоторканною. Тут я цілком на боці мого давнього приятеля П’єра Прудона, котрий ще понад сто років тому сказав, що la propriete c’est le vol[49].

А взагалі, якщо чесно, то мене більше ніщо не цікавить. Серце моє зачерствіло і стало камінним. Я нікого не люблю, і ніхто не любить мене. Я рідко розмовляю з людьми – і то переважно мертвою мовою: ніхто вже не пам’ятає, що таке «тверджа» і хто такі «черкаси». Ніхто не знає дивовижного чоловіка, який замість того, щоб копати картоплю, заховався під псевдонімом Провінціал[50]і написав драму «Казка старого млина». Хоча народ співає його пісню:

Ніжно шепоче він казку таємную,

Сумно зітха верболіз…

Іноді, задихаючись у гранітній тиші, я теж співаю цю пісню, але не вголос. Мене чує лише істота, яка стала моєю єдиною втіхою. Це – Кіті. Коли я співаю, її безмежно здивованим личком котяться сльози, і тоді мені здається, що оживає навіть той камінь, який затвердів у моїх грудях, і він ось ось розколеться навпіл.

– Не плач, Кіті, – кажу я. – Бо в мене розірветься серце. З ким ти тоді зостанешся?

Я беру її під руку, і ми йдемо гуляти на вулицю. Всі зачудовано дивляться на цю розумну мавпочку, і на їхніх лицях теж з’являється подив, але на людському обличчі я ніколи не бачив такого безмежного здивування, як на личку Кіті.

Вряди‑годи ми з нею заходимо до «Трьох поросят». Тоді десь по дорозі я купую пучечок волошок або ще якусь квітку і несу Катрусі.

– Катрусю, – кажу я. – У мене нікого нема.

– Неправда, – каже вона. – У тебе є Кіті.

– Так, – кажу я. – У мене є Кіті. Дай для неї щось солоденьке, а мені – гіркої. Іноді я тут зустрічаю когось із давніх знайомих – Івана Маловічка, Сергія Приходька, Василя Івановича… Я підсідаю до них, хоча мене не цікавить жодна балачка. А одного разу там була справжня гулянка. Пам’ятаю крутий дух кави і хмільний туман, шум гам, гучні теревені, які наганяють на мене безпросвітну нудьгу. Та раптом я стрепенувся і підвів похнюплену голову. Якийсь незнайомий мені чоловік напитував житло.

Я вийшов із «Трьох поросят», зупинився під вуличним ліхтарем і став пантрувати.

Він видибав надвір сам один, ішов якось похитьки і невпевнено, був такий сумний і пригнічений, що я відразу відчув близьку мені душу. А коли він пристояв під ліхтарем, я підійшов до нього.

– Візьми.

– Що це?

– Вулиця Рогнідинська, три, квартира тринадцять. Це зовсім поруч. – Я простягнув йому на долоні ключ.

– А ти?

– А я поспішаю на потяг. Маю тривале відрядження. І я щез у підземному переході.

Була субота 21 листопада 1998 року.

Voila tout. Au revoіr[51].

[1]laisser faire, laisser passer – Не перешкоджати природньому перебігу подій (франц.).

[2]qui vivra verra – Хто житиме‚ той побачить (франц.).

[3]грабар – давньовірменська мертва мова (ред.).

[4]bien faire et laisser dire – Робити добре і не зважати на те, що говорять (франц.).

[5]Bien ou rien – Добре або ніяк (франц.).

[6]en qros – У загальних рисах (франц.).

[7]coup de foudre – Удар грому, що в переносному сенсі означає кохання з першого погляду (франц.).

[8]Au revoir – До побачення (франц.).

[9]андрогени – Чоловічі статеві гормони (мед.).

[10]алголагні – Сексуальне задоволення від болю, завданого партнером (мед.).

[11]Bien – Добре (франц.).

[12]«святий Володимир» – Зображення на одній гривні (ред.).

[13]en flagrant delit – На місці злочину (франц.).

[14]a tout prix – За всяку ціну (франц.).

[15]allons, enfants de la partie! – Уперед, діти Вітчизнм! – перша фраза «Марсельєзи» (франц.).

[16]некрофільство‚ нарцисизм, статева аберація ‑ Збочення (мед.).

[17]Чуркаси – Давня назва українських козаків в офіційних актах Московської держави 16 – 17 ст. (ред.).

[18]merveille – Довершено, чудово (франц.).

[19]bel ami – Щирий друже (франц.).

[20]boheme – Французьке слово «богема» буквально означає циганщина, та передовсім вказує на середовище вільних художників, що ведуть безладний спосіб життя (ред.).

[21]На Ольшанському цвинтарі у Празі поховано автора пісні Спиридона Черкасенка (ред.).

[22]Мойри – у давньогрецькій міфології богині долі, котрих часто зображували з ножицями, якими вони перетинають нитку людського життя (ред.).

[23]Павлівка – Психіатрична лікарня в Києві (ред.).

[24]процептивність – Поведінка самки, яка стимулює сексуальну активність самця (мед.).

[25]a la lanterne! – На ліхтарі! – з такими вигуками санкюлоти вішали своїх ворогів під час Великої французької революції (ред.).

[26]трансвестизм – Статеве задоволення через перевдягання в одяг протилежної статі (мед.).

[27]c’est le mot – Чудово, ось воно те слово (франц.).

[28]ануж – Буквально «безсилий», але в сучасній вірменській мові це слово означає імпотент (ред.).

[29]sans gene – Без сорому (франц.).

[30]китайка – Різновид рибальських сіток, плетегних із жилки (ред.).

[31]laisser faire, laisser passer – Не перешкоджати природньому перебігу подій (франц.).

[32]j’accuse – Я звинувачую (франц.).

[33]avoir la main dans la pate – Встромити руку в тісто, тобто взяти участь у чомусь (франц.).

[34]bonhomme – Простак, наївна людина (франц.).

[35]Pas sur la bouche – Тільки не в уста (франц.).

[36]самум – Пустельний вітер, змішаний з піском (ред.).

[37]nous ne pouvons pas faire des petits exercies d’heroisme – il faut fаire les grandes compositions – Дрібними вправами з героїзму не відбудешся – якщо вже щось робити, то по‑справжньому велике (франц.).

[38]je m’en fiche de tout – Мені на все наплювати (франц.).

[39]faire l’amour – Займатися любов'ю (франц.).

[40]Sauvez les apparences. Le vin est tire, il faut le boire. – Зберегти порядність. Якщо вино відкорковане‚ то треба його допити (франц.).

[41]печина – Вуглина із перегорілого дерева (ред.).

[42]ni plus, ni moins coup de qrace – Ні більше ні менше, удар з жалю‚ тобто смертельний удар‚ який кладе край мукам (франц.).

[43]Вуайєризм, візіонізм – досягнення статевої насолоди через споглядання за сексуальними діями інших партнерів (ред.).

[44]бача – Друже (пушту – найпоширеніша мова в Афганістані) (ред.).

[45]Сколоздра – Український художник, який малює на склі (ред.).

[46]a la carte – Замовлення в ресторані на свій розсуд (франц.).

[47]le mot de l’enigme – Ключ від загадки (франц.).

[48]point d’honneur – Питання честі (франц.).

[49]la propriete c’est le vol – Власність – це злодійство (франц.).

[50]Провінціал – Псевдонім Спиридона Черкасенка (ред.).

[51]Voila tout. Au revoіr – От і все. До побачення (франц.).

Дата добавления: 2015-06-28